Формирование информационного рынка в современных условия

- відокремлення видів  економічної діяльності, пов’язаних  зі збиранням, накопиченням, обробкою, наданням інформації або доступу  до неї;

- основними суб’єктами інформаційного  ринку стали: органи державного управління; Торгово-промислова палата України; Держкомстат; центри науково-технічної інформації; науково-дослідні інститути; бібліотечна мережа; видавці довідників щодо українських підприємств; підприємства, що займаються створенням БД, впровадженням інформаційно-телекомунікаційних технологій, наданням телекомунікаційних послуг; підприємства, що здійснюють консалтингову, маркетингову діяльності;

- стрімкий розвиток  Інтернет-бізнесу (електронної комерції), поява українських Інтернет-магазинів, що класифікуються залежно від їх товарного асортименту на магазини, які пропонують книги, аудіо- і відеокасети, CD, DVD; комп’ютерну, побутову техніку, мобільні телефони; універсальні та спеціалізовані магазини;

- недостатність державної підтримки, яка б забезпечила, наприклад, розвиток універсальних послуг по задоволенню широкого кола можливостей для всіх громадян; підтримку приватному секторові у розвитку інформаційних мереж і нових інформаційних послуг; надання відповідної потребам часу освіти громадянам та ін.;

- необхідність здійснення певних  заходів у рамках національної  інформаційної політики, серед яких: формування і забезпечення подальшого  розвитку інформаційного середовища  суспільства; організація системи  розповсюдження і використання  інформаційних ресурсів; створення інформаційного ринку;

- удосконалення і розвиток індустрії  інформаційного обслуговування  населення; системи інформаційного  впливу на суспільну свідомість, основу якої складають ЗМІ; створення  правових і організаційних основ  системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільний доступ; розповсюдження і використання інформації.

Це свідчить, що здатність самого інформацйійного ринку адекватно реагувати на державний вплив зумовлює необхідність формування відповідної інфраструктури. Без розвинутої інфраструктури інформаційний ринок не може вважатися повноцінним утворенням. Тому в системі пріоритетів його становлення цей напрям повинен бути одним із найперших.61

Комплексний розгляд процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, вивчення сучасних методів її державного регулювання актуальне для України, оскільки в цій області держава не має стратегії. У зв'язку з цим, завдання дослідження і розвитку сучасного стану інформаційної діяльності і ринку інформаційних послуг в Україні, його місця в світових інтеграційних процесах і глобалізації в умовах інформатизації суспільства, що розвертається, стають актуальними з точки зору державного  управління.62

Сьогоднішня економічна реальність змусила менеджерів всіх ланок по новому розглядати структуру свого бізнесу, зайнятися пошуком шляхів оптимізації бізнес–процесів. Мету кожного керівника можна сформулювати як прагнення зробити своє підприємство більш конкурентоспроможним, утримувати і збільшувати власну частку на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для досягнення цієї мети існує кілька шляхів, серед яких можна виділити мобілізацію внутрішніх резервів підприємства, залучення зовнішніх інвестицій для впровадження новітніх технологій у виробництво. У свою чергу, динамічний розвиток бізнесу, відносна стабілізація політекономічного фону в країні і сприятлива ситуація на світовому ринку надають керівникам підприємств можливість для інтегрованого підходу до вирішення цих завдань.

За різних підходів до організації управлінської діяльності сфера застосування інформаційних систем (ІС) також буде різною. Виконуючи ті самі функції на підприємствах з різноманітними організаційними структурами,  передбачається, що ІС мають різні точки входу і виходу. Така особливість пояснюється цільовим призначенням і потребами користувачів. Залежно від моделі організаційного управління ІС може мати певні властивості і характеристики, які запропоновано  класифікувати в такий спосіб: класична, системна, ситуаційна, біхевіористська. 63

Аналіз проблем втілення науково-технічної інформації у національне виробництва надав змоги зазначити, що темпи і ефективність впровадження науково-технічних розробок у виробництво безпосередньо залежать від інформаційно-управлінської системи підприємства, яка має струнку і логічну структуру і засновується на процесі перетворення даних через інформацію і знання в прийняття управлінських рішень, які впливають на наступні дії, що впроваджуватимуся. У свою чергу застосування інформаційних систем залежить від особливостей стратегії управління і спрямованості окремо взятої компанії в рамках концепцій управління. Однак незалежно від підходу до управління виробничо-господарськими процесами, кожне підприємство функціонує в рамках єдиного інформаційного середовища, що дозволяє впроваджувати і використовувати інформаційні системи, які є адекватними організаційним потребам.

Аналіз виробництва науково-технічної інформації свідчить про те, що в сучасній науково-технічній сфері України спостерігаються дублювання наукових розробок за незалежним інформаційним забезпеченням наукової сфери; низький попит на нові наукові розробки з боку господарюючих суб’єктів за причиною недостатності коштів; певний розрив між рівнем, кількістю і спрямованістю розробок і практичними потребами виробництва; недостатній рівень розвинутості ринку науково-технічної інформації, який покликаний сприяти полегшенню придбання і втілення наукових розробок і знижувати транзакційні витрати торгівлі результатами науково-технічної діяльності; слабка і нестабільна законодавча база, яка регулює відносини з приводу трансферту результатів НТП.64

Необхідність комплексного задоволення потреб бізнесу в інформації призвела до появи служб, які інтегрують надання спеціалізованої інформації. Ці організації для збереження і забезпечення незалежності отримують пряму і непряму підтримку з боку держави яка розглядає їх як необхідний елемент державної машини, оскільки з її застосуванням вирішувалися безпосередньо завдання держави. 65

Державна інформаційна політика повинна сприяти залученню недержавних організацій-виробників інформаційних ресурсів до єдиного інформаційного простору як суб'єктів інформаційних стосунків. До її функцій належить надання можливості недержавним структурам діставати санкціонований доступ до державних інформаційних ресурсів у встановленому порядку. Ще одне завдання політики полягає у розширенні сфери платних інформаційних послуг. Структура державної політики інформатизації зображена в додатку 

Окрім стратегічної цілі інформатизації доцільно виділити підцілі - забезпечення сумісності і взаємодії систем інформатизації на базі сучасних інформаційних технологій, впровадження міжнародних стандартів і загальноукраїнської системи класифікації і кодування інформації; визначення державних замовників, відповідальних за створення інформаційних систем і ресурсів, та за їх ефективне функціонування в єдиному інформаційному просторі; визначення державних органів, відповідальних за ведення окремих інформаційних ресурсів; ефективне використання державними і недержавними організаціями, а також громадянами інформаційних ресурсів; створення ефективної системи сертифікації та ліцензування інформаційної діяльності для забезпечення необхідної якості інформаційних ресурсів.

Державне економічне регулювання ринку інформації повинне здійснюватися шляхом обґрунтування і проведення комплексу цілеспрямованих рішень і заходів, що спираються на фінансову, інвестиційну, податкову, амортизаційну і цінову політику і враховують хід розвитку і результати ринкових стосунків.

Аналіз методів управління ринком інформації показав, що держава більшою мірою діє прямими методами, беручи на себе витрати по підготовці і наданню тих видів інформаційних послуг і продуктів, які є політично або соціально важливими, але на даному етапі не є привабливими для приватного бізнесу; розробляючи національні і міжнародні програми державної підтримки для окремих, що вважаються пріоритетними, секторів і видів послуг, а також вкладаючи бюджетні кошти в розширення видів і кількість джерел інформації. Непрямі методи регулювання також використовуються і є не заборонними або обмежуючими, а навпаки стимулюючими.66

Для реалізації стратегії розвитку інформаційного ринку необхідно здійснити такі кроки:

• надання приватним підприємствам, вищим учбовим закладам, науковим центрам і лабораторіям можливості участі в державних програмах;
• на основі досвіду багаторічної практики розвинених країн Інтернет-технології пропонується концентрувати головним чином в університетах, з одного боку, а з іншого - серед дрібних фірм;
• удосконалення системи стандартизації і сертифікації.

Істотна складність, що виникає при оцінці якості інформаційних продуктів і послуг їх сертифікації, пов'язана із недостатнім забезпеченням цього виду продукції нормативами.67

Для практичної реалізації інформаційного потенціалу у рамках національного господарства держава має поставити перед економічним блоком виконавчої влади (а ця остання успішно виконати) такі завдання: по-перше, провести системний аналіз концепцій та програм інформатизації суспільства в цілому; по-друге, систематизувати наявні теоретичні (наукові) здобутки, практична реалізація яких реально сприятиме формуванню виробничих відносин, що будуватимуться на новітній базі – інформаційно-інноваційних технологіях; по-третє, запровадити регулятивні механізми, що дисциплінують "інформаційну турбулентність" і, таким чином, забезпечуватимуть інституціональну гнучкість економічної нової політики, враховуватимуть особливості регіонального розвитку. 

Переорієнтація стратегічного потенціалу національної економіки з вузькотехнічної, побутової спрямованості на інноваційну інфраструктуру, є найвідмітнішою ознакою утвердження ринку інформації,  ефективне застосування якого передбачає такі умови:

а) актуальність, повноту, своєчасність та вірогідність інформації, що використовується;

б) недопущення несанкціонованого розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації;

 в) виключення негативних наслідків  практичного застосування інформаційних  технологій у відповідних галузях  та сферах національного господарства 

г) опора на теоретичні узагальнення та наукові обґрунтування, які реально сприятимуть прискореному й рівномірному розвитку інформаційного суспільства в Україні.68

Стратегія державного впливу має бути націлена на створення сприятливого клімату, який з одного боку, підвищує конкуренцію серед його учасників - виконавців державних замовлень, а з іншого - стимулює прискорення науково-технічного прогресу і розвиток нових інформаційних технологій в країні.

З метою реалізації стратегії в державному менеджменті інформаційного ринку необхідно:

в системі органів державної влади сформувати єдину  структуру, функцією якої є проведення державної інформаційної політики. Ця структура повинна охоплювати всі гілки і рівні державної влади і включати як спеціалізовані органи влади, що забезпечують регулювання інформаційної сфери, так і підрозділи в інших органах влади, що відповідатимуть за інформаційні аспекти діяльності в межах їх компетенції;

забезпечити державне управління інформаційною сферою фінансовими і матеріальними ресурсами за рахунок бюджетного фінансування  по статті витрат на державне управління;

координувати з єдиного центру на рівні вищого керівництва країни (за персональною відповідальністю за виконання цього завдання однієї із вищих посадових осіб держави) проведення державної інформаційної політики.

Завданнями державної інформаційної політики мають стати: створення умов для залучення інвестицій в галузі, що обслуговують інформатизацію; підтримка національних наукових шкіл; проведення відкритих конкурсів на виконання державних замовлень по створенню і модернізації інформаційно-телекомунікаційних систем; сертифікація продукції вітчизняних розробників і  виробників; підтримка і розвиток державної системи підготовки наукових кадрів, кадрів розробників і  виробників різних засобів інформатизації.69

Інформатизація суспільства, формування ринку інформаційних послуг повинно базуватися на науково-обгрунтованій правовій основі, створення якої є функцію держави.

Формування інформаційної економіки – це результат об’єктивної необхідності переходу до нової постіндустріальної організації соціально-економічної системи на основі використання сучасних інформаційних, телекомунікаційних і інтелектуальних можливостей з метою підвищення ефективності порівняно з матеріальним виробництвом індустріального суспільства.70

Висновки

Рівень розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних технологій обумовлює ступінь зрілості ринкових відносин на шляху побудови ринкової економічної системи та є  чинником формування постіндустріального суспільства. Інформаційній діяльності притаманний високий рівень інтернаціоналізації та високий рівень глобалізації. Ці процеси з точки зору державного управління вивчено недостатньо і потребують формулювання стратегії держави на національному ринку і інтегрування у глобальну інформаційно-комунікаційну інфраструктуру.

Резюмуючи дані, отримані нами під час написання дипломної роботи, зазначимо, що ринок інформаційних продуктів послуг у загальних рисах являє собою систему економічних, правових та організаційних відносин з торгівлі інформаційними продуктами, номенклатура інформаційних продуктів і послуг, умови і механізми їх надання, ціни.