Формирование информационного рынка в современных условия

Попит на інформаційні продукти визначається такими неціновими факторами, як ризик, новизна, достовірність, повнота. Оскільки інформаційні продукти є індивідуалізовані для кожного окремого споживача, ціна, яку він готовий платити за інформацію, буде різною залежно від таких факторів, як швидкість отримання, корисність, конфіденційність. На ринку інформаційних товарів і послуг споживачами керує бажання знизити ризики невизначеності, підвищити можливість самостійно приймати рішення, тоді як торгівці ринку ставлять за мету відшкодувати витрати на створення інформації й отримати прибуток. У зв’язку з цим ціну інформації визначають як економічну ренту, оскільки кількісно економічна рента є різницею між реальною ціною рідкісного ресурсу (інформації) і тією мінімальною ціною, яку необхідно сплатити, щоб спонукати власника інформації продати її.34

Нова інформаційна галузь економіки починає набирати темпів розвитку, однак ще відносно повільних у порівнянні з країнами із високорозвиненою економікою. Слід зазначити, що величина сумарних витрат на інформаційні продукти має велике значення, що характеризується  позитивним зростанням використаних інформаційних ресурсів: збільшується частка нових інформаційних товарів та послуг у структурі ВВП; прискореними темпами відбувається розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; збільшується чисельність абонентів світової мережі Інтернет; інтенсивно розширюється національна мережа зв’язку, яка використовує супутникові канали; майже всі галузі економіки збільшують масштаби використання інформаційних товарів та послуг; сучасне суспільство усвідомило невідкладну потребу у формуванні та розвитку інформаційної економіки.

Отже, можна стверджувати, що інформаційний продукт є ідеальним продуктом, який набуває статусу стратегічного фактору економічного піднесення, що впливає на загальний вектор розвитку економіки країни та на започаткування якісно нового типу суспільно-економічного розвитку – інформаційного суспільства.

В результаті проведеного аналізу формування ринку інформаційних товарів та послуг виявлено комплекс об’єктивних факторів впливу, які сприяли процесу виокремлення ринку інформаційних товарів та послуг. До них віднесено: підвищення ролі інформації в економічному житті; урізноманітнення форм власності; визнання інформації як товару; збільшення частки використання наукоємних послуг; розвиток інформаційно-комунікаційних технологій; конкуренція; синергетичний ефект.35

Інформаційна індустрія України формується, однак ще недостатньою мірою впливає на створення ВНП країни, як це успішно відбувається в розвинених країнах світу. Їхній досвід доводить, що одним із важливих питань розвитку економіки є просування країни в напрямку впровадження, використання інформаційного продукту та формування інформаційної економіки. Надприбутки мають країни, які виготовляють й експортують сучасні технології та нові інформаційні товари, послуги. За ними йдуть держави, що виробляють товари. Найменші доходи відповідно мають країни, які спеціалізуються на експорті сировини.  36

Стає очевидним, що основною задачею сьогодення є створення базових засад для формування й розвитку інформаційної економіки та інформаційного суспільства. Ключовим завданням має бути прискорений розвиток ринку інформаційних товарів та послуг і, як результат – формування конкурентно-ефективної економіки, без чого всі спроби створити повноцінне інформаційне суспільство приречені на невдачу.

 

2.2 Структура вітчизняного ринку інформаційних послуг

 

Нині відбувається процес глобалізації, який, постійно змінюючи свої форми, протікає нерівномірно і впливає на світову економіку. Цей вплив пов’язаний із поширенням інформаційних технологій, безперервним упровадженням інновацій у світовому масштабі.

Уже наприкінці ХХ ст. почали відбуватися якісні і принципові зміни у практиці промислової економіки: поряд із негативними екологічними наслідками промислова економіка залишає після себе накопичений у величезних розмірах науково-технічний і матеріально-економічний потенціал, який зумовив виникнення радикальних технологічних нововведень. Одночасно інформація перетворюється на головний економічний ресурс, а інвестиції починають набувати переважно інноваційного характеру. Для економічної дійсності розвинутих країн світу стає характерною поява і подальше стрімке зростання інформаційної економіки.

За своїми властивостями інформаційна економіка має глобальний характер і стає основою для формування і розвитку інформаційного суспільства, в якому щорічно подвоюється обсяг інформації різного роду, що циркулює. В умовах інформаційного суспільства будь-який індивід для того, щоб встигнути засвоїти цей постійно зростаючий обсяг і не відставати від темпів науково-технічного і економічного життя всього суспільства в цілому, повинен мати можливість безперервно оновлювати свої знання. А така можливість перетворюється на реальність, якщо працюють основні принципи інформатизації, склалися висока інформаційна культура і розгалужений інформаційний ринок.

Проголошення незалежності України, початок трансформаційних реформ, як результат відмови від адміністративно-командного управління економікою й орієнтація на ринкові механізми функціонування національної економіки, викликали безліч проблем, призвели до необхідності переструктурування національного виробництва на новій основі. Україна намагається ввійти до світового економічного співтовариства, що потребує здійснення комплексу заходів щодо реформування її економічної системи. На жаль, стан справ у всіх галузях національної економіки далекий від досконалості. З огляду на світові тенденції, стає очевидним, що жодні реформаторські зусилля не дадуть реального результату без інтенсивного застосування таких категорій, як інформація, інформаційний ринок, інформаційно-телекомунікаційні технології  тощо.  При  цьому,  незважаючи на те, що  розвиток  технічної

бази є дуже важливим, усе ж таки головні проблеми інформатизації кореняться не в технологічній, а в соціальній сфері. Важливим серед них є розвиток інформаційного ринку, як головного фактора процесу інформатизації суспільства.

 

Учені відзначають незаперечну роль науково-технічної інформації у різних сферах життєдіяльності сучасної людини.

Розвиток національної економіки на основі розширеного відтворення уявляється неможливим без прогресу технічної думки і втілення її у виробничий процес. У свою чергу результати науково-технічних досліджень викладаються у вигляді відповідної документації і науково-технічної інформації, яку матеріалізовано у всіх компонентах системи продуктивних сил суспільства. Вона є складовою кожної ланки процесу праці, тобто предметом і засобом труда, і елементом живої праці. Багатофункціональність науково-технічної інформації й можливість її швидкого перевтілення з одних моментів процесу виробництва в інші забезпечують їй одну з ведучих ролей у розвитку системи продуктивних сил сучасного суспільства. В останні десятиріччя в світовому господарстві стрімко зростає частка трудових процесів, в яких предметом труда є інформація, і це обумовлює прискорення НТП.37

Структура ринку науково-технічної інформації зображена в додатку А.

Взаємовплив НТП і структурної економічної політики держави історично еволюціонує. І основні проблеми участі країни в міжнародному технологічному обміні засновані на внутрішніх проблемах, до яких в українській економічній політиці можна віднести наступні:

доцільність зростання фінансових вкладень у науку, освіту і охорону здоров'я;

відродження винахідницького і раціоналізаторського рухів на підприємствах;

надання підтримки державою процесу патентування вітчизняних винаходів за рубежем;

створення адекватного законодавства в області інтелектуальної власності;

підвищення пільг в оподаткуванні прибутку, що інвестується у розвиток виробництва й досліджень;

проведення широкомасштабної кампанії по залученню молодих кадрів у науково-дослідну сферу технологічного виробництва і реальну підтримку з боку держави, яка забезпечує повномасштабну присутність нашої країни на світовому ринку технологій, що відповідає накопиченому досвіду і якості наукових знань шляхом лобіювання інтересів національних виробників у міжнародних організаціях.

Ринок науково-технічної інформації є складовою інформаційного ринку, який становить єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання інформації. Структуру інформаційного ринку визначають основні економічні категорії: ринок товарів, форма власності, конкуренція, ціна, прибуток. Стан інформаційного ринку визначається співвідношенням функціонування ринкового механізму, ступенем державного втручання і станом культури, суспільної свідомості, наявності виробників і споживачів інформації. Характерними для ринкової економіки варіантами інформаційного ринку є монополістична і олігополістична конкуренція.

У загальному вигляді серед суб'єктів ринку науково-технічної інформації можна виділити такі:

власників представлено науково-дослідними інститутами й іншими суб'єктами, які здійснюють науково-дослідні і досвідно-конструкторські розробки (НДДКР) і одержують в результаті нову інформацію шляхом зіставлення і конгломерації існуючих знань;

посередниками є ті, що копіюють, перепродають інформацію і сприяють налагодженню зв'язку «власник (продавець) - покупець»;

продавці можуть бути власниками або посередниками;

користувачі є некомерційними споживачами науково-технічних інформаційних продуктів і послуг, що задовольняють свої потреби в підвищенні технологічності виробництва на підставі впровадження нової науково-технічної інформації;

покупці інформації є юридичними і фізичними особами, що сплатили певну ціну за право користування інформацією з метою зниження ступеню ризику в процесі здійснення господарсько-економічної діяльності;

держава є суб'єктом ринку, який контролює, регулює його функціонування, і одночасно споживає науково-технічну інформацію;

уповноважені органи та установи представлені приватними і державними підприємствами та фірмами, що надають послуги патентування і ліцензування, сприяють обміну ліцензіями, а також контролюють і реєструють науково-технічну інформацію;

транснаціональні корпорації (ТНК) відокремлено у зв’язку з тим, що вони є найбільш крупними споживачами і виробниками науково-технічної інформації.

Взаємодія суб’єктів ринку науково-технічної інформації здійснюється у межах державного і всесвітнього інформаційного простору під впливом їх особливостей через участь у потоці науково-технічної інформації з приводу обміну і надання доступу до інформації.

Дослідження ринку науково-технічної інформації як чиннику інноваційного розвитку країни довело, що, по-перше, РНТІ можна розглядати як складовий елемент інноваційного процесу. По-друге, відносини ринкового обміну на РНТІ ускладнюються завдяки наявності суперечностей, серед яких можна виділити спірність аспектів, пов'язаних з інтелектуальною власністю, і труднощі, що виникають при відтворенні інновації. По-третє, ринок науково-технічної інформації знаходиться під безпосереднім впливом невизначеності і суперечності природи самого інноваційного процесу. і функціонування РНТІ знаходяться під безпосереднім впливом різноманітних соціально-економічних і інституційних чинників, які створюють середовище функціонування РНТІ, і залежать від ступеня їх розвинення.

До соціально-економічних чинників віднесено сфери виробництва, ринку і підприємництва. Інституціональне середовище, яке є органічною складовою соціально-економічної сфери, складається зі взаємодії держави, сфери освіти і науки, соціальної сфери і культури.38  Схема впливу чинників соціально-економічного і інституційного середовища на функціонування і розвиток РНТІ представлена в додатку Б.

Інформаційний ринок, незважаючи на різні концепції і думки щодо його інфраструктури, існує і розвивається, а значить, можна говорити про бізнес інформаційних продуктів, послуг, під яким розуміється не тільки торгівля і посередництво, а й виробництво.  

Основні функції ринку інформаційних послуг:  

- Управління фінансами та ведення  обліку;

- Управління кадрами;  

- Матеріально-технічне постачання;  

- Організація виробництва;

- Маркетингові дослідження;

- Лізингові операції;

- Консультаційне обслуговування;

- Страхування майна та інформації;

- Організація служби інформаційної  безпеки;

- Сервісне обслуговування.

 В наш час в Україні  швидкими темпами йде формування ринку інформаційних продуктів і послуг. За оцінками фахівців в Україні:  

- Темпи зростання в середньому  по ринку відносно 2004 року склали  від 27 до 40%;

- Частка інформаційно-комунікаційних  технологій у ВВП України склала  в 2011 році 7% (у 2004 році - 4,8%);

- Середній щорічний приріст  ринку інформаційних послуг складе 25,4%, а його обсяг до 2014 року  досягне 5,8 млрд. доларів;

- Щорічний приріст послуг зі  створення рішень для управління  інформаційно-технологічної інфраструктурою  в середньому складе 27,4%, їх загальний обсяг досягне 1,3 млрд. доларів або 23% від усього ринку інформаційних послуг.39

Україна увійшла до десятки країн СНД, які в найближчі два роки стануть основними постачальниками інформаційних продуктів і послуг.

Важливим напрямком ринку інформаційних послуг це введення систем управління підприємством. Такі системи як ERP (система управління ресурсами підприємства) і SCM (система управління поставками) набувають все більший інтерес особливо у великих виробників. Проблеми по введенню даних систем на українських підприємствах полягають у тому, що, по-перше - для управління даною системою потрібні досвідчені фахівці, а по-друге, організації не завжди звертають увагу на оцінку конкретних бізнес-вигод від інвестицій в дані системи. І одна проблема часто породжує іншу, оскільки менеджери не розглядають інформаційно-технологічні проекти з точки зору принесених ними цінності для бізнесу.