Предмет макроекономіки і методи макроаналізу. Кейнсіанство, як основа розвитку макроекономічної теорії

У 1969 році МВФ були введені для розрахунків «Спеціальні права запозичення» (СПЗ) і золотодевізний стандарт був замінений стандартом СПЗ. У серпні 1971 р. уряд США офіційно припинив продаж золотих зливків за долари.

4. Ямайська валютна система (1976 р.- до теперішнього часу). У січні 1976 р. угодою країн - членів МВФ на конференції в Кінгстоні (Ямайка) була проведена друга зміна статуту МВФ. Цією угодою був переглянутий статус золота і введені плаваючі валютні курси.

СПЗ відносяться до міжнародних колективних валют і використовуються для безготівкових розрахунків країн - членів Міжнародного валютного фонду шляхом записів на спеціальних рахунках. Курс СПЗ визначається на основі валютного кошика.

золото вже не виконує роль світових грошей, воно переходить до національних валют разом з інтернаціональними розрахунковими грошима — спеціальними правами запозичення (СПЗ);

юридично закріплено процес демонетизації золота: скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію золотого вмісту національних валют (золотих паритетів);

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн або в міжнародних розрахункових одиницях.

Валютний курс у зовнішньоекономічній діяльності виконує надзвичайно важливі функції:

- інтернаціоналізації  грошових відносин різних країн, що створює цілісну світову  систему грошей;

- порівняння  цінових структур і результатів  виробництва окремих країн (зіставлення  продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати тощо);

- зіставлення  вартостей (цін) національного і  світового ринків, що дозволяє  національні витрати порівнювати  із суспільно необхідними інтернаціональними  витратами праці;

- перерозподілу  національного продукту між країнами  в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв'язків.

Визначення курсу називається котируванням валюти.

 Розрізняють валютні курси  фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі). Фіксований валютний курс заснований на монетному паритеті (ваговому вміст і золота у національних грошових одиницях). Плаваючий валютний курс не пов'язаний з монетним паритетом, а визначається зіставленням паритетів купівельної сили валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного «кошика» товарів. Змішаний валютний курс (керований) плавання означає, що уряд у разі необхідності виходить на ринки іноземної валюти, щоб вплинути на валютний курс національної валюти.

Основним поняттям, створеним для пояснення валютних курсів є паритет купівельної спроможності, ПКС (purchasing power parity - РРР), для формулювання якого зазвичай привертають так званий закон однієї ціни: ціна товару в одній країні повинна бути рівна ціні товару в іншій країні; а оскільки ці ціни виражаються в різних валютах, це співвідношення цін і визначає курс обміну однієї валюти на іншу.

Нехай Pd - внутрішня ціна (domestic price) даного товару, а Pf - його ціна за кордоном, в сусідній країні (foreign price). Ці ціни являють собою кількість валют, національної для даної країни та іноземної, які дають за одиницю товару всередині країни та закордоном. Відношення цін і буде тим курсом, за яким одну валюту стануть обмінювати на іншу заради купівлі даного товару.

 

Платіжний баланс — це статистичний звіт, в якому в систематизованій формі наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.

На максимально можливому рівні узагальнення платіжний баланс складається з двох частин: перша — потоки реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів і послуг; друга — відповідні їм потоки фінансових ресурсів, що є оплатою за придбання або платежом за продаж реальних ресурсів. Зрештою в платіжному балансі відображується стан національної економіки та її місце у системі світогосподарських зв’язків. Така інформація необхідна для вибору та формування грошової, податкової та валютної політики уряду.

 

 

46. Зовнішня торгівля її  види , інструменти протекціоністської  торгової політики 

??

Систематизація видів МТ проводяться за:

 
Зовнішня торгівля - це специфічний сектор економіки окремої держави, суб'єктами якого сьогодні є підприємницькі структури, пов'язані з реалізацією товарів (послуг, ідей) на зарубіжних ринках і частини зарубіжного товару на національному ринку. Зовнішня торгівля України є об'єктом національного державного регулювання і пов'язана з торговельним балансом країни. 
Зовнішня торгівля поділяється: 
Ввізну (імпортну) - яка здійснюється між іноземними виробниками і вітчизняними споживачами. 
Вивізну (експортну) – яка здійснюється між вітчизняними виробниками і іноземними споживачами. 
Транзитну – між іноземними виробниками і іноземними споживачами. 
Зовнішньоекономічна політика проводиться державою з метою врегулювання платіжного балансу, завдяки торговельній політиці, яка здійснюється у двох формах: протекціонізму та лібералізму. 
Торговельна політика — це державна політика, яка впливаєна обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт. 
Протекціонізм (лат. protektionis — заступництво, захист) спрямований на стимулювання національної економіки, означає політику захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів. 
Мета політики протекціонізму: 
• Захист вітчизняного виробника. 
Інструментами є: 
— митні тарифи — визначають розмір державних зборів (мита) з товарів при перетині кордонів країни; 
— нетарифні бар’єри: ліцензування (держава надає ліцензії на імпорт чи експорт і водночас забороняє не ліцензовану торгівлю), квотування (встановлення квот на ввіз чи вивіз товарів у кількісному або вартісному вираженні), ембарго (заборона державою ввозу до якої-небудь країни, вивозу із якої-небудь країни товарів); 
— правові й адміністративні бар’єри: технічні та санітарні стандарти, сертифікування, встановлення норм безпеки тощо. 
• Стимулювання експорту. 
Інструментами є: 
— надання пільгових кредитів; 
— податкові пільги; 
— субсидії. 
Позитивні наслідки протекціонізму: 
— урівноважується торговельний баланс; 
— захищає від демпінгу (демпінг — штучне зниження цін на 
товари і послуги на зовнішніх ринках для їх завоювання та усу- 
нення конкурентів); 
— від експортерів з дешевою робочою силою; 
— захищає молоді галузі; 
— стимулює зростання виробництва; 
— збільшує зайнятість; 
— збільшує доходи державного бюджету; 
— забезпечує економічну безпеку країни. 
Негативні наслідки протекціонізму: 
— не використовуються переваги міжнародного ринку праці; 
— виробництво відстає від НТП; 
— зростають ціни; 
— зменшується вибір товарів; 
— зменшується конкуренція та збільшується монополія; 
— знижується підприємницька ініціатива; 
— скорочується експорт і погіршується платіжний баланс.

Традиційна торгівля — це торгівля між суб’єктами різних національних економік за традиційними правилами, тобто за формулою: товар—гроші (залежно від попиту і пропонування).

Торгівля продукцією в рамках кооперації — це спосіб реалізації продукції між суб’єктами міжнародної виробничої кооперації, котра здійснюється, як правило, за трансфертними цінами в пільговому режимі.

Зустрічна торгівля — це сукупність міжнародних торговельних угод, за укладання яких закупівля продукції супроводжується зворотним постачанням товарів з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій.

Особливістю світового ринку є те, що суттєвий вплив на міжнародну торгівлю має зовнішньоекономічна політика окремих держав та їх груп. Історично склались два протилежних види такої політики: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм — це політика обмеження імпорту, що проводиться з метою захисту національної економіки, стимулює розвиток вітчизняного виробництва. Обмеження торгівлі може бути досягнуте за допомогою тарифних та нетарифних бар’єрів. Тарифні бар’єри впливають на ціни. Нетарифні – впливають на ціни або обсяг товарів. Інструментом протекціоністської політики є тариф, або мито – державний податок застосований при ввезенні (ввізне мито), вивезенні (вивізне мито) або перевезенні через країну (транзитне мито). Податок на імпорт може стягуватись різними способами:

1.    Вартісний тариф.

2.    Специфічне мито.

Вартісний тариф – податок представлений у вигляді відсотка від вартості товарів.

Специфічне мито – стягується у відповідності з фізичною величиною імпорту.

Нетарифні обмеження міжнародної торгівлі здійснюють за допомогою квот, системи ліцензування добровільних експортних обмежень, субсидій та компенсаційних мит, стандартів, тощо.

Вид регулювання імпорту та експорту у  кількісному вигляді – є встановлення квот.

Види квот:

-    імпортні – для захисту вітчизняних виробників;

-    експортні – для захисту вітчизняних споживачів.

 

 

47. Конвертованість валют, види і фактори формування.

Конвертованість валюти - це її здатність до вільного обміну на інші валюти за визначеним курсом. Звідси конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий стан і характер економічної та валютно-фінансової системи, за якого для власників засобів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих чи інших операцій як у цій країні, так і за кордоном.

За класифікацією форм конвертованості (оборотності), за видами та суб'єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані (ЧКВ) і неконвертовані (НКВ).

Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де не існує ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на операції, пов'язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) та іноземних (нерезидентів) юридичних і фізичних осіб — власників цієї валюти. Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, євро, швейцарський франк, канадський долар тощо).

Частково конвертовані валюти (ЧКВ) — це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції, або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн.

Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слаборозвинутих країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій.  

Види конвертованості валюти:

- конвертованість зовнішня - можливість використання національної валюти у міжнародних розрахунках;

- конвертованість внутрішня - можливість купівлі-продажу іноземної валюти в обмін на національну (і навпаки) всередині країни;

- конвертованість за капітальними операціями - відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, пов'язаними з рухом капіталу;

- конвертованість за поточними операціями - відсутність обмежень на платежі та трансферти за поточними операціями.

Фактори, що впливають на конвертованість валюти:

- економічний потенціал країни;

- стабільність її внутрішнього  грошового обігу;

- ступінь розвитку національних  грошових ринків і ринків капіталу;

- ступінь відкритості національної  економіки та її інтегрованості  у світові ринки;

- характер валютних обмежень.

 

48. Валютна система, валютний курс, види валютних курсів.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову. Збіг меж окремих валютних ринків і валютних систем забезпечує їх внутрішню єдність: ринок створює економічну основу для системи, а система є механізмом забезпечення функціонування і регулювання ринку.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Як і ці останні, вони визначаються загальнодержавним законодавством.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Головне завдання валютної системи - ефективне опосередкування платежів за експортом й імпортом товарів, капіталу, послуг та інших видів діяльності у відносинах між країнами і створення сприятливих умов для розвитку виробництва на основі ефективного міжнародного поділу праці. Отже, валютна система є однією з могутніх ланок, яка значною мірою може сприяти розширенню або, навпаки, обмеженню інтенсивності міжнародних економічних відносин. За допомогою валютної системи здійснюється переміщення економічних ресурсів з однієї країни в іншу або навпаки - цей процес блокується; розширюється або обмежується ступінь національної економічної самостійності, «переміщуються» економічні труднощі (наприклад, безробіття, інфляція тощо) з одних країн в інші. Розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою визначається характером, рівнем зрілості валютної системи держави і дієвістю функціонування її інститутів.

Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

- подолання національних обмежень  грошової одиниці;

- локальна цінність грошової  одиниці перетворюється в міжнародну;

- виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин;

- сприяє утворенню цілісної  світової системи грошей.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.

Спот-курс - це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укладення угоди.

Форвард-курс -так званий попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через певний час після укладення угоди.