Особливості оподаткування малих підприємств в Україні

        Податковий кредит складається із сум податку на додану вартість, сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням: товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу); основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит дає підприємству право на відшкодування сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто вхідного податку на додану вартість. Тому важливе значення мають умови і час виникнення податкового кредиту, а також джерела і час його погашення.

        Податковий  кредит виникає (формується) в суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком на додану вартість. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого податку на додану вартість, що має відношення до придбаних товарів (робіт, послуг), які використані для реалізації оподатковуваних податком на додану вартість товарів (робіт, послуг).

        Згідно з  Законом “Про податок на додану вартість” застосовується дві ставки оподаткування: 20% і нульова ставка. Нульова ставка оподаткування податком на додану вартість застосовується до таких операцій:

        - продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

        - продаж робіт (послуг), призначених для використання  і споживання за межами митної  території України;

        - продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної  торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

        - надання транспортних  послуг з перевезення пасажирів  і вантажів за межами митного  кордону України;

        - продаж вугілля  та продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів, електроенергії.

        Не дозволяється  застосування нульової ставки  податку на додану вартість  до операцій, що пов’язані з  вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці  операції звільнені від оподаткування на митній території України.

       Таким чином, застосування  нульової ставки оподаткування  податком на додану вартість  до перелічених вище операцій  дає змогу включати в суму  податкового кредиту податок  на додану вартість на придбані  товари (роботи, послуги), які оподатковуються за нульовою ставкою.

        Підставою  для включення податку на додану  вартість у податковий кредит  є податкова накладна, що передається  покупцеві продавцем товарів (робіт, послуг). Податкову накладну складають  у двох примірниках у момент виникнення податкового зобов’язання продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій накладній робиться запис “Без податку на додану вартість” з посиланням на відповідні законодавчі документи.

        Не дозволяється  включати в податковий кредит  витрати на сплату податку  на додану вартість, що не підтверджені  податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням про факт виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про перерахунок грошей на оплату таких робіт (послуг).

        Коли на  час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту.

        Слід звернути увагу на дату виникнення права платника податку на податковий кредит. Вона залежить від виду операцій, що здійснюються, форми розрахунків. Можливі такі варіанти визначення дати виникнення податкового кредиту:

        1. для звичайних  операцій, пов’язаних з продажем товарів (робіт, послуг), - це дата списання коштів з банківського рахунку платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), підтверджена податковою накладною.

        2. для бартерних  операцій – це дата здійснення  заключної балансуючої операції.

        3. для операцій, пов’язаних із завезенням (імпортом) товарів, - це дата оформлення ввізної митної декларації з вказаною в ній сумою податку.

        4. за імпорту  робіт (послуг) – це дата списання  коштів з розрахункового рахунку  платника податку для їх оплати або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) резидентом.

        Погашення (відшкодування) податкового кредиту здійснюється  насамперед за рахунок сум  податку на додану вартість, що  надходять від реалізації товарів (робіт, послуг) платника податку. Суми податку на додану вартість, що надходять від реалізації продукції (робіт, послуг), в обліку відносяться на кредит рахунку “Взаємовідносини з бюджетом”.

        Сума податку  на додану вартість, що підлягає  сплаті в бюджет суб’єктом господарювання – платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань з податку на додану вартість, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

        Якщо за  результатами звітного періоду  сума податкового кредиту перевищує  суму податкових зобов’язань платника податку на додану вартість, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету.

        Сума податку  на додану вартість, що підлягає  сплаті в бюджет або сума  податкового кредиту, що відшкодовується  з бюджету, визначається на підставі  податкової декларації за звітний  період. Відшкодування з бюджету  податкового кредиту платнику податку на додану вартість має бути здійснене протягом місяця, що настає за звітним періодом. На вимогу платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зараховуватись в суму наступних платежів (тільки з податку на додану вартість).

        Суми податкового  кредиту, не відшкодовані платнику  податку у встановлений термін, є бюджетною заборгованістю. На  суму цієї бюджетної заборгованості  нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного  Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, включаючи день її погашення.

        Вибираючи  податковий період, платник має  врахувати можливість отримання  бюджетного відшкодування податкового  кредиту. Таке відшкодування безпосередньо  пов’язане з податковим періодом.

        Для платників  податку, в яких обсяг операцій, що оподатковуються, за попередній  календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорівнює календарному  місяцю. При цьому сплата податку на додану вартість має здійснюватись не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

        Платники податку, в яких обсяг оподатковуваних  операцій є меншим, ніж вказано  вище, самі визначають податковий  період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року можлива заміна квартального  податкового періоду на місячний за заявою платника податку.

        Платник податку на додану вартість, що використовує квартальний податковий період, але здійснює експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержувати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатами двох перших місяців кварталу.

        Здійснення  розрахунків з бюджетом щодо  податку на додану вартість, можливість  отримання бюджетного відшкодування  податкового кредиту, яке впливає  на фінансово-господарську діяльність  підприємства, залежить від часу  виникнення податкових зобов’язань.

        Час (дата) виникнення  у платника податкових зобов’язань внаслідок продажу ним товарів (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від умов продажу, учасників цього процесу, форми розрахунків.

        1. за звичайного  продажу товарів (робіт, послуг) датою виникнення податкових зобов’язань є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулося зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок постачальника в оплату за продані товари (роботи, послуги).

        2. за здійснення бартерних операцій дата виникнення податкових зобов’язань – це :       

          - дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг);

          - дата  оприбуткування товарів, а для  робіт (послуг) – дата оформлення  документа, що підтверджує факт  отримання робіт (послуг);

        3. за бартерних  операцій з нерезидентами датою  виникнення податкового зобов’язання є :

          - дата  оформлення експортної митної  декларації, що підтверджує вивезення  товарів, а для робіт (послуг) –  дата оформлення документа, що  підтверджує факт надання робіт (послуг) нерезиденту;

          - дата  оформлення імпортної митної  декларації, що підтверджує отримання  товарів, а для робіт (послуг) –  дата оформлення документа, який  підтверджує факт отримання робіт (послуг) платником податку;

        4. за продажу  товарів (робіт, послуг) з оплатою  за рахунок бюджетних коштів  датою виникнення податкових  зобов’язань є дата надходження  коштів на розрахунковий рахунок  платника податку або дата  отримання відповідної компенсації  в будь-якому вигляді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

        5. за імпорту  товарів датою виникнення податкових  зобов’язань є дата оформлення  ввізної митної декларації з  вказаною в ній сумою податку, що підлягає сплаті. За імпорту робіт (послуг) датою виникнення податкових зобов’язань є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що підтверджує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 1998 року “Про деякі зміни в оподаткуванні” відбуваються певні зміни порядку сплати податку на додану вартість та відшкодування вхідного податку на додану вартість з Державного бюджету.

        По-перше, визначену за результатами звітного періоду суму податку на додану вартість до відшкодування передбачається зарахувати на зменшення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох наступних за звітним періодів. Однак це не стосується випадків, коли сума податку на додану вартість до відшкодування виникає за здійснення операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

        Ця зміна  негативно вплине на фінансовий  стан підприємства. Чинна згідно  з Законом “про податок на додану вартість” норма зобов’язує провести відшкодування вхідного податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету протягом 40 днів.

        По-друге, з  метою скорочення заборгованості (недоїмки) платників податку передбачено  зарахувати суму бюджетного відшкодування  податку на додану вартість в рахунок інших податків і зборів, що сплачуються відповідним платником податку до Державного бюджету. Чинна згідно з Законом “Про податок на додану вартість” норма передбачає використання суми бюджетного відшкодування лише в рахунок платежів за податок на додану вартість. Передбачувана зміна може позитивно вплинути на фінансовий стан підприємств.

        Згідно з  вищевказаним Указом вже з 1 жовтня 1998 року вносяться зміни щодо  дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту. Виникнення податкових зобов’язань матиме місце з моменту відвантаження товарів, фактичного надання послуг. Датою виникнення права на податковий кредит буде час отримання товарів, а не його сплати. Це має зменшити іммобілізацію оборотних коштів підприємства на оплату вхідного податку на додану вартість.

        При цьому  передбачається зберегти порядок  визначення дати виникнення податкових  зобов’язань (за датою оплати) для таких груп товарів: вугілля та вугільні брикети, електрична, теплова енергія, газ, послуги з водопостачання.

 

        Місцеві податки і збори. Порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів визначений Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року “Про місцеві податки і збори”. Цим Декретом було визначено 17 видів платежів у місцевий бюджет. З прийняттям в лютому 1997 року нового варіанта Закону України “Про систему оподаткування” встановлено 16 видів платежів: 2 місцевих податки (комунальний податок і податок з реклами) і 14 зборів. Від 1 січня 2000року в дію введено Указ Президента України “Про місцеві податки і збори”, в якому кількість зборів скорочено до 11 (збір за здійснення зарубіжного туризму; готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за право використання місцевої символіки; збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території автономної республіки Крим та прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгової сфери послуг; збори за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах).

        Місцеві податки  і збори включаються до складу  валових витрат, виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

        Місцеві податки  і збори суб’єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

        Органи місцевого самоврядування мають право :

        - запроваджувати  тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими  актами;

        - встановлювати  ставки, що не перевищують граничних  розмірів, передбачених законодавчими  актами;

        - встановлювати  додаткові пільги для окремих платників податку (встановлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від оподаткування).

        Платниками  комунального податку є всі  юридичні особи. Від сплати податку  звільняються сільськогосподарські  підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.