Фіскально-регулюючі аспекти податкової політики в Україні

Ці загальні теоретичні засади знайшли підтвердження у багатьох наукових дослідженнях, проте реальна дійсність є суттєво складнішою. Для цього досить проаналізувати рівні податкового навантаження, що склалися в окремих країнах, які, незважаючи на те, що мають рівень податкового навантаження, який значно перевищує визнаний оптимальним, характеризує високий рівень економічного розвитку (табл. 2.4). Ретроспективний аналіз також переконує, що рівень податкового навантаження суттєво відрізняється й у часі. Так, за даними Міжнародного Валютного Фонду, обсяги податкового навантаження за групами країн з розвиненою ринковою економікою (які є членами Організації економічного співробітництва та розвитку) та країн, що розвиваються, за два періоди 1985-1987 рр. та 1995-1997 рр. становили відповідно 36,6% і 37,9% та 17,5 і 18,2% ВВП. Тобто простежуємо чітку тенденцію до зростання вже завищеного (з точки зору оптимальності) рівня податкового навантаження.

Іншими словами, методологічні засади розвитку податкових відносин охоплюють широке коло чинників, які важливо враховувати при оптимізації рівня податкового навантаження.

Насамперед існує необхідність розгляду критерію оптимальності не в статиці, а в динаміці. Це пов'язано з тим, що на практиці дуже важко досягти оптимальних характеристик податкової системи. І навіть коли у певний період часу податкову систему можна охарактеризувати як оптимальну, вона дуже швидко може втратити оптимальні якості, що зумовлено головним чином динамічною природою економічного середовища.

Таблиця 2.4

Рівень податкового навантаження в окремих країнах

% ВВП

Країна	Податкове навантаження, %	Країна	Податкове навантаження, %
Бельгія	46,6	Мальта	31,3
Чехія	35,4	Нідерланди	39,5
Данія	48,9	Австрія	44,4
Німеччина	40,2	Польща	39,1
Естонія	35,2	Португалія	36,3
Греція	36,2	Словенія	39,8
Іспанія	36,2	Словаччина	33,0
Франція	44,2	Фінляндія	45,9
Ірландія	28,6	Швеція	50,6
Італія	41,7	Великобританія	35,8
Кіпр	32,5	Угорщина	38,8
Латвія	31,3	США	29,8
Литва	28,8	Японія	31,3
Люксембург	41,9	Канада	34,0

 

Не менш важливим чинником у цьому контексті є й урахування формального конфлікту інтересів суб'єктів податкових відносин, на якому повинні ґрунтуватися методологічні засади аналізу цих відносин. З одного боку, це платники податків, які прагнуть мінімізувати свої зобов'язання перед державою з тим, щоб підвищити свій добробут, а з іншого - уряд, який намагається забезпечити такий рівень доходів, який дозволить уникнути фінансових проблем у процесі виконання зобов'язань, покладених на нього суспільством.

Підхід А. Лаффера можна охарактеризувати як індуктивний, оскільки проблему податкових відносин досліджено найбільш узагальнено. Якщо ж зважати на необхідність вивчення цієї проблеми з протилежних позицій - дедуктивного підходу, то виявляється, що податкові відносини, кількісну верифікацію яких на макрорівні репрезентує модель Лаффера, визначають багато чинників. Рівень податків та державних витрат (два боки одного явища) у демократичних суспільствах визначають преференції електорату, цілі політичних партій, свобода дій, бюрократія, рівень корумпованості та сила угруповань з особливими інтересами. Іншими словами, дотримуючись такого підходу, в дослідженні податкових відносин першочергово слід робити наголос на ролі держави в економіці.

Обсяг державних витрат визначає рівень видатків, яким уряд буде обтяжувати резидентів. Тому дослідження проблеми оптимального рівня податкового навантаження не можна здійснювати без аналізу витрат держави. Інакше кажучи, критерій оптимальності важливо застосовувати не лише до обсягу податкових сукупних надходжень, а й до витрат, які фінансують за їхній рахунок. Особливо недопустимим є спрощений розгляд податкових відносин в економіках, що перебувають на трансформаційному етапі свого розвитку. Зменшення ролі уряду в економіці й поступове збільшення приватної ініціативи суб'єктів господарювання - процес тривалий у часі і це накладає свій відбиток на оцінку багатьох економічних процесів, у тому числі й рівня податкового навантаження.

Для визначення місця держави в економіці використовують показники, що характеризують співвідношення доходів (або видатків) Зведеного бюджету та валового внутрішнього продукту ("бюджетне навантаження"), а також співвідношення податкових надходжень до бюджету та ВВП ("податкове навантаження"). Чим вище значення таких показників, тим більшим вважають втручання держави в регулювання економікою.

Практична реалізація комплексного підходу як подальшої вирішальної складової методології дослідження податкових відносин у перехідних економіках диктує потребу пошуку додаткових, специфічних інструментів аналізу. Таким інструментом, на наш погляд, є структуризація податкових надходжень за їхнім цільовим призначенням. Аналогією подібному структуруванню можуть бути монетарні агрегати.

До першого податкового агрегату варто віднести всі податкові платежі та збори, які здійснюють юридичні та фізичні особи України. При цьому необхідно відзначити, що формально складові цього агрегату не мають цільового призначення, хоча на практиці це не так, оскільки вони є елементами бюджетного планування. Позначимо цей агрегат як П1.

Другий податковий агрегат - це відрахування до державних цільових фондів, які мають жорстке цільове призначення. Хоча сплати до цих фондів формально не мають ознак податку, реально вони лягають додатковим податковим тягарем або на виробника, або на споживача. Ці платежі не завжди мають аналоги у розвинених економіках. їх існування у перехідних економіках пояснюють роллю держави, яку вона має відігравати у суспільному секторі економіки. Адже приватна ініціатива не завжди здатна надавати капіталомісткі суспільні послуги. У приватному секторі економіки зазвичай спочатку відбувається первинне нагромадження капіталу, яке може бути досить тривалим у часі. Заповнити цей розрив у часі (лаг) у перехідних економіках мусить уряд, який для цього стягує з резидентів відповідні платежі.

Крім зборів до державних цільових фондів, до другого податкового агрегату можна віднести збільшення доходів "за вимогою", яке легко здійснити з адміністративного та політичного поглядів. Хоча ця складова є непостійною, проте необхідно враховувати її за фактом існування. Це дасть змогу більш якісно структурувати податкові агрегати та, відповідно, уникнути хибних висновків у ході аналізу ефективності податкової системи. Позначимо цей агрегат як П2.

Третій податковий агрегат - це державний борг, який у певній частці можна інтерпретувати як зобов'язання уряду на майбутнє. Для фінансування цих зобов'язань уряду необхідно збільшити податкові надходження. Позначимо його як П3.

Лише загальний обсяг усіх податкових агрегатів, на нашу думку, дає змогу вести мову про частку податкової складової в національному доході України. Таким чином, загальний рівень податкового навантаження характеризує формула:

 

Тt = (П1t + П2t + П3t) / GDPt,                        (2.1)

 

де Тt - загальний рівень податкового навантаження в період часу t,

П1t - обсяг податкового агрегату П1 у період часу t;

П2t - обсяг податкового агрегату П2 у період часу t;

П3t - обсяг податкового агрегату П3 у період часу t;

GDPt - обсяг ВВП в період часу t.

Запропонована структуризація податкових агрегатів дає змогу не лише більш коректно визначати розміри податкового тиску на економіку, а й відстежувати якісні зміни у податковій базі. Дослідження динаміки руху податкових агрегатів дасть змогу більш якісно виконувати бюджетне планування та визначати головні макротенденції. Виходячи з такого методологічного розрахунку, здійснимо аналіз податкового навантаження в Україні.

Для цього до першого податкового агрегату П1 віднесемо всі податкові платежі та збори, які сплачують резиденти згідно з чинним законодавством України. До другого агрегату П2 віднесемо відрахування до державних цільових фондів, що найбільш характерні для перехідних економік, а також «адміністративні платежі», які сплачують резиденти за податковими зобов'язаннями. Сюди також віднесемо фінансові санкції, штрафи, пені тощо. Важливість урахування цієї податкової складової пов'язана з тим, що вона характеризує рівень податкової дисципліни, тобто рівень компромісу за конфліктних умов щодо перерозподілу доходів між урядом та платниками податків. Проведені розрахунки зобразимо в табл. 2.5.

З табл. 2.5 видно, що сумарний обсяг податкових агрегатів П1, П2 та П3 впродовж 1999-2009 років становив від 28,3% до 41,6%. Якщо прослідкувати динаміку кожного агрегату, то слід відмітити, що в 2009 році порівняно з 2001-2008 роками показники агрегатів П1 та П2 значно зросли, а агрегат П3, навпаки зменшився. Збільшення значення податкового агрегату П1 свідчить про зростання податкових надходжень до Зведеного бюджету України, що характеризує при незмінних рівнях податкових ставок, помірному рівні інфляції розвиток народного господарства в країні, зростання доходів населення та суб’єктів господарювання.

Таблиця 2.5

Податкові агрегати в Україні в період 2000-2009 рр.

млн. грн.

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6	7	8	9
П1 – фактичне надходження податків до	31342,1	31464,1	36950,1	40490,4	52303	76878	103769	161264
Зведеного бюджету
П1 у % до номінального ВВП	18,4	15,4	16,4	15,4	15,2	18,4	19,3	22,6
П2 – відраху-вання до державних цільових фондів та фінансові санкції, адміністративні штрафи	25930,1	20651,4	25473,2	28206,2	39227	57152	26997	52197
П2 у % до номінального ВВП	15,2	10,1	11,3	10,7	11,4	13,7	5,0	7,3
(П1+П2) у % до номінального ВВП	33,7	25,5	27,6	26,1	26,5	32,0	24,3	29,9
П3 – виплати за внутрішнім та зовнішнім боргом	6930,5	6095,5	8541,4	7300	7100	6900	21600	6599
П3 у % до номінального ВВП	4,1	3,0	3,8	2,8	2,1	1,6	4,0	0,9
(П1+П2+П3) у % до номіналь-ного ВВП	37,8	28,5	31,4	28,9	28,6	33,7	28,3	30,9
ВВП у фактичних цінах	170070	204190	225810	267344	345113	418529	537667	712945

 

З проведеного вище аналізу рівня податкового тягаря на економіку України в цілому і порівняння з іншими країнами слід відмітити наступне. Вести мову про надмірний податковий тиск на економіку в Україні немає достатніх підстав. Першочерговим слід визнати завдання максимально вирівняти податковий тягар для різних категорій платників податків. Полегшення податкового тягаря на цій підставі для тих, хто реально сплачує податки, не лише послабить проблему податкового навантаження загалом, але й стимулюватиме підприємців до виходу з тіньового сектора економіки, так як за різними оцінками в Україні близько 40% економічного потенціалу перебувають у тіньовому обороті [10, 305]. А це призведе до нарощування податкового потенціалу в Україні.

Сучасний розвиток економічних відносин потребує оптимального поєднання інтересів держави та платників податків. Держава міцна не високими податками, а ефективною економікою. Тому податки повинні забезпечувати стабільну фінансову базу держави та дозволяти підприємствам і громадянам залишати достатньо коштів для розвитку та забезпечення достойного життєвого рівня, що призведе до зменшення податкового тягаря в країні в цілому.

 

 

2.2. Аналіз дії податкових важелів  на прикладі Чернівецької області

 

 

Ефективна діяльність держави та реалізація її основних функцій неможливі без налагодженої соціально-економічної політики, одне з чільних місць у якій належить саме фіскальній політиці. Акумулюючи за допомогою податкових надходжень значні фінансові ресурси, держава таким чином стимулює розвиток господарської діяльності, опікується малозабезпеченими верствами населення, забезпечує трудовий потенціал, а також суттєво впливає на стан і розвиток науково-технічного прогресу суспільства.

Проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і побудови фундаменту для економічного зростання України.

Сьогодні, як свідчить практика немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб'єктами господарської діяльності. Відтак теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30—40% реальних доходів платника — це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків і їхня кількість досягають такого рівня, що змушує платників віддавати понад 40% своїх доходів, то втрачається стимул до ефективнішої господарської діяльності і розширення виробництва.

Проаналізуємо стан податкових надходжень за даними ДПА в Чернівецькій області в 2007-2009 рр., що дасть можливість визначити позитивні і негативні риси податкової політики держави та її вплив на економіку регіону. В 2007-2009 роках податкові платежі складали близько 95% надходжень до зведеного бюджету по області.