Особливості оподаткування малих підприємств в Україні

        За імпортні підакцизні товари акцизний збір сплачується під час перетину митного кордону.  

Негативний вплив на фінансово- господарську діяльність підприємств акцизний збір (як і інші непрямі податки) матиме місце тоді, коли встановлення непрямих податків тягне за собою підвищення цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.

        На фінансово-господарську  діяльність суб’єктів господарювання справляють вплив пільги, надані щодо акцизного збору.

        1. акцизний  збір не стягується за реалізацію  підакцизних товарів на експорт  за іноземну валюту. Ця пільга  підвищує конкурентоспроможність  відповідних товарів на зарубіжних  ринках, сприяє збільшенню надходжень  валютних ресурсів.

        2. не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьому випадку виключається можливість подвійного оподаткування.

        3. не підлягає  обкладанню акцизним збором реалізація  легкових автомобілів спеціального призначення.

        До 2000 року  звільнялися від оподаткування  акцизним збором вироблені українськими  підприємствами окремі види кольорових  телевізорів, магнітофонів, меблів, одягу  з хутра і натуральної шкіри, продуктів харчування. Ці пільги мають важливе значення для розвитку національного виробництва. На жаль, вони використовуються ще дуже обмежено. Це свідчить про недостатність регулювальної функції акцизного збору.

   

        Податок на додану вартість. Податок на додану вартість домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Особливість податку на додану вартість полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

        Варіант обчислення  податку на додану вартість, який  застосовується в Україні, допускає  оподаткування перенесеної вартості. Це обумовлено тим, що ставки  податку на додану вартість  встановлюються на оподатковуваний оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

        Податок на  додану вартість був введений  в Україні з 1 січня 1992 року згідно  з Законом України “Про податок на додану вартість” від 20 грудня 1991 року. Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на додану вартість”, що почав діяти з 1993 року, було підписано 26 грудня 1992 року. З врахуванням доповнень і змін, що вносились в пізніших періодах, вказаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати податку на додану вартість протягом 1993-1997 років (до 1 жовтня 1997 року).

        З 1 жовтня 1997 року порядок обчислення і  сплати податку на додану вартість  регламентується Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року. Звертає на себе увагу нестабільність податкового законодавства щодо податку на додану вартість. Так, пільги з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято 4 закони, які вносили зміни щодо податку на додану вартість. Усього ж, з 27 червня 1997 року по 24 березня 1998 року, було прийнято 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року.

        Платниками  податку в бюджет є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподатковуваних операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні 12 календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

        Об’єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб’єктами господарювання:

        - продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

        - завезення (пересилання) товарів на митну територію  України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

        - вивезення (пересилання) товарів за межі митної території  України і виконання робіт, надання  послуг для споживання за межами  митної території України.

        Отже, об’єктом  оподаткування є операції, пов’язані  з продажем товарів (робіт, послуг) всередині держави, за їхнього імпорту чи експорту.

        Продаж товарів  – це будь-які операції, що  здійснюються згідно з договорами  купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими  договорами, що передбачають передачу  права власності на товари  за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

        Не є продажем  операції з передачі товарів  згідно з договорами комісії, поруки, відповідального зберігання, довірчого управління, оренди (лізингу) та інших громадсько-правових  договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

        Продаж послуг (робіт) – це будь-які операції  цивільно-правового характеру з  надання послуг (робіт) з передачею  права користування або розпорядження  товарами, в тому числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надання послуг. Продаж послуг (результату робіт) включає надання права користування або розпорядження товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, встановлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.

        Не вважаються  об’єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб’єктами господарювання:

        - випуск, розміщення  і продаж цінних паперів, емітованих  суб’єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

        - обмін цінних  паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та  клірингова діяльність щодо цінних  паперів;

        - передача  майна в оренду і його повернення  після закінчення терміну договору  оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

        - надання послуг  із страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного  страхування;

        - обіг валютних  цінностей;

        - надання послуг  із інкасації, розрахунково-касового  обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

        - виплата заробітної  плати, інших грошових виплат, дивідендів;

        - надання брокерських, ділерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

        - передача  основних фондів у формі внесків  у статутні фонди юридичних  осіб в обмін на їхні корпоративні  права;

        - оплата вартості  фундаментальних досліджень, науково-дослідних  і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок Державного бюджету.

        База оподаткування  для нарахування податку на  додану вартість залежить від  сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання.

        База оподаткування  з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованих за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку податку на додану вартість включається акцизний збір.

        Сьогодні в  практиці роботи суб’єктів господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати праці фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

        Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, вартість митних процедур, ввізне мито, акцизний збір.

        Певні особливості  оподаткування підприємницької  діяльності пов’язані з комісійною  торгівлею. Щодо товарів, які отримані  в осіб, котрі не зареєстровані як платники податку, базою оподаткування є сума комісійної винагороди платника податку.

        Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є поворотною, у базу оподаткування  не включається. Однак, якщо протягом  встановленого законодавством терміну тара не повертається відправнику, її вартість включається в базу оподаткування покупця товару.

        Сфера і  види діяльності суб’єктів господарювання  дуже різноманітні. Тому в процесі  їхньої діяльності важливо врахувати, які операції звільнено від оподаткування податком на додану вартість. Згідно з чинним законодавством від податку на додану вартість звільнено такі операції суб’єктів господарювання:

        1. Операції  з продажу:

          - вітчизняних  продуктів дитячого харчування  молочними кухнями і спеціалізованими магазинами;

          - товарів  спеціального призначення для  інвалідів (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів  України);

          - лікарських  засобів і виробів медичного  призначення, що зареєстровані в  Україні у встановленому порядку (в тому числі надання послуг для їх продажу аптечними закладами);

          - книг вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва (включаючи їх доставку);

          - путівок  для санаторно-курортного лікування  та відпочинку дітей;

          - товарів, робіт, послуг для власних потреб  дипломатичних представництв, консульських  установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

          - товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних  товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими  громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інваліди  повинні становити не менше  50% загальної кількості працюючих, а фонд оплати їхньої праці – не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці.

        2. Операції  з надання послуг:

          - перевезення  пасажирів міським і приміським  пасажирським транспортом, автомобільним  транспортом у межах районів (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

          - ремонт  шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров’я;

          - оброблення  землі сільськогосподарськими виробниками  багатодітним сім’ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров’я в сільській місцевості;

          - послуги  освіти, які надаються установам  освіти, що мають відповідний дозвіл;

          - послуги  з виховання і навчання дітей  у дитячих музичних школах, художніх  школах, школах мистецтв;

          - послуги, що надаються установами охорони  здоров’я, які мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

         - доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

        3. Операції  з виконання робіт:

          - будівництво  за рахунок коштів інвесторів  житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей  військовослужбовців, що загинули  при виконанні службових обов’язків;

          - будівництво  житла, що здійснюється за рахунок  коштів фізичних осіб за умови  передачі його у власність  тим самим фізичним особам.

        4. Операції  з передачі:

          - земельних  ділянок, що знаходяться під об’єктами нерухомості або незабудованої землі;

          - безкоштовної  передачі рухомого складу однією  залізницею або підприємством  залізничного транспорту іншим  залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

        5. Операції  завезення на митну територію  України продуктів морського  промислу, виловлених суднами України.

        Встановлені  такі джерела відшкодування вхідного податку на додану вартість:

        1. для придбаних  товарів (робіт, послуг), вартість яких  відноситься до складу валових  витрат виробництва, вхідний податок  на додану вартість відшкодовується  за рахунок сум податку на  додану вартість, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб’єктом господарювання, а також з коштів бюджету.

        Такий самий  порядок відшкодування вхідного  податку на додану вартість  встановлений щодо придбання  основних фондів і нематеріальних  активів, котрі підлягають амортизації. При цьому сплачений вхідний податок на додану вартість оформляється як податковий кредит. В обліку суми вхідного податку на додану вартість відносяться на розрахунки з бюджетом.

        2. інше джерело  відшкодування податку на додану  вартість встановлене для суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування. У цьому разі суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва. У цієї групи суб’єктів господарювання податок на додану вартість, сплачений під час придбання основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, не відшкодовується, а відноситься на збільшення вартості основних засобів і нематеріальних активів. Отже, у таких підприємств вхідний податок на додану вартість не включається в податковий кредит.

        3. якщо суб’єкт господарювання – платник податку – купує товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, вхідний податок на додану вартість відшкодовується за рахунок відповідних джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається.