Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Апреля 2014 в 18:47, дипломная работа
Метою дипломної роботи поставлено спробу проаналізувати основні завдання, які стоять перед податковою політикою в Україні, та визначити головні напрями її реформування у зв’язку з формуванням ринкових форм господарювання в країні.
Для виконання мети були поставлені наступні завдання:
розглянути суть, види та критерії формування податкової політики;
зробити огляд сучасного стану податкової політики України;
на основі статистичних даних визначити рівень податкового навантаження в Україні, використовуючи при цьому різні науково-методологічні підходи;
Концепція реформування податкової системи і податкової політики має чітко визначати, яким саме чином повинні відбуватися зміни. Насамперед це стосується шляху реформування податкової системи. Умовно його можна поділити на еволюційний, що не несе у собі кардинальних змін в короткостроковому відношенні, а є подальшим вдосконаленням податків, у першу чергу загальнодержавних, та революційний, що передбачає одночасні глибокі зміни та перетворення. Звідси першим принциповим питанням, яке виникає при коригуванні податкової стратегії у контексті нинішнього стану податкової системи, визначених концептуальних положень та критичного аналізу світових здобутків, є таке: чи спроможна сучасна податкова система досягти необхідної ефективності еволюційним шляхом, або ж необхідні її докорінні перетворення. Відповідь на це запитання є вирішальною також для розробки програми конкретних заходів як завершального етапу реалізації методологічної конструкції податкових реформувань, що зумовлено взаємозумовленістю та взаємозалежністю всіх її складових. Теоретично кардинальна реформа податкової системи доцільна у випадку, коли існує велика ймовірність отримання таких результатів:
У кінцевому підсумку головний зміст податкової реформи зводиться до зниження податкового навантаження на товаровиробників за одночасного нівелювання можливих негативних впливів на стан бюджетного балансу.
Сьогодні у податковій сфері слід максимально використати наявні можливості вдосконалення податкової політики, щоб за мінімальних втрат податкових надходжень у бюджет досягти як пом'якшення протиріч у податкових відносинах, так і нарощування можливостей зростання податкової бази. З цією метою, крім зазначених вище кроків, необхідно, з одного боку, створити низку передумов досягнення ефективності податкових реформувань, а з іншого - здійснити низку конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення власне податкової системи:
1) раціоналізація структури податкової системи за рахунок:
2) удосконалення механізму функціонування окремих податків з метою посилення їхнього регулятивного потенціалу шляхом оптимізації бази оподаткування, спрощення порядку обчислення та стягнення;
3) упорядкування податкових пільг. Доцільно уніфікувати ці пільги, різко скоротити їхню кількість, зробити їх більш прозорими та підвищити їхні стимулюючі та регулюючі властивості. Насамперед слід відпрацювати системну концепцію таких перетворень, де визначити, що належить стимулювати податковими пільгами, а що шляхом прямого бюджетного фінансування, визначити цілі надання пільг та реалістичність таких цілей. В іншому разі не виключене скасування одних та поява інших (насамперед пов'язаних з інтересами окремих лобістських груп) пільг;
4) гармонізація загальнодержавних інтересів та інтересів платників податків. Саме рівень володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин у кінцевому підсумку визначає ефективність оподаткування та його спрямованість на суспільний розвиток. Це активізує максимальне обмеження тиску на здійснення єдиної податкової політики окремих політичних партій, рухів, груп, зацікавлених суспільних об'єднань та організацій, а також сприяння адекватності системи податкового адміністрування визначеними напрямками цих реформувань.
Таким чином, податкова політика є невід'ємним елементом тієї соціально-економічної політики, що проводить держава. Адже тільки вона визначає структуру й обсяги витрат бюджету країни і вже під них потім “підганяються” податки: встановлюються й уточнюються ставки і пільги, вводяться нові платежі, скасовуються старі.
За умови стабільності податкової політики держави суб¢єкти підприємницької діяльності мають можливість планувати та прогнозувати податкові платежі, які їм необхідно буде сплатити в майбутніх періодах до бюджету, розробляти оптимальні плани мінімізації податкових платежів, ефективного використання власних фінансових ресурсів в процесі провадження господарської діяльності. Податкова політика, що проводяться в державі, визначає розвиток та ефективність податкової системи в країні. Проте, податкова політика, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку суттєвих вад, через що не змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави:
Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал.
Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми - недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету Міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на даному етапі розвитку економіки.
Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.
Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.
Застосування спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:
Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.
Діяльність Мінфіну, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.
Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.
Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб.
Отже, головними напрямами податкової політики в період формування ринкових відносин в країні повинні бути:
Стабільність в податковій політиці є основою стабілізації і ефективного розвитку всієї економічної системи України та забезпечення добробуту всього українського населення. Аналіз виконання державного бюджету України, свідчить про те, що найбільшу питому вагу в його надходженнях займають саме податкові, тобто відповідно від їх величини залежать і обсяги видатків державного бюджету, а отже і рівень забезпеченості населення матеріальними і соціальними благами.
Для того, щоб податкова політика сприяла формуванню фінансового капіталу як на рівні окремих підприємницьких структур, так і всього народного господарства, необхідна така податкова система, в якій можна було б оптимізувати дію основних функцій податків - фіскальної, розподільної, регулювальної, стимулюючої і соціальної. Найефективнішою податкова політика буде тоді, коли дія кожної функції спрямовуватиметься на реалізацію стратегічної мети розвитку України - економічної стабілізації, піднесення всіх галузей народного господарства на якісно новий технічний і технологічний рівень, підвищення добробуту всього народу.
Информация о работе Фіскально-регулюючі аспекти податкової політики в Україні