Лекции по "Международной экономике"

 

 Міжнародними є біржі, на яких операції здійснюються представниками різних країн. Котировки цін на таких біржах являють собою світові ціни на товари, що реалізуються на них. Ознаками міжнародних товарних бірж є:

• обслуговування конкретних світових товарних ринків;
• участь у біржових операціях представників ділових кіл різних країн;
• забезпечення вільного переказу прибутків, що одержуються від біржових операцій;
• проведення арбітражних операцій (спекулятивних угод з метою одержання прибутку на різниці цін, що котируються на біржах різних країн);
• відповідні валютні, торговельні і податкові режими країн розташування бірж.

На міжнародних товарних біржах укладаються такі основні види угод: угоди на реальний товар, термінові (ф’ючерсні) угоди, спекулятивні операції та операції з хеджування, що оформлюються відповідними угодами.

Наступний інституційний посередник – міжнародний товарний аукціон, як і міжнародна товарна біржа, за своєю природою є публічним торгом. Але від біржі його відрізняють такі особливості: на аукціоні торгівля ведеться тільки наявним товаром; аукціонні товари відрізняються тим, що часто не підлягають стандартизації, в тому числі за параметрами якості; правила всіх аукціонів передбачають попереднє ознайомлення покупців або їх представників з виставленими на торг партіями приблизно однакових за якістю товарів (лотів).

Міжнародні  товарні аукціони є спеціально організованими, періодично діючими у певних місцях ринками, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці проводиться продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять в його власність за умов пропозиції найвищої ціни.

Основними предметами торгу на міжнародних аукціонах є хутряні товари (у вигляді сировини та вже перероблених товарів), немита вовна, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба, прянощі, антикваріат, витвори мистецтва та інші.

Техніка проведення аукціонів по окремих товарах має свої специфічні особливості, що визначаються насамперед характером товару. Проте сам порядок проведення аукціонів приблизно однаковий і включає чотири стадії: підготовка аукціону, передаукціонна демонстрація товарів, аукціонний торг, оформлення і виконання аукціонної угоди.

Міжнародні  тендери (торги), як і товарні біржі, аукціони, виставки-ярмарки, є різновидом організованих ринків внаслідок того, що у визначений час та у певному місті відбувається зіставлення організованої пропозиції із заздалегідь визначеним та охарактеризованим попитом. При цьому посередницькі функції між покупцем (імпортером) і продавцем (експортером) виконує утворений імпортером тендерний комітет.

Міжнародний тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організований товарний ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є: підряди  на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого  призначення, в т. ч. тих, що споруджуються «під ключ»; виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та їх окремих видів; виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт; постачання комплектного устаткування; концесії на розробку корисних копалин; імпортні закупівлі; проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями; надання державних кредитів; розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності; залучення експертів і консультантів; поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.

    Таблиця 3.1 

Етапи проведення міжнародного тендеру

І. Підготовка   тендеру	ІІ. Представлення   пропозицій	ІІІ. Вибір   переможця	IV. Укладання   угоди
Визначення організатора тендеру Формування тендерного комітету Розробка комплекту  тендерної документації Узгодження документів із замовником-імпортером Підготовка та публікація оголошення при відкритих торгах Запрошення визначених заздалегідь учасників при закритих торгах Розповсюдження (продаж) тендерної документації	Підготовка пропозиції оферентом: ♦ заповнення проформ (за наявності в комплекті тендерної документації); ♦ представлення пропозицій самостійно Відправка документів у  тендерний комітет до зазначеної дати Внесення оферентом  завдатку «надійності»	Відкриття конвертів: ♦ у присутності учасників торгу (голосний торг); ♦ без присутності учасників торгу (неголосний торг) Аналіз пропозицій за обраними критеріями та методикою Вибір переможця	Укладання формальної угоди Офіційне підписання контракту

 

З точки зору особливостей міжнародної  торгівлі торги є одним із різновидів угод з використанням механізму пропозиції та акцепту. На відміну від двосторонніх угод, де ці два акти є не тільки необхідними, а й достатніми для укладання та здійснення угоди, практика проведення міжнародних торгів включає в себе чотири етапи, на кожному з яких відбувається складання та підписання відповідних документів.

Для проведення торгів замовники  створюють тендерний комітет, до складу якого входять технічні спеціалісти (залежно від предмета торгу), комерційні фахівці та представники адміністрації. Відомчі або регіональні тендерні комітети складаються з постійних членів (голови, членів комітету та секретаря) та консультантів (експертів), які залучаються до роботи на тимчасовій основі. На підставі угоди із замовником тендерний комітет виконує функції: організації та проведення тендеру.

У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес-контакти, перспективи розвитку, ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках/ярмарках.

В останні десятиріччя  інститут виставок та ярмарків поступово  трансформувався із засобу презентації  товару та демонстрації його асортименту  за допомогою примірників і зразків з метою безпосереднього продажу у засіб глобальної комунікації. Сучасні міжнародні виставки/ярмарки слід розглядати як ефективний симбіоз інструментів маркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмарки являють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізації продукції, а й економіко-політичний форум прогнозування кон’юнктурних змін, комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально-культурним контекстом.

 

3.5. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Невід’ємною складовою міжнародної торгівлі є механізм ціноутворення на світових товарних ринках. Під категорією «світова ціна» розуміють грошове вираження інтернаціональної вартості товару як суспільно необхідних витрат праці на виробництво товару при середньосвітових умовах виробництва та інтенсивності праці. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є множинність, коли на один і той же товар можуть встановлюватися різні ціни. Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами:

• відмінностями торговельної політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів;
• державною та міждержавною валютною політикою;
• політикою протекціонізму;
• відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;
• іншими факторами.

Що стосується конкретних видів цін у міжнародній торгівлі, то їх систематизують за класифікаційними ознаками, які представлено на рис. 3.7.

Рис. 3.5. Класифікація цін у міжнародній торгівлі

З метою конкретизації основних статей витрат при формуванні вартості об’єкта зовнішньоторговельної угоди у міжнародній практиці використовують базисні умови постачання, так звані «Інкотермс» («International Commercial Terms»). Згідно цих умов чітко встановлюються: місце переходу права власності на товар, зобов’язання партнерів щодо транспортування, страхування, проходження митних процедур та ін.

Таблиця 3.2

Класифікація  умов “Інкотермс” з точки зору обов'язків продавця

Обов'язки продавця	Умова «Інкотермс»		Група
	НАЗВА	УКРАЇНСЬКИЙ ЕКВІВАЛЕНТ
Відправлення товару	EXW Ex Works	Франко-завод	Е
Основні витрати з перевезення  не сплачені	FCA (Free Carrier) FAS (Free Alongside Ship) FOB (Free On Board)	Франко-перевізник Франко здовж борту судна Франко-борт	F
Основні витрати з перевезення сплачені	CFR Cost and Freight CIF Cost, Insurance and Freight CPT Carriage Paid To CIP Carriage and Insurance Paid To	Вартість і фрахт Вартість, страхування і фрахт Перевезення сплачене до Перевезення і страхування сплачені до	С
Постачання товару	DAF Delivered At Frontier DES Delivered Ex Ship DEQ Delivered Ex Quay DDU Delivered Duty Unpaid DDP Delivered Duty Paid	Поставлено на кордон Поставлено франко-судно Поставлено франко-пристань Поставлено, мито не сплачене Поставлено, мито сплачене	D

 

3.6. Регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин

Система регулювання міжнародного обміну товарами та послугами являє собою сукупність взаємопов’язаних принципів, норм, правил та процедур впливу на формування регіональних та товарних структур експорту і імпорту за допомогою політичних, економічних, фінансових, правових та адміністративних інструментів. В її сучасному форматі можна виділити п’ять рівнів (корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний та глобальний), яким притаманні специфічні механізми та інструменти впливу на темпи, пропорції та структуру світової торгівлі (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Система регулювання міжнародної торгівлі

За ступенем впливу на міжнародну торгівлю пріоритетним є національний рівень, що пояснюється відповідною пріоритетністю держави серед інших суб’єктів міжнародних економічних відносин, оскільки порівняно з ними держава: є основним адміністративним утворенням в світі; має суверенітет та право незалежного визначення своєї зовнішньої та внутрішньої політики; своєю зовнішньоторговельною політикою впливає на об’єкти регулювання зовнішньої торгівлі (товарні потоки), які мають національне походження; може прямо та опосередковано брати участь у зовнішньоекономічний діяльності, що здійснюється іншими суб’єктами; має більшу можливість реалізації принципів міжнародних економічних відносин, зокрема торговельно-економічних.

На корпоративному рівні (переважно ТНК) регулювання міжнародної торгівлі отримало назву обмежувальної ділової (або торговельної) практики.

Обмежувальна ділова практика – це сукупність дій, заходів, прийомів, що формують ринкову поведінку підприємств чи їх об’єднань з метою досягнення та утримання провідної позиції на ринку шляхом обмеження або послаблення конкурентної боротьби. Вона може здійснюватися в декількох формах: індивідуальній або груповій; організаційній або оперативній.

Національний  рівень регулювання міжнародної торгівлі виокремлюється внаслідок існування державно оформлених національних господарств країн, уряди яких спрямовують свою діяльність на досягнення національних інтересів – політичних, економічних, соціальних. Зміст, структура та напрями зовнішньоторговельної політики визначаються такими складовими:

• експорт та імпорт (товарна та регіональна структури, обсяги, співвідношення, динаміка);
• мито та митні податки (елементи митного тарифу, система товарної класифікації тарифу, структура тарифу, методи визначення країни походження товару, види та рівень ставок мита; склад та рівень митних податків);
• кількісні обмеження (види, контингенти, рівень);
• нетарифні методи регулювання (технічні бар’єри, адміністративні формальності, валютно-кредитне регулювання тощо);
• підтримка національного експорту (фінансово-кредитна, податкова, валютно-кредитна, організаційно-технічна тощо).

 

Національний рівень характеризується розгалуженою системою інструментів регулювання міжнародної торгівлі, які застосовуються при реалізації зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політик.

 

 

Всі інструменти регулювання міжнародних  торговельних відносин можна класифікувати  на дві групи: тарифне регулювання та нетарифне регулювання.