Особливості оподаткування малих підприємств в Україні

Міністерство фінансів України

Львівський державний фінансово – економічний інститут

 

 

 

АНОТАЦІЯ

ВИПУСКОВОЇ РОБОТИ

НА ТЕМУ:” Особливості оподаткування малих підприємств

 в Україні ”

 

Каніцької Наталії Богданівни      Науковий керівник Буряк Петро Юрійович

 

 

        У випусковій  роботі визначений вплив макроекономічних  факторів на розвиток малого  підприємництва в Україні та  на Львівщині зокрема. Побудовано  багатофакторну економетричну модель  взаємозалежності валового доходу, що виробляють малі підприємства  Львівщини, від величини податкового навантаження, реальної вартості банківського кредиту та середньооблікової чисельності працівників на малих підприємствах.

        Виявлено, що  найсуттєвішими факторами, які впливали  на розвиток малого підприємництва  є реальна вартість банківського кредиту та величина податкового навантаження.

        Подаються  рекомендації щодо покращення  умов розвитку малого підприємництва  на Львівщині та в Україні  в цілому.

        Випускова  робота складається з III розділів, висновків та пропозицій.

        Робота викладена  на  94  сторінках (машинописного тексту), містить 11 таблиць, малюнків,                                                          5 сторінок додатків. Список використаної літератури містить 37 найменувань.

 

______________________                                                       Каніцька Наталія Богданівна

                (підпис)

______________________                                                       Буряк Петро Юрійович

 

План

 

Розділ 1.Особливості податкової системи України

Розділ 2.Мале  підприємництво як важливий елемент ринкової економіки

Розділ 3. Динаміка змін в податковому законодавстві щодо оподаткування малих   підприємств

3.1.Прямі і непрямі податки, що  сплачують малі підприємства

3.2 Спрощена система оподаткування.                           

4. Міжнародний досвід підтримки й розвитку малого бізнесу

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

 

1.Особливості податкової  системи України

 

        Податкова  система в кожній країні є  однією із стрижневих основ економічної системи. Вона , з одного боку, забезпечує фінансову базу держави , а з іншого – виступає  головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової систе-ми слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватись побажаннями, можливо і не найкращими, але не здійсненними.

Молода Українська держава розпочала створення власної податкової системи. Яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери,її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків,порядок їх обчислення, форми розрахунків,організація податкової служби можуть значно відрізнятися. Водночас слід підкреслити, що форми оподатку-вання стають дедалі уніфікованішими.Існує ряд основних податків, які дістали загальносвітове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво різнитися в конкретних країнах. До них належать такі форми непрямого оподаткування,як податок на додану вартість й акцизний збір,а також основні прямі податки - прибутковий податок з доходів громадян.

        Податкова  система є дуже складним явищем, яке відображає діалектичне

 поєднання об’єктивного і суб’єктивного начал. Об’єктивне начало зумовлене об’єктивністю самих податків і виражається в тому, що податкова система має базуватися на певних наукових засадах, які характеризують її внутрішню сут-ність і суспільне призначення. Суб’єктивність полягає в тому, що податкова система створюється відповідними державними структурами. Вона відображає розуміння ними ситуації в країні й цілі певних партій, суспільних груп, окремих політичних діячів. І тут виникає значна проблема в суспільстві- проблема мак-симального наближення суб’єктивного бачення до об’єктивних вимог і можли-востей. Адже об’єктивність не завжди очевидна, вона прихована для не озброєного відповідними знаннями ока. Суб’ективні ж мотиви майже завжди наяву, їх може бути велике розмаїття, вони можуть викривляти реальну дійсність через призму корпоративних інтересів.

       Основна форма  розв’язання суперечності між об’єктивним і суб’єктивним началами податкової системи- побудова її виходячи з певної економічної док-трини, яка покладена в основу діяльності держави. Саме вона повинна бути як відправною точкою, так і орієнтиром податкової політики, котра є вторинним явищем щодо теорії.

        Проблеми України  в галузі побудови податкової  системи насамперед пов’язані  саме з відсутністю чіткої  економічної доктрини, визначеної  виходячи з тієї чи іншої  економічної теорії. Це не дає  змоги проводити чітку стратегічну  лінію, призводить до нестабільності податкової політики, що, у свою чергу, не-гативно впливає на стан економіки. Саме вироблення цієї доктрини є першо-черговим завданням.

        Сучасний стан  податкової системи України можна  охарактеризувати як закладення  підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено пере-хід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформова-на сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн із розвинутою ринковою економікою. Розроблено і впроваджено законо-давство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена податкова служба із сучасною організаційною структурою. Однак це- тільки перші кроки. Заснована податкова система України не є абсолютно но-вим явищем. Вона побудована, і це знову ж таки об’єктивна закономірність, на базі тієї системи доходів бюджету, яка існувала в межах адміністративної сис-теми і планової економіки. Введені податки певною мірою є новими скоріше за формою, ніж за змістом. Так чи інакше вони містять ознаки старої системи, заснованої на надмірній централізації, в тому числі й бюджетній. Головне завдан-ня в цьому плані полягає в наповненні нових форм оподаткування ринковим змістом, що потребує зміни схеми й пропозицій розподілу валового національ-ного продукту на основі підвищення питомої ваги індивідуальних доходів гро-мадян.

        Податки є  однією з найважливіших фінансових  категорій. Історично це найдавніша  форма фінансових відносин між  державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило і появу платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі.а з розвитком товарно-грошо-вих відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування. У сучасних умовах натуральні податки можуть використовуватись у винятко-вих випадках в окремих країнах.

        Податки являють  собою обов’язкові платежі юридичних  і фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом це  фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів,необхідних для виконаня державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер- від платників до держави. Повернення переплат податків не може розглядатись як зворотний рух, тому що воно пов’язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків із бюджетом- якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

        Податки встановлюються  для утримання державних структур  і для фінансового забезпечення  виконання ними функцій держави- управління, оборони, соціальної та  економічної. Вони не мають ні  елементів конкретного  еквівалентного  обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак якщо їх розглядати в узагальненому вигляді, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко. Податок- це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загаль-носуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. 

        Функціїї податків  як фінансової категорії випливають  із функцій фінансів. Фінанси  в цілому виконують дві функції  – розподільну і контрольну. Податки  безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

        Фіскальна  функція є важливою у характеристиці  сутності податків, вона визначає  їхнє суспільне призначення. З  огляду на цю функцію держава  повинна отримувати не просто  достатньо податків, але, головне, - надійних. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Безглуздо встановлювати такі податки, які необхідних гарантій не дають, бо тоді невизначеною стає вся фінансова діяльність держави. Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перепозділі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

        Податки ,як  уже зазначалося, характеризуються  рухом вартості від юридичних  і фізичних осіб до держави.Їх  сплата приводить до зменшення  доходів платників. Причому об’єктивно  кожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином, у сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

        Оскільки регулююча  функція податків є об’єктивним  явищем, то вплив податків відбувається  незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивій податкам регулюючій функції.

        Використання  податків як фінансових регуляторів- дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного  і другорядного- все  головне. Іноді  незначні деталі в оподаткуванні  можуть докорінно змінити суть  впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

        Проблема полягає  в тому, що податки зачіпають  усе суспільство, а це безмежна  гама інтересів, врахувати які  дуже важко, але вкрай необхідно. Не може бути оцінки регулюючої  дії податків за сальдовим підходом- що переважає, позитивний чи негативний вплив. Сама по собі присутність негативного впливу, навіть незначного, свідчить про недолік того чи іншого податку.

        Історія людства  виробила різні форми й методи  оподаткування. Кожний вид податків  має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. Класифікація дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

        Класифікація  податків провадиться за кількома  ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об’єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

        За формою  оподаткування всі податки поділяються  на дві групи: прямі і непрямі.

        Прямі податки  встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства,які мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об’єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на “справедливість” прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи.

        Непрямі податки  встановлюються в цінах товарів  і послуг, їх розмір для окремого  платника прямо не залежить  від його доходів. Оскільки непрямі податки влючаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на товари не першої необхідності й розкоші звужує  сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.