Експериментальна реалізація використання інтерактивних технологій на уроках історії у старшій школі

Дебати. Один з найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем. Дебати можна проводити лише тоді, тоді коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватись і публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувалися спокійно.

Ми перерахували досить багато різноманітних інтерактивних вправ, які можна використати у викладанні історії України та історії Всесвітньої, але їх кількість ще більша, тому готуючись до уроку вчитель має досить потужний арсенал засобів, методів навчання, хоча все залежить саме від педагога, рівня професйної підготовки, творчого підходу до виклання власного предмету.

2.3. Психолого-педагогічні  умови реалізації інтерактивного  навчання.

Учні за період навчання пристосовуються, звикають до традиційних методів навчання, до інтер'єру класної кімнати, до постійних форм і способів власної діяльності й діяльності вчителя, їм знайомі «правила гри», усі «закони» звичайного навчального заняття, в якому все зрозуміло та передбачено і немає місця для чогось невідомого. Кожен учень таким чином створює в цій моделі навчального простору певну «зону комфорту», де відчуває себе у відносній безпеці. Вихід за рамки цієї зони породжує спочатку стан непевності, тривоги, почуття дискомфорту, бажання повернутись до звичного. Це вимагає від учителя певних дій, спрямованих на адаптацію учнів до ситуації, що змінилась.

Але сьогоднішні учні є продуктом  інформаційного суспільства, що відрізняється різноманітністю, рухливістю, мінливістю. До того ж кожен з учнів є яскравою особистістю, яка характеризується, крім статі, етнічною, релігійною належністю й особливим індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку, стилем учіння (сприйняття, запам’ятовування, дослідження). Інтерактивне навчання необхідне насамперед для забезпечення саме індивідуальних потреб дитини у навчанні.

Застосування педагогом інтерактивних технологій навчання також змінює звичну для учня ситуацію навчання, характер його діяльності, ставить його в іншу позицію: учень перестає бути «пасивним глечиком», в який «вливають чергову порцію знань», а стає активним учасником навчання.

Для того щоб процес адаптації до нових технологій розпочався і пройшов успішно, учню необхідно вийти за ті межі «зони комфорту», що була раніше, розширити її, відчути себе в безпеці у новій ситуації. Подолання страхів, невпевненості перед новою ситуацією, розуміння і прийняття учнями нових вимог будуть, у свою чергу, впливати на ефективність навчальної діяльності.

В діяльності будь-якої групи під час навчання можна виділити два аспекти (діловий і соціально-психологічний), які тісно пов'язані та впливають на навчальний процес.

Діловий аспект навчання містить:

опрацювання учнями змісту навчального матеріалу;

виконання ними різноманітних навчальних завдань;

отримання і запам'ятовування інформації.

Цей аспект, так би мовити, знаходиться «на поверхні», його можна легко спостерігати і керувати ним. Тому у своїй діяльності педагог найчастіше й орієнтується на нього: чи вивчено учнем навчальний матеріал, чи виконано завдання, чи дисципліновано поводиться учень тощо. Якщо викладач враховуватиме у своїй діяльності тільки цей аспект, це загрожує перерости у вимогу досягнення дитиною навчального результату «за будь-яких умов» і «будь-якою ціною».

У зв'язку з цим розглянемо соціально-психологічний аспект навчання, що включає:

бажання та страхи учнів і вчителя;

почуття й переживання;

симпатії та антипатії;

атмосферу довіри чи недовіри;

відчуття безпеки.

Отже, ефективність діяльності на діловому рівні залежить насамперед від благополуччя в соціально-психологічному аспекті.

Учень буде активним, якщо його не лякає атмосфера заняття, що складається з різних аспектів його власної діяльності та діяльності вчителя. Учень є активним, якщо на занятті відсутня критика його особистості з боку педагога або однокласників, а зауваження носять конструктивний характер і стосуються, насамперед, результатів його діяльності. Він відчуває себе в безпеці, якщо будь-який його внесок у навчальний процес цінується.

Таким чином, для досягнення балансу між діловим і соціально-психологічним аспектами навчальної діяльності необхідно створення атмосфери комфорту і безпеки. Тільки сприятлива психологічна атмосфера, поступово дозволить учням адаптуватись до нової для них ситуації, що створюється застосуванням інтерактивних технологій.

Реалізація інтерактивного навчання потребує від учителя створення певних умов, що надають інші можливості для організації навчального процесу. До таких умов відносяться:

Багатосторонній тип комунікації, що відтворюється у навчальному процесі.

Інтерактивне навчання потребує багатостороннього типу комунікації, коли комунікаційні зв'язки виникають не тільки між учителем і учнями, а й між усіма учнями, а педагог стає рівноправним учасником навчальної діяльності.

Моделі односторонньої(а) та багатосторонньої(б) навчальної комунікації:

У процесі такої комунікації в учнів з'являється можливість поділитися своїми думками і почуттями в рамках певної теми, розповісти про свої висновки, вислухати думку не тільки вчителя, а й однокласників. Застосування багатосторонньої комунікації дозволяє включати в процес навчання всіх учнів класу.

Процес взаємодії між учнями на основі багатосторонньої комунікації с можливим, з одного боку, за умов опанування ними навичками міжособистісного спілкування (уміння слухати себе й інших, відтворювати те, що почуто, пояснювати, задавати питання тощо); з іншого — за умов зміни вчителем основ, на яких будується така взаємодія.

Сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в класі під часу уроку.

Розпочати створення в класі сприятливої психологічної атмосфери педагог може вже зпредставлення учням програми майбутньої діяльності. Учителі по-різному подають учням таку програму з нового конкретного предмету, курсу тощо. Вони можуть обмежуватися назвою теми і переліком того, чим будуть займатись учні, а можуть розкрити зміст майбутніх уроків, визначити завдання учнів і очікувані результати їхньої діяльності, розповісти про передбачувані методи і норми роботи та оцінювання її результатів. Важливо, щоб, представляючи програму діяльності, учитель торкався не одного уроку, а показував перспективу при вивченні теми чи розділу. Якщо застосувати і в цьому місці уроку спеціальні технології, то це допоможе зробити процес представлення змісту матеріалу, що буде вивчатися, не тільки більш цікавим, але й більш наочним.

Норми спільної праці, що виробляються вчителем разом із учнями; спеціальне розташування меблів.

Подоланню деяких побоювань сприятиме встановлення правил поведінки чи норм роботи на уроці. Наприклад, деякі учні не висловлюються на занятті, оскільки відчувають страх перед критичними зауваженнями своїх товаришів. Цю проблему допоможе подолати визначення правил подачі зворотного зв'язку і норм сумісної діяльності. 

Норми спільної групової роботи (за Г.Андрєєвою) — «це певні правила, які вироблені групою, прийняті нею і яким повинна підкорятися поведінка її членів, щоб їхня спільна діяльність була можлива». У традиційній педагогіці викладач знайомить учнів з правилами, за якими будуватиметься робота на заняттях, з тими вимогами, які він висуває. Вимоги стосуються дотримання тиші та відсутності розмов учнів між собою, порядку ведення записів і виконання різних письмових, контрольних робіт. Такі норми створюють умови для ефективної роботи вчителя, адже шум, наприклад, заважає йому говорити, а учням — його слухати, і найменше торкаються організації діяльності учнів, відводячи їм роль пасивних спостерігачів.

Реалізація моделі інтерактивного навчання вимагає інших правил роботи й інших способів їхнього визначення. Перш за все необхідно встановити такі норми, які дозволили б організувати спільну діяльність учнів, створити атмосферу комфорту і безпеки.

Так, Г.Токмань пропонує дотримуватись таких норм роботи:

діють (тією чи іншою мірою) всі учасники навчального процесу;

мають певну психологічну підготовку (самообмеженість, скутість, традиційність поведінки заважає);

беруть участь не більше, як 30 чоловік (найкраще працювати в малих групах);

готують приміщення (наприклад, столи поставити «ялинкою», щоб кожний учень сидів боком до ведучого і мав змогу спілкуватися в малій групі);

дбають про необхідні для творчої роботи матеріали (вони розробляються автором);

налаштовують учасників на серйозне ставлення до питань процедури й регламенту;

ділять клас на групи [77, 41].

Запитайте в учнів, навіщо необхідні правила в житті. Запропонуйте присутнім встановити правила для роботи на уроці. За допомогою мозкового штурму нехай учні запропонують перелік правил, які вони вважають необхідними. Занотовуйте кожне правило й запитуйте, як розуміють його учні, чи погоджуються вони з ним.

Домовтеся про жест (наприклад, відкриті долоні на рівні обличчя), а слова (наприклад, слово «правила»), які ви застосовуватимете у випадку порушення правил. Вивісить аркуш з переліком правил в аудиторії і звертайтеся до нього в разі потреби.

Бажано, щоб учитель приділив увагу процесу визначення норм спільної діяльності вже на перших заняттях з курсу чи з предмету. Це дозволить йому спиратися на них протягом всього навчального часу.

Правила поведінки і роботи, вивішені в кабінеті, також є частиною педагогічних умов для реалізації моделі інтерактивного навчання. Усе, що знаходиться в учбовій аудиторії (обладнання, меблі тощо), може допомогти викладачу організувати простір для інтерактивної діяльності учнів.

Це дозволить учням побачити перспективи власної діяльності, позбутися почуття невпевненості і страху перед майбутнім. 

Для реалізації такої позиції учителю бажано:

на початку уроку ознайомити учнів з його цілями (тими результатами, яких він очікує від учнів наприкінці). Учні мають чітко зрозуміти, що від них вимагається. Це дозволить педагогу повернутись до результатів діяльності наприкінці уроку й проаналізувати разом з учнями рівень їхніх досягнень;

ознайомити із завданнями використання кожної технології. Це необхідно для того, щоб в учнів не виникало почуття маніпуляції ними. У такому випадку учні ставляться до навчальної діяльності більш свідомо;

розповісти учням, чому для вивчення цієї теми були обрані такі методи чи технологія. Важливо, щоб учні розуміли, що ця технологія слугує не для розваги, а допомагає їм краще розібратися в матеріалі, що вивчається, звернути увагу на деякі важливі аспекти, сприятиме набуттю потрібного досвіду;

акцентувати увагу учнів на особливостях тієї чи іншої технології та тих ефектах, яких вони можуть досягти при правильній роботі. Деякі інтерактивні технології мають особливості при застосуванні. Наприклад, інколи дуже важливим є початковий етап індивідуальної роботи, тому в цей час не можна розмовляти і ділитися своїми думками з однокласниками. Або вчитель пропонує класу виконати завдання мовчки, знаходячи відповідні способи взаємодії між собою. Це не тільки забезпечує тишу на уроці, але й надає учням досвід, який потім аналізується. Тому вчителю варто спеціально зауважити на цих особливостях до початку роботи, щоб потім розпочати обговорення, дискусію, бесіду навколо отриманих результатів, враховуючи отриманий досвід і знання;

розкрити алгоритм проведення технології і розповісти про послідовність дій (надати пам'ятку діяльності). Не варто думати, що в такому випадку учням не буде цікаво, їм необхідно бачити перспективу власної діяльності, знати її етапи і готуватися до них;

відповісти на запитання учнів. Часто технологія передбачає різноманітну діяльність учнів, яка регламентується певними правилами, які учням важко утримати у своїй увазі. Бажано після знайомства з алгоритмом відповісти на всі їхні питання. Це дозволяє уникнути непорозумінь безпосередньо в момент роботи в технології. У цьому моменті навчання можна застосувати й прості інтерактивні технології.

Наступним етапом у діяльності вчителя, що допомагає йому дізнатись про імена учнів (або пригадати, якщо клас знайомий), а їм, у свою чергу, краще впізнати один одного, створити сприятливу атмосферу, є знайомство. Прийоми проведення знайомства, що побудовані на інтерактивних технологіях сприяють включенню учнів у спільну роботу, дають можливість згуртування колективу. Якщо перше враження від початку праці буде пов'язано з позитивними емоціями, учителю буде легше забезпечити ефективну роботу в класі. А це дозволить уникнути розподілу класу на «ми» і «вони», проявів неповаги учнів один до одного.

Використання знайомства в класі, наприклад, після канікул, допоможе учням швидше включитись у спільну працю.

Прикладом прийому, що забезпечує знайомство учнів, є прийом «Візитки», який полягає в тому, що учні на невеличких заздалегідь розданих викладачем різнокольорових або білих клаптиках паперу малюють і підписують свою візитку. Для цього можна використовувати стандартні бейджі або виготовити їх самим (картон і англійська шпилька або прищіпка).