Формирование информационного рынка в современных условия

Незважаючи на тенденцію зниження цін на багато видів інформаційних товарів і послуг, інформаційний бізнес зростає швидкими темпами, що свідчить про значний потенціал попиту на продукцію інформаційного сектора.

 Різноманіття видів інформації  зумовлює широке коло споживачів  інформаційних товарів і послуг. У силу того що на інформацію  і споживчий і виробничий попит, вона є предметом як індивідуального, так і виробничого споживання. Але сьогодні основну масу інформаційних продуктів споживають саме фірми, а не індивідуальні користувачі.  

У процесі формування цін на інформаційні товари та послуги кожен виробник вирішує цілий ряд питань: наскільки унікальні дані товари та послуги, яка платоспроможність споживачів, яка структура ринку даного продукту і т. д. Інформаційні служби часто роблять ставку на унікальність продукту. Наприклад, на ринку баз даних багато з них не мають аналогів, що, природно, дає перевагу при визначенні рівня цін.

 Цінність інформаційного продукту  характеризується десятками властивостей, таких, як значущість, корисність, застосовність, повнота, своєчасність, доступність, форма  подачі, достовірність, якість, передбачуваної кількості продажів і т. д. Це якісне різноманітність інформаційних продуктів зумовлює таку особливість ціноутворення на ринку інформації, як широке використання договірних цін, націнок за новизну, уцінок, знижок, цінових пільг, тобто всіх доступних способів додання гнучкості цінами.

Останнім часом споживачі інформаційних технологій оцінюють європейських постачальників нижче американських і азіатських по конкурентоспроможності цін, співвідношенню ціни і якості та інноваційності рішень. Покупці інформаційних продуктів вважають європейських постачальників менш привабливими за ціновим показником.

Взагалі дуже складно простежити якісь загальні положення формування ціни на ринку інформаційних послуг. Складнощі формування ціни інформаційного продукту або послуги, пояснюється наступними обставинами.

По-перше, вартість інформації та ув'язнених у ній знань досить важко виміряти кількісно. У зв'язку з цим складно побудувати необхідні для вивчення та аналізу ринку криві попиту та пропозиції. Оскільки цінність конкретного програмного продукту можна виміряти тільки після застосування його користувачем, то попит на нього буде залежати від уявлень користувача про корисності (цінності) купованого продукту. Дані уявлення характеризуються великою різноманітністю, оскільки часто грунтуються на уривчастих, неповних, а часто і суб'єктивних відомостях.

По-друге, труднощі розрахунку витрат створення програмних продуктів пов'язана з тим, що вони є, як правило, супутнім товаром і пропонуються користувачам в рамках конкретної технології реалізації нововведень, де відбувається поступове наповнення навичок і практичного досвіду, що становлять особливу цінність як для користувачів, так і розробників. Однією з особливостей програмних продуктів комерційної спрямованості є їх створення не для внутрішнього застосування, а для реалізації на ринку. З цієї точки зору ставлення до товару-продукту не відрізняється від збуту матеріальної продукції. Проте в відміну від продажу матеріальної продукції, реалізація інформаційної продукції може бути ускладнена у зв'язку з технічними, організаційними і економічними факторами, в тому числі:

- Непідготовленістю користувачів  і їх апаратної та програмної  середовищ;

- Відсутністю навичок у рекламуванні  і продажу програмних продуктів;

- Високою початковою ціною продукту  і відсутністю належного супроводу  та ін.

Як вже говорилося виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальних товарів, вимагає значних витрат у порівнянні з витратами на тиражування. З цим виникає одна з найбільших проблем ринку інформаційних послуг - це незаконне копіювання та розповсюдження інформації. Особливо це стосується програмного забезпечення. Рівень контрафактної продукції досяг величезних масштабів. Більшість програм і всі ігри для ПК мають нелегальні копії і вільно поширюються в магазинах.

Важливу проблему розвитку українського інформаційного ринку становить недосконалість інституційної структури цього ринку.

Інституційна структура - це певний упорядкований набір інститутів, що створюють матриці економічної поведінки, що визначають обмеження для господарюючих суб'єктів, які формуються в рамках тієї чи іншої системи координації господарської діяльності. Для інформаційного ринку такими інститутами є: правова база інформаційного ринку, спеціальності, пов'язані з інформаційним ринком, освітня база. Ці елементи показують, що інформаційний ринок зміцнився на загальній економічній картині світу.

Правова база інформаційного ринку.

Розвиток ринкових відносин в інформаційній діяльності поставив питання про захист інформації як об'єкта інтелектуальної власності та майнових прав на неї. В Україні прийнято низку указів, постанов, законів, таких, як:

- «Про інформацію»;

 - «Про науково-технічну інформацію»;

- «Про авторське право і суміжні права».

Прийняття цих законів відкриває шлях до прийняття додаткових нормативних законодавчих актів для успішного розвитку інформаційного суспільства. З їх допомогою вдалося частково вирішити питання правового регулювання на інформаційному ринку низки проблем: захисту прав і свобод особистості від загроз і шкоди, пов'язаних із спотворенням, псуванням, знищенням "персональної" інформації.

У цих документах визначено мету та основні напрями державної політики у сфері інформатизації. Інформатизація визначається як важливе нове стратегічний напрямок діяльності держави. Зазначено, що держава повинна займатися формуванням і реалізацією єдиної державної науково-технічної та промислової політики у сфері інформатизації.

Закони створюють умови для включення України в міжнародний інформаційний обмін, запобігають безгосподарному ставленню до інформаційних ресурсів та інформатизації, забезпечують інформаційну безпеку і права юридичних і фізичних осіб на інформацію. У них визначається комплексне вирішення проблеми організації інформаційних ресурсів, правові положення щодо їх використання і пропонується розглядати інформаційні ресурси в двох аспектах:

- Як матеріальний продукт, що  можна купувати і продавати;

- Як інтелектуальний продукт, на який поширюється право інтелектуальної власності, авторське право.

Зазначені закони закладають юридичні основи гарантій прав громадян на інформацію. Вони спрямовані на врегулювання найважливішого питання економічної реформи форми, права та механізму реалізації власності на накопичені інформаційні ресурси та технологічні досягнення. Ними забезпечено захист власності у сфері інформаційних систем і технологій, що сприяє формуванню цивілізованого ринку інформаційних ресурсів, послуг, систем, технологій, засобів їх забезпечення.

Введення дії законів, забезпечує виконання їх положень гарантують, що держава отримає значну економію коштів і необхідні умови для більш стійкого розвитку економіки і побудова демократичного суспільства в Україні.

У нас за ринкових умов досі неринкові правила. Це відбивається і на ринку професій. Люди дезорієнтовані. Вони віддають чимало років навчанню, отримують диплом спеціаліста, а потім або не можуть знайти роботу за спеціальності, або, знайшовши, не можуть працювати успішно, бо не відповідають сучасним вимогам. Причина: наша освітня система орієнтована на підготовку ерудованих фахівців, але не на формування у них універсальної здатності розвитку ресурсів, затребуваних на ринку праці. Адже майбутній клієнт стане платити не за науковий ступінь, а за якість роботи.

Так що, вийшовши на ринок, і не визначивши правила гри на ньому, програє все суспільство в цілому. Гігантські людські ресурси не використовуються, і навіть не ставиться питання про це. У відносинах до ринку професій ми відстаємо навіть від країн «третього світу».

Україна входить у світовий інформаційний співтовариство не бізнесом, а освітньою сферою, тому в нашій країні з'являються нові професії і спеціальності: «менеджер з інформаційних технологій», «фахівець з управління інформаційними ресурсами »,« інформаційний менеджер », «аналітик консолідованої інформації» тощо.

Реальна потреба організацій, що бажають увійти в світовий бізнес (і використовують для цього інформаційні технології як засобу підтримки), породжує і буде породжувати попит на фахівців міжнародного стандарту.

За прогнозами розвитку ринку інформаційно-технологічного персоналу до 2015 одних лише технічних навичок для фахівця буде вже недостатньо. Як простим робітником інформаційно-технологічної сфери, так та їх керівникам потрібно постійно розширювати свій професійний кругозір. У 2015 році, як припускають деякі аналітики ринок інформаційних послуг розділитися на чотири великі галузі: технології, інформація, процеси і відносини. І тільки лише 60% з нинішніх фахівців зможуть адаптуватися до нових бізнес умовам. Ще 10-15% працівників потраплять під скорочення через підвищується рівня автоматизації.40

 Перешкодою впровадження інформаційних  технологій є низький рівень  освіти, не відповідає вимогам  до кваліфікації робочої сили. Так, навіть у Японії в 80-ті  роки майже 2/3 промислових робітників не були здатні освоїти нові інформаційні технології і потребували грунтовної перепідготовки.

 Недостатність бюджетних коштів, що виділяються з метою підвищення  якості людського капіталу, є  ще однією перепоною на шляху  розвитку ринку інформаційних послуг. Саме внаслідок невідповідного новим вимогам інформаційного суспільства рівня кваліфікації в розвинених країнах з кінця 90-х років особливу увагу стало приділятися державній реформі освіти. Так, у ФРН в 2000 р. в цій сфері створено 60 тис. нових робочих місць. На навчання фахівців з бюджету було виділено більше 1 млрд. DM. У Японії держава виділяє кошти на підключення всіх шкіл до Інтернету. Вже в 2000 р. один ПК тут припадав на двох школярів (у ФРН - на 10, в Києві - на 300). У США на ці цілі з бюджету виділено десятки мільярдів доларів. 41

 Управління людськими ресурсами  стає основою конкурентної боротьби  між фірмами, конкурентоспроможності  в новій економіці. При цьому  всі велику цінність набуває  різноманітна інформація і вміння  використовувати її. У цьому зв'язку головним завданням навчання є освоєння навичок пошуку й аналізу інформації. Дана робота вимагає високого рівня інтелекту не тільки у виконавців, але, в першу чергу, у менеджерів, відповідальних за підбір і розстановку фахівців, - менеджерів з людських ресурсів.

 За останні 10-15 років ряд країн (Ірландія, Ізраїль, Індія, Малайзія, Китай  та інші) домоглися істотного  розвитку галузі ІТ за рахунок  орієнтації на експорт продуктів  і послуг, а також залучення  міжнародних компаній, що відкривають на їх території свої виробничі, науково-дослідні або обслуговуючі підрозділи. Використання такого підходу дозволить обійтися відносно невеликими вкладеннями держави, розвинути відсутні знання за рахунок зарубіжного досвіду, а також за короткий час значно поліпшити імідж України як високотехнологічної країни.

 За умови використання та  розвитку своїх конкурентних  переваг Україна може зайняти  гідне місце на міжнародному  ринку ІТ, збільшивши обсяг експорту  продуктів і послуг ІТ до 2020 року в кілька разів.

Однак тільки розвитку експорту для вирішення завдань подвоєння ВВП і ліквідації сировинної залежності української економіки недостатньо. Необхідно розвивати внутрішній ринок ІТ, стимулюючи попит населення, впровадження інформаційних технологій у бізнес і в державне управління. Це дозволить підвищити продуктивність праці в усіх галузях економіки і прискорити їх темпи зростання.

Інформація – одна із пріоритетних категорій філософських категорій. З точки зору економічної теорії, інформація розглядається перш за все як продукт, який в умовах товарного виробництва перетворюється на товар у матеріальній або нематеріальній формах.

Як товар інформація має споживчу вартість (здатність задовольнити інформаційні потреби суспільства) і вартість (кількісне відношення, в якому інформація може обмінюватися на інші товари). Собівартість інформаційного продукту складається з витрат на отримання інформації, її   запис  на   матеріальний   носій,   розміщення  цього  запису.  Найважливішим параметром для споживача інформації є її зміст, корисність і здатність допомогти вирішити певну економічну проблему.42

На певному етапі розвитку суспільства виникають економічні відносини з приводу забезпечення інформаційної взаємодії між людьми, що згодом приводить до появи інформаційного ринку. Розглядаючи виникнення й розвиток інформаційного ринку, ми зважаємо на те, що, попри всі особливості інформації як товару, розвиток інформаційного ринку підпорядкований дії загальних закономірностей розвитку економічної системи в цілому та її окремих частин. Це передусім стосується застосування історичного підходу до розвитку економічних систем, зокрема теорії довгих хвиль та технологічного детермінізму (в частині поділу історії розвитку світової економіки на доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну стадії). Саме на індустріальній стадії розвитку людства інформаційний ринок остаточно набув завершеності як відносно відокремлений сектор економіки та самостійний вид підприємницької діяльності. При цьому науковці доходять висновку про двоїстість інформаційних відносин (з одного боку, задовольняти суспільні потреби людей у спілкуванні, а з другого – одночасно забезпечувати відтворення економічних умов функціонування й розвитку інформаційного ринку як відносно самостійної підсистеми в економічній системі суспільства), яка в міру розвитку ринкових відносин взагалі тільки підсилюється.