Шпаргалка по дисциплине "Історія України"

Іншою країною, котра в хаосі 1918-1919 pp. захопила частину українських земель, була Румунія, яка загарбала Буковину, що була автономною провінцією в Австро-Угорській імперії. З румунською анексією все це було втрачено.

Буковинська українська спільнота  реагувала на румунське правління  подібно до своїх співвітчизників  у Польщі. У краї існувало два  крила українського руху - поміркований (прагнув компромісу з режимом) та революційний (прагнув активно протидіяти режимові).

Закарпаття входило до складу Чехословаччини, найдемократичнішої держави Східної  Європи, яка не провадила такої  відкритої дискримінації та асиміляції щодо українства, як Польща та Румунія.

Після Мюнхенської угоди 1938 р. Чехословаччина 10 жовтня 1938 р. надала крайові самоврядування. Уряд А.Волошина негайно приступив  до перетворення Карпато-Україну на автономну українську державу. Тоді ж було сформовано військову організацію - Карпатську Січ. У момент створення уряду 15 березня Сейм Закарпаття проголосив самостійну республіку - Карпатську Україну - на чолі з президентом А. Волошиним. Державною мовою було визнано українську, гербом - тризуб, затверджено державний прапор - жовто-синій.

В цей час Угорщина почала окуповувати частину краю за таємним пактом 1989р.

18 березня опір Карпатської Січі  було зламано

 

 

49 Карпатська Україна

У 1938 році характер політичних процесів у Закарпатті круто змінився. Внаслідок  мюнхенської змови західних держав з Гітлером почалося розчленування  Чехословаччини. Влада центрального уряду Праги стала номінальною. Словач¬чина здобула автономію в рамках Чехословацької республіки. З'явилася можливість надати самоврядування й Закарпаттю, з чим уряд республіки зволікав 20 років. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття, врешті-решт, одержало автономію. Автономну адміністрацію краю спочатку очолили русофіли, але, скомпрометовані всією попередньою політикою, вони не дістали підтримки в суспільстві. До такого повороту подій були готові українофіли, лідер яких Августин Волошин і очолив новий крайовий кабінет. Почалася розбудова в Закарпатті автономної української держави. З ініціативи А. Волошина у січні 1939 р. була утворена політична організація закарпатського населення, яка стояла на платформі творення суверенної держави - Українське національне об'єднання (УНО). На 13 лютого 1939 р. було призначено вибори до парламен¬ту - Сейму Карпатської України. Вибори завершилися блискучою перемогою прихильників суверенітету Закарпаття:

15 березня 1939 року на засіданні  Сейму за ініціативою УНО було  проголошено самостійність Закарпатської  України. Сейм ухвалив закон,  який містив такі пункти:

1.Карпатська Україна є незалежна Держава.

2. Назва Держави є: Карпатська  Україна.

3.Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним сеймом Карпатської України, на чолі.

4. Державна мова Карпатської  України є українська мова.

.Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта... Президентом Карпатської України став Августин Волошин. Це рішення прийма¬лося під гуркіт гармат: 14 березня угорські війська вторглися в Закарпаття. Ще-раніше вони захопили частину краю, примусивши уряд провести засідання Сейму в Хустові. Воєнізована організація, створена для охорони краю - Карпатсь¬ка Січ, незважаючи на героїчний опір, не змогла відвернути вторгнення. Закарпатська Україна була окупована Угорщиною, підтримуваною фашистською Німеччиною. А. Волошин разом з урядом був змушений емігрувати, Незважаючи на морок окупації, який знову опустився над Закарпаттям, проголошення незалежної держави мало велике історичне значення. Воно продемонструвало непереборне прагнення українського народу до створення власної держави, його готовність до жертв заради досягнення цієї світлої мети.

 

50 Україна під час другої світової війни.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини  на Польщу почалася Друга світова  війна. 17 вересня польський кордон  перетнули війська Червоної армії.  Офіційною радянською пропагандою  це було кваліфіковано як «визвольний  похід» у Західну Україну. 28 вересня  СРСР і Німеччина уклали договір  про дружбу. 11 лютого 1940 р. в Москві  була підписана економічна угода,

В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись  невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца.

Отож відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у складі інших держав, були зібрані  докупи в межах СРСР. З одного боку, цей факт мав безумовне позитивне  значення: возз'єднання західноукраїнських земель об'єктивно відповідало одвічному  прагненню нашого народу до єдності, соборності. Але не можна не враховувати  того, хто, навіщо та якими методами робив це. Сталін, ведучи політичний торг із Гітлером, насамперед дбав про  подальше розширення своєї імперії, До того ж Сталін прагнув якомога  скоріше покласти край визвольному  рухові населення Західної України. Для цього застосовувалися не лише репресії. З тактичних міркувань  було зроблено ряд кроків, спрямованих  на обмеження польського впливу на цих землях

Однак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов жорсткий процес насильницької радянізації. Були заборонені всі українські партії, культурно-освітні організації, союзи, гуртки, греко-католицька церква, заклади  «Просвіти», понад. Радянське керівництво  смертельно лякала сама можливість впливу національне налаштованої Галичини на радянську Україну. Ось чому влада з такою наполегливістю насаджувала в Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему. Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими.

22 червня 1941 р. Німеччина напала  на СРСР. У загарбницьких планах  фашистів Україна займала особливе  місце. Згідно з планом «Ост»  Німеччина мала намір депортувати  з України десятки мільйонів  людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося  передати сателітам гітлерівської  Німеччини.

Вже перші дні війни показали слабкість СРСР. Незважаючи на масовий  героїзм бійців, Червона армія, командний  склад якої став жертвою сталінських  репресій ще в передвоєнні роки, швидко відступала. До середини серпня 1941 р. німецькі війська захопили Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію. 19 вересня фашисти взяли Київ, у жовтні — Одесу й Харків. До кінця 1941 р. була окупована майже  вся Україна. Величезними були людські  та матеріальні втрати.

Сподівання західних українців  на те, що з приходом сюди німців і  відступом більшовиків для них  настане покращення, не справдилися

Події на фронтах, особливо після поразок  Німеччини під Сталінградом та Курськом, стали розвиватися вже на користь  антигітлерівської коаліції.

Поповнена величезними людськими  ресурсами, Червона армія розгорнула енергійний наступ. Протягом літа—осені 1943 р. були звільнені Харків, Чернігів, Полтава, у вересні — Донбас, а 6 листопада був звільнений Київ.

 

 

 

51. Радянізація західних  областей України в 40-х - 50-х  рр.

7 травня 1945 р. ЦК КП(б)У і уряд  УРСР прийняли ухвалу „Про заходи по відбудові і даль¬шому   розвитку   господарства   Львівської, Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської, Во¬линської, Чернівецької областей на 1945 р.". Вже цим документом було взято курс на реконструкцію і розвиток як традиційних для Західної України га¬лузей промисловості (нафтовидобувна, газова та ін.), так і нових (машинобудівна, приладобудівна, металообробна та ін.).. Особ¬ливість індустріалізації західних областей полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях.

Ця форсована індустріалізація, як і в Східній Україні, супроводжувалась повільним розвитком харчової, легкої та інших галузей промисловості, які виробляли товари для людей. Ще більш негативні наслідки супроводжували розгорнуту паралельно за більшовицькими стандартами колективізацію.

Швидко зростала мережа се¬мирічних і середніх шкіл. У першу повоєнну п'ятирічку кількість середніх шкіл збільшилась майже в 7 разів. У 1950/51 навчальному році тут працювали 24 вищих навчальних заклади (в тому числі 3 університети

Разом з тим значно посилився  і процес русифікації. Наприклад,на початку 1953 р. у вузах областей переважна  більшість  західних областей читалася російською мовою.

52.Хрущовські реформи 

5 березня 1953 р. на одній зі  своїх підмосковних дач помер  Сталін. Проте смерть диктатора  не означала ліквідації тоталітарного  режиму в країні М. Хрущов, у  вересні 1953 р. офіційно зайняв  пост першого секретаря ЦК  КПРС.

Свої економічні реформи Хрущов почав з найслабкішої ланки - сільського господарства. Відставання сільськогосподарського виробництва від промислового носило просто катастрофічний характер

У 1953-1958 рр. були підвищені заготівельні ціни на всі види сільськогосподарської  продукції, Восени 1953 р. з колгоспів  зняли всю заборгованість державі  за минулі роки. Ці заходи значно поліпшили  фінансове положення колгоспів  і колгоспників.

У 1955 р. почала широко реалізовуватися  ще одна "продуктивна ідея" Хрущова - різке збільшення посівних площ під кукурудзу.

Важливі реформи були проведені  і в промисловості. Правда, 50-і  рр. на Заході стали часом початку  широкомасштабної науково-технічної  революції, яка супроводжувалася впровадженням  нових матеріалів, техніки і технологій. У СРСР посиленими темпами розвивалися  традиційні галузі промисловості - металургія, видобуток вугілля і руди, важке  машинобудування - проте ці галузі вже  не визначали сучасного рівня  економічної потужності держави.

В Україні отримали подальший розвиток традиційні галузі промисловості. Але  почали з'являтися і нові сучасні  підприємства. У Дніпропетровську були побудовані заводи важких пресів і  бурякозбиральних комбайнів, в Кременчуці - завод вантажних автомобілів, в  Запоріжжі - заводи автомобілебудування і, в Херсоні - сільськогосподарських машин. Значні успіхи були досягнуті в суднобудуванні (Миколаїв) і літакобудуванні (Київ).

У 1957 р, Хрущов почав реформу раднаркомів (Рад народного господарства). Головна ідея цієї реформи полягала в тому, щоб перенести планування і управління економікою в окремі адміністративно-економічні регіони

У 1961 р. в країні була проведена  чергова фінансова реформа. Масштаб  грошової одиниці підвищився в 10 разів, проте, добробут радянських людей від  цього не покращав, а за багатьма позиціями купівельна спроможність населення знизилася із-за зростання  цін на багато товарів і продуктів  харчування.

У цей же період часу була зроблена спроба вирішення житлової проблеми в СРСР. По всій країні почалося активне  будівництво низькоякісних, але  дешевих 5-поверхових житлових будинків, які народ назвав "хрущовками".

 

54.Перебудовчі процеси в Україні як передумова державотворчих змагань

Новий етап в історії українського суспільства відкрила перебудова, покликана  подолати негативні тенденції в  розвитку Радянського Союзу.

Курс на перебудову проголосив квітневий (1985 р.) пленум ЦК КПРС, але вона була зумовлена всім ходом розвитку суспільства. По суті, перебудова виявилася типовою, з усіма притаманними їй обмеженнями, революцією згори.

Передусім було проголошено нове мислення у міжнародній політиці. Найважливіше значення стосовно цієї проблеми мало визнання політиками в Кремлі пріоритету загальнолюдських інтересів над  класовими..

Програма перебудови передбачала  зміну організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління. Важливою ланкою цієї роботи в Україні  мала стати реалізація генеральної  схеми управління народним господарством  республіки, яка була здебільшого  схвалена на позачерговій сесії Верховної  Ради УРСР у квітні 1988 р. Ця схема  мала забезпечити організаційні  основи для переходу від командно-адміністративних до економічних методів управління, створити умови для втілення в  життя Закону СРСР про державне підприємство (об'єднання).

Важливою особливістю економічних  перетворень у республіці стало  здійснення заходів щодо структурної  перебудови народного господарства. Для України це мало велике значення, адже структура її економіки була зорієнтована переважно на виробництво  засобів виробництва, добування  сировини і палива.

Навіть після прийняття Україною Декларації про державний суверенітет  центральні відомства не збиралися  відмовлятися від своїх командних  позицій. Тому Верховна Рада України  в червні 1991 р. ухвалила рішення встановити свою юрисдикцію над усіма підприємствами республіки.

З початком перебудови уся влада  на місцях залишалася в руках давно  існуючих структур. В Україні їх очолював перший секретар ЦК КП України  В. Щербицький. З часом фігура Щербицького  стала викликати надто різку  критику, і вересневий (1989 р.) пленум ЦК КПУ відправив його на пенсію. І очолив В. Івашко.

Перебудова починалася із сфери  інформації. У вжиток увійшов суто радянський термін «гласність» на позначення своєрідного проміжного етапу на шляху до свободи слова. Завдяки  гласності люди долали стереотипи й  догми старого мислення. Суспільство  стрімко політизувалося.

Суть політичної реформи М. Горбачова  полягала у поступовому переході влади від партапарату до державних  органів, які обиралися б парламентським шляхом. Навесні 1989 р. відбулися перші  після 1917 р. вільні вибори народних депутатів  СРСР, а в 1990 р. — до верховних  рад союзних республік та місцевих рад. Відмова від маніпулювання  виборами, вільне обговорення виборчих програм,, висування будь-якої кількості  кандидатів на одне місце, контроль з  боку громадськості за виборчим процесом — усе це було новим для суспільства.