Шпаргалка по дисциплине "Історія України"

Розпочаті М. Горбачовим перебудовні процеси на першому етапі досить надійно контролювалися управлінськими ланками держави. Водночас поступово визріли процеси, які виходили з-під контролю. Організаційне оформлення політично активного населення у формі народних фронтів і рухів вперше відбулося у республіках Балтії. Практика народного руху на підтримку перебудови в СРСР, що розгорнулася в республіках, дедалі більше свідчила, що його цілі розходилися з тими обмеженими, нормованими і контрольованими завданнями, які ставила реформаторська частина партапарату.

 

55. Культурне життя України  (друга половина 40-х - початок 50-х  років).

Культурне життя УРСР у зазначений період загалом було складним і суперечливим, оскільки віддзеркалювало те, що відбувалося  в тогочасному суспільстві. З  грудня 1949 р. М.Хрущова на посаді першого  секретаря ЦК Компартії України  змінив Л. Мельников. Він ще більше посилив  боротьбу з українством, ігноруючи  національні традиції українського народу, його історію та культуру. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної  Ради УРСР схвалила і прийняла атрибути державності — герб, прапор, гімн УРСР, які символізували Україну  як одну зі складових СРСР. Одна ідеологічна  кампанія антиукраїнської спрямованості  змінює іншу. Переслідуються відомі діячі  української культури, освіти, науки. Було також засуджено «Історію України», видану у 1943 р., відновлено широкомасштабну  кампанію проти «українських буржуазно-націоналістичних істориків». Оперу К. Данькевича «Богдан  Хмельницький» критикували за те, що росіянам у ній відведено не досить помітне місце. Українські енциклопедичні видання звинувачувалися у зосередженості на вузьконаціональних темах. Зазнав переслідувань і В. Сосюра за вірш «Любіть Україну», котрий у 1944 р. був відзначений Сталінською премією. Репресії та переслідування у сфері культури торкнулися також і інших національностей, які проживали в Україні. Це добре відчули на собі, зокрема, представники єврейської культури.

Отож однією з найхарактерніших рис цього періоду став русифікаторський наступ на українську культуру. Ідеологічна  і політична практика сталінізму набирала відкрито великоруських шовіністичних  рис. Це завдало значної шкоди  українському суспільству, розвитку його національної культури

 

56.Розбудова політичної та адміністративної системи незалежної України

Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 р. принципово по-новому поставило питання державного, економічного та політичного розвитку України.. Проголошення незалежності України та завдання створення  самостійної Української держави  закономірно висунули проблему розгортання  державотворчих процесів. Народ України  заявив, що будуватиме державу суверенну  й самоврядну, незалежну та відкриту, демократичну і правову.

Процес державотворення в Україні  на відміну від інших країн, котрі  постали перед аналогічними проблемами в кінці 80-х - на початку 90-х років, проходив у специфічних умовах і визначався своїми особливостями. Пізнання цього вкрай важливе тому, що по-перше, стають зрозумілими причини сьогочасних проблем нашого розвитку, по-друге, тому, що більш чіткими бачаться шляхи, політичні рішення та економічні важелі, котрі дійсно можуть забезпечити вихід Української держави з економічної кризи та політичної нестабільності, в яких вона перебуває з моменту свого утворення.

Серйозною перепоною на шляху розгортання  державотворчих процесів залишається  те, що в суспільстві, політичних партіях  і рухах і досі немає згоди  щодо того, яке суспільство ми будуємо. Українська національна ідея як об’єднуюча не є загальновизнаною. Гострота проблем, з якими стикнулася наша держава  в перші роки свого існування, поглиблювалась економічною кризою, катастрофічним падінням промислового та сільськогосподарського виробництва.

Україна не здійснила перехід до ринкової системи господарювання, до цього нам, на жаль, ще далеко. Ми вкрай  повільно рухаємося в цьому напрямку - і саме в цьому одна з причин нинішньої соціальної та економічної  кризи.

Що ж стосується посилання на розрив економічних зв’язків між  колишніми радянськими республіками, то цей розрив тільки загострив кризу, створену адміністративно-командною  системою за радянських часів.

Як вже зазначалося, українське суспільство, в тому числі й та його частина, яку ми називаємо політичною елітою, значно. мірою виявилося  не готовим до розбудови незалежної Української держави. Фактично, як зазначається в посланні Президента України до Верховної Ради "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.", держава протягом майже усіх років незалежності знаходилася в стані економічної кризи

Позитивними результатами 2000 р. стало  погашення заборгованості з пенсій, активізація інвестиційної, в т.ч. кредитної діяльності, зростання  експортного потенціалу національної економіки, зменшення зовнішнього  боргу Україні вдалося уникнути дефолту

 

57.Конституційний процес  в Україні. КУ 1996 року

16 липня 1990 р. Верховна Рада  прийняла Декларацію про державний  суверенітет України, яка, як  передбачалось, повинна була стати  фундаментом нової Конституції.  Окремі депутати пропонували  затвердити Декларацію як «Малу  конституцію». Однак прокомуністично  налаштована більшість Верховної  Ради з цим не погодилась.

Декларація визначила загальну стратегію розвитку правової системи  держави, ключовим елементом якої є  Конституція. В жовтні 1990 р. Верховна Рада України створює Конституційну  комісію, яка повинна була розробити  концепцію нової Конституції.

Однак уже на листопад 1991 р. було підготовлено перший проект Конституції України. Та драматичні події кінця 1991 р. і  здобуття Україною незалежності радикально вплинули на зміну низки його положень. Прийнявши Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., наша держава зробила остаточний вибір свого розвитку.

Вже на кінець січня 1992 р. Конституційна  комісія розробила оновлений  проект, який після правової експертизи та дебатів у стінах парламенту за рішенням Верховної Ради України  був винесений на всенародне обговорення.

Воно відбувалося з 15 липня по 1 грудня 1992 р. за участю близько 200 тис. громадян України. В ході обговорення  висловлювались пропозиції щодо чіткого  законодавчого закріплення переваги інтересів людини над інтересами держави, закріплення повноважень  різних гілок влади тощо.

28 червня 1996 р. після 2 діб напруженої  безперервної роботи Верховна  Рада України прийняла Конституцію  України - Основний Закон нашої  суверенної держави.

Конституція складається з преамбули, 114 розділів, в яких об'єднана 161 стаття, та перехідних положень. Новий Основний Закон — це політико-правовий документ, який визначає підвалини та шляхи розвитку українського суспільства.

Конституція закріплює основні  принципи української демократичної, соціальної і правової держави, в  якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпека визнаються найвищою цінністю. Однією з основних засадничих ідей нової Конституції  є те, що саме держава функціонує для людини, а не навпаки. Український  народ є джерелом влади, яку він  реалізує через відповідні органи державної  влади та органи місцевого самоврядування.

Конституція закріплює принцип  поділу влади на законодавчу, виконавчу  і судову та їх незалежність одна від  одної. Основою зовнішньої політики України, згідно з Основним Законом, є забезпечення її національних інтересів  і безпеки шляхом підтримання  мирного і взаємовигідного співробітництва  з усіма країнами світу.

Конституція базується на кращих досягненнях  вітчизняного та зарубіжного законодавства, враховує набутий історичний досвід та знаходиться на рівні кращих конституцій  Європи.

 

59.Основні напрямки зовнішньої  політики  України після проголошення  незалежності

Стрімке визнання України на міжнародному рівні дало поштовх до ґрунтовної розробки її зовнішньополітичної концепції. Визначені ще Декларацією про  суверенітет принципові засади української  зовнішньої політики необхідно було конкретизувати з урахуванням тих  реальних проблем, що постали перед  республікою після проголошення її незалежності. Активна, цілеспрямована, чітко окреслена і виважена зовнішня політика повинна була забезпечити  сприятливі умови для економічного та культурного піднесення України  й одночасно забезпечити її участь у розв'язанні низки глобальних і  регіональних проблем, які потребували  об'єднаних дій міжнародного співтовариства.

Одним із важливих завдань зовнішньої політики Україна визначила активну  участь у зусиллях світового співтовариства з роззброєння.

Зовнішня політика України спрямована на виконання таких найголовніших  завдань:

1.Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2.Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3.Збереження територіальної цілісності держави, недоторканість її кордонів.

4.Входження національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку підвищення добробуту народу.

5.Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України.

6.Надання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

7.Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Головними сферами зовнішньополітичної  діяльності України в документах визначені:

1.Розвиток двосторонніх міждержавних відносин.

2.Розширення участі в європейському регіональному співробітництві.

3.Співпраця у межах Співдружності незалежних держав.

4.Членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

 

60.Основні тенденції  розвитку культури в ХХІ ст.

На рубежі ХХ–ХХІ ст. людство зустрілося з проблемами, від вирішення яких залежить доля цивілізації. Ці проблеми прийнято називати глобальними загальними, поширеними на всю планету. До першорядних  з них сьогодні належать подолання  екологічної кризи, пов’язаної з  катастрофічними наслідками людської діяльності; відвернення війни із застосуванням зброї масового знищення, створення без`ядерного ненасильницького світу; подолання голоду, злиднів, неграмотності; пошуки нових джерел сировини, що забезпечили  б наступний розвиток економіки.

На зміст західної культури впливали наукові відкриття та технічні здобутки в різних галузях: освоєння космосу, розвиток комп’ютерних технологій, систем комунікації, появи нових синтетичних  матеріалів, досягнення в галузі біології). Завдяки таким глобальним змінам сучасне суспільство називають  „постіндустріальним”, „інформаційним” тощо.

Західна культура, особливо образотворче мистецтво, розвивалася у двох напрямах:

– дальший розвиток реалізму класичного мистецтва, удосконалення і пошук  нових форм виразності у межах  цього художнього напряму;

– пошуки принципово нових засобів  художньої виразності, що привели  до появи культури модернізму.