Формирование информационного рынка в современных условия

В умовах переходу до ринкової моделі розвитку інформаційної діяльності пряме державне бюджетне фінансування повинне скорочуватися і одночасно повинна збільшуватися частка фінансування з недержавних джерел. Це, одночасно, скорочує роль державного адміністративного управління інформаційною інфраструктурою і вимагає реформування державної політики в області інформації. Разом з тим в руках держави в особі органів державної влади і управління, як і раніше, залишаються законодавчі важелі, які можуть цілеспрямовано формувати правові і економічні умови функціонування інформаційної інфраструктури, що забезпечують її рух і розвиток в необхідному напрямі. Комплексний розгляд цих процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, сучасних методів її державного регулювання вельми актуально для України, оскільки в цій області держава не має стратегії. Наявні спроби написання концепцій інформаційного простору лише частково вирішують проблему, оскільки власне простір формується вже не стільки державою, скільки ринком і новими комерційним структурами. Нормативна база, що діє зараз у сфері інформаційно-комп'ютерних технологій в Україні, на жаль, не повністю відповідає запитам суспільства і вимагає подальшої розробки і реформування. У чинному законодавстві практично не зачіпаються питання захисту інформації. В той же час наявна необхідність подібних засобів захисту і важливість законодавчого закріплення загальних правил роботи з інформаційними засобами.52

Формування національної інформаційної інфраструктури, що працює на ринкових принципах, багато в чому залежить від регулюючої діяльності держави у напрямі збереження як державного сектора найбільш критичної з погляду національної безпеки частки національних інформаційних ресурсів, а також у напрямі створення правових і організаційно-економічних механізмів, які в найбільшій мірі сприяють залученню недержавних інвестицій до інформаційної інфраструктури.53

Не дивлячись на те, що роль держави в становленні комерційних інформаційних мереж була мінімальною, власне цей розвиток став можливим, перш за все, завдяки залученню до комерційного обігу державних інформаційних ресурсів, а також за рахунок того, що телекомунікаційна інфраструктура, яка створена за рахунок бюджетних коштів, була відкрита для комерційного використання.

Сучасний етап світогосподарського розвитку характеризується динамічними процесами інформатизації всіх сфер суспільно-економічного життя країн. Сьогодні кожна людина, незалежно від країни проживання, національності, віку тощо, може стати громадянином світу, торгуючи, спілкуючись або отримуючи інформацію з будь-якої точки світу. Необмежені можливості діалогу в мережі Інтернет змінюють менталітет, відкривають нові економічні можливості, стають чинниками соціальних і політичних змін у суспільстві.

Однак процеси інформатизації в глобальному середовищі проходять вкрай нерівномірно, спостерігаються значні асиметричні відхилення у рівнях застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) між старим і молодим населенням, чоловіками і жінками, жителями міст та сіл, малим і великим бізнесом, між країнами та регіонами. З одного боку, швидкими темпами формується інформаційне суспільство у розвинених країнах, з іншого – посилюється відставання менш розвинених країн за рівнями впровадження сучасних ІКТ в цілях економічного зростання і розвитку. Явище міжнародного цифрового розриву стає інформативним показником нерівномірності розвитку країн, зростання якого загрожує поглибленням міжнародних соціально-економічних, наукових, технологічних асиметрій. Україна відстає за темпами розбудови інформаційного суспільства від розвинених країн, однак володіє значним потенціалом скорочення цифрового розриву та повноцінної інтеграції до світового інформаційно-економічного простору, що вимагає особливої уваги до цієї проблеми представників як урядових, так і бізнес-структур, а також науковців.54

Асиметричний розвиток глобального інформаційного суспільства в сучасних умовах значною мірою зумовлений та посилюється загрозливою тенденцією до поглиблення відмінностей у рівнях інформатизації країн світу, кількісним вимірником яких слугує показник міжнародного цифрового розриву. Систематизація різних поглядів на причини виникнення міжнародних асиметрій процесів інформатизації дала змогу стверджувати, що економічна природа цифрового розриву відображає об’єктивний процес дуалізації рівнів соціально-економічного розвитку країн світу, глибинна причина яких полягає у значному розриві у знаннях та масштабах інноваційної діяльності між країнами-лідерами та країнами-аутсайдерами, зокрема, у сфері сучасних цифрових технологій, що зумовлює подальшу неспроможність аутсайдерів ефективно застосовувати ІКТ у цілях економічного зростання і розвитку.55

Важливим напрямком розвитку інформаційного ринку України є розширення можливостей використання мережі Інтернет всіма верствами українського населення.

Головними причинами відставання Інтернет-ринку України є низька платоспроможність потенційних користувачів Інтернет; застаріла телекомунікаційна інфраструктура країни, яка  належить операторам зв'язку і обумовлює високу вартість оренди первинних каналів зв'язку; дефіцит інвестиційних ресурсів в економіці країни; значна різниця рівня інформатизації окремих регіонів України; низький  рівень інформатизації  більшості галузей економіки і бюджетних організацій; загальне зниження суспільної цінності інформаційного і інтелектуального продукту; недостатня нормативно-правова база інформатизації суспільства.56

Доцільність і неминучість активного використання та наукового вживання даного цивілізаційного утворення обумовлюється такими концептуальними  чинниками. По-перше, сучасний розвиток зумовив потребу в пошуку терміну, здатного адекватно відображати і характеризувати ті якісні й системні зміни, що інтенсивно відбуваються в його базовій складовій – економіці. По-друге, вступ ринково розвинутих країн в інформаційну епоху означає не просто активний розвиток комп'ютерних технологій та Інтернет-комунікацій, а і застосування таких інтелектуальних здобутків, які висувають на чільне місце глобалізаційні пріоритети економічних прагнень й устремлінь. По-третє, виходячи з наростаючої тенденції збільшення кількості інформаційно-насичених продуктів та послуг, що ретранслюються електронним способом, активно формується нова парадигма відносин в економічній системі, що актуалізує суто інноваційні джерела оновлення мікро- і макроекономічних процесів. По-четверте, визначальну роль у сучасних товарно-грошових відносинах відіграє не стільки право розпоряджатися чи скористатися відповідним набором економічної інформації, скільки здатність своєчасно ("на випередження") її отримати. По-п'яте, ринок інформації першочергово відіграє практично-прикладну роль, тобто виступає найбільш суттєвим підґрунтям при виробленні й прийнятті регулятивно-управлінських рішень практично в усіх галузях та сферах національної економіки. Ці ж обставини актуалізують потребу у розробці та практичному здійсненні державної стратегії щодо формування дієвої інституційної системи, яка матиме на меті створення високопродуктивного інформаційного середовища, у тому числі першочергово здійснюватиме реальну підтримку ринку економічної інформації. У кінцевому підсумку, ринок інформації націлений  першочергово (так має бути) виконувати інструментально-прикладні завдання заради ефективного розвитку національного господарства, які усе більшою мірою вписуються в цивілізаційні критерії та стандарти. 57

На міжнародній арені Україна посідає невисоку позицію, що негативно впливає на розвиток і використання інформаційних продуктів, а відтак і на формування засад інформаційної економіки й інформаційного суспільства.

Аналіз позицій України у світовому рейтингу готовності країн до ефективного використання сучасних мереж ІКТ у цілях економічного зростання і розвитку засвідчив значне відставання відносно розвинених країн: з-поміж 134 економік світу Україна посідає 62 позицію у рейтингу Індексу мережевої готовності, особливо складною є ситуація з розвитком сприятливого для впровадження ІКТ ринкового (90 місце) та політико-регуляторного середовища (95 місце), що унеможливлює ефективний розвиток як вітчизняного сектору ІКТ, так і розвиток вітчизняного бізнесу загалом. У загальноєвропейському масштабі Україна знаходиться у трійці аутсайдерів, поряд із Польщею та Болгарією. Останнє місце України у рейтингу європейських країн за обсягом витрат на ІКТ з розрахунку на одного зайнятого є індикатором недостатньої інтегрованості сучасних технологій у діяльність ключових галузей економіки, низького ступеня їх модернізованості, інноваційного потенціалу та інвестиційної привабливості. Мізерні рівні інвестицій у НДДКР відображаються найнижчим у Європі показником України за рівнем витрат на ІКТ на душу населення - 292,08 дол./душу нас. Надзвичайно гостро стоїть проблема внутрішнього цифрового розриву в Україні, що полягає у нерівномірному доступі до сучасних ІКТ та їх застосуванні населенням різних соціально-економічних прошарків.

Виявлені ознаки засвідчили неефективне використання наявних передумов для розбудови інформаційного суспільства в Україні, відсутність на державному рівні чіткого бачення ролі ІКТ у стимулюванні економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності країни, та зумовили проведення детального аналізу сильних і слабких сторін мережевої готовності України. 58

Якісний процес впровадження інформації та інформаційних продуктів впливає на розвиток економічних показників, а зворотний процес призводить до економічної рецесії.

Існуюча економічна ситуація пов'язана із такими чинниками: збереженням високої ресурсо- та енерговитратності економіки; залежністю економіки від кон’юнктури ринків сировини та енергоносіїв; відсутністю мотивації у підприємств щодо здійснення інноваційної діяльності; зниженням попиту на інноваційні продукти; поглибленням деформації у структурі промисловості; недостатністю розвитку ринкових інститутів; обмеженістю фінансового забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики; нерівномірністю розвитку регіонів і наявністю галузевих дисбалансів.59

Основою сучасної національної моделі конкурентоспроможності країни має бути реалізація конкурентних переваг на інформаційній та інноваційній основах. Поєднання двох компонент дозволить підвищити роль інформації, максимально реалізувати потенціал інформаційних товарів та послуг, налагодити процес інформатизації суспільства і тим самим підвищити можливість накопичення й використання інформації з метою прогресивного розвитку економіки і подальшого формування інноваційної складової.

Відповідно постає ряд об’єктивних завдань: сформувати інформаційно-інноваційну політику, структурно перебудувати промисловість, розвинути ринок інформаційних товарів та послуг, створити механізм захисту національних виробників.60

Стає очевидним, що основним завданням має бути створення і підтримання інформаційного та інноваційного напрямів в економіці країни. Це має стимулювати конкурентоспроможність пропозиції національного продукту на світовому ринку інформаційних товарів та послуг, сприяти підтримці прогресивних форм і методів використання інформаційних продуктів, посиленню співробітництва у здійсненні політики як у сфері інформаційних товарів та послуг, так і в інноваційній сфері.

3.2 Стратегічні та методичні перспективи розвитку інформаційного ринку

Соціально-політичні зміни, які відбуваються у найбільш розвинених країнах світу характеризуються як перехід до якісно нового етапу суспільного прогресу, який отримав назву постіндустріального або постекономічного суспільства. Цей етап зв’язуються з інформатизацією суспільства, перетворенням інформації на найважливіший ресурс розвитку сучасно і економіки, суспільства та цивілізації в цілому. Зростання географії ринків, створення національних, регіональних та світового ринків також викликали процеси усуспільнення та інтернаціоналізації в даному сегменті інформаційної діяльності та ринка інформаційних послуг та продуктів. Інформаційній діяльності, як ніякій іншій, властивий інтернаціональний характер та високий рівень глобалізації.

Процеси побудови інформаційного суспільства в Україні вимагають безперервного, зваженого і всебічного державного управління. Разом з тим, процеси державного управління сферою інформаційних послуг, підвищення їх ролі в суспільному виробництві, визначення державної стратегії на ринку вивчені недостатньо, що призводить до уповільнення економічного росту, темпів науково-технічного прогресу.

Інноваційний характер економічної політики держави є необхідною умовою для формування нашого інформаційного ринку на сучасних засадах ефективності та конкурентоспроможності. Разом із тим, саме посилення інноваційного характеру економічної політики перетворюється у вирішальний напрям формування інформаційного ринку. Це пов’язано зі зростанням ступеня відкритості нашої економіки та невідворотністю її інтеграції у світову.

Використовуючи одну із кращих сучасних моделей конкурентоспроможності національної економіки – модель М. Портера, за якою конкурентні переваги певної країни мають пряму залежність від результатів міжнародної діяльності її підприємств, вирішальним фактором цього стає їх здатність до ефективного використання наявних внутрішніх ресурсів країни. А фактором, що гарантує стабільну перевагу певної країни на світовому ринку, є володіння новітніми технологіями, тобто системою інноваційно-ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів.

Економіка України – неконкурентоспроможна в цілому: виявляється несумісність технологій, структурно-галузева, інституційна, соціально-культурна невідповідності до міжнародного рівня. Можна виділити чотири групи факторів (загальноекономічні, інфраструктурні, управлінські, правові), які впливають на розвиток національної економіки (Додаток Д).

Нині Україна здатна конкурувати з іншими країнами тільки на ресурсних світових ринках. Тому необхідна державна політика досягнення конкурентоздатності національної економіки України, а особлива увага в ній має бути приділена розвиткові науки і освіти – генераторам науково-технічних інновацій.

Головні ознаки початкового етапу становлення інформаційного ринку:

- проголошення права здійснювати  підприємницьку діяльність, поява  низки законів спричинили початок  трансформації економічної системи  України взагалі та виділення  і розвиток національного інформаційного ринку, який став прикладом ринку з найдинамічнішими темпами розвитку, зокрема;

- поява попиту на інформаційні  товари і послуги в українському  суспільстві, зокрема з боку підприємців, особливий попит має юридична  інформація, аналітичні огляди різних ринків і галузей економіки;