Державне регулювання інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості

 

За відношенням до власності джерела фінансування поділяються на власні, залучені і позикові.

За видами власності джерела фінансування поділяються на:

• державні інвестиційні ресурси(бюджетні кошти й кошти позабюджетних фондів, державні запозичення, пакети акцій та інші основні і оборотні фонди.)
• інвестиційні, у т.ч. фінансові ресурси господарських суб’єктів комерційного і некомерційного характеру, суспільних об’єднань, фізичних осіб, зокрема іноземних інвесторів. Ці інвестиційні ресурси включають власні і залучені кошти підприємств, а також колективних інвесторів.
• інвестиційні ресурси іноземних інвесторів(іноземні держави, міжнародні фінансові й інвестиційні інститути, банки і кредитні установи).

     Джерела фінансування поділяють також за рівнем власників.

     На рівні держави і регіонів джерелами фінансування інноваційних програм є:

• власні кошти бюджетів та позабюджетних фондів;
• залучені кошти державної кредитно-банківської та страхової систем;
• позикові кошти у вигляді державних міжнародних запозичень(зовнішній борг держави), державних облігацій, боргових та товарних позик.

На рівні організації джерелами фінансування інноваційних програм є:

• власні кошти(прибуток, амортизаційні відрахування, іммобілізовані надлишки основних і оборотних коштів, нематеріальних активів);
• залучені кошти: внески і пожертвування, кошти, отримані від продажу акцій;
• позикові кошти у вигляді бюджетних, банківських і комерційних кредитів;

На рівні інноваційної програми джерела фінансування поділяються на :

• кошти бюджетів держави і регіонів, позабюджетних фондів;
• кошти суб’єктів господарювання – вітчизняних підприємств і організацій, колективних інвесторів;
• іноземні інвестиції у різних формах.

Вибір джерел фінансових ресурсів, порядок їх залучення для науково-технічної і інноваційної діяльності безпосередньо пов’язаний з існуючим у країні організаційно-фінансовим механізмом їхнього використання. [25]

Суб’єкти господарювання зацікавленні в інноваціях, завдяки яким вони можуть здобути певні конкурентні переваги – унікальність нового прибутку, зниження виробничих витрат, поліпшення якості продукції. Кінцевим результатом цього є підвищення іміджу, зростання обсягів продажу продукції, що збільшує прибуток підприємства. Однак привабливість інновацій полягає не лише в кращих економічних результатом окремих підприємницьких структур. Активна інноваційна діяльність сприяє загальному соціально-економічному зростанню, тому оцінювання її ефективності слід здійснювати комплексно з урахуванням економічних, науково-технічних і соціальних чинників.

Ефективність інновацій - величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем.

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність. [24]

Таблиця 1.3

Види ефекту від реалізації інновації

Вид ефекту	Показники
Науково-технічний	Відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик новацій
Економічний	Враховують у вартісному вираженні усі види результатів і витрат, обумовлених реалізацією інновацій
Ресурсний	Відображають вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання певного виду ресурсу
Соціальний	Враховують соціальні результати реалізації інновацій
Екологічний	Враховують вплив інновацій на навколишнє середовище

 

Загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат. Розрізняють такі основні показники оцінки ефективності інноваційної діяльності:

• народногосподарський економічний ефект;
• внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект. [13]

Народногосподарський економічний ефект (Ен.г) визначається шляхом порівняння результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання. Він характеризує ефективність певної групи технічних нововведень з погляду їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки України і визначається за формулою:

                                                 Ен.г = ВП – В.                                                 (1.1)

де ВП – загальний результат технічних нововведень(обсяг виготовленої продукції(робіт, послуг), тис. грн.;

В – сумарні витрати, понесені на досягнення результату, тис. грн.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект (Ев.г.) обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу «наука – виробництво – експлуатація (споживання)» і визначається аналогічно, тільки в своїх масштабах:

                                                   Ен.г = ВП – В.                               (1.2)

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу. Тоді народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень розраховується за формулою:

Ен.г=

(ВПі - Ві)•КДі        (1.3)

де ВПі , Ві – вартісна оцінка відповідно результатів витрат у і-тому році     розрахункового періоду;

іn , іk – відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду;

КДі – коефіцієнт дисконтування (приведення).

Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду вважається момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює його розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві.

Рентабельність інноваційної діяльності, показує який прибуток підприємство отримує з 1 вкладеної гривні в інновації та розраховується за наступною формулою:

                                          RІД = ПІД / ВІД * 100                                       (1.4)

де ПІД - прибуток від інноваційної діяльності;

       ВІД – витрати на інноваційну діяльність.

Частка прибутку від інноваційної діяльності показує, яку частину від чистого прибутку підприємства становить прибуток отриманий від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.

                                     Ппі = ПІД / П                                                            (1.5)

де ПІД - прибуток від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.

     П – чистий прибуток підприємства.

Частка витрат на інноваційну діяльність показує, як багато коштів від загальної суми витрачається на розвиток нових продуктів. для цілей зростання всього підприємства цей показник повинен плануватися на достатньому рівні й відповідати структурі інноваційного портфелю, встановлюючи необхідне співвідношення між різними напрямками інвестицій. Він розраховується як:

                                      СІН= ін/ із                                          (1.6)

де Вн – витрати, вкладені в нові продукти до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін;

    Вз – загальні витрати на інноваційну діяльність до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін.

Інноваційний прибуток на одного працівника є своєрідним критерієм продуктивності праці людей, які займаються інноваціями. Цей показник також дає уяву про ефективність розміщення додаткових ресурсів:

ІП1п = ПіД /

пвпін                                                                  (1.7)

де ПіД – прибуток від інноваційної діяльності,

пвпін - загальне число працівників, повністю зайнятих інноваційною діяльністю.

Частка витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю показує скільки припадає витрат на персонал, що займається інноваційною діяльністю та розраховується за наступною формулою:

                               СВПІД = ФЗпІД /ФЗп                                          (1.8)

де  ФЗпІД  - розмір фонду заробітної плати працівників, що займаються інноваційною діяльністю;  

       ФЗп - розмір фонду заробітної плати.

Питома вага в структурі основних засобів дослідно-конструкторського, експериментального та лабораторного обладнання, розраховується за формулою:

                                     ∆ОЗ = ДКЕЛО / ОЗ                                        (1.9)

де ДКЕЛО – дослідно – конструкторське, експериментальне та лабораторне обладнання; ОЗ – вартість основних засобів підприємства;

Коефіцієнт персоналу зайнятого в НДДКР, характеризує професійно – кадровий склад підприємства. Він показує частку персоналу, зайнятого безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг, відносно середньоспискового складу всіх постійних і тимчасових працівників підприємства. Даний коефіцієнт визначається за формулою:

                                              Кпр = Ч1 / Чп                                                  (1.10)

де  Ч1 – кількість зайнятих у сфері НДР і КДР, осіб;

     Чп  - загальна численність працівників підприємства, осіб.

   Коефіцієнт оновлення продукції відображає частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції підприємства. На основі даного показника можна зробити висновок про доцільність фінансування інноваційної діяльності, оскільки нова продукція, як правило, є конкурентноспроможною і проблем з її збутом, як правило немає, при умові, що ефективно працює маркетингова служба. Його можна розрахувати за наступною формулою:

                                       КОП = ОВНП /  ОЗОП                                      (1.11)

де    КОП – коефіцієнт оновлення продукції;

      ОВНП  - кількість видів нової продукції, од.

    ОЗОП  - загальна кількість товарної продукції, од.

   Коефіцієнт освоєння нової  продукції дає можливість оцінити  здатність підприємства до впровадження інноваційної або підвладної технологічним змінам продукції та розраховується за формулою:

                                          КНП = ВРНТ / ВРЗ                                                                                (1.12)

де   ВРНТ - виручка від реалізації нової або удосконаленої продукції та продукції та продукції, виготовленої за допомогою нових або удосконалених технологій, грн..;

 ВРЗ  - виручка від реалізації всієї продукції підприємства, грн..

Частка конкурентноспроможної продукції (ПКП), у загальному її випуску, що характеризує ефективність інноваційної діяльності підприємства та розраховується за такою формулою:

                                          ПКП = ВКП / ВТП                                                                               (1.13)

де    ВКП - вартість конкурентноспроможної продукції, грн..;

       ВТП  - вартість випуску всієї продукції на підприємстві, рн...

Коефіцієнт освоєння нової техніки показує спроможність підприємства до освоєння устаткування новітніх виробничо – технологічних ліній. Визначається співвідношення знову введених за останні три роки в експлуатацію новітніх основних виробничо – технологічних засобів у порівняні з іншими засобами, включаючи будівлі, споруди, транспорт. Розраховується за формулою:

                                    КНТ =ОЗН / ОЗ                                                            (1.14)

де   ОЗН - вартість нововведених новітніх основних засобів, грн..;

      ОЗ   - середньорічна вартість виробничих засобів підприємства, грн.

Коефіцієнт оновлення технологій відображає частку вартості нових технологій у загальному обсязі вартості технологій, розраховується за формулою:

                                                  КОТ = NНТ / ТП                                                                 (1.14)

де КОТ  – коефіцієнт оновлення технологій;

     NНТ – кількість впроваджених нових технологічних процесів;

     ТП  - сумарна кількість технологічних процесів;