Формирование информационного рынка в современных условия

- вирішення проблеми усунення  інформаційно-соціальної нерівності  змінює характер реалізації, що  полягає у заміщенні площини  забезпечення фактичної рівності, на площину забезпечення потенційної  рівності в доступі до можливостей  реалізації своїх потреб, рівень і якість яких визначається суб'єктом цих потреб;

- пошук та вибір критеріїв  ефективності функціонування інформаційного  ринку;

- формування категорії “світового  доходу”.

На локальному рівні для розвитку інформаційного ринку характерні такі закономірності як: розвиток мереж, розвиток мобільного зв’язку, витіснення фіксованого зв’язку мобільним, розвиток широкополосних каналів зв’язку, розвиток оптоволоконних, супутникових та безпровідних технологій, популяризація мобільного стилю життя, зношення та скорочення строків морального старіння техніки. Як ми можемо бачити, усі закономірності мають у собі фактор часу, як особливу умову. Цей фактор відіграє провідну роль у всіх змінах і формуваннях, тому і автор використовує його у моделі ціноутворення на інформаційному ринку.26

Інформаційний ринок сформувався поступово, пройшовши кілька складних і важливих етапів.

Інформація як фактор розвитку суспільства почала розглядатись у наукових працях з 50-60-х років XX ст. Д. Беллом, який започаткував концепцію постіндустріального суспільства. З виникненням цієї теорії розпочинається новий етап у наукових дослідженнях, присвячених вивченню і обґрунтуванню інформації як основного фактора суспільного розвитку.

Передумовами виникнення інформаційного ринку можна вважати злиття телефонних і комп’ютерних систем, заміну електронними системами засобів оброблення і зберігання інформації, збільшення кількості користувачів серед домогосподарств, збереження інформації на базі комп’ютера, надання послуг у сфері дистанційної освіти.27

Якісних змін ринок інформаційних послуг зазнав у середині 1960-х рр.. з появою обчислювальної техніки та її використанням у галузі обробки і передачі інформації. У цей період основними джерелами інформації були державні інформаційні служби, навчальні заклади, різні громадські організації, що займаються збором інформації в певній галузі, бібліотеки.

Користувачам - фахівцям у різних галузях науки і техніки - надавалася бібліографія, реферативна та аналітична інформація. Користувач міг звернутися за інформацією до бібліотеки або за запитом отримати копію першоджерела. Обслуговування вироблялося, як правило, на некомерційній основі.

Перші автоматизовані інформаційні системи отримали назву «Інформаційно-пошукові системи» (ІПС). У зв'язку з вкрай обмеженими можливостями перших ЕОМ - малий об'єм пам'яті, послідовний перегляд записів на магнітних стрічках - у ІПС зберігалися вторинні документи - пошукові зразки документів. Первинні документи зберігалися як і раніше в бібліотеках та архівах. В результаті пошуку у вторинних документах видавався адресу зберігання первинного документа, тобто його місце в сховищі. Такі системи працювали в двох режимах: виборчого поширення інформації та ретроспективного пошуку. При виборчому поширенні інформації забезпечувалися періодичні пошуки в масиві нових надходжень у відповідності з постійно діючими запитами і сповіщення користувача про знайдених документах. При ретроспективному пошуку здійснювався перегляд усього масиву за разовим запитом.28

При впровадженні ІПС була автоматизована лише частина функцій інформаційного обслуговування. Хоча корінних змін у якості обслуговування користувача не сталося, інформаційно-пошукові системи зіграли свою позитивну роль в якості бази для подальшого розвитку автоматизації інформаційних процесів.

Наступним кроком, який став можливим у зв'язку з розвитком обчислювальної техніки, зростанням обсягів пам'яті і швидкодії, стало виникнення фактографічних інформаційних систем. Ці системи містили вже формалізовану інформацію у вигляді значень властивостей різних об'єктів (осіб, організацій, подій і т. д.).

Користувач таких систем міг отримати відповідь на своє питання, не звертаючись до першоджерел. Інформація в фактографічних системах організовувалася у вигляді баз даних. У цих базах могли зберігатися також бібліографічні описи документів і рефератів.

Становлення ринку електронної інформації супроводжувалося також спеціалізацією (поділом праці) організацій, що займаються інформаційним обслуговуванням. Сформувалося три групи інформаційних служб:

центри-генератори (виробники інформації). - спеціалізуються на видобутку інформації, формуванні баз даних і підтримці їх в актуальному стані;

центри розподілу (постачальники інформації, так звані вендори) - займаються інформаційним обслуговуванням користувачів на основі баз даних, що поставляються їм на комерційній основі центрами-генераторами;

інформаційні агентства - крім функції збору інформації, формування та ведення баз даних здійснюють і функції обслуговування користувачів.

До кінця 2000 р. в світі функції центрів-генераторів виконували 3520 компаній, а функції центрів-постачальників - 4220 компаній.29

Великий вплив на розвиток сфери інформаційних послуг зробило створення національних і світових мереж передачі даних. Ця обставина, поряд з ростом можливостей обчислювальної техніки, породило виникнення принципово нових інформаційних технологій, що в свою чергу забезпечило докорінне поліпшення якості інформаційного обслуговування. Одне з головних досягнень у цій сфері - поява можливості діалогового доступу користувачів до віддалених баз даних (режим on-line). Новітні інформаційні технології та розширення номенклатури і якості інформаційних послуг підвищили продуктивність праці в інформаційній сфері. Перехід до застосування комп'ютерів при підготовці друкованих видань дозволив різко скоротити витрати на формування баз даних з використанням цих джерел.

Необхідно відзначити, що першопричиною стрибка в розвитку сфери інформаційного обслуговування з'явився різке зростання потреб користувачів, пов'язаний із зростанням виробництва і розвитком науки і техніки. Дана обставина визначило вигідність вкладення коштів у цю галузь і створення понад 7500 великих інформаційних корпорацій.

Постіндустріальне суспільство охоплює більш тривалий період становлення, у той час як інформаційне суспільство пов’язане з періодом інформатизації. Процес розвитку інформаційного суспільства може відбуватись без заміщення постіндустріального суспільства. Зміни в економічній і соціальній сферах потребують переосмислення значення інформаційної економіки під час створення суспільного продукту. Інформація посіла домінуюче місце в постіндустріальному суспільстві чим сприяє формуванню інформаційної економіки.

В інформаційній економіці суспільна цінність блага визначається властивістю інформації, яка підлягає обробці, споживається і являє собою кінцевий продукт, якому притаманна корисність, що одержує споживач в результаті використання інформації. Інформація, незважаючи на її характеристики як суспільного блага, розглядається як благо унікальне: 1) інформація як благо не має властивості рідкісності, яку мають матеріальні блага;

2) інформація, яка створюється в  умовах товарного виробництва, може  виступати об’єктом власності  й обміну, в цій якості може  обмежуватись правами власності  на неї.

На тому ж рівні, на якому існує нескінченність можливостей виявлення фактів реальної дійсності, можна спостерігати появу інформації про такі факти. Результатом прикладання людської праці, за теорією Маркса–Рікардо, є товар. Таким чином, у процесі виробництва інформаційного продукту формується нова властивість товару – рідкісність. Це означає, що інформація в процесі виробництва стає повноцінним товаром із споживною і міновою вартістю.30

В основі процесу усуспільнення та інтернаціоналізації в інформаційній діяльності, ініційованого державою, покладено зростання значення статистичної та демографічної інформації. Центри статистичної інформації надавали інформаційні послуги в національному, а потім і в міжнародному масштабах.  Даний вид інформації та послуг став першим об'єктом широкої міжнародної кооперації на міждержавному рівні спочатку усередині колоніальної системи окремої країни, потім груп країн, а потім континентів і світу в цілому. Загострення проблеми реалізації, глобальні економічні кризи та перехід до організації бізнесу на принципах маркетингової концепції, що почався в першій половині XX століття, підсилили роль спеціальної статистичної і демографічної інформації як основного джерела об'єктивної інформації про ринок. Еволюція інформаційних потреб бізнесу викликала зміни в секторах ринку інформаційних послуг і продуктів, пов'язаних з інформацією для фахівців, де традиційно домінувала держава. Зародження ринку інформації сприяло зміні державної політики в області інформації і зростанню державних витрат в цій сфері.

Аналіз еволюції інформаційного ринку дозволив виділити роль держави в розвитку інформаційних служб і систем патентної інформації. При цьому, у зв'язку із початковою комерційною суттю патентного методу захисту інтелектуальної власності, державна система патентування відразу ж працювала частково на комерційних засадах, стягуючи мита з патентователів та власників (утримувачів або володарів) патентів. Держава взяла на себе функцію захисту споживачів, сформувавши систему стандартизації. Тому на даному сегменті ринку інформаційних послуг і продуктів роль держави була істотно нижча, ніж в сегменті патентної, ділової і комерційної інформації, але вище, ніж в секторі інформації для фахівців.31

У більшості розвинених країн на ринку представлені інформаційні організації всіх трьох типів власності - державний, суспільний, приватний. Співвідношення часток ринку, освоєних інформаційними організаціями, що базуються на цих трьох типах власності, істотно розрізняється в залежності від країни та області інформаційного ринку.

 Форми власності, що домінують, в інформаційній діяльності визначають не лише особливості її організації, але і пріоритети в основних напрямах роботи з точки зору охоплюваних видів інформації та інформаційних послуг. Дуалізм комерційної і некомерційної інформаційної діяльності зумовив особливості процесів усуспільнення та інтернаціоналізації в даному секторі ринку.32

Аналіз досвіду розвинених країн показує, що виключно на ринкових принципах не працює інформаційна інфраструктура в жодній країні. Причини полягають в тому, що на сьогодні платоспроможний попит на інформаційні послуги не лише не забезпечує ресурси, необхідні для саморозвитку інформаційної інфраструктури в цілому, але і не покриває повністю витрати на її функціонування.

Зростання використання Інтернет сприяло зміні підходів до ведення інформаційного бізнесу. Мережа Інтернет вчинила вплив на ринок інформаційних послуг та продуктів, зробила інформаційний ринок дійсно глобальним; доповнила існуючу структуру ринку інформаційних послуг і продуктів; запропонувала інформаційній діяльності нову модель бізнесу, засновану на безкоштовних послугах; створила умови для розвитку сектора ділової і комерційної інформації, надала ринку характер масового; відкрила нові напрями розвитку ринку інформаційних послуг і продуктів.

Глобалізація зв'язку в світовому масштабі ставить Україну в особливе положення. Знаходячись на стику цивілізацій, між Заходом та Сходом, Україна стає найбільшим транзитним телекомунікаційним вузлом між найважливішими економічними регіонами Європи, Азії, Північної Америки. Український ринок інформації розвивається в тому ж напрямі, що і світовий ринок.

Формування інформаційної економіки – це результат об’єктивної необхідності переходу до нової постіндустріальної організації соціально-економічної системи на основі використання сучасних інформаційних, телекомунікаційних і інтелектуальних можливостей з метою підвищення ефективності порівняно з матеріальним виробництвом індустріального суспільства.

Формування інформаційної економіки географічно відбувається вкрай нерівномірно. Інформаційна складова стала основою процесу економічно розвинутих країн, що посилює їхні позиції у світі і водночас поглиблює інформаційну нерівність між країнами. Нерівномірний розвиток інформаційної економіки в різних країнах призводить до явища, яке в наукових доробках дістало назву «цифровий розрив». «Цифровий розрив» – це наслідок соціально-економічної нерівності всередині окремих країн і між різними країнами, що пов'язано з нерівномірним доступом до інформаційно-комунікаційних технологій.

Процес становлення нової економічної системи залежить і від трансформації продуктивних сил. Інформаційно-комунікаційні технології охоплюють всі види людської діяльності, під впливом яких значно змінюється процес функціонування економічних суб’єктів, що призводить до трансформації соціально-економічних інститутів.33

Значення знань у сучасному суспільстві за останні роки підвищилося. Знання є визначальним фактором інформаційного суспільства. Отже, держава повинна вживати відповідні заходи зі стимулювання і генерування знань для окремих суб’єктів на основі прав інтелектуальної власності, надавати субсидії, а також повністю або частково фінансувати науково-дослідні та дослідницько-конструкторські роботи.

У майбутньому людство не зможе забезпечувати сталий розвиток суспільства без високого рівня інформатизації. Перехід до інформаційного суспільства передбачає суттєву зміну всієї економічної системи суспільства і держави, оскільки інформаційний сектор набуває дедалі більшого значення. Важливість розвитку інформаційного сектору для національних господарств підтверджується тим, що європейські країни на даний час реалізують комплексну і масштабну програму «Європейське інформаційне суспільство», метою якої є вирішення проблем зайнятості за рахунок створення нових робочих місць у секторах інформаційних послуг, електронної промисловості, інформаційно-комунікаційних технологій. Одним із ключових моментів такого розвитку стають інвестиції в інформаційну економіку.

Розглянувши показники, які впливають на рівень прогресу інформаційної економіки, можна зазначити, що ці дані розраховуються з урахуванням технологічного розвитку країн. Політика держави має бути спрямована на зменшення «цифрового розриву» між забезпеченими регіонами інформаційно-комунікаційними технологіями і незабезпеченими, а також між групами населення за рівнем дохідності.