Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2014 в 20:59, курсовая работа
Актуальність теми Пенсійна система в Україні є найбільшим і одним з найчутливіших до економічних негараздів соціально-економічним інститутом, а пенсійна реформа за масштабом є одним з найбільших реформаторських процесів, які нині відбуваються в українському суспільстві. І очевидно, що від ефективності її реалізації значною мірою (прямо, або опосередковано) залежить ефективність реформування всіх сфер соціально-економічного життя суспільства.
Вступ…………………………………………………………………………… 3
Розділ 1.Системи пенсійного забезпечення: аналіз теоретичних моделей…8
1.1. Пенсійне страхування: еволюція,економічна сутність, міжнародні
норми та принципи……………………………...................…………………...8
1.2. Особливості функціонування пенсійного страхування в
країнах з розвинутою та перехідною економікою………………………….15
1.3. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні……………….26
1.4. Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні……………… ….30
1.5. Принципи системи пенсійного забезпечення України…………… …..33
1.6. Роль основних суб’єктів права у сфері соціального страхування України………………………………………………………………………...34
Висновки до розділу ………………………………………………………….37
Розділ 2.Пенсійна реформа в Україні та шляхи її здійснення……….…….40
2.1. Передумови реформування системи пенсійного забезпечення
в Україні, концептуальні підходи та завдання реформування…. ………40
2.2. Проблеми реформування сучасної системи пенсійного забезпечення.48
2.3. Шляхи відновлення фінансової рівноваги пенсійної системи в процесі реформування…………………………………………………………………58
Висновки до розділу……………………………………………………….….61
Розділ 3. Аналіз напрямів вдосконалення системи державного пенсійного страхування в Україні……………………………………………………..….64
3.1. Аналіз моделі реформування пенсійної системи на підставі рекомендацій Світового банку,згідно з законодавством України…………69
3.2. Аналіз структури та результатів діяльності недержавних пенсійних фондів України………………………………………………………………..70
3.3 Аналіз процесу реформування пенсійної системи України в частині запровадження професійних пенсійних систем………………….…………85
Висновки до розділу…………………………………………………………
Пенсійне забезпечення є однією з базових соціальних гарантій стабільного існування суспільства. Інформаційна й економічна глобалізація зумовила інституційні зміни у багатьох країнах, що стимулювало національні уряди до проведення відповідних соціально-економічних реформ. Вивчення досвіду проведення реформ у країнах, яким вдалося стабілізувати ситуацію в економічній сфері, досягти стабільних показників, що уможливили їх вступ до Європейського Союзу, буде корисним для впровадження пенсійної реформи в Україні.
Отже, досвід різних країн надає можливість для визначення рекомендацій щодо забезпечення ефективного функціонування та успішного реформування пенсійної системи.
На нашу думку найпринятнішим спосіб фінансування пенсій виглядає в чилійській моделі пенсійної реформи, накопичувальна система яка була запроваджена в Чилі у 1981 р., виглядає найкращою. Основною перевагою чилійської моделі є розумне й ефективне інвестування пенсійних коштів приватними фінансовими компаніями порівняно з нижчими ставками доходу від державних інвестицій.
Але варто мати на увазі,
що чилійська реформа
В свою чергу, вивчивши досвід Угорщини, треба зауважити, що запровадження обов”язкової накопичувальної системи за рахунок зменшення надходжень коштів до системи соціального страхування породжує великий дефіцит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричинити інфляцію та інші негативні наслідки. До того ж гарантування мінімальної ставки інвестиційного доходу спричиняє зростання адміністративних витрат і не дає жодних переваг учасникам у виборі пенсійних кас. Особливої уваги потребує питання скорочення адміністративних витрат у накопичувальній системі, що тісно пов”язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в іншу та допущенням відкритих пенсійних кас.
Також поряд з проблемою створення і поповнення обов”язкових накопичувальних рахунків, постає проблема врахування виплати поточної пенсії сьогоднішнім пенсіонерам, які одержують її виключно за солідарною системою. Таким чином, частина внесків до Пенсійного фонду, які за однорівневої солідарної системи повністю йдуть на матеріальне забезпечення сьогоднішніх старих, неминуче буде вилучена на накопичення. І протягом досить тривалого періоду (20-30 років) доведеться забезпечувати виконання подвійних зобов”язань.
Розглянувши Латвійську
модель, потрібно визнати що система
умовно-накопичувальних
Стимули до роботи стають більш вагоміші: пенсія, заснована на доході нейтральна до того, працює людина чи ні, через гнучкий пенсійний вік і актуарно обгрунтоване перетворення залишку на умовно-накопичувальних рахунках в ануїтети. Фактором, що сприяє стабільності, є те, що ануїтет автоматично коригується у бік зниження при збільшенні тривалості життя. Зниження розміру ануїтета може примусити людей працювати довше, щоб отримати більш високу пенсію; тим самим у міру старіння населення збільшується кількість зайнятих відносно кількості працівників.
Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.
Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. За рахунок цих коштів виплачуються пенсії, і встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.
Другий рівень (введення планується з 2009 р.) - накопичувальна система державного пенсійного страхування. що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом [35, с.7-12].
Суть такої системи
буде полягати в тому, що частина
обов'язкових внесків у пенсійн
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців і їхніх об'єднань у формуванні пенсійних нагромаджень із метою одержання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Введення третього рівня дозволяє:
- збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки одержанню інвестиційного доходу;
- посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, і таким чином, посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
- успадковувати кошти, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку, спадкоємцями власника такого рахунку;
- створити могутнє джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки.
Участь у всіх трьох рівнях пенсійної системи забезпечить фінансову стабільність і впевненість на роки вперед!
Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні. Обов’язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення [35, c.15-16].
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно Законом „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який є базовим для функціонування другого рівня пенсійної системи, не передбачає строків введення накопичувальної системи. Але він визначає умови, за яких вона може стартувати (фінансово-економічні та організаційно – технічні). Важливою умовою є збалансованість бюджету пенсійного фонду України, з обов’язковим урегулюванням компенсації фонду втрат у зв’язку з перерозподілом внесків: частина з них, які нині перераховуються до солідарної системи, надходитиме до накопичувальної.
Суб’єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є:
Суб’єкти солідарної системи:
- застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;
- страхувальники;
- Пенсійний фонд;
- уповноважений банк;
- підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Суб’єкти системи накопичувальн
- особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;
- підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення;
- Накопичувальний фонд;
- недержавні пенсійні фонди;
- юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;
- зберігач;
- страхові організації.
Інші суб’єкти системи накопичувального пенсійного забезпечення можуть бути визначені законами України.
Види пенсійних виплат і соціальних послуг:
Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності
внаслідок загального
3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
За рахунок коштів
Накопичувального фонду, що обліковуються
на накопичувальних пенсійних
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
Також у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених Законом, належать: допомога на поховання пенсіонера, оплата послуг з виплати і доставки пенсій, надання на вимогу застрахованої особи інформації визначеної у відповідному законі [ 2].
1.4. Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законів „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, „Про недержавне пенсійне забезпечення”, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення („Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, „Про державну службу”, „Про статус народного депутата”, Положення про помічника консультанта народного депутата, „Про статус судів”, „Про судову експертизу”, „Про наукову та науково-технічну діяльність”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Митний кодекс, „Про службу в органах місцевого самоврядування”, „Про Національний банк України”, „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ін.), міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні [25, с.30].
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:
- види пенсійного забезпечення;
- умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;
- пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на пенсійні виплати;
- джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;
- умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;
- організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення [2].
Закон „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших законів та нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються:
- принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
- коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;
- платники страхових внесків, їх права та обов’язки;
- порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками;
- види пенсійних виплат;
- умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат;
- пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком;
- мінімальний розмір пенсії за віком;
- порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням;
- порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду;
- організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
1.5. Принципи системи пенсійного забезпечення України.
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:
- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
- обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності;