Організація науково-дослідної діяльнсті педагогів

Розвиток науково-дослідної діяльності визначається і регламентується Законами України «Про освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про інноваційну діяльність», Статутами, наказами та інструктивними листами МОН України, рішеннями Вченої ради, нарад, семінарів, конференцій з наукових питань.

Стратегічною метою розвитку науково-дослідної діяльності слід вважати досягнення усіх кадрових, організаційно-виробничих та економічно-фінансових передумов перетворення існуючих науково-дослідних структур.

Досягнення цієї мети забезпечується сталим розвитком науки в училищі і ґрунтується на притаманних для професійного училища та наявних здобутках у багатьох інших наукових напрямах.

Розвиток науково-дослідної діяльності базується на таких основних принципах:

• надання переваг у розвитку організаційним науковим формам у вигляді наукових шкіл та наукових центрів;
• підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів переважно у власних наукових школах;
• розвиток фундаментальних і прикладних досліджень переважно за державними та регіональними науковими пріоритетами і програмами;
• щорічне збільшення частки видатків на науково-дослідну діяльність;
• всебічна підтримка ініціативи викладачів і науковців у виконанні науково-дослідної діяльності за пріоритетними напрямами;
• всебічне стимулювання досягнення високих результатів та здобутків у науково-дослідній діяльності;
• постійне зростання якості результатів науково-дослідної діяльності та збільшення результатів світового рівня;
• постійна підтримка талановитої молоді з числа молодих учених;
• безперервна інтеграція наукових результатів у навчальний процес та гармонізація наукової, навчальної й методичної роботи;
• максимальне сприяння модернізації матеріально-технічної наукової та лабораторної бази;
• сприяння модернізації наукової інформаційної бази;
• максимальне сприяння інноваційній діяльності;
• регулярна популяризація та маркетинг власних наукових здобутків та результатів;
• максимальне сприяння міжнародним науковим зв’язкам та міжнародним науковим проектам;
• сприяння співпраці з науковими установами, іншими школами та органами державної і місцевої влади;
• взаємна відповідальність усіх керівників, вчителів та науковців за досягнення високих наукових результатів та наукового іміджу університету;
• відкритість, прозорість та колегіальність прийняття рішень щодо науково-дослідної діяльності.

Основними завданнями керівництва, на думку Ю. Туранова, слід вважати такі [12]:

• удосконалення організаційної структури управління та виконання науково-дослідної діяльності  шляхом створення різноманітних наукових груп, співтовариств педагогів;
• значне посилення ролі шкіл як лідерів у виконанні наукових розробок;
• максимальне наближення до оптимального рівня кадрового наукового потенціалу, що буде відповідати державним вимогам щодо розвитку науково-дослідного потенціалу;
• збільшення частки пріоритетних наукових тем і розробок, що виконуватимуться в навчальному закладі;
• налагодження постійних наукових зв’язків з науковими академічним закладами та центрами вищих навчальних закладів;
• налагодження постійних стабільних зв’язків з законодавчими та виконавчими органами державної, регіональної і місцевої влади та запровадження нових форм співпраці з ними для вирішення науково-технічних та соціально-економічних проблем і завдань;
• значне оновлення матеріально-технічної та лабораторної бази наукових досліджень найновішими комп’ютеризованими, сертифікованими вимірювальними засобами, комплексами, технікою та обладнанням;
• участь у створенні і запровадженні (спільно з навчальним та навчально-методичним управліннями) нових механізмів передачі наукових результатів у навчальний процес з врахуванням принципів Болонського процесу;
• досягнення високої ефективності рекламно-іміджевої роботи по популяризації шкіл як наукових центрів; 
• досягнення надійного забезпечення захисту інтелектуальної власності та інтелектуального потенціалу навчального закладу;
• створення максимально можливих умов, мотивів і гарантій для високопродуктивної науково-дослідної діяльності педагогів.

Відповідно до пріоритетів розвитку науки в державі, враховуючи наявний кадровий педагогічний склад, першочерговими для професійного училища напрямами розвитку науково-дослідної діяльності можна вважати такі основні завдання керівництва:

• розвиток знань про людський потенціал;
• створення інноваційного середовища: економічного, соціального, екологічного в закладі освіти;
• організація постійного, цілеспрямованого самовдосконалення педагогічних кадрів.

Перспектива науково-дослідної діяльності в професійному училищі формується і розвивається виходячи із основоположного принципу єдності освіти і науки.

Науково-дослідній діяльності разом з навчальним процесом надаються єдині пріоритети у розвитку, а разом з цим покладаються додаткові завдання:

• оновлення змісту навчання найновішими фундаментальними знаннями і прикладними результатами;
• сприяння навчально-методичному управлінню в розробленні та впровадження в навчальний процес науково орієнтованих та інноваційних методів, способів і технологій навчання;
• створення рівноправних умов доступу до матеріально-технічної і науково-інформаційної баз науково-дослідної діяльності усім педагогам;
• забезпечення умов мобільності педагогам, учням у виконанні дослідницьких проектів.

Принципи організаційного забезпечення науково-дослідної діяльності полягають у наступному:

• участь науково-дослідної діяльності в навчальному процесі буде регламентуватись внутрішніми нормативами – стандартами, основним із яких буде «Положення про науково-дослідну діяльність вчителів»;
• плани наукових, науково-дослідних робіт узгоджуються з тематикою;
• вчителям забезпечується вільний доступ до участі у виконанні пріоритетних науково-дослідних тем, можливості підвищення наукової кваліфікації, участь у наукових конференціях, семінарах, нарадах, виставках, в опублікуванні наукових праць, захисті дисертаційних робіт і здобутті наукових кваліфікаційних рівнів (кандидата і доктора наук), створенні наукових груп, колективів, шкіл, науково-дослідних підрозділів і громадських організацій для творчої наукової самореалізації;
• учням забезпечуються можливості наукового самоврядування та можливості створення різноманітних учнівських наукових організаційних форм: учнівських наукових рад, семінарів, груп; проведення та участь студентських наукових конференцій, нарад, семінарів, олімпіад. Ця діяльність всіляко заохочується і стимулюється адміністрацією й вчителями та враховується в оцінці якості знань;
• знання й навички науково-дослідної діяльності та її результати є визначальними при відборі претендентів для продовження діяльності в науково-дослідній сфері;
• результати науково-дослідної діяльності вчителів мають враховуватись при прийнятті на роботу, визначенні розмірів надбавок до посадових окладів, розмірів матеріального заохочення, щорічного рейтингу вчителя.

Принципами запровадження науково-дослідної діяльності у навчальному процесі мають бути наступні:

• науково-дослідна діяльність повинна запроваджуватися як складова у всіх документах, що регламентують навчальний процес. При цьому варіанти запровадження може обирати вчитель особисто і затверджувати завуч чи директор;
• у навчальних планах науково-дослідна діяльність має запроваджуватися  як перелік вибіркових науково орієнтованих навчальних дисциплін, що може обрати учень. Навчально-методичне управління повинно створювати перелік таких дисциплін для навчальних планів;
• в робочих програмах дисциплін бажано відображати окремим розділом чи підрозділом науково-дослідну діяльність, що буде інформувати про найновіші наукові досягнення світового рівня, вітчизняні досягнення, на розробках яких повинні базуватися зміст і викладання дисципліни.

В умовах загальноосвітньої та професійної шкіл саме професійна підготовка педагогів до науково-дослідної діяльності у змісті методичної роботи є одним із сучасних напрямів. Адже це сприяє формуванню спеціального дослідницького уміння: обґрунтувати актуальність обраної проблеми, визначити мету свого дослідження, об’єкт і предмет, формулювати власне передбачення результату дослідження (наукову гіпотезу), організовувати свій власний теоретичний пошук, вивчати педагогічний досвід (близький за змістом до проблеми дослідження), виявляти доцільний і ефективний, порівнювати з власним досвідом, аналізувати і оцінювати результати дослідження, вибирати критерії для оцінки результативності педагогічних технологій, які запроваджує педагог у власний досвід.

Сучасний педагог повинен володіти методиками досліджень, вибирати методи досліджень. Вагоме місце має займати педагогічний експеримент і уміння аналізувати результати констатуючих і формуючих експериментів.

Традиційно основні напрями у змісті методичної роботи у більшості випадків обирає педагогічний колектив. Згідно з обраними напрямами обґрунтовується проблема, над якою буде працювати весь педагогічний колектив, а спостерігати педагогічна рада. Про те, це не означає, що кожний педагог не має можливості самостійної діяльності. Навпаки кожен з них має право самостійно досліджувати проблему, яка є предметом його власних науково-дослідних інтересів. В таких ситуаціях потрібно і необхідно правильно організувати процес діяльності педагогічного колективу.

Та перед ти як розкрити питання діяльності адміністрації по створенню умов для розвитку творчо-пошукових якостей педагога, необхідно підкреслити специфіку організації науково-дослідної діяльності в професійних училищах, оскільки в них працюють педагоги різні за професією.

Серед них: викладачі спеціальних технологій, які, як правило, мають вищу технічну освіту; учителі загальноосвітніх дисциплін, що мають вищу педагогічну освіту і викладають предмети згідно з планами вищої школи; майстри виробничого навчання, що здійснюють підготовку за профілем обраної робітничої професії.

Відтак, створення умов для науково-дослідної діяльності педагогів повинно передбачати:

• створення інноваційного середовища в навчальному закладі;
• стимулювання педагога до самовдосконалення;
• розробка комплексно-цільової програми;
• використання механізмів рефлексивного управління.

Розглянемо детальніше кожну з можливих умов для розвитку творчо-пошукових якостей педагога.

По-перше тільки  в  умовах  інноваційного  середовища  можливо  сформувати  вчителя-дослідника  та  новатора.

А. Каташов узагальнив різноманітні підходи до визначення поняття «освітнє  середовище  навчального закладу»  та  розглянув  його  як  сукупність  духовно-матеріальних  умов  функціонування закладу освіти, що  забезпечують  саморозвиток  вільної і активної особистості, реалізацію  творчого потенціалу.

Освітнє середовище, на думку цього автора, виступає функціональним і просторовим об’єднанням суб’єктів освіти, між якими встановлюються тісні різнопланові групові взаємозв'язки, і може розглядатися як модель соціокультурного простору, в якому відбувається становлення особистості [5].

Логічними є результати дослідження В. Ясвіна, який розуміє освітнє середовище як «систему впливів і умов формування особистості за заданим взірцем, а також можливостей для її розвитку, що  є  в  соціальному  і  просторово-предметному  оточенні» [9, с.14]. Як зазначає В. Ясвін, тип освітнього середовища визначається умовами і можливостями середовища, що сприяють розвитку активності (або пасивності) педагога, його особистісної свободи (або залежності).

Л. Ващенко підкреслює, що як системне утворення інноваційне  середовище окремого  навчального закладу має  власну організаційно-функціональну  структуру,  основними складовими якого визначено: стратегію розвитку освіти навчального закладу, тактику формування інноваційних процесів, зміст інноваційного середовища навчального закладу, організаційне забезпечення,  прогнозування  розвитку  освіти  закладу. Кожен  із  елементів  структури,  взаємодіючи  між  собою, наповнює інноваційне середовище своїм спрямуванням змін [4].

А. Кух  вважає, що  інноваційне  середовище  структурно  складається  із  трьох  взаємопов’язаних  компонентів:  суб’єктно-ресурсного,  матеріально-технічного та  ідейно-технологічного. Суб’єктно-ресурсний компонент  визначає  суб’єкти  освітнього  середовища та умови здійснення  їх суб’єкт-суб’єктної  взаємодії.