Формирование информационного рынка в современных условия

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ

 

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли інформаційна діяльність стала невід’ємною складовою всіх соціальних, економічних та виробничих процесів, питання дослідження інформаційного ринку набуває особливої актуальності.

Дослідження показують, що сьогодні інформація посідає лідируючі позиції в економіці і з часом її роль та значення будуть лише зростати. Процеси обміну інформацією давно перейшли на новий рівень – рівень самостійного інформаційного ринку, який розвивається за власними законами. Без ґрунтовних досліджень законів і закономірностей функціонування інформаційного ринку неможливе ефективне управління економікою. Новим рівнем економічних процесів в сучасному суспільстві має стати інформаційна економіка. Інформаційна економіка спрямована на використання інформаційних ресурсів і створення інформаційних товарів, послуг, що, у свою чергу, суттєво змінює економічні відносини, організацію виробництва, обміну, розподілу, споживання та впливає на розробку стратегії економічного розвитку країни.

Метою дипломного дослідження є вивчення особливостей функціонування такого утворення інформаційної економіки як інформаційний ринок.

Відповідно до мети дипломного дослідження, були сформовані такі завдання на дипломний проект:

• узагальнено теоретичні підходи до тлумачення суті поняття “інформаційний ринок”;
• дослідити інфраструктуру та функції інформаційного ринку;
• проаналізувати нормативні засади формування інформаційного ринку в сучасних умовах;
• охарактеризувати сучасний стан та дослідити проблеми українського інформаційного ринку;
• дослідити шляхи розвитку інформаційного ринку України.

Об’єкт дослідження – інформаційний ринок як соціоекономічне утворення.

Предмет дослідження – теоретико-методичні основи розвитку та функціонування інформаційного ринку.

Теоретико-методологічну та інформаційну базу дослідження склали наукові дослідження, публікації вітчизняних та закордонних науковців, законодавчі та нормативно-правові акти  України, пов’язані з формуванням і розвитком інформаційного простору.

Огляд наукової літератури, проведений під час роботи над дипломним проектом показав, що питання функціонування інформаційного ринку стали предметом дослідження багатьох вітчизняних та іноземних науковців, зокрема свої праці цій теиі присвятили Д.Белл, А. Гончаренко, Г. Калітич, А. Демін, В. Кузьменко, В. Пархоменко,  Е.Тоффлер та багато інших. Проте, не зважаючи на ґрунтовність наукових праць цих дослідників, інформаційний ринок розвивається, а отже, існує потреба в дослідженні особливостей розвитку цього ринку в нових реаліях.

Наявність значної кількості вчених, які зосередили увагу на сутності й ролі інформації, визначенні її впливу на економічний розвиток і конкурентоспроможність економіки, свідчить про актуальність і важливість даної проблеми.

Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань, були застосовані загальнонаукові та емпіричні методи наукового дослідження. Основні із них: методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, компаративний мето, а також автором було використано системний підхід.

Структурно дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на параграфи, висновків, переліку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

Розділ І Теоретико-методологічні засади функціонування інформаційного ринку

 

1.1 Сутність та специфіка інформаційного ринку

 

Увага до питань, пов’язаних з функціонуванням інформаційного ринку, зумовлена тим, що ринок інформаційних послуг стає над галузевим утворенням. На сьогодні, від того наскільки функціональним і правильно організованим буде інформаційний ринок, залежить доля економіки, політики, соціального укладу в планетарному масштабі.

Феномен інформаційного ринку цікавить науковців протягом десятиліть і за цей час була розроблена значна теоретична база, яка описує сутність такого виду ринку, його структуру, особливості і задачі. Нажаль, на сьогоднішній день у вітчизняній науці не існує єдиного концептуального підходу до розуміння сутності ринку інформації. Для того, щоб скласти комплексне уявлення про інформаційний ринок, проаналізуємо основні теоретичні підходи до описання цього поняття.

У найбільш узагальненому розумінні, ринок інформаційних послуг - це система економічних, правових та організаційних відносин з торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі.1

Відповідно до Закону України "Про науково-технічну інформацію", інформаційний ринок: "Це сукупність правових, економічних та організаційних відносин з приводу продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг".2

Інформаційний ринок – це відносини між виробниками і фізичними або юридичними особами з питань купівлі-продажу інформаційних товарів і послуг.3

Ринок інформації – це складне макроекономічне явище і водночас універсальний сигнальний механізм, що виражає собою інформаційне середовище, стан інформаційно-комунікаційних технологій та широкий комплекс відносин, націлених допомагати суб'єктам господарювання, підприємництва та бізнесу:

 а) планувати свою діяльність  відповідно до назрілих економічних  реалій;

б)  обирати найбільш адекватну лінію поведінки і, таким чином, узгоджувати свої потреби й інтереси у рамках певних ринкових ніш;

в) забезпечувати стратегію виживання в умовах жорсткої конкурентної боротьби, шляхом формування  мережевої системи конкурентних зв’язків;

г) виступати важливим інтеграційним комунікатором для національного господарства, який сприяє  утвердженню рівноправних міждержавних (глобалізаційних) стосунків.4

Ринок інформації виник в той момент, коли людство усвідомило, що інформація – цей ресурс. Проте, слід зазначити, що цей ресурс має ряд специфічних ознак.

В індустріальному суспільстві, де велика частина зусиль спрямована на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними економічними категоріями: 

матеріальні ресурси - сукупність предметів праці, призначених для використання в процесі виробництва суспільного продукту, наприклад сировина, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, деталі і т.д.; 

природні ресурси - об'єкти, процеси, умови природи, використовувані суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людей; 

 

трудові ресурси - люди, що володіють загальноосвітніми та професійними знаннями для роботи в суспільстві; 

фінансові ресурси - грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні державної або комерційної структури; 

енергетичні ресурси - носії енергії, наприклад вугілля, нафта, нафтопродукти, газ, гідроенергія, електроенергія і т.д. 

В інформаційному суспільстві акцент уваги і значущості зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, який, хоча завжди існував, не розглядалося ні як економічна, ні як інша категорія; ніхто спеціально про нього не говорив і тим більше не вводив ніяких визначень.5

Важливість інформації складає одну із характеристик сучасної постіндустріальної епохи. При цьому визначальною її особливістю є корисність для споживачів, зокрема при розробці та впровадженні організаційно-розпорядчих рішень. Фактична корисність (релевантність) інформації безпосереднім користувачам дозволяє відрізняти її від даних, які є просто відомостями про різні об'єкти, подані в формалізованому вигляді, придатному для обробки автоматичними засобами при можливій участі людини.

Тому економісти розглядають інформацію як один із видів ресурсів, який використовується людиною в трудовій діяльності і побуті. Як ресурс, інформація має всі властивості товару: її можна продавати, купувати тощо.

Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, заснований на ідеях і знаннях, накопичених в результаті науково-технічної діяльності людей, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

Характерними особливостями інформаційного ресурсу, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, є: його невичерпність; з розвитком суспільства і ростом обсягу використання знань його запаси не зменшуються, а навпаки — зростають. Застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого потенційно може привести до дій радикального характеру, зокрема, в багато разів підвищити продуктивність праці, поліпшити використання інших ресурсів і т. п.

У найбільш узагальненому значенні, інформаційні ресурси - окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах).

Інформаційні ресурси суспільства, якщо їх розуміти як знання, відчужені від тих людей, які їх накопичували, узагальнювали, аналізували, створювали і т.п. Ці знання матеріалізувалися у вигляді документів, баз даних, баз знань, алгоритмів, комп'ютерних програм, а також творів мистецтва, літератури, науки. 

В даний час не розроблено методологію кількісної та якісної оцінки інформаційних ресурсів, а також прогнозування потреб суспільства в них. Це знижує ефективність інформації, що накопичується у вигляді інформаційних ресурсів, і збільшує тривалість перехідного періоду від індустріального до інформаційного суспільства. Крім того, невідомо, який обсяг трудових ресурсів має бути задіяний у сфері виробництва і розповсюдження інформаційних ресурсів в інформаційному суспільстві. Безсумнівно, у майбутньому ці проблеми будуть вирішені. 

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні по значимості запасам сировини, енергії, копалин та інших ресурсів. 

Розвиток світових інформаційних ресурсів дозволив:

перетворити діяльність з надання інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;

сформувати світовий та внутрішньодержавний ринок інформаційних послуг;

утворити бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

підвищити обґрунтованість і оперативність прийнятих рішень у фірмах, банках, біржах, промисловості, торгівлі та ін. за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.6

В наш час інформаційні ресурси за значимістю аналогічні матеріальним, сировинним, енергетичним, трудовим, фінансовим ресурсам. Інформаційні ресурси зараз розглядаються як стратегічні. Однак існує одна принципова відмінність між матеріальними та інформаційними ресурсами: матеріальний ресурс після використання зникає (наприклад, паливо спалюється, фінанси витрачаються), а інформаційний ресурс залишається, копіюється без обмежень, його можна багаторазово використовувати. У міру використання інформаційний ресурс має тенденцію збільшуватися, так як його використання рідко носить пасивний характер, частіше до нього додається додаткова інформація. Інформаційний ресурс не є самостійним. Сам по собі він має лише потенційне значення. Інформаційний ресурс реалізується як що - то матеріальне тільки при з'єднанні з іншими ресурсами (технікою, енергією, сировиною).7

Будь-яка класифікація інформаційних ресурсів є неповною. В основу класифікації можна покласти такі принципи:

1. Галузевий принцип: по виду  науки, промисловості, соціальної сфери;

2. Форма подання: по виду носіїв, за ступенем формалізованності, по наявності додаткового опису.

Усередині кожного класу можна проводити більш детальне поділ: наприклад, ресурси мережі Інтернет можна розділити за призначенням та за формами подання (сервісна інформація, програмне забезпечення, бібліографічна інформація, відео).8

Найбільшою категорією інформаційних ресурсів є національні інформаційні ресурси. Це поняття сформувалося на початку 1980 - х років у зв'язку зі зростаючою залежністю розвинених країн від обсягів інформації, від рівня розвитку засобів передачі та обробки інформації.

Можливий спосіб класифікації національних інформаційних ресурсів:

1. Бібліотечні ресурси;

2. Архівні ресурси;

3. Науково - технічна інформація;

4. Правова інформація;

5. Інформація державних структур;

6. Галузева інформація;

7. Фінансова та економічна інформація;

8. Інформація про природні ресурси;

9. Інформація підприємств та  установ і інше. 9

У розвинених країнах величезна кількість інформаційних ресурсів знаходиться в бібліотеках. Переважає паперова форма їх подання, однак все більша кількість бібліотечних ресурсів переводиться в цифрову форму.

В архівах знаходяться матеріали, пов'язані з історією та культурою країни. Обсяги архівних матеріалів величезні. Часто швидкість їх накопичення перевищує швидкість обробки.

У розвинених країнах існують спеціалізовані системи науково - технічної інформації. Вони включають в себе спеціалізовані видання, патентні служби та інше. Така інформація часто є дорогим товаром.

Жодна держава не може існувати без зведень законів, кодексів, нормативних актів та інших видів правової інформації.

Свої галузеві інформаційні ресурси є у кожної сфери суспільства: соціальної, аграрної, промислової та інших. Величезні інформаційні ресурси у сфері військово - промислового комплексу і системі освіти.

Крім національних інформаційних ресурсів можна виділити інформаційні ресурси підприємства, інформаційні ресурси приватної особи та інше. Ці категорії вже не володіють такою спільністю. Вони залежать від виду організації, від спеціальності конкретної особи, її інтересів та іншого.10