Особливості оподаткування малих підприємств в Україні

        Об’єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку- 10% від об’єкта оподаткування (фонду оплати праці).

        Податок сплачується  щомісяця до 15 числа, виходячи з  суми, що оподатковувалася у попередньому  місяці.

        Платниками  податку з реклами є суб’єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).

        Податок з  реклами стягується із всіх  видів комерційних оголошень  і повідомлень, що поширюються  з допомогою засобів масової  інформації (радіо, телебачення, преси), афіш, плакатів, рекламних щитів (на  вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

        Об’єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку встановлені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

        Рекламодавці  сплачують податок під час  сплати послуг. Виробники реклами  сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, що наступає за звітним).

        Платниками  збору за право використання  місцевої символіки є юридичні  особи, що використовують символіку  з комерційною метою. Об’єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об’єкта оподаткування.

 

         Збори на формування цільових державних фондів. Закон України “Про систему оподаткування” встановлює участь суб’єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

        Відрахування  в державні цільові фонди сьогодні  становлять значні за обсягом  суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому :

        По-перше, через  формування валових витрат, які  виключаються з суми скоригованого  валового доходу. Таким чином, відрахування  в цільові державні фонди зменшує  оподатковуваний прибуток, а отже, і суму податку на нього.

        По-друге, через  формування собівартості (витрат). Вказані  відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити  прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її  вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

        По-третє, через  використання прибутку. Це має  місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку  підприємства.

        Отже,вплив  названих відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств є суперечливим. Можливість підприємств впливати на формування абсолютної суми відрахувань у цільові державні фонди обмежена. Це пояснюється тим, що нормативи відрахувань визначені законодавчо і є однаковими для всіх суб’єктів господарювання незалежно від виду і сфери їхньої діяльності. Кількість суб’єктів господарювання, які користуються пільгами щодо таких зборів, обмежена. Можливість впливати на розмір зборів з боку суб’єктів господарювання пов’язана з формуванням показників, стосовно яких встановлено нормативи відрахувань (сплачена сума заробітної плати, валовий дохід, вартість товарної продукції, обсяг реалізації продукції та інше).

        Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Порядок визначення відрахувань встановлений Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року.

        Платниками  такого збору є :

        - суб’єкти  підприємницької діяльності незалежно  від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

        - філії, відділення  й інші відособлені підрозділи  платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної  особи та розміщені на іншій території;

        - фізичні особи, які не використовують працю  найманих працівників, адвокати, приватні  нотаріуси;

        - фізичні особи, що працюють за трудовим договором (контрактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

        Є певні  особливості визначення об’єкта  оподаткування для обчислення  суми збору щодо окремих суб’єктів  підприємницької діяльності.

        Суб’єкти  підприємницької діяльності (юридичні  та фізичні особи), які використовують  працю найманих працівників, для визначення суми збору, беруть фактичні витрати на оплату праці, що підлягають оподаткуванню прибутковим пподатком: витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, премії, заохочення, в тому числі в натуральній формі.

        Не беруть  у розрахунок для обчислення  збору витрати на виплату доходів  у вигляді дивідендів, прцентів, інші витрати, що не враховуються  за обчислення середньомісячної  заробітної плати з метою призначення пенсій.

        Суб’єкти  підприємницької діяльності –  платники збору зобов’язані зареєструватися  в органах Пенсійного фонду  України. Слід звернути увагу, що  інформацію про таку реєстрацію  вимагають комерційні банки у  разі відкриття банківських рахунків.

        Ставки збору  встановлені і диференційовані  за категоріями платників. Для  суб’єктів підприємницької діяльності  – юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих  працівників, затверджено ставку 32% від згадуваного вище об’єкта  оподаткування.

         На підприємствах, де працюють інваліди, ставку  збору диференційовано. На заробітну  плату й інші виплати інвалідам, що є об’єктом оподаткування, збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників, використовується  ставка 32%.

       Слід звернути увагу на особливість визначення джерела сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Оплата праці найманих працівників суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел :

        - собівартості (основна і додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);

        - прибутку (премії, заохочення).

        Тому сума  збору на ту частину витрат  на оплату праці, що віднесена  на собівартість, також відноситься  на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюються за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.

        Отже, обсяг  витрат на оплату праці і  структура джерел вказаних витрат  впливатимуть на формування собівартості, а отже, і на прибуток суб’єктів господарювання.

        Збір на  державне обов’язкове  пенсійне страхування сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

        Пенсійний  фонд не включається до Державного  бюджету України. Забороняється  використання коштів фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок. Тимчасово вільні кошти фонду, за відсутності заборгованості у виплаті пенсій, можуть бути використані Пенсійним фондом на придбання державних цінних паперів.

        Збір на обов’язкове соціальне страхування. Порядок визначення збору встановлюється Законом України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26 липня 1997 року.

        Особливість  збору полягає в тому, що він  включає і збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. У зв’язку з цим скасовано відрахування підприємств у Фонд сприяння зайнятості населення, що здійснювались згідно з Законом України “Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994 року.

        Склад платників збору на обов’язкове соціальне страхування і об’єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов’язкового державного пенсійного страхування.

        Для суб’єктів  підприємницької діяльності –  юридичних і фізичних осіб, що  використовують працю найманих працівників,  ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об’єкта оподаткування, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

        Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове соціальне страхування встановлений роздільно: 1% від об’єкта оподаткування щодо інвалідів, які працюють; 5,5% від об’єкта оподаткування щодо інших працівників підприємства. При цьому збір у розмірі 1% в повному обсязі зараховуються у Фонд соціального захисту інвалідів.

        Суб’єкти  підприємницької діяльності, що  використовують працю найманих  працівників, збір на обов’язкове  соціальне страхування, включають  до складу валових витрат за  обчислення оподатковуваного прибутку, а також відносять на собівартість.

        Збір на  обов’язкове соціальне страхування (в тому числі на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в Державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей в банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки Державного бюджету: обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

        Збір на формування Фонду для здійснення заходів для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення. Порядок відрахувань в цей Фонд визначено Законом України “Про формування Фонду для заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення” від 20 липня 1997 року.

        Платниками  збору є :

        - резиденти  – суб’єкти підприємницької  діяльності, незалежно від форми  власності, спільні підприємства, інші  установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, і виплачують заробітну плату. Ця діяльність може відбуватись на території України та за її межами;

        - нерезиденти  – юридичні та фізичні особи  будь-якої організаційно-правової  форми власності, що отримують прибутки, джерело яких знаходиться в Україні, і здійснюють оплату праці. При цьому звільняються від сплати збору установи і організації, що мають дипломатичний статус або імунітет відповідно до міжнародних договорів або законів;

        - філії, відділення, інші відособлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи, але здійснюють оплату праці;

        - постійні  представництва, нерезиденти, що отримують  доходи, джерело яких знаходиться  в Україні, або виконують агентські функції щодо нерезидентів і здійснюють оплату праці.

        Від сплати  збору звільняються :

        - підприємства  вугільної промисловості, шахтобудівництва, видобутку залізної, марганцевої  та уранової руди підземним  способом;

        - підприємства (об’єднання) й організації Українського товариства сліпих і Українського товариства глухих, де інваліди становлять понад 50% загальної кількості працівників основного виробництва.

        Для розрахунку  суми збору за об’єкт оподаткування беруть фактичні витрати на оплату праці осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником збору. До витрат на оплату праці належать витрати: на основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати; на виплату авторських винагород; на виплату за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

        Ставку збору  відповідно з вказаним вище  Законом, було визначено у розмірі 10% від об’єкта оподаткування. Згідно з Указом Президента  України від 18 червня 1998 року № 656 з 1 липня 1998 року ставка відрахувань у Чорнобильський фонд встановлена в розмірі 5% від об’єкта оподаткування. Збір сплачується одночасно з отриманням в установах банків коштів на оплату праці і зараховується до складу доходів Державного бюджету України. Розпорядником коштів Фонду є Міністерство з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Забороняється використання коштів Фонду не за цільовим призначенням, в тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позик.

        Внески в державний інноваційний фонд. Державний інноваційний фонд утворюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1992року №77 “Про утворення державного інноваційного фонду”

        Для формування вказаного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням податку на додану вартість і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу валового доходу. Вказані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).

        Із загальної  суми відрахувань 30% в обов’язковому порядку мають бути перераховані в Державний інноваційний фонд. Інші 70% перераховуються підприємствами, об’єднаннями, організаціями в галузевий спеціальний фонд позабюджетних коштів, якщо такий фонд утворюється міністерством або відомством. Кошти відрахувань, віднесені на собівартість продукції (робіт, послуг), але не перераховані міністерствам, відомствам, вилучаються податковими органами в Державний бюджет України.