Аналіз напрямів вдосконалення системи державного пенсійного страхування в Україні

Щодо четвертого рівня, то, на нашу думку, він діє частково. Це пояснюється відсутністю механізму  соціального медичного страхування; недостатніми розмірами фінансування соціального житла через відсутність законодавчої бази, а також недостатньою спроможністю працюючого населення щодо надання допомоги та підтримки особам похилого віку, які є членами їхніх родин. Фахівці Світового банку вважають, що першочерговими цілями пенсійної системи є забезпечення осіб похилого віку адекватним, реальним, сталим і надійним доходом у старості:

Характеристика „адекватний” стосується абсолютного та відносного рівня доходу, тобто зменшення масштабів бідності та належної заміни пенсією заробітної плати.

Характеристика „реальний” стосується фінансових можливостей  платників податків і суспільсьва.

Характеристика „сталий” означає фінансову послідовність  пенсійної ситсеми нині та в майбутньому.

Характеристика „надійний” – спроможність протистояти головним викликам, спричиненим економічними, демографічними, соціальними та політичними  ризиками. Оскільки згідно із законодавством майбутній розмір пенсії залежить від  стажу та розміру заробітної плати, то наступним напрямом удосконалення пенсійної системи на засадах страхування є реформування сфери оплати праці.

Підвищення окладів  відбувається в три етапи. Перший етап вересень 2005 року, після чого співвідношення максимальних і мінімальних зарплат буде доведене до 3,35:1.Терміни проведення цих етапів залежить від фінансових можливостей бюджету.

Треба зауважити, що кваліфікація по кожній із професій ділиться на 6 розрядів і всередині на 4 тарифні розряди. Зберігаються також і раніша чинна  система надбавок і доплат. Щодо комерційних структур, то вони самі вирішують питання підвищення розміру зарплати, оскільки дія згаданої постанови на них не поширюється.

Однім з найбільших комплексних  завдань щодо подальшого розвитку системи  пенсійного страхування є запровадження цілісної системи звітності, фінансово обліку та державного контролю у сфері соціального страхування. Замість чинної ситеми страхових внесків на соціальне страхування, що передбачає виплати в окремі фонди за різними ставками (табл. ), пропонується ввести механізм сплати єдиного консолідованого страхового внеску. На вирішення цих проблем спрямований законопроект „Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску”.

Згідно з законопроектом загальну суму внеску збиратиме Пенсійний фонд. Зібрані суми ця установа перераховуватиме на спеціальний рахунок Державного казначейства, до якого сам Пенсійний фонд потім не матиме жодного доступу. Казначейство ща спеціальною формулою розподілятиме кошти з цього фонду між фондами соціального страхування [26,с.15].

На пенсійний фонд буде покладено повноваження з ведення  єдиного реєстру платників та персоніфікованої бази даних по всіх платниках, доступ до якої матимуть фонди  соціального страхування. Це дозволить  запобігти ситуації, коли підприємцям доводиться заповнювати окремі форми для кожного фонду, а також витримувати перевірки різних фондів. Тобто роботодавець подає звітність і одне платіжне доручення та перевіряється однім фондом.

Отже, буде створено Державний  реєстр платників єдиного соціального внеску і введено карту соціального страхування, яка передбачає збереження і використання інформації про отримання застрахованими особами прав у сфері загальнообов”язкового державного страхування. Ці права імітуються у встановленому законодавством порядку у вигляді пластикової або іншого виду  картки.

Фонди соціального страхування  не ліквідовуються і продовжуватимуть виконувати законодавчо визначені  функції, крім функції збору страхових  внесків.

Отже ідея щодо створення єдиного соціального внеску є корисною і заслуговує уваги. Але сам законопроект „Про єдиний соціальний внесок і адміністрування збору і обліку єдиного соціального внеску” нині є недосконалим саме в питаннях реалізації цієї ідеї. Законопроектом не передбачений механізм перерозподілу суми єдиного страхового внеску між фондами соціального страхування. Не вирішує законопроект і проблеми пов”язані з винекненням дефіциту коштів в одного фонду  і вільних ресурсів в іншого.

Невідомо, якою буде ставка єдиного соціального внеску.  У законопроекті передбачено те, що розмір єдиного соціального внеску встановлюється Верховною Радою України під час ухвалення Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Розмір частини єдиного соціального внеску на страхування від нещасного випадку  на виробництві встановлюється залежно від класу професійного ризику. Виходячи з 67 класів професійного ризику передбачено мінімальний розмір 0,77% і максимальний – 13%.

 

3.2 Аналіз структури  і результатів діяльності недержавних пенсійних фондів України

 

Недержавний пенсійний  фонд - (НПФ) – юридична особа, що створена у відповідності до Закону і є неприбутковою організацією (непідприємницьким товариством), функціонує і проводить свою діяльність виключно з ціллю накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду у визначеному законодавством порядку [31, с.25].

Іншими словами – абсолютно усе майно недержавного пенсійного фонду, включаючи прибуток, що отримується від розміщення коштів фонду, належить його учасникам, тобто особам, на користь яких проводяться внески до пенсійного фонду. Ні засновники фонду, ні будь-які треті особи не мають прав на майно НПФ.

Усі операції від імені пенсійного фонду здійснюють компанії-менеджери, з котрими фонд уклав контракти на обслуговування - компанія з управління активами (КУА), адміністратор і зберігач активів.

 

Адміністратор фонду – юридична особа, що здійснює адміністрування недержавного пенсійного фонду.

Основними функціями  Адміністратора недержавного пенсійного фонду є:

- ведення персоніфікованого обліку учасників фонду – тобто їх персональних пенсійних рахунків;

- укладення пенсійних контрактів від імені фонду;

- забезпечення приймання пенсійних внесків, котрі вносяться у фонд;

- укладання договорів на виплату пенсії на визначений строк від імені фонду;

- подання до державних і контролюючих органів з подальшою публікацією у пресі інформації про фонд і здійснення ним діяльності по недержавному пенсійному забезпеченню;

- надання звітності про діяльність фонду;

- ведення бухгалтерського і податкового обліку фонду, та інш.

 

Компанія з  управління активами – юридична особа, що здійснює професійну діяльність з управління активами пенсійних фондів на підставі відповідної ліцензії.

Основні функція полягає  у здійсненні ефективного інвестування пенсійних коштів фонду у активи, дозволені законодавством. А це передбачає формування інвестиційного портфелю фонду  з метою забезпечення найбільшого  інвестиційного прибутку фонду при виборі найбільш надійних об’єктів інвестування.

Законодавство дозволяє одній компанії суміщати діяльність з адміністрування пенсійного фонду  і управлінню активами фонду, а от Зберігач повинен бути іншою юридичною  особою.

 

Зберігач фонду – банк, котрий має ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів (у цьому банку зберігаються цінні папери, що належать пенсійному фонду; ведеться розрахунковий рахунок, інші рахунки фонду).

За надання послуг фонду ці суб’єкти отримують винагороду із коштів фонду. Тарифи на винагороди осіб, що надають послуги фонду, регулюються законодавством.

 

Учасник недержавного пенсійного фонду – фізична особа, на користь якої здійснюються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду.

 

Вкладник недержавного пенсійного фонду – особа, що здійснює пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування грошових коштів у недержавний пенсійний фонд у відповідності до умов пенсійного контракту. Вкладниками можуть бути: роботодавці (що найбільш вигідно як для співробітника, так і для підприємства-вкладника), члени сім‘ї учасника, і навіть сам учасник, що може здійснювати внески в свою користь до недержавного пенсійного фонду [25].

Якщо вкладник має  тяжкий  фінансовий стан (або інші причини), він може припинити перераховувати внески за певних учасників на певний строк, не розриваючи пенсійного контракту. В подальшому за вкладником залишається можливість відновлення пенсійних внесків. При цьому на накопичену суму, що знаходиться на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, продовжує розподілятися інвестиційний дохід від інвестування усіх пенсійних активів фонду (вони інвестуються у сукупності). Крім того, індивідуальний пенсійний рахунок учасника фонду не закривається адміністратором, а накопичені на ньому пенсійні кошти плюс інвестиційний дохід і складуть загальну суму недержавної пенсії, котру почне отримувати учасник по досягненні пенсійного віку за недержавним пенсійним забезпеченням.

Цей пенсійний вік, по досягненні котрого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначає сам учасник шляхом написання заяви Адміністратору фонду про визначення пенсійного віку. Він може бути меншим або більшим на 10 років, ніж пенсійний вік за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Тобто для чоловіків цей вік від 50 до 70 років (при пенсійному віці для виходу на державну пенсію у 60 років), для жінок – від 45 до 65 років (для отримання державної пенсії цей вік має скласти  55 років). При настанні інвалідності учасником фонду виплата недержавної пенсії допускається і раніше. У цьому випадку учасник фонду може визначити свій „недержавний” пенсійний вік після настання інвалідності без таких обмежень.

У заяві вказується вид  обраної учасником пенсійної  виплати.

 

Пенсійна виплата може бути двох видів:

1.Пенсія на визначений строк – виплачується протягом строку, що визначає учасник фонду, але він не може бути меншим 10 років з моменту першої пенсійної виплати. Якщо учасник не задоволений роботою Фонду, то він має право у будь-який час (з моменту вступу у дію договору на виплату пенсії) подати заяву адміністратору фонду про переведення цих коштів у інший НПФ, чи укласти зі страховою організацією договір зі страхування довічної пенсії;

2.Одноразова пенсійна виплата – проводиться на вимогу учасника фонду у наступних випадках:

- критичного стану здоров‘я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності цього учасника, підтвердженого відповідним документом органу медико-соціальної експертизи згідно із законодавством;

- у випадку, якщо сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання його пенсійного віку учасника не досягає суми, достатньої для забезпечення протягом 10 років щомісячної виплати у розмірі 50 % офіційно затвердженого прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян ;

- виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Крім того, пенсійні кошти учасників успадковуються у відповідності  з нормами цивільного права України. Пенсійна виплата здійснюється одноразово також спадкоємцю учасника фонду, а у разі смерті – його спадкоємці, подають Адміністратору фонду заяву і документи, котрі підтверджують їх право на отримання такої виплати.

Згідно чинного законодавства  в Україні можуть створюватись та провадити діяльність з недержавного пенсійного забезпечення такі види пенсійних фондів:

Відкритий НПФ
Засновники  фонду	Будь-які одна чи декілька юридичних осіб (за виключенням юридичних  осіб, діяльність яких фінансується з  Державного бюджету України або  місцевих бюджетів).
Вкладники	Учасники фонду (фізичні  особи), подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду, професійне об’єднання, членом якого є учасник фонду.
Учасники	Будь-які фізичні особи, незалежно від місця і характеру  їх роботи.

 

Корпоративний НПФ
Засновники  фонду		Будь-які одна чи декілька юридичних осіб - роботодавців (юридичні особи, діяльність яких фінансується з Державного бюджету України або місцевих бюджетів – в особливому порядку).
Вкладники		Засновники фонду, роботодавці-платники, які приєдналися до фонду (бюджетні установи – в особливому порядку), працівники засновників і роботодавців-платників фонду.
Учасники		Фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцем-засновником або  роботодавцем-платником фонду.
Професійний НПФ
Засновники фонду	Об’єднання юридичних  осіб – роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об’єднання професійних спілок), або  фізичні особи, пов’язані за родом  їх професійної діяльності (занять).
Вкладники	Засновники фонду, юридичні або фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності, визначеної в статуті фонду.
Учасники	Виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної  діяльності, визначеної в статуті  фонду.

 

На сьогодні переважна більшість недержавних  пенсійних фондів створюється підприємствами-роботодавцями. Таку зацікавленість роботодавців в участі у системі недержавного пенсійного забезпечення можна пояснити рядом переваг і можливостей.