Національна економіка: загальне та особливе

ТЕМА 1. НАЦІОНАЛЬНА  ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ 

 

1.1. Предмет та задачи  курсу

Як наукова  дисципліна національна економіка становить собою  систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики  розвитку національної господарської системи.

Предметом вивчення дисципліни „національна економіка" є вся сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціокультурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності, що встановились у певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку.

Як явище  соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Національна економіка — конституційне, економічно та організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах: економічний потенціал, структура господарського комплексу та галузей господарства, внутрішні чинники соціально-економічного розвитку, господарський механізм регулювання та координації, особливості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів, а також особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.

З точки зору поєднання в національній економіці  загальних та особливих закономірностей  розвитку вона може розглядатись як соціально-економічна модель суспільства, що структурно і функціонально відображає особливості прояву форм власності та відносин, які формуються на їх основі, типи господарювання, економічну політику та культуру, засади державного устрою, менталітет та характер, особливості реалізації засад демократичного розвитку, взаємовідносин між традиціями та інноваціями у структурі соціально-економічних відносин суспільства.

Оскільки національна  економіка є складною системою, єдиним складним господарським організмом, то її основними ознаками є:

•Єдина мета - усі елементи національної економіки мають свою кінцеву та проміжні цілі функціонування, проте вони  підпорядковані єдиній меті - забезпечити стале економічне зростання суспільства.

•Структура національної економіки - 1) якісний розподіл та кількісна пропорційність процесів виробництва, що визначають внутрішньовиробничі зв'язки та залежності, які виникають під впливом суспільного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин; 2) співвідношення між галузями та господарськими комплексами, які виражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці.

•Ієрархічність структури національної економіки. До її характерних рівнів можна віднести: мікроекономіку (економіка домогосподарств, фірм та підприємств), мезоекономіку або галузеву економіку (первинна економіка, економіка переробки продукції галузей, економіка обслуговування), макроекономіку (господарський комплекс країни в цілому, тобто загальні економічні процеси на рівні всього суспільства).

•Організаційно-функціональна взаємозалежність між елементами системи - усі елементи та рівні національної економіки пов'язані тісними економічними взаємозв'язками у процесі суспільного виробництва на рівні галузей та міжгосподарських комплексів.

•Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку. Економічна наука виділяє наступні механізми саморозвитку і самозбереження: ринкове саморегулювання, державне, корпоративне регулювання економіки.

•Керованість - дана характеристика забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об'єктивним закономірностям розвитку економічних відносин (ринок) та через опосередковане втручання в економіку єдиного координаційного центру в особі державних органів влади.

•Зворотні зв'язки між елементами системи забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні та ін.).

•Динамічність - національна економіка перебуває у постійному саморусі та саморозвиткові

•Відкритість - господарський комплекс суспільства має відкритий характер, що забезпечується законодавством держави і закономірностями прояву ринкового механізму.

•Цілісність - забезпечується наявністю стійких  економічних відносин між галузями, сферами національної економіки.

Враховуючи  вказані характеристики національної економіки як системи, курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між  елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

Як науковий напрям національна економіка активно  використовує у своєму арсеналі методи математичного моделювання, соціально-економічного прогнозування, комп'ютерної обробки  даних та побудови складних імітаційних  моделей, статистичні і аналітичні методи та моделі.

Проте найбільш тісні зв'язки національна економіка  зберігає з цілим комплексом економічних  наук (рис. 1.1).

Економічна  теорія (політекономія) представляє  собою загальну методологічну базу для комплексу прикладних економічних наук і має на меті виявлення загальних закономірностей протікання економічних процесів і явищ у найбільш універсальному вигляді. А національна економіка є частиною предмета економічної теорії.

Рис 1.1. Взаємозв'язок національної економіки  з іншими економічними науками 

 

Економіка особливих форм економічних відносин та організацій розглядає певні аспекти протікання економічних явищ і процесів на мікро-, макро-, мезо- та супермакроекономічному рівнях: рух, акумуляція та розподіл фінансових ресурсів, етапи життєвого циклу суб'єктів господарювання, вироблених благ, управлінські аспекти економічної діяльності, екологічні проблеми  та шляхи їх подолання тощо.

Блок  інформаційно-аналітичних економічних  наук досліджує загальні принципи управління економікою шляхом вироблення кількісних характеристик та співвідношень між економічними явищами та процесами, взаємозв'язки між економічними величинами на основі застосування математичних моделей, статистичних методів обробки  інформації.

Історико-економічні науки досліджують проблеми розвитку самої економічної науки у ретроспективі, накопичують знання про основні етапи її розвитку, а також аналізують перспективи та подальші шляхи їх еволюції.

Конкретно-економічні науки займаються дослідженням питань перебігу економічних процесів і явищ на мікро-, мезо- та макрорівнях національної економіки, а також розробляють теоретико-методологічні та практичні рекомендації щодо шляхів раціоналізації та оптимізації їх розвитку. Національна економіка входить до блоку конкретно-економічних наук. Вона розглядає ті ж проблеми, враховуючи специфіку господарського життя окремо взятої країни у динаміці.

Національна економіка  також тісно пов'язана з економічною  політикою та стратегією держави.

Курс національної економіки, враховуючи специфіку для даної галузі  задач, виробляє власні методологічні принципи та засоби їх дослідження. До таких принципів відносяться:

1.Принцип  системності - дослідження національної економіки як цілісного господарського комплексу.

2.Принцип  науковості - намагання відійти від суб'єктивізму в дослідженні свого предмету,  вирішення задач дисципліни об'єктивно, у тому вигляді, в якому вони представляються в об'єктивній реальності.

3.Принцип  діалектичної єдності - врахування при дослідженні господарського комплексу держави загальних, специфічних і одиничних особливостей та тенденцій її розвитку.

4.Принцип  історичності - господарський комплекс суспільства повинен розглядатись через призму його історико-економічного розвитку: у ретроспективі та перспективі.

5.Принцип динамізму і безперервності- національна економіка як явище соціально-економічної реальності є динамічним, рухливим, тобто перебуває у постійному розвитку.

6.Принцип цілепокладання - будь-яке знання повинно отримуватись та використовуватись для досягнення певних цілей.

7.Принцип збалансованості - тобто необхідної і достатньої кількісної відповідності та оптимального поєднання наукового знання та його практичного застосування.

Національна економіка  використовує для дослідження свого  предмету загальнонаукові (системний метод, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного) та спеціальні методи (економіко-математичне моделювання, соціально-економічний експеримент, анкетування, позитивний і нормативний економічний аналіз). 

 

1.2. Особливості формування та  розвитку національної економіки  України

Національна господарська система України пройшла у  своєму розвитку ті ж стадії, що й  інші економічні системи: виникнення, формоутворення (формування власних  засад відтворення) та розвитку.

Стадія виникнення національної економіки України  бере свій початок з часів Київської  Русі (феодальний лад). Саме в цей  період йде активне формування української  нації з її характерними ознаками та способами економічного буття.

За часів князя Святослава Київська Русь прославилась на всю Європу як могутня військова та економічна держава. У цей період іде активний розподіл і територіальне визначення кордонів держави, розширюються масштаби зовнішньої торгівлі, визначаються пріоритетні напрямки геополітичної стратегії тощо.

До князювання Володимира Великого Русь не мала власної  монети, використовувались візантійські, німецькі, польські гроші. Однак з  князюванням Володимира Київська держава  починає чеканити власну монету - гривню, що визначає появу власної грошової системи.

За правління  Ярослава Мудрого активізувались зовнішні зв'язки з наймогутнішими країнами Європи, що було викликано політичними  та  економічними вигодами для Русі. Князь велику увагу приділяє освіті, використанні знань для розбудови держави. Після смерті Ярослава Мудрого розпочинається період занепаду національної господарської системи Русі, що було викликано міжусобними війнами його нащадків за політичну та економічну владу в державі.

Перебуваючи територіально, політично та соціально-економічно залежною від Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Московщини Україна мала незначні права у формуванні власної стратегії соціально-економічного розвитку.

На досить короткий період частина українських земель виборола право на політичну та економічну самостійність - період Запорізької Січі та гетьманства. Проте влада гетьманів за привілеї та політичну і економічну владу звела нанівець усі спроби вибороти незалежність.

Зруйнуванням  Січі, скасуванням гетьманства, запровадженням губернського устрою було обмежено національну та культурну самостійність України, розпочався процес приєднання українських земель до складу Російської імперії та Польської держави, що призвело до національної, релігійної, економічної та соціальної залежності України від інших держав.

Повна втрата економічної  та політичної незалежності України  розпочалась у 1918 році. У цей період у Радянській Росії відбувається перехід до формування соціалізму швидкими темпами - політика воєнного комунізму. Проте вже на початку 20-х рр. XX ст. стало зрозумілим, що політика воєнного комунізму ще більше прискорює назрівання економічної кризи та веде до активізації процесів соціальної напруженості у суспільстві.

Альтернативою воєнному комунізму стала нова економічна політика (НЕП). Період НЕПу - це спроба переходу до формування відкритої економічної системи Радянської Росії та демократизації економічних відносин (спроба повернутись до зачатків ринкової економіки). Політика НЕПу у своєму первісному вигляді проіснувала приблизно шість років і спромоглась вивести країну на довоєнний рівень розвитку національної економіки.

Подальший розвиток господарської системи СРСР відбувався під впливом політичних подій  та ідеології, що була започаткована  політикою воєнного комунізму. Проте  протікали дані процеси у більш завуальованій та згладженій формі.

За часів  СРСР Україна мала де-юре досить значну економічну самостійність, що визначалась законодавчо конституцією СРСР. Проте де-факто, її економічні права і можливості були вплетеними у загальносоюзну стратегію економічного розвитку.