Формирование информационного рынка в современных условия

Інформація невіддільна від процесу інформування користувачів, тому відомості стають інформативними, тобто перетворюються в інформацію лише за умови їх новизни, коли вони зменшують невизначеність з того чи іншого питання. На шляху від джерела до користувача інформація зазнає ряд перетворень, в яких змістові аспекти повідомлень відходять на другий план.

Інформація може бути записана на будь-якому носії і заблокована свідомо чи несвідомо на певний час чи просто знищена. Інформація, яка не використовується, не є економічним ресурсом для тих, хто про неї не знає.

Внаслідок створення і використання інформації та її похідних виникає новий вид діяльності – інформаційна діяльність. Інформаційна діяльність є складовою суспільного виробництва, пов’язаного із підготовкою інформаційних товарів та послуг, спрямованих на задоволення суспільних потреб. Ця діяльність передбачає виконання наступних функцій: збір інформації, її опрацювання, формування інформаційних масивів, зберігання та поширення інформаційних товарів та послуг.

Жодна галузь промисловості або сфери послуг не може ігнорувати важливість і значення інформаційного продукту, оскільки індустрія збору, переробки, виробництва, реалізації інформації включає обчислювальну техніку, зв'язок і телекомунікації, Інтернет, інформаційне наповнення. 11

Унаслідок розглянутих вище процесів, праця перетворюється з одноманітної рутини на творчу діяльність, засновану на знанні. Інформаційна діяльність стає вирішальною складовою як виробництва, так і споживання, її можна розглядати як єдину субстанцію, що об'єднує предмети, засоби і продукти праці. Виробники прагнуть заздалегідь дослідити кон'юнктуру ринку, готові заплатити великі гроші за відомості про продукцію конкурентів, витрачають значні кошти на рекламу тощо.

Види інформаційної діяльності – виробництво інформації, розподіл і розповсюдження інформації, споживання інформації, обслуговування інформаційної діяльності.

Як і при використанні традиційних видів ресурсів і продуктів, люди повинні знати: де знаходяться інформаційні ресурси, скільки вони коштують, хто ними володіє, хто їх потребує, наскільки вони доступні.

Відповіді на ці питання можна отримати, якщо існує ринок інформаційних продуктів і послуг.

Отже, ринок інформаційних продуктів і послуг (інформаційні ринок) - система економічних, правових та організаційних відносин з торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі, основна мета якого – поєднання виробника інформації зі споживачем.

Ринок інформації не є жорстко структурованим явищем. Як макроекономічна категорія - це складний, інтегративний сигнальний механізм, який, по-перше, допомагає суб'єктам розмаїтих економічних відносин визначити й узгодити ключові  потреби й інтереси та вибрати і підлаштувати їх під певні ринкові ніші; по-друге, наявність та функціонування даної категорії відчутно зменшує загрозу макроекономічних ризиків; по-третє, дана система ринкових відносин зумовлює певний рівень оптимізації мотивів, напрямів та стратегічних цілей ведення економічної діяльності; по-четверте, виступає важливим інтеграційним комунікатором, що прориває національні кордони, змушує поєднувати міждержавні зусилля і таким чином адекватно реагувати на глобальні тренди.12

Класифікаційними ознаками, які визначають категоріальну сутність ринку інформації є:

а) дихотомія невідчутності, невагомості, перманентності, нескінченності й невичерпності інформації;

б) багатомірність та обов'язкова фіксація в системі макроекономічних потреб, а звідси можливість перманентного наповнення (збагачення) і водночас  оновлення  економічної інформації;

в) не суб'єктивована фіксація систематизованих інформаційних потоків, які є основою  хеджування макроекономічних ризиків;

г) мережева композиційність, яка реалізує себе як специфічна "нервова система" національного господарства, здатна до самоконтролю та самозахисту;

Класифікаційною ознакою також виступає та очевидність, що ринок інформації є цивілізаційним здобутком, який постійно генерує інтеграційні посили в умовах, коли світ породжує нові виклики, ризики й загрози, що випливають із "зіткнення регіональних локальностей" та їх інтересів. Зазначені класифікаційні ознаки  переконливо демонструють важливу функціональну роль ринку інформації, замінити яку не в стані жоден з макроекономічних інструментів. Отже, інституційно оформлений ринок інформації – є ключовою категорією для вироблення стратегічних парадигм розвитку національного господарства. 13

Поняття інформаційного ринку входить в більш широку систему – поняття про «інформаційну індустрію». Поява поняття “інформаційна індустрія” пов'язана з поширенням концепції постіндустріального суспільства, з якої випливає, що основні ресурси  розвинених  країн  сьогодні  залучені  до інформаційного сектора економіки. Інформаційні послуги та інформація стають одним із найважливіших продуктів суспільного виробництва, а сучасна економіка стає інформаційною.14

Ринок інформації - товарний ринок, оскільки інформація, що обертається на ринку, є товаром, але дуже специфічним товаром. Ця специфічність полягає у способі “виробництва”, обробки, передачі, зберігання і продажу інформації. Термін “виробництво” для інформації не завжди точний, оскільки часто вона є “побічним продуктом”, що супроводжує які-небудь дії, зміни зовні і усередині суб'єктів ринкової економіки. Про виробництво інформації можна говорити, якщо мова йде про технології, ноу-хау та ін. Оскільки між цими двома видами інформації є істотна різниця, інформаційний ринок можна розділити на дві частини: ринок інформаційних продуктів і послуг та ринок технологій і ноу-хау.15

Інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Будь-який інформаційний продукт відбиває інформаційну модель його виробника і втілює його власне уявлення про конкретної предметної області, для якої він створений. Інформаційний продукт, будучи результатом інтелектуальної діяльності людини, повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якої фізичної властивості у вигляді документів, статей, оглядів, програм, книг і т.д.

Інформаційний продукт - сукупність даних, сформована виробником для поширення в речовій або нематеріальній формі.

Інформаційний продукт може розповсюджуватися такими ж способами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою послуг.

Послуга - результат невиробничої діяльності підприємства або особи, спрямований на задоволення потреби людини або організації у використанні різних продуктів.

Інформаційна послуга - отримання і надання в розпорядження користувача інформаційних продуктів.

У вузькому сенсі інформаційна послуга часто сприймається як послуга, що отримується за допомогою комп'ютерів, хоча насправді це поняття набагато ширше.

При наданні послуги укладається угода (договір) між двома сторонами - надає і використовує послугу. У договорі вказуються термін її використання і відповідне цьому винагороду.

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, предметної орієнтацією по сфері використання інформаційних ресурсів і створюваних на їх основі інформаційних продуктів.

Інформаційний ринок характеризується певною номенклатурою продуктів і послуг, умовами та механізмами їх надання, цінами. На відміну від торгівлі звичайними товарами, що мають матеріально-речову форму, тут в якості предмета продажу або обміну виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.

Основним джерелом інформації для інформаційного обслуговування в сучасному суспільстві є бази даних. Вони інтегрують в собі постачальників і споживачів інформаційних послуг, зв'язки і відносини між ними, порядок і умови продажу і купівлі інформаційних послуг.

Постачальниками інформаційних продуктів і послуг можуть бути:

центри, де створюються і зберігаються бази даних, а також проводиться постійне накопичення та редагування в них інформації;

центри, що розподіляють інформацію на основі різних баз даних;

служби телекомунікації та передачі даних;

спеціальні служби, куди стікається інформація з конкретній сфері діяльності для її аналізу, узагальнення, прогнозування, наприклад консалтингові фірми, банки, біржі;

комерційні фірми;

інформаційні брокери.

Споживачами інформаційних продуктів і послуг можуть бути різні юридичні та фізичні особи, які вирішують завдання.

Аналіз функціонування ринку інформаційних товарів та послуг в системі ринкових відносин трансформаційного суспільства дав змогу виявити такі характерні особливості: інформація в умовах ринкових відносин стає товаром незалежно від того, за які кошти вона була вироблена; отримуючи інформаційний продукт споживач водночас сплачує і за інформаційну послугу; приватний сектор, виробляючи інформаційні товари та послуги, постає перед проблемою захисту прав на інформаційні продукти; до теперішнього часу існують штучні обмеження на вільний продаж інформаційних товарів та послуг, що пов’язано з політичними, правовими, економічними питаннями та державною таємницею; відповідно виникає потреба державного регулювання інформаційної діяльності, зокрема, встановлення оптимальної пропорції між платними та безкоштовними інформаційними продуктами і визначення єдиних правил функціонування інформаційного ринку.

Сучасний інформаційний ринок надає широкий спектр інформаційних товарів та послуг: консультації з питань інформатизації, створення програмного забезпечення, оброблення даних, робота з базами даних, технічне обслуговування й ремонт офісної та комп’ютерної техніки, що, безумовно, впливає на якість створення нових товарів та послуг на основі інформаційного продукту. 16

Саме інформаційний ринок визначальною мірою зумовлює стале розширення макроінноваційної сфери, тобто перманентно відтворюваної системи наукоємних знань, інноваційних технологій, наукомісткого виробництва і водночас призводить до високого організаційно-управлінського забезпечення їх прикладного ефекту.17

 

 

1.2  Характеристика структури та основних процесів на ринку інформаційних послуг

 

Як і інші види економічних ринків, ринок інформаційних послуг має свою структуру. Інфраструктура інформаційного ринку - сукупність секторів, кожен з яких об'єднує групу людей або організації, що пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги.

На сьогоднішній день в науковій літературі не існує єдиного підходу до описання інфраструктури інформаційного ринку. Що викликано складністю та багатоаспектністю цього поняття.

Деякі науковці пропонують ділити інформаційний ринок на п’ять секторів:

• науково-технічна продукція у вигляді проектних, технологічних, методичних розробок з різних галузей;
• об'єкти художньої культури у вигляді текстової, візуальної та аудіопродукції;
• послуги освіти - всі види навчання;
• управлінські дані та повідомлення: політична та господарська інформація, статистичні дані, дані про ринкову ситуацію, рекламні повідомлення, оцінки і рекомендації щодо прийняття рішень;
• побутова інформація: повідомлення загального характеру, відомості про споживчому ринку, відомості про ринок праці.18

У цій інфраструктурі відсутні три основні аспекти, характерних для інформаційного суспільства:

технічний - вся апаратно-технічна база інформатики;

програмний - всі програмні продукти інформатики;

комунікаційний - всі види комп'ютерних мереж та їх можливості з передачі інформації, всі види телефонного та факсимільного зв'язку.

Крім того, існує думка щодо поділу на сектори ринку дистанційних інформаційних послуг:

високомонополізований професійний ринок, що надає користувачеві інформацію по його сфері діяльності;

послуги для забезпечення управлінських рішень, які дозволяють використовувати у фірмі інформацію про стан зовнішніх по відношенню до неї систем;

домашній ринок, що надає послуги побутового характеру, наприклад для електронних платіжних операцій і покупок.19

Ще одна точка зору пропонує розглядати інформаційний ринок як такий, що включає три взаємодіючих області:

- інформацію;

- електронні угоди;

- електронні комунікації.

В області електронних угод ринок інформації виступає не посереднім елементом ринкової інфраструктури, область електронної комунікації знаходиться на стику з галуззю зв'язку, а інформація, відноситься до нематеріального виробництва.

Ринок електронних угод (операцій, transactions) включає системи резервування квитків і місць у готелях, замовлення, продажу й обміну товарів і послуг, банківських і розрахункових операцій.

На ринку електронних комунікацій можна виділити різні системи сучасних засобів зв'язку і людського спілкування: мережі передачі даних, електронну пошту, телеконференції, електронні дошки оголошень і бюлетені, мережі і системи вилученого діалогового доступу до баз даних і т.п.

На світовому ринку інформації прийнято розрізняти наступні основні сектори, що також характерні і для України:

1. Сектор ділової інформації;

2. Сектор інформації для фахівців;

3. Сектор масової, споживчої  інформації.20

Найбільш обґрунтована структура інформаційного ринку на наш погляд зображена в додатку Г.

Сектор ділової інформації представлений такими видами і джерелами, як:

1.1. Біржова і фінансова інформація - інформація про котирування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринки товарів і капіталів, інвестиціях, цінах. Джерелами такої інформації є біржі й обслуговуючі їх спеціальні служби біржової і фінансової інформації. Головним фактором, що забезпечує комерційну цінність такої інформації, є її повнота, точність і оперативність.

1.2. Економічна і статистична  інформація - числова економічна, демографічна  і соціальна інформація. Надається  органами керування економікою  і службами Статистики (державними і недержавними) у виді динамічних рядів, звітів, оцінок, прогнозів і т.п. Поряд з такими факторами, що забезпечують комерційну цінність інформації, як повнота, точність і оперативність, особливе значення має приступність (не засекреченість) її споживачу.

1.3. Комерційна інформація - адресно-реквізітні  дані про галузі, підприємства  і їхніх відповідальних співробітників (включаючи дані про напрямки  діяльності, асортименті продукції, що випускається, цінах і т.п.). Джерела її - державні і цілий ряд недержавних організацій.