Формирование информационного рынка в современных условия

З переходом до постіндустріального суспільства інформація, не перестаючи бути продуктом економічної (і не тільки) діяльності, набуває ролі виробничого ресурсу, причому в умовах формування інформаційного суспільства ця роль подвоюється: з одного боку, інформація є безпосереднім (прямим) ресурсом у виробничій діяльності господарських одиниць інформаційного сектора, а з іншого боку – виступає опосередкованим (непрямим) ресурсом діяльності всіх інших господарських одиниць. Кінець кінцем, у межах етапу постіндустріального суспільства формується інформаційна економіка.

Таким чином, у процесі суспільно-економічного розвитку здійснюється поступове та невпинне збагачення економічного змісту інформації. Із допоміжного засобу спілкування між людьми, через первісний свій розвиток як продукту виробничої діяльності, вона в сучасних умовах одночасно набула властивості найважливішого виробничого ресурсу. В умовах сформованого інформаційного ринку, який має тенденцію перетворюватись на провідну сферу створення ВНП та зайнятості (в найбільш розвинутих країнах), виробництво, розповсюдження та використання інформації є не тільки окремою сферою підприємницької діяльності, яка здійснюється на професійній основі, але й одночасно є невід’ємним елементом будь-якого виду діяльності, умовою її здйснення та найважливішим чинником отримання належних суспільних результатів її здійснення.43

Така загальна логіка розвитку інформаційного ринку діє в будь-якій економічній системі. Проте це не відміняє певної специфіки формування й розвитку інформаційного ринку в перехідній економіці, яка полягає, головним чином, в інверсійному характері його становлення. Ця інверсійність, зокрема, призводить до того, що інформаційний ринок може бути як каталізатором руху у напрямі до ринкової економіки, так і його гальмом.

В інверсійній економіці процес формування інформаційного ринку не має принципових відмінностей від того, як це відбувалось у розвинених країнах. У будь-якій економічній системі інформаційні потреби суспільства задовольняються інформаційними підприємствами – інститутами особливого виду, в яких завдяки певній організаційно-правовій формі взаємодіють працівники, що на постійній основі забезпечують на ньому специфічний виробничий процес. Водночас саме інформаційні підприємства мають сукупність переваг (вирішальне значення інтелектуального капіталу порівняно з матеріально-речовим; відсутність жорсткого закріплення робітників за місцезнаходженням фірми; підвищена мобільність структури послуг, що надаються; відсутність жорсткої адміністративної ієрархії; творча свобода робітників), завдяки яким забезпечується сталість їх довгострокової економічної динаміки в перехідній економічній системі, на відміну від діяльності підприємств у більшості інших секторів перехідної економіки  (в тому числі української).44

Інформаційний ринок являє собою єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання інформації. Його складовими стали інформація як товар або послуга (об’єкт), покупці та споживачі інформації (суб’єкти) та механізм взаємодії виробників і споживачів інформації. Основні економічні категорії, що визначають його функціонування та динаміку – ринок, власність, конкуренція, ціна, прибуток. Стан інформаційного ринку визначається співвідношенням дії ринкового механізму, державного втручання, рівня і стану культури в суспільстві, суспільної свідомості, наявності виробників і споживачів інформації, відповідної інфраструктури.

Головними ознаками, які характеризують особливості становлення інформаційного ринку в перехідній економіці, є: найбільш динамічні темпи зростання порівняно з іншими ринками; визначальний вплив на динаміку всієї національної економіки, її ринкове реформування та інтеграцію до світової економіки; низький рівень структурованості; надмірна політизованість механізму державного регулювання. Ці особливості визначають як його потенційні можливості, так і обмеження для ефективного розвитку.

Дія ринкового механізму на інформаційному ринку проявляється у взаємодії попиту (форма вираження потреби суспільства в інформації) і пропозиції (інформаційна продукція, яка наявна на ринку та/або в будь-який час може бути на нього доставлена). Попит на інформацію постійно збільшується, тому завдання виробника (постачальника) полягає в постійному і  повному обсязі його задоволення. Задля цього діяльність інформаційного підприємства має бути скоординована з залученням ринкової і управлінської координації дій.

Визначення вартості інформації може базуватися на підходах трудової теорії вартості, теорії граничної корисності, теорії попиту і пропозиції.

Інформаційний ринок одночасно може бути одним із товарних і ресурсних ринків. Щодо ресурсного, то його особливістю, порівняно із товарним, є обмеженість попиту інформації виробничою технологією, попитом на кінцевий продукт, вартістю ресурсів. Ціноутворення на інформацію на обох видах інформаційного ринку відбувається на однакових засадах. 45

На пропозицію інформації впливає звичайна мета діяльності інформаційного підприємства – отримання прибутку. Підприємство буде займатися інформаційною діяльністю, поки вона приноситиме йому прибуток, що визначається як різниця між доходом, отриманим після реалізації інформації і сукупними витратами на її виробництво.

На діяльність інформаційного підприємства впливають чинники його внутрішнього (матеріально-фінансова база; структура кадрів; співпраця; процес виробництва інформації; реалізація інформації, специфічні фактори, що стосуються саме специфічного товару – інформація) і зовнішнього (політико-правові, економічні, соціальні, технологічні чинники; конкуренти; постачальники; споживачі) середовища. Залежно від дії цих факторів інформаційне підприємство обирає власну стратегію поведінки (захисну, наступальну, іншу).

Сучасна інформаційна інфраструктура складається із систем накопичення і збереження, виробництва, доставки до споживачів інформаційних продуктів, сервісного обслуговування елементів інфраструктури, підготовки кадрів. Основними видами інформаційних підприємств на світовому ринку є: агентства економічної інформації; документаційні установи; інформаційні брокери; інститути досліджень ринку; консультанти підприємств; економічні довідкові бюро; видавництва фірмової інформації, економічних газет і часописів, економічних книг; виробники банків і баз даних.

Особливість сучасної економіки – набуття нею глобальних масштабів.

Інформатизація суспільства як закономірний, глобальний процес розвитку цивілізації, який складається з інструментально-технологічних та людських компонентів, а їхня взаємодія має привести до вирішення глобальних проблем, що постали перед людством, і до переходу до нової парадигми стійкого і безпечного розвитку в рамках вже побудованого інформаційного суспільства, стає передумовою формування інформаційного суспільства. Основний фактор інформатизації суспільства – розвинутий інформаційний ринок.

У сучасних умовах функціонування інформаційного ринку неможливе без регулюючої діяльності держави. Специфікою практично всіх перехідних економічних систем є те, що сфера розповсюдження інформації сильно політизована, тому дія економічних механізмів у ній нерідко викривлюється внаслідок впливу неекономічних чинників. Складається парадоксальна ситуація: з одного боку, саме ця сфера здатна бути каталізатором докорінних структурних зрушень у напрямі створення ринкової економіки, а з іншого – внаслідок кланового характеру політичної влади може на тривалий час стати головним чинником гальмування як процесу демократизації суспільства, так і розгортання ринкових механізмів. Тому дослідження процесу формування інформаційного ринку передбачає необхідність розкриття конкретних напрямів та заходів щодо такого формування з метою запобігання розвитку негативних тенденцій.

 На етапі становлення ринку  інформаційних послуг зростання  кожного окремо сегмента в  значній мірі забезпечує підтримку і стимулює зростання інших її. Таким чином, на нинішньому етапі розвитку ринку інформаційних послуг в Україні формування специфічних стимулів для окремих сегментів ринку представляється передчасним.

Відповідно, заходи з державного стимулювання внутрішнього ринку інформаційних технологій доцільно проводити для всього ринку в цілому. Наприклад, програми підвищення комп'ютерної грамотності населення в цілому призведуть до зростання попиту і на апаратно-технічне, і програмне забезпечення, і на інформаційні послуги, а крім того, підвищать число грамотних користувачів ІТ в бізнесі і в органах державної влади, що також сприятиме зростанню попиту. Таким чином, для розвитку внутрішнього ринку необхідно, в першу чергу, стимулювати попит, а також усунути бар'єри, що перешкоджають зростанню пропозиції. 46

Попит підприємств на інформаційні технології зростає разом із загальним зростанням управлінської культури та поліпшенням бізнес-клімату. Зростання управлінської культури призводить до того, що підприємства починають активно шукати можливості збільшення виручки і кращого використання ресурсів, чому і сприяють державні проекти створення інформаційних систем.47 У результаті поліпшення бізнес-клімату підприємства охочіше вкладають кошти в тривалі інвестиційні проекти, якими зазвичай є інформаційно-технологічні проекти. Розвиток експорту інформаційних продуктів і послуг з України

Дана концепція передбачає два основних напрямки збільшення попиту:

- Підвищення конкурентоспроможності  українських компаній на експортних ринках і  

- Залучення в Україну центрів  розробки програмного забезпечення  та надання інформаційних послуг  великих зарубіжних компаній.

Залучення таких компаній має розглядатися не тільки як джерело підвищення обсягу експорту, а й як важливий інструмент запозичення Україною передового досвіду в інформаційних технологіях і в управлінні процесами їх розробки. До перспективних належать напрямки, в яких українські компанії можуть ефективно використовувати свої конкурентні переваги: відносно недорогі трудові ресурси, наявність висококваліфікованих фахівців з досвідом вирішення складних нестандартних завдань, близькість до низки експортних ринків. Виходячи з цих переваг, найбільш перспективним напрямком є надання інформаційних послуг на експорт в сегменті розробки замовного програмного забезпечення.

 Перспективним напрямком є  також розробка вбудованого програмного  забезпечення та дизайн обладнання  на базі власних центрів зарубіжних  інформаційних компаній в Україні. Крім того, є деякі перспективи у прикладних і розважальних програмних додатків для населення та дрібного бізнесу, де розмір компанії та бар'єри для входу на ринок не грають великої ролі.

У розвитку експорту інформаційних товарів і послуг в Україні немає значних конкурентних переваг на світовому ринку. Крім того, в цьому сегменті довелося б конкурувати з одного боку, з великими західними компаніями, а з іншого - з дешевими виробництвами в Південно-Східній Азії.

В якості замовників робіт по замовленому програмуванню на першому етапі будуть превалювати інформаційні компанії, що працюють в сегментах з зменшуваної прибутковістю бізнесу - до таких належать системні інтегратори, а також розробники замовного програмного забезпечення. У Відповідно до цієї схеми роботи, українські компанії будуть виступати в якості субпідрядників при виконанні робіт.

Розділ ІІІ Перспективи розвитку інформаційного ринку України

3.1 Основні проблеми розвитку ринку  інформаційних послуг в Україні

Розгортання нового етапу суспільного розвитку, який дістав назву інформаційного суспільства, набуло глобального характеру і ґрунтується на інформатизації всіх сфер суспільного життя, модернізації виробничої бази, використанні  документно-інформаційних ресурсів в системі суспільного виробництва. В рамках нової інформаційно-когнітивної парадигми, яка представлена різними рівнями розвитку економіки, політики та культури, сьогодні розвивається й Україна. Інформаційне суспільство створює метасистемні умови перетворень у всіх сферах суспільного життя.48

Дослідження передумов формування ринку інформації дало можливість констатувати, що розвиток бізнесу зумовив нові потреби в діловій і комерційній інформації.49

Проблема соціальної значущості й відповідності інформаційного ринку реаліям інформаційного суспільства з його глобальними преференціями є однією з основних у сучасній науці. Інноваційні зміни, які за часів сьогодення відбуваються в інформаційних структурах, уповільнюються через невирішеність технологічних, організаційних і правових питань, і це посилює нестабільність розвитку інформаційних організацій, викликає  дисфункції  в самій системі управління. Управлінська криза, що характеризується відсутністю науково-методологічної бази формування стратегії розвитку інформаційних організацій на різних рівнях їх системного функціонування, гальмує прогресивну динаміку інформаційної діяльності, демонструє неадекватність управління  інформаційним соціальним інститутом вимогам часу, а також закономірним тенденціям розвитку інформаційного суспільства. За таких умов розробка науково-теоретичних засад управління інноваційним розвитком інформаційних структур є своєчасною і необхідною. Інноваційна політика інтегрує процеси модернізації й інформатизації інформаційної діяльності, створює умови та форми входження інформаційних установ до єдиного інформаційного простору, сприяє визначенню ролі та місця інформаційних установ України як суб’єктів інформаційного ринку, складової інформаційної інфраструктури суспільства і дозволяє сформувати стратегічне бачення  сутності процесів розвитку в інформаційному суспільстві та їх трансформацій під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.50

Дослідження макроекономічних аспектів функціонування і розвитку ринку науково-технічної інформації надало змогу виявити, що на його ефективність комплексно впливають світогосподарські і національні соціально-економічні трансформації, які відбуваються за умов розвитку інноваційних систем. Український сегмент РНТІ відстає від міжнародних тенденцій прискорення науково-технічного виробництва і обміну, оскільки він слабо фінансується і залежить від нестабільності державного регулювання науково-технічної і інноваційної сфери, що в свою чергу знижує рівень інтелектуального потенціалу, кількість і якість НДДКР, винаходів і науково-технічних розробок, тобто об’єкти РНТІ. Крім того, РНТІ знаходиться під впливом національного виробництва і ринкових відносин, які трансформуються в рамках загально світових процесів інтеграції, регіоналізації, поглиблення МРП і прискорення НТП. 51