Підприємство як первинна ланка економіки

Зазначені функції реалізуються у взаємозв'язку. Недооцінка будь-яких з них може негативно вплинути на загальний стан підприємницької діяльності, її кінцеві результати.

Здійснюючи свої функції, підприємство виконує дуже важливу роль в ринковій економіці. Як самостійний суб'єкт господарювання підприємство з огляду на свої економічні інтереси (одержання прибутку) і виробничі можливості, вирішує такі важливі проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як і для кого виробляти ці товари або послуги? Кожне підприємство як суб'єкт підприємництва незалежно від форм власності, розмірів, сфер діяльності та інших критеріїв має в результаті своєї господарської комерційної діяльності отримувати прибуток (дохід). Для цього воно має діяти на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Такими основними принципами є:

1. Самоокупність  затрат (беззбитковість) і прибутковість. Цей принцип вимагає точного  обліку й зіставлення витрат  і результатів, повного відшкодування  собівартості продукції, одержання  прибутку.

2. Самофінансування - його суть не тільки у самоокупності  витрат, а й у закріпленні частини  одержаного прибутку за підприємством  у його повне розпорядження. Джерелом  фінансування підприємства є  прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які одержані від продажу  цінних паперів, пайових та інших  внесків громадян, трудового колективу  підприємства.

3. Матеріальна  зацікавленість у кінцевих результатах  праці.

4. Грошовий  контроль за діяльністю підприємства. Кошти підприємств перебувають  на розрахунковому рахунку в  банку за місцем їх реєстрації  або в 

іншому банку за його згодою. Банк здійснює всі види розрахунків підприємства, кредитні і касові операції. Підприємство застосовує у господарському обігові векселі. Якщо підприємство не виконує систематично свої зобов'язання за розрахунками, то може бути оголошене банком неплатоспроможним, тобто банкрутом.

5.Повна  економічна відповідальність за  кінцеві результати господарювання, виконання своїх договірних зобов'язань. Основною формою реалізації цього  принципу є економічні санкції - вилучення незаконно одержаних  доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або позбавлення  премій.

6. Господарська  самостійність у межах, передбачених  законодавством. Цей принцип передбачає  самостійне формування підприємством  програми діяльності; залучення  матеріально-технічних, фінансових  та трудових ресурсів; встановлення  цін на продукцію та послуги; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати  податків, зборів та інших платежів; здійснення зовнішньоекономічної  діяльності, використання підприємством  належної йому частки валютного  виторгу на свій розсуд. [7]

Усі ці принципи комерційної господарської діяльності мають забезпечити організаційну основу інтенсивного характеру індивідуального відтворення на підприємстві з метою привласнення прибутку.

Підприємництво є невід’ємною й обов’язковою складовою існування ринкової конкурентної економіки. Основою розвитку країн з ринковою економікою є саме підприємництво, як найбільш масова, динамічна й гнучка форма ділового життя суспільства. При цьому необхідно зважати на те, що цей економічний сектор може розвиватися лише в умовах товарного виробництва ринкового типу і в тому разі, якщо діють такі об’єктивні соціально-економічні закони:

- Закон відносин власності, за яким кожній людині від природи притаманне усвідомлення почуття власника конкретних засобів виробництва, національного багатства, результатів своєї праці, власного інтелекту.

- Закон суспільного розподілу праці, за яким підприємництво не лише сформувалося як невід’ємна ланка ринкової економіки, а сфера його впливу охопила всі основні види економічної діяльності по структурі суспільного виробництва.

- Закон попиту і пропозиції , який обумовлює механізм функціонування ринків, ціноутворення, умови підприємництва для забезпечення еластичності пропозиції в умовах конкуренції.

- Закон самоуправління підприємства , в тому числі й малого, передбачає необхідність правової захищеності підприємницької діяльності, самостійне здійснення підприємцем всього комплексу господарсько-фінансових операцій для ефективного використання системи вартісних категорій товарного виробництва (ціна, собівартість, фінансові ресурси, прибуток і т.д.) з метою забезпечення рентабельності.

- Закон конкуренції передбачає активну діяльність підприємця, спонукає його до зниження ціни товарів і послуг та підвищення їх споживчої вартості.

- Закон оптимально-еквівалентного задоволення суб’єктами економічної діяльності життєвих потреб визначає систему їх економічних відносин відповідно до виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ та послуг. [6]

В сучасних умовах ринкового господарювання основними широко впроваджуваними формами добровільних об'єднань підприємств (фірми, організації) дедалі більше стають концернами, корпорації та фінансові групи.

 

1.2. Роль  планування у забезпеченні ефективності  підприємницької діяльності

 

В останні роки роль підприємств в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни істотно зросла. Економіку можна розглядати через сукупність підприємств, ефективність функціонування яких є основою  розвитку країни. Звідси випливає той факт, що успішна діяльність підприємства впливає на збільшення показників господарювання в країні. Це означає, що виникає потреба в забезпеченні ефективного функціонування кожного окремо взятого суб'єкта економіки.

Одним з варіантів вирішення питання забезпечення ефективності діяльності як для підприємства, що тільки починає свою діяльність, так і для підприємства, що перебуває на етапі сталого розвитку, є планування.

У широкому сенсі планування є однією зі складових загального циклу управління або однією з його функцій поряд з організацією, контролем і регулюванням. Планування є постановкою цілей діяльності у вигляді кількісних і якісних показників, які необхідно досягти підприємству за той чи інший період. Таким чином, можна сказати, що планування виступає як початковий етап єдиного циклічного процесу управління підприємством.

Зміст внутрішньофірмового планування як функції управління полягає в обґрунтованому визначенні основних напрямів і пропорцій розвитку виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і ринкового попиту. Об'єктами планування в організації стають окремі підроз-

діли, що входять до неї, і окремі частини процесу планування. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (відділ маркетингу, виробничий відділ, фінансовий відділ та ін.).

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми і кожного підрозділу окремо на встановлений період часу; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. [3]

Планування - закономірний складник менеджменту. Його можна визначити як уміння передбачати мету організації, результати її діяльності і ресурси, необхідні для досягнення поставленої мети.

Планування дає змогу відповісти на такі важливі питання:

- Економічне становище підприємства, які результати і умови його діяльності?

- За допомогою яких ресурсів може бути досягнута мета організації?

Планування - це перший і вирішальний етап процесу менеджменту. На основі системи планів, створених фірмою, надалі здійснюються організація запланованих робіт, мотивація залученого для їх виконання персоналу, контроль за результатами та їх економічне оцінювання з погляду планових показників. Планування означає не тільки вміння передбачити всі необхідні дії, а й здатність передбачати будь-які несподіванки (ризики), що можуть виникнути, і вміти з ними впоратися. Фірма не може повністю усунути ризик у своїй діяльності, але здатна управляти ним за допомогою ефективного передбачення. [2]

Процес планування має бути безперервним унаслідок таких важливих передумов:

- невизначеність зовнішнього середовища і наявність непередбачених змін вимагають постійного корегування очікувань фірми щодо зовнішніх умов і відповідного уточнення планів;

- змінюються не тільки передумови, а й уява фірми про свої внутрішні цінності і можливості. Якщо фірма не враховуватиме такі зміни, то запланований і отриманий результат може виявитися нікому не потрібним.

Безперервний процес планування дає змогу забезпечити постійну участь працівників фірми в плановій діяльності зі всіма спричиненими цим позитивними наслідками.

Процес планування досить складний. Тут визначається комплексний характер системи планів, яку можна поділити на такі складники:

- Стратегічний план, або генеральний план фірми (на п'ять років).

- Загальнофірмові плани (вони є продовженням стратегічного плану), в них визначають основні завдання розвитку організації. Основою цих документів є план розвитку фірми.

- Короткострокові плани фірми і поточні плани підрозділів, зокрема бюджетні, доповнюють загальнофірмові плани економічної діяльності.

- Програми (або плани-програми) і бізнес-проекти. [4]

Треба сказати, що результати планування залежать від ступеня підготовленості й організації елементів системи планування, а саме:

- ресурсів;

- засобів досягнення цілей і завдань;

- контролю;

- результатів.

Плани дій будь-якої організації можна охарактеризувати як наступальні або оборонні.

Наступальні плани передбачають розвиток організації: виробництво нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоювання конкурентної переваги. Такі плани звичайно створюють фірми, які володіють високим економічним потенціалом.

Варіантом оборонних планів є ліквідаційний план. Цей план включає рекомендації щодо позбавлення від не потрібних організації елементів, тобто від таких, що створюють перепони для її розвитку. Це можуть бути конкретні види збиткових або низькорентабельних товарів і послуг, неефективно використовувана власність, окремі структурні одиниці.

Планування на підприємстві презентується стратегічними за сферами функціонування бізнес-планами. Бізнес-план все частіше розглядається вченими і практиками як дієвий засіб забезпечення ефективності діяльності підприємства.

Бізнес-план - це програмний документ, дотримання якого дозволяє повною мірою скоординувати дії всіх підрозділів підприємства і виділити загальну стратегію. [3]

Також корисність такого документа підтверджується тим, як він:

- забезпечує ефективність системи управління;

- конкретизує варіанти розвитку підприємства у вигляді кількісних і якісних показників;

- допомагає уникнути помилок і знижує ризики економічної діяльності;

- служить офіційним документом при здійсненні пошуку фінансових ресурсів і залучення інвестицій;

- дозволяє проводити порівняння запланованих та очікуваних результатів з фактичними.

Дієвість бізнес-плану забезпечується низкою умов, серед яких виділяються наступні:

- оригінальність ідеї: концепція повинна відрізнятися своєю оригінальністю і новизною;

- доцільність товару/послуги: обраний товар або послуга повинні відповідати потребам суспільства або вибраної категорії споживачів;

- підтвердження фактів і обґрунтованими цифрами: всі дані, зазначені у бізнес-плані, повинні ґрунтуватися на реальних цифрах і перевірених явищах, отриманих шляхом експериментів та досліджень;

- об'єктивність: оцінки і судження, наведені в бізнес-плані, повинні відображати об'єктивну реальність і виключати будь-які суб'єктивні висновки. Цього можна досягти шляхом обговорення в групі, відповідальне за виконання того чи іншого завдання по бізнес-плану або консультування з компетентними людьми за межами цієї групи;

- ефективне використання часу і можливостей: місце при складанні бізнес-плану має приділятися делегування обов'язків відповідно до можливостей кожного члена групи. Також одним з необхідних умов є ефективний розподіл часу на виконання поставлених завдань. Як наслідок, відбувається усвідомлення того, що треба робити, і вказуються чіткі тимчасові рамки.

Запорукою успішного та ефективного бізнес-плану є поетапний підхід до його створення. Умовно можна виділити три етапи, а саме: підготовчий етап, етап розробки бізнес-плану і реалізація бізнес-плану. На кожному із зазначених етапів формується алгоритм дій і призначаються конкретні люди або підрозділу, відповідальних за виконання завдань.

Розробляючи бізнес-плани, необхідно враховувати Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [1], нині єдиний основоположний документ із проблем прогнозування та програмування економічної і соціальної діяльності не тільки на рівні держави, а й регіонів та видів економічної діяльності. Тобто цим законом визначено систему прогнозів та планів (програм), яка складається з прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньостроковий (5 років) та короткостроковий (1 рік) період; Державної