Формирование информационного рынка в современных условия

Багато добірок комерційної інформації, пропоновані на інформаційному ринку як самостійні продукти, є вторинною переробкою інформації, що збирається різними державними (звичайно відповідають за реєстрацію, ліцензування і/чи перевірку різних аспектів діяльності підприємств і організацій різних форм власності). Головним фактором, що визначає товарну цінність інформації, є повнота і точність (адекватність змінам, що відбуваються,) даних.

1.4 Інформація з комерційних  пропозицій надходить від спеціалізованих фірм - інформаційних торгових посередників. У найпростіших випадках (наприклад, при дослідженнях ринку, що не припускають як невід'ємну частину негайної купівлі-продажу) досить тільки інформації про товари і ціни. У більшості ж комерційно значимих випадках потенційних продавців і покупців цікавлять ще й адресно-реквізітні даних контрагентів, без яких контакт меж ними і, отже, угода просто не відбудуться. Сьогодні невід'ємною частиною послуг, зв'язаних з наданням такої інформації, стає можливість негайного висновку угоди за результатами пошуку/добору даних. Якість цієї супутньої послуги визначає успіх у цьому секторі інформаційного ринку.

1.5. Політичні, економічні, військові  і т.п. новини, що цікавлять представників  різних соціальних груп, зокрема, підприємців. Головним фактором успіху тут служить оперативність (“завтрашні дані повинні бути опубліковані вчора"), точність (відповідність фактам, відсутність перекручувань) і вірогідність прогнозної складової.

2. Сектор юридичної (нормативної) інформації з підрозділами по видах законодавчих і підзаконних (відомчих) документів по різних аспектах господарської діяльності;

2.1. Загальногосподарські акти (цивільне, арбітражне, податкове право).

2.2. Акти, що регламентують окремі  види діяльності (наприклад, зовнішньоекономічне, торгове, банківське, біржову, ліцензування різних видів діяльності, митні проблеми, захист авторських прав і т.п. ).

2.3. Акти, що регламентують перетворення  прав власності в перехідний  період (приватизація засобів виробництва, землі і т.п.).

2.4. Нормативні і рекомендуючі  документи по стандартизації, включаючи  порядок сертифікації виробів, проблеми  відповідальності за недотримання  стандартів і проблеми, зв'язані  зі збільшенням попиту на ті  товари, якість яких сертифіковано належним чином і т.п.

Головні фактори у всіх підрозділах даного сектора - це:

- можливість одержати не тільки  метадані (дані про зміст, і місцезнаходженні  даних, що цікавлять споживача, наприклад, бібліографію), але і самі тексти відповідних актів,

- відстеження постачальниками даних численних змін, поповнень до змін і виправлень до доповнень; 

- можливість одержати зведений  документ, у який внесені всі  діючі модифікації документа;

- відстеження не тільки законодавчих, але і відомчих актів, що не  доводяться до зведення тих, кого карають за їхнє порушення.

3. Сектор інформації для фахівців (бібліографія і першоджерела). Відмінність  її від ділової і нормативної  інформації, що відповідає на  питання хто, що, де, коли і на  яких умовах полягає в тому, що вона відповідає на питання навіщо, як і що буде, якщо і призначена не для підприємців і працівників комерційних служб, а для співробітників функціональних (у тому числі - інженерних і науково - дослідницьких ) служб.

4. Сектор соціально-побутової (сервісної) інформації призначений (на відміну від попередніх видів) обслуговувати особистісні потреби людей.

5. Сектор технічних і програмних  засобів для автоматизації офісної  й управлінської діяльності (збору, обробки і використання даних) упритул примикає до чотирьох вищевказаного.

Варто враховувати, що користувачу потрібна не метаінформація з даними про тім, де і як він може сам знайти і зібрати необхідні йому дані), а інформація, зібрана і перероблена виконавцем (часто обсяг побажань досягає рівня інформаційно-маркетингового дослідження).21

Згідно з таким підходом можна провести систематизацію властивостей інформації як системи упорядкованих знань, що суперечить набутим в процесі виробництва властивостями, яка має ознаки суспільного і приватного блага. Саме ця суперечність гальмує розвиток інформаційного сектору в трансформаційній економіці. Інформація не зникає у разі споживання, а може застосовуватися багаторазово. Інформаційні продукти зберігають інформацію, яка в них міститься, незалежно від того, яку кількість була використана. Інформація з часом підлягає моральному зносу, оскільки цінність інформації характеризується такими характеристиками, як своєчасність, важливість, корисність, повнота розкриття, достовірність, доступність. Виробництво інформації, на відміну від матеріальних благ, потребує докладання значних витрат у момент створення. Копіювання (тиражування) інформації вимагає менших витрат, ніж виробництво інших благ.

Ціноутворення на інформаційні продукти, як і на інші товари, залежить від попиту і пропозиції. Попит на інформаційні продукти визначається переважно неціновими факторами, такими як ризик, новизна, достовірність, повнота. Оскільки інформаційні продукти є індивідуалізованими для кожного окремого споживача, отже, ціна, яку він готовий платити за інформацію, буде різною, залежно від таких чинників, як швидкість отримання, корисність, конфіденційність.22

Аналіз світової практики розвитку інформаційного ринку свідчить, що лідирує на ньому науково-технічна інформація (сектор науково-професійної інформації), а також економічна, фінансова, біржова, комерційна (сектор ділової інформації).

Впровадження інформації в усі сфери життєдіяльності суспільства обумовило розвиток ринку інформаційних послуг, що, разом з ринком інформації, становить  основу процесу інформаційного забезпечення.

У процесі аналізу нами виявлено специфіку формування інформаційного продукту. Особливість виявляється в тім, що відбувається: збільшення частки інтелектуального продукту в інформаційних товарах та послугах; індивідуалізація формування інформаційних продуктів відповідно до постійно зростаючих вимог користувачів; перехід від задоволення споживчих потреб до вирішення ділових завдань; оновлення інформаційних продуктів згідно з вимогами часу і розвитку науково-технічного прогресу; урізноманітнення видів надання і зберігання інформаційного продукту, що пов’язано із посилюючою диверсифікацією матеріальних носіїв.

Аналіз ефективності функціонування ринку інформаційних товарів та послуг дає підстави стверджувати, що, незважаючи на активне зростання національного ринку, нинішній стан справ в інформаційній індустрії не відповідає потенційним можливостям, про що свідчить неповне використання перспектив і переваг нової галузі.

Стає очевидним, що для підтримання стабільності розвитку інформаційного ринку і створення оптимальних умов функціонування останнього необхідне державне регулювання. Потреба в участі держави на ринку інформаційних товарів та послуг пояснюється такими чинниками: наявністю трансформаційних процесів, в основі яких лежать суперечності старих і нових форм господарювання; двоїстим характером інформації; різницею у цільових установках і стимулах інформаційного обслуговування державного та приватного секторів; збитковістю підготовки інформації та, навпаки, прибутковістю її розподілу і споживання; регіональним розвитком інформаційного ринку.

Ринкові відносини кардинально змінюють умови конкурентоспроможності: підвищується роль інформації, інновацій і нових технологій. На прикладі високорозвинених країн світу доведено, що інтенсивність перетворення інформаційних продуктів на нові товари, послуги, технології забезпечує стійкі темпи економічного розвитку і зосереджує зусилля на пріоритетних напрямах науково-технічного та соціально-економічного розвитку, що позитивно впливає на рівень конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність визначають як здатність залучати та використовувати інформацію в напрямку формування інформаційної економіки.

Таким чином, економіка розвивається під впливом інтенсифікації обміну інформаційними продуктами. Складаються нові конкурентні умови, які змінюють загальний вектор конкуренції і базуються на інформації та інноваціях.23

  Розділ ІІ Нормативні засади формування інформаційного ринку України в сучасних умовах

2.1 Характеристика процесів формування  інформаційного ринку в Україні

Сучасний етап прискорення науково-технічного прогресу викликає трансформацію всіх соціально-економічних процесів, зокрема зміни у способах і формах суспільного відтворення, модифікацію продуктивних сил і виробничих відносин. За умови сьогодення складним уявляється економічне зростання будь-якої країни без поглиблення інформатизації, посилення ролі інформації в господарсько-економічних процесах, що потребує поширення науково-технологічного обміну і міжнародного трансферту технологій в рамках реалізації інноваційної стратегії економічного розвитку.

В останні роки, коли потреба створення умов переходу до інноваційної моделі розвитку набула актуальності, за даними Держкомстату України, витрати на фінансування науково-технічних робіт в Україні у 2012 р. складали 1-1,3% ВВП, з яких: державний бюджет – 30-35%; власні кошти учасників науково-технічної діяльності – 5-8%; кошти вітчизняних замовників – 32-34%; кошти іноземних замовників – 20-22%; інші джерела – 5-7%.24 Ці показники обумовлені трансформацією структури національної економіки, що відбувається на тлі сучасного історичного етапу соціально-економічний розвитку, підйому продуктивних сил, постійного зростання продуктивності праці й ефективності виробництва, які базуються на науково-технічному прогресі (НТП), для прискорення якого чимале значення має удосконалення структури наукового потенціалу національної економіки і процесу обміну результатами науково-технічної діяльності. Ці процеси спричинили появу такого економічного феномена сучасності як ринок науково-технічної інформації (РНТІ), перетворення якого в важливий фактор економічного зростання країни обумовлює потребу осмислення його місця і ролі в структурі національної економіки з урахуванням макро- і мікроекономічних аспектів функціонування, результатів наукової, дослідницької і технологічно-підприємницької діяльності людини.

Розвиток інформаційно-економічних відносин, заснованих на інноваційних процесах, який поширюється в сучасних світогосподарських зв'язках, приводить, з одного боку, до доцільності вживання своєчасних заходів щодо розширення українського національного сегменту ринку науково-технічного обміну як органічної складової міжнародного РНТІ, а, з іншого боку, вимагає розробки механізму захисту національних інтересів країни і забезпечення її соціально-економічної й інформаційної безпеки.25

Динаміка будь-якого ринку формується під впливом багатьох факторів, однак найголовнішим з них є стратегічний та тактичний. Стратегічний фактор – це фактор довгострокової дії. Стратегічним ефектом для інформаційного суспільства може бути формування людини нового типу як творця. Саме такий підхід і породжує проблему вибору критеріїв ефективності функціонування інформаційного суспільства. На думку автора, важливим показником ефективного формування творчого працівника інформаційного суспільства є використання доходів різних країн як частки світового доходу на забезпечення необхідного освітнього рівня населення в сфері інформаційних технологій, сприяння оптимальному перерозподілу світового доходу на користь тих країн, які в результаті нерівномірності економічного розвитку мають проблеми із інформаційним забезпеченням населення.

У цьому разі світовий дохід виступає як показник глобального виміру господарської діяльності, як стратегічна мотивація включення до світових відтворювальних циклів і, нарешті, як зміцнюючий каркас функціонування всієї геоекономічної системи в цілому. Критерієм ефективності функціонування світової економіки в інформаційному суспільстві може служити і такий показник як рівень інформатизації, який автор пропонує визначати через відношення обсягів угод у грошовому вимірі до кількості зайнятих у цій сфері. Тактичний фактор діє у короткостроковому періоді та відображає мінливість кон’юнктурних змін на інформаційному ринку.

Отже, розглянувши фактори, можемо виділити такі закономірності розвитку інформаційного ринку в глобальному аспекті:

- глобальний характер динамічного  поширення інформації та нових  знань формують якісно новий  освітній і культурний потенціал  суспільства, в якому домінуючою стратегією розвитку стає ідея розвитку людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у розвиток знань;

- інформація як продукт має  найвищу цінність в момент  її актуальності за умов прискореного  морального старіння;

- домінуючою стратегією розвитку суспільства стають розвиток людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у знання;

- зміна характеру людської діяльності  та типів ресурсів, що залучаються  у виробництво, а також істотна  модифікація традиційної соціальної  структури в умовах зниження  ролі матеріального виробництва і розвитку сектора послуг та інформації;

- “інформаційний розрив”, що полягає  у “інформаційній” та “цифровій  нерівності”, а саме в обмеженні  доступу до новітніх інформаційно-комп’ютерних  технологій для малозабезпечених  верств населення;