Фіскально-регулюючі аспекти податкової політики в Україні

Головною метою регіональної податкової політики є пошук балансового співвідношення між можливостями регіону з погляду забезпечення його фінансовими ресурсами через податковий механізм та досягнення пріоритетних соціально-економічних цілей за певних умов розвитку країни.

У процесі реформування податкової системи необхідно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, надати їм найважливішого значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового законодавства, яке відображається у Податковому кодексі.

 

 

3.2. Напрями реформування податкової  політики України

 

 

До основних засад та шляхів реформування податкової політики в Україні можна віднести [7]:

1) побудову стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Тобто встановлення п'ятирічного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування. Після закінчення мораторію нормативне - правові акти, які регулюють податкові правовідносини, повинні прийматися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, та набирати чинності не раніше, ніж з початку нового бюджетного року;

2) формування єдиної податкової правової бази.

В єдиному законодавчому акті встановлюється вичерпний перелік податків та зборів, що справляються на загальнодержавному і місцевому рівнях, та визначаються конкретні ставки загальнодержавних та граничні ставки місцевих податків і зборів;

3) створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

Зростання обсягів податкових надходжень повинно забезпечуватись за рахунок прискорення оборотності капіталу та підвищення ділової активності суб'єктів господарювання;

4) встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків та скасування пільг з оподаткування.

Положення податкового законодавства повинні однаково поширюватися на всі категорії платників податків. Одним із завдань реформування податкової системи є скасування безпідставних і невиправданих пільг з оподаткування. Підтримка малозабезпечених верств населення та пріоритетних галузей українського господарства повинна здійснюватися через систему прямих дотацій.

5) забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення. Підвищення рівня неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

6) створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально - технічної бази.

До витрат, на які зменшується валовий дохід при визначення об'єкту оподаткування за податком на прибуток, повинні відноситись кошти, направлені підприємством на проведення інноваційної діяльності, на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, фундаментальні та прикладні дослідження та впровадження нововведень;

7) забезпечення умов розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Тобто застосування особливих режимів оподаткування для цих категорій платників податків;

8) розробку нового механізму податкового адміністрування та вдосконалення системи відповідальності за податкові правопорушення. Вирішення справ про виконання податкових зобов'язань та стягнення несплачених сум податків, пені та штрафних санкцій повинно проводитись лише у судовому порядку.

Отже, як бачимо, основним завданням сьогодні при реформуванні податкової політики є трансформація системи оподаткування України, сутність якої полягає у поетапному, залежному від зростання динаміки капіталообороту, зменшенні кількості податків, а відповідно спрощення системи оподаткування та досягнення прозорості і здешевлення механізму їх справляння.

Метою реформування є еволюційна, але суттєва і динамічна трансформація системи оподаткування з метою усунення чинників тінізації економіки, а також зниження обсягів непродуктивного документообороту.

Одним із ключових моментів проведення реформи податкової політики в Україні має стати прийняття Податкового кодексу України, в якому би врегулювалися усі відносини, пов'язані з оподаткуванням в Україні, та визначилися правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.

Засади та шляхи реформування податкової політики в Україні, запропоновані вище, не передбачають революційних змін в галузі оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування із одночасним запровадженням кардинально нових "правил гри" в галузі справляння податків. Таким чином, головними завданнями трансформації системи оподаткування України є:

• усунення із системи оподаткування принципів “Податки на податки”, “Податки на витрати” як головних чинників: вимивання оборотних коштів підприємств; збільшення собівартості продукції, зростання її ціни; зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції перед імпортною; зниження платоспроможності юридичних і фізичних осіб, а звідси – виникнення боргових зобов¢язань в усьому циклі фінансово-господарського обороту, які, відповідно, на причинно-наслідковому рівні детермінують пригнічення капіталообороту та процесів відтворення;
• перегляд механізму визначення валових витрат, що включаються в субстанцію “Собівартість продукції” (робіт, послуг) як чинник та основний інструмент виведення фінансових ресурсів у “тінь” шляхом оформлення фіктивних витратних фінансово-господарських операцій;
• поетапне зменшення кількості податків як чинника ускладнення, непрозорості системи оподаткування; вимивання оборотних коштів підприємств, що зумовлює не тільки збитковість, невиплати зарплати, а й ненадходження коштів до бюджету.

Основні засади та шляхи здійснення податкового реформування створюють умови, коли сплата податків стає більш вигідною і дешевшою, ніж ухиляння від неї, при цьому прогнозується зростання обсягу надходжень в бюджет за рахунок інтенсивного розвитку легального сектору економіки та зменшення її тіньової частини.

За умов податкової політики, яка встановлюється в результаті проведення реформи системи оподаткування в Україні, підприємство буде віддавати державі у вигляді податків та зборів близько 25 % утворюваної на ньому доданої вартості. Плата за ризик ухиляння від оподаткування набагато перевищить витрати платника податків на проведення легітимної підприємницької діяльності.

Якими б великими не були потреби у фінансових коштах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікавленість платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звуження податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до зменшення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Таким чином, в Україні і практиків, і вчених очікує велика спільна праця у створенні сучасних принципів податкової політики, а саме:

1) рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня їх доходів.

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним. Цього принципу дотримуються далеко не завжди, однак ідея необхідності оподаткування доходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу;

2) оподаткування доходів повинно носити одноразовий характер.

Багаторазове оподаткування доходів чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому - одна з головних переваг податку на додану вартість;

3) обов'язковість сплати податків.

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менше вигідними платнику, ніж своєчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом;

4) система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки;

5) Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільно-політичних і економічних умов;

6) податкова система повинна забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення, так як окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством.

Сьогодні предметами для критики виступають: зайвий фіскальний характер податкової системи, відсутність належного стимулювання вітчизняних виробників, надмірне оподаткування прибутку (доходу), надмірно високе оподаткування фізичних осіб при невеликій, у порівнянні з західними країнами, оплаті праці, досить жорсткі фінансові санкції при ухилянні від сплати податків, недостатність вжитих заходів щодо зменшення недоїмок у бюджеті, часті зміни окремих податків, мізерне оподаткування природних ресурсів. І найбільш радикальні позиції зводяться до того, що діючу податкову систему слід відмінити і замість неї "придумати" яку-небудь нову.

Узагальнити і звести воєдино всі ці точки зору неможливо, хоча в багатьох критичних зауваженнях і пропозиціях є раціональне зерно. Податкова політика, звичайно, потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи оподаткування західних країн, моментів.

Подальша перспектива розвитку податкової політики залежить і від прийняття Податкового кодексу. Це повинен бути всеохоплюючий документ, який повністю визначає взаємини держави з платниками податків, функції і повноваження органів влади із встановлення і стягнення податків і зборів.

Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової політики, зберігши все те раціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового кодексу нарешті буде створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Саме шляхом створення Податкового кодексу стане можливим сформувати єдину, комплексну систему податків у країні, усунути наявні протиріччя, чітко визначити функції, повноваження та відповідальність усіх рівнів влади в проведенні податкової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.

Це не означає, що потрібно докорінно змінювати систему. Ми не зможемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні передумови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвестиціях капіталу, створенні спільних підприємств і здійсненні спільних проектів із врахуванням специфічних особливостей і традицій України.

Однак сподіватися на швидкий ефект марно. Слід зазначити, що податкова політика в Україні базується на уявленні про реакцію економічних суб'єктів на економічні, в тому числі податкові стимули. Зниження рівня оподаткування, як показав досвід проведення податкових реформ у розвинених країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно швидко не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих на країнах з розвиненою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу - від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету - становить 2,5 - 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання проявляються ще пізніше.

Крім того, в Україні діють певні чинники, які можуть модифікувати цю реакцію. Основні серед них:

• значний рівень монополізації економіки і нерозвиненість механізмів ринкового саморегулювання;
• незавершеність приватизаційних процесів, відсутність класу ефективних власників, особлива структура власності, в якій провідне місце належить колективній власності (колектив у ролі власника, як свідчить досвід розвинених країн, інакше реагує на економічні стимули, ніж приватний власник. Він (колектив) більше зацікавлений у проїданні, а не в інвестуванні прибутків, які можуть зрости внаслідок зниження податків);
• правовий і податковий нігілізм, низький рівень податкової культури;
• роками "виплекана" недовіра до владних структур.

За цих умов в Україні важко прогнозувати наслідки стимулятивної податкової політики, тобто такої політики, що ґрунтується, перш за все, на зниженні граничних податкових ставок і розширенні податкової бази як засобах створення рівних економічних умов для всіх суб'єктів господарювання і сприяння на цій основі вільному прояву дії механізмів ринкового саморегулювання.

Таким чином, податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи.

Методологія ефективних трансформацій в податковій політиці диктує необхідність:

• уточнення цілей податкової політики;
• поглиблення концептуального забезпечення податкових реформувань;
• обрання відповідних пріоритетів;
• розробки конкретних заходів, які повинні бути функцією обраної мети, а не навпаки, як це має місце у сучасній практиці;
• удосконалення механізму функціонування окремих елементів податкової системи.