Експериментальна реалізація використання інтерактивних технологій на уроках історії у старшій школі

Актуальність теми полягає в тому, що  зміни в сучасному світі вимагають змін мети та призначення сучасної освіти. Навчально – виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей кожного студента, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, здатності до навчання, таланту студента. Необхідна переорієнтація на створення можливості кожному студенту стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на занятті і без застосування інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками вони унеможливлюються. Вчені – дослідники, викладачі – новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності студента. Тобто, необхідно навчити студента критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

Тому для науковців і викладачів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання.

Форми взаємодії викладача і студентів у навчально – виховному процесі грунтуються на трьох групах методів: пасивного, активного та інтерактивного навчання. Всім відомо, що освіта має бути орієнтована на забезпечення самовизначення особистості, створення умов для самореалізації. Тому в навчальній діяльності повинні використовуватись такі методи навчання, які будуть сприяти самореалізації тих, хто навчається. Використання інтерактивних методів навчання характеризується наявністю групової роботи, взаємодією тих, хто вчиться між собою, з викладачем, з навчальною інформацією. Ці методи представляють собою систему правил організації продуктивної взаємодії між собою тих, хто навчається, при якій відбувається засвоєння нового досвіду, отримання нових знань і надається можливість для самореалізації особистості.

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..

Розділ І. Інтерактивні технології: генезис, сутність та переваги………

Дослідження проблеми в психолого-педагогічній літературі ….

Сутність  інтерактивного навчання.………………………………

Пріоритети інноваційного навчання історії в школі ……………

Висновки до першого розділу …………………………………………..

Розділ ІІ. Науково-методичні основи використання інтерактивних технологій навчання на уроках історії у старшій школі…………………………..

2.1.    Теоретичні засади організації інтерактивного уроку…………

2.2. Технології інтерактивного  навчання: загальна характеристика  та особливості…………………………………………………………………

2.3     Психолого-педагогічні умови реалізації інтерактивного навчання.

Висновки до другого розділу ………………………………………………..

Розділ ІІІ. Експериментальна реалізація використання інтерактивних технологій на уроках історії у старшій школі……………………………….

Загальні висновки……………………………………………………………….

Список використаної літератури…………………………………………

Додатки………………………………………………………………………

Вступ

Освіта будь-якої країни відбиває в собі найголовніші її цивілізаційно-культурні ознаки та особливості наявного історичного моменту, забезпечуючи поєднання національних традицій з інноваціями - як виробленими всередині неї, так і запозичені ззовні, із скарбниці вселюдського досвіду. На цих підставах національна система освіти має забезпечувати безперервність розвитку країни, здійснювати ефективну соціалізацію та професійну підготовку молоді до життєдіяльності у світі, який постійно ускладнюється.

Стан освіти суттєво впливає як на інтегративні процеси світового буття, так і соціальні трансформації в окремій державі. Система освіти в значній мірі визначає не тільки якісні характеристики культури того чи іншого суспільства, але й вміщує «у згорнутому вигляді» стратегії кардинальних перетворень життєдіяльності. Тому не викликають подиву значні капіталовкладення розвинутих країн в цю «невиробничу» сферу. В посткомуністичному світі «розкладку» політичних сил, основні тенденції розвитку не можна прогнозувати без урахування виховного, освітнього та наукового потенціалу нових незалежних країн.

Здобуття Україною державної незалежності виявляється одним з найголовніших внутрішніх чинників, який визначає необхідність суттєвої трансформації вітчизняної освіти, бо якісна освіта – одна з найголовніших засад розвитку суспільства.

Тому, актуальність дослідження пояснюється безперервним інтересом провідних науковців та практиків, тобто учителів, до покращення умов  процесу навчання у сучасній школі, а з цим пов'язано втілення у життя пріоритетних технологій освітнього характеру.

Державна політика на шляху удосконалення навчального процесу визначена Законом України “Про загальну середню освіту”, Концепцією загальної середньої освіти (12–річна школа), Національною доктриною розвитку освіти.

У цих документах акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму. Теоретичний і дидактичний аспекти нових технологій навчання вже достатньо розроблені та висвітлені в роботах М.Башмакова, В.Беспалька, Л.Буркової, В.Лозової, Г.Селевка, О.Пєхоти та інших вітчизняних й зарубіжних вчених. Разом з цим, впровадження зазначених технологій у сучасну педагогічну практику просувається дуже повільно. Це відбувається через недосконалість сучасних технологій управління освіти в цілому та технологій управління процесом впровадження інновацій зокрема.

Перехід світового суспільства до інформаційного з одного боку, та спрямованість на ринкові відносини нашої держави з іншого, створили умови, які  зачепили всі сфери життя суспільства, що не могло не викликати потребу для перетворення системи освіти з унітарної (авторитарної, трансляційної) на демократичну, гуманітарну, спрямовану, насамперед, на розвиток кожної дитини – майбутнього члена суспільства. Швидкий розвиток технологій у наш час також ставить перед освітою нові завдання, починаючи від систематизації світових технічних і наукових досягнень на рівні змісту, приведення у відповідність з цим технологій, методів і форм навчання та закінчуючи залученням останніх у сферу освіти з інших, непедагогічних галузей суспільного світового простору.

Разом з прийняттям нової парадигми освіти (гуманістичної, особистісно-орієнтованої), поширенням педагогічних досліджень, об’єктом яких є оновлені форми навчання, педагогічних методів та технологій інноваційного характеру, розвитком науки управління в цілому, виникла необхідність корегування завдань, що стоять перед розвитком освіти в Україні в цілому та перед загальноосвітніми навчальними закладами зокрема. На сучасному етапі розвитку нові педагогічні технології розробляються у теоретичному й дидактичному аспектах. Проблема застосування саме інтерактиву в навчальному процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О.Єльникова, Г.Коберник, О.Коберник, О.Комар, Т.Кравченко, М.Крайня, Г.Крівчикова, В.Мельник, Л.Пироженко, Н.Побірченко, О.Пометун та ін., які обґрунтовують доцільність застосування інтерактиву для посилення ефективності процесу навчання.

Теоретичні аспекти, пов'язані з визначенням сутності інтерактивних методів, їх класифікації, визначенням найбільш поширених і придатних їх видів для розв’язання навчальних завдань набули висвітлення в працях російських (О.Коротаєва, Г.Мітіна, Г.Самохіна, С.Стилік, Н.Суворова, Г.Шевченко) та українських (А.Мартинець, М.Скрипник, Л.Пироженко, О.Пометун та ін.) вчених.

Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи. Ця затребуваність пояснюється тим, що таке навчання спрямовано на підвищення пізнавальної активності учнів, посилення діяльнісного підходу в навчанні і реалізацію спільної діяльності, націленої на кооперативну обробку навчальної інформації з виробленням нових знань особисто кожним учнем в оптимальному тільки для нього режимі. Інтерактивні методи навчання досить швидко були визнані вчителями та управлінцями дієвим засобом впровадження нових освітніх технологій. Однак використання їх у практиці загальної середньої освіти поки що фрагментарне, епізодичне, не системне внаслідок нерозробленості відповідних технологій та неготовності більшості вчителів і управлінців користуватися інформаційними технологіями та комп’ютерною технікою.

Усе зазначене вище зумовило необхідність дослідження використання інтерактивних технологій на уроках у загальноосвітній школі. Оскільки, нашим пріоритетним напрямком діяльності є історя, то ми обрали тему: «Інтерактивні технології навчання як засіб підвищення ефективності сучасного уроку (на матеріалах вивчення історії)».

Об’єкт дослідження: організація навчальної діяльності у контексті освітніх інноваційних процесів.

Предмет: використання інтерактивних методів, як засіб підвищення ефективності уроку історії.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність застосування інтерактивних технологій у викладанні шкільного курсу історії.

У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези того, що застосування інтерактивних технологій навчання на сучасному уроці історії у загальноосвітній школі сприятиме підвищенню ефективності такого уроку і сприятиме кращому засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок учнів.

Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

Систематизувати та узагальнити різні підходи до вивчення проблеми впровадження інтерактивних технологій навчання в педагогічній теорії та практиці.

З’ясувати сутність інтерактивних освітніх технологій та виокремити відповідні інноваційні аспекти для підготовки уроків з історії.

Проаналізувати теорію і практику співвідношення інноваційного навчання з традиційною системою освіти.

Теоретично обґрунтувати, розробити та апробувати модель інтерактивного уроку у загальноосвітній школі як засіб підвищення навчальної діяльності.

Для досягнення поставленої мети використано такі методи:

Теоретичний аналіз наукової літератури, інформативних комп’ютерних технологій та електронних документів, що розташовані у глобальній мережі Інтернет, вивчення та узагальнення педогогічного досвіду вчителя історії для визначення сучасного стану використання інтерактивних освітніх технологій в навчальному процесі; діагностичні методи (анкетування, бесіда), узагальнення, систематизація, педагогічний експеримент з метою апробації та виявлення ефективності розробленої моделі інтерактивного уроку у порівнянні з використанням традиційних засобів, методів навчання, статистичні методи обробки даних експерименту, спостереження за учбовою діяльністю учнів, метод аналізу учнівських робіт, шкільної документації.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, що сформульовано та обгрунтовано принципи побудови дидактичної моделі інтерактивного уроку істрії на фоні процесів модернізації шкільної освіти в Україні; показана роль  інтерактивного уроку у створенні ситуації розвитку особистості старшокласників, їх рефлексивної функції та розвитку мислення при вивченні історії.

Практичне значення дослідження:

Розроблено організаційно-методичну систему використання інтерактивних методів як засіб підвищення ефективності сучасного уроку історії ушколі.

Дослідницько-експериментальна робота проводилась на базі Ніжинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2.

Структура роботи:

Кваліфікаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури  і додатків.

РОЗДІЛ І. Інтерактивні технології: генезис, сутність та переваги.

1.1. Дослідження  проблеми в психолого-педагогічній  літературі.

Головною метою української системи освіти, згідно з Національною Доктриною розвитку освіти України у XXI столітті, є створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, формування й розвиток цінностей громадянського суспільства. Реалізація основних положень Доктрини має забезпечити «перехід до нової гуманістично-інноваційної філософії освіти», що надалі стимулюватиме збільшення самостійності й самодостатності особистості, її творчу активність [46; 4-6].

Удосконалення підходів до організації навчання посилюється інтеграційними процесами в Європі та необхідністю підвищення професіоналізму вчителя у використанні інноваційних педагогічних технологій.