Операції з банківськими металами та проблеми їх розвитку в Україні

Ринок банківських послуг у галузі банківських металів в останні роки сильно здав свої позиції. На тлі швидкого зростання попиту на банківське золото даний сегмент ринку залишили провідні гравці, повністю згорнувши операції з банківськими металами чи обмеживши їх до символічного мінімуму. Цьому посприяла і фінансова криза, яка змусила банкірів перейти в режим найсуворішої економії, і купівля українських банків іноземними фінансовими групами, які не поспішають поки що розвивати даний сегмент банківського бізнесу в нашій країні. Деякі банки залишили ринок з огляду на проблеми, які їх спіткали. Так, до кризи одним з лідерів ринку дорогоцінних металів був банк "Надра", непогані обороти показували Трансбанк і банк "Дністер" (на сьогодні вони перебувають у стадії ліквідації).

Найбільшими гравцями на цьому сегменті ринку, як і раніше, є АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», "Фінанси і кредит", "Хрещатик", Правекс-банк, Укргазбанк і VAВ Банк. Як правило, в цих банках і зливки завжди в наявності, і спред мінімальний. Виходять, щоправда, на ринок металів і нові гравці, й досить успішно. Зокрема, у вересні минулого року почав займатися золотом банк "Юнекс". На сьогодні він продав понад 500 кг золотих зливків.

Утім, хоч би який український банк ви вибрали, короткострокові інвестиції в готівкове золото (мірні банківські зливки) не можна назвати досить прибутковими. Купівлю зливків слід розглядати лише як надійний інструмент довгострокового збереження капіталів. Купівля банківських металів з метою страхування фінансових ризиків та отримання прибутку зазвичай приносить очікуваний ефект на досить тривалому відрізку часу. В Україні найпоширеніші строки інвестування фізичними особами своїх коштів у банківські метали - один-три роки.

Металеві рахунки

Очевидно, єдиним засобом нормально заробити на короткострокових вкладеннях у зростаюче золото сьогодні є рахунки в банківських металах. Насамперед слід звернути увагу на "золоті депозити". Депозити в банківських металах умовно поділяють на "готівкові" і "безготівкові". У першому випадку реальний зливок потрібно купити в банку і покласти його на депозит. Недоліком даного виду депозиту є та ж таки маржа між ціною купівлі та продажу, яка в кращому разі з'їдає більшу частину можливого доходу.

При відкритті депозиту в "безготівковому металі" клієнт вкладає в банк свої гроші, які перераховуються в еквівалент вибраного металу за курсом НБУ на день відкриття вкладу. Реально метал при цьому не поставляється, і маржа, як правило, відсутня або мінімальна, що дає змогу справді виграти при зростанні котирувань металу. Проте й у цьому разі слід уважно поставитися до вибору банку, попередньо з'ясувавши всі умови вкладу, явні й приховані комісії та платежі.

Сьогодні депозитні рахунки в безготівковому золоті надають лише п'ять-шість банків. Депозит у золоті має низку переваг порівняно як із готівковим золотом, так і з грошовим депозитом. Передусім золото є надійним активом, на який є попит в усьому світі, тому можна бути впевненим, що економічна та політична ситуація в країні не вплине на вартість заощаджень. Крім того, ціна золота, як уже зазначалося, має стійку тенденцію до збільшення, і чинників, здатних її порушити найближчим часом (як мінімум рік-півтора), не спостерігається. Водночас депозит у золоті має і низку недоліків, серед яких слід назвати низький депозитний відсоток. Сьогодні річна відсоткова ставка становить від 0,5 до 4,5% залежно від банку, розміру депозиту та виду вкладу.

Найгнучкішим і потенційно дохідним інструментом при роботі з дорогоцінними металами банкіри називають поточні рахунки в безготівкових банківських металах. При наявності даного рахунка ні клієнт, ні банк не мають ніяких зобов'язань щодо строків. І щойно клієнт вважатиме, що дорогоцінний метал досяг локального максимуму, він може оперативно зняти свої гроші, зафіксувавши прибуток.

За такими рахунками, як правило, відсотки не нараховуються зовсім, зате це єдиний фінансовий інструмент, який дозволяє азартним інвесторам у період підйому цін отримати 5-10% прибутку лише за один місяць. За відкриття поточних "металевих" рахунків банки стягують пристойну плату. Як правило, одноразові комісійні становлять 50-100 грн. Крім того, купівля та зарахування металу на рахунок обійдеться в 0,5% від суми операції. Приблизно стільки ж коштуватиме перерахування (переведення) банківського металу на поточний "металевий" рахунок, відкритий в іншому банку.

Висновок

У цілому ситуація з інвестиціями в золото у вітчизняних реаліях, звісно ж, дуже далека від нормальної (чи бодай цивілізованої). Банки, як і раніше, займаються даним сегментом за залишковим принципом, тим самим часто позбавляючи пересічних українців не тільки можливості заробити на динамічному зростанні цін на дорогоцінний метал, а й значно ускладнюючи ледь не єдиний на сьогодні шлях до врятування заощаджень від інфляції та девальвації валют.

3.2 Шляхи удосконалення технологій з операцій з банківськими металами

Банківське співтовариство і сьогодні активно підтримує розвиток галузі, здійснюючи кредитування, торговельні операції і ведення металевих рахунків.

На сьогодні дуже актуальне питання оподаткування операцій, що проводяться на міжбанківському ринку, з дорогоцінними металами в зливках, зокрема застосування податкової пільги по сплаті ПДВ, передбаченою подп. 9 п. 3 ст. 149 НК України, згідно якої реалізація дорогоцінних металів платниками податків банкам не підлягає оподаткуванню (звільняється від оподаткування) на території України.

У нинішніх умовах комерційні банки не мають реальної можливості вплинути на незаконні схеми фінансування, що забезпечують тіньовий оборот дорогоцінних металів ("чорні" і "сірі"), і створити замість них законні і цілком прозорі фінансові схеми. Про це не може бути і мови при існуючих правово-нормативних бар'єрах, ні не кажучи вже про що не виправданих для банків рисках в майбутньому.

В той же час заміщення незаконних фінансових схем прозорими схемами за ініціативою і за допомогою банківського співтовариства шляхом витіснення незаконного обороту дорогоцінних металів в правове поле могло б бути реальним при інших, сприятливіших умовах. Такі умови можна було б сформувати в Україні за допомогою банківського співтовариства за підтримки держави, великого бізнесу і, особливо, регіонів, а також активній участі громадянського суспільства.

Ефективність державної підтримки тут, мабуть, багато в чому залежатиме від позиції і практики банківського співтовариства і великого бізнесу в організації протидії незаконному обороту дорогоцінних металів. Тобто від того, чи зуміють банки спільно з великими компаніями зробити близьким їм по виробничих інтересах середнім і малим підприємствам таку допомогу в розвитку, яка викликала б у тіньового бізнесу добровільну відмову від "чорних" і "сірих" схем.

Не виключено, що в цьому випадку можливе застосування франчайзинговых, лізингових, венчурних і інших схем кредитування, прийнятних для юридичних осіб. Масове підприємництво, швидше за все, не впишеться в ці схеми без законодавчого вступу процедур персонального банкрутства, без досить відповідальних гарантій регіональної і муніципальної влади, а також дієвого контролю з боку громадянського суспільства.

У зв'язку з цим слід прагнути активізувати спільну діяльність державних, комерційних, громадських, інформаційних, наукових і освітніх структур, а також зацікавлених приватних осіб, спрямовану на подальшу лібералізацію українського ринку дорогоцінних металів і коштовних каменів, ювелірних, технічних, медичних і інших виробів з них.

Слід звернути особливу увагу на гостру необхідність внесення до чинного законодавства норм, що дозволяють успішно завершити процес формування на ринку дорогоцінних металів і коштовних каменів умов, узгоджених країнами "вісімки". Окрім вирішення інших питань, це дозволило б різко скоротити тіньовий оборот, надавши можливість соціальним шарам, що беруть участь в нім, замість здійснюваних ними кримінальних операцій з дорогоцінними металами і коштовними каменями інші, цілком законні економічні можливості для ділової активності і гідного життєзабезпечення.

З цією метою в галузі необхідно забезпечити економічну свободу, знявши ті, що суперечать Цивільному кодексу і іншим чинним законодавчим актам неправомірні заборони, створивши необхідні умови для розвитку середнього і малого бізнесу, а також істотного скорочення тіньового обороту коштовностей, легалізації пов'язаних з ним фінансових коштів.

Рішення цих завдань в першу чергу залежить від держави - законодавчою діяльностью органів, регулюючих в Україні розвиток ринку дорогоцінних металів і коштовних каменів. Радикально змінити положення можна лише за наявності політичної волі на вищому державному рівні і об'єднанні зацікавлених сил громадянського суспільства.

В цьому відношенні украй важлива роль самих учасників ринку. Кому, як не ним, краще всього відомо, що нині тіньовий оборот дорогоцінних металів, коштовних каменів, технічних, ювелірних, медичних і інших виробів масового попиту, а також оборот пов'язаних з ними фінансових коштів здійснюється по усій території Україні. Це один з помітних сегментів тіньової економіки, що чинить негативний вплив на зростання виробництва і соціальну сферу. І саме від учасників тіньового ринку, кінець кінцем, залежить, що робити - виходити на світло або залишатися в тіні.

Не викликає сумнівів необхідність максимального залучення людського чинника до участі у вирішенні проблеми скорочення тіньового обороту дорогоцінних металів і коштовних каменів. При цьому важливий і облік історичних особливостей, стимулюючих тіньовий оборот в економіці України. Усе це так чи інакше зумовлює цільову установку на аналіз проблемної ситуації, що склалася, і пошук шляхів її рішення.

Істотне скорочення тіньового обороту досягається не лише шляхом змін в законодавстві, але і в результаті застосування нових фінансових схем з боку банків і регіонів.

Золото правило світом протягом багатьох століть. Зараз, коли перше десятиліття XXI століття завершується в умовах нестабільності, багато інвесторів вважають, що треба знову ввести золотий стандарт. Однак із золотим стандартом у XIX і XX століттях було пов'язано безліч проблем, і ті, хто зараз ратує за нього, загубили одну важливу деталь: в умовах вільного ринку золото стало новою валютою. Про те, чому жовтий метал зараз варто розглядати як валюту, розповідає Investopedia.com.

Через те, що золото зазвичай торгується в доларах США, багато хто вважає, що жовтий метал і американська валюта взаємопов'язані (тим більше що між котируваннями цієї валюти і дорогоцінним металом справді є зворотна кореляція). Але це так лише на перший погляд: точно так само за долари можна купити японські ієни, а за будь-яку паперову готівку - придбати золото.

Золото як валюта

Золото має ціну, і ця ціна коливається в залежності від котирувань інших валют, зокрема долара США, євро і японської ієни. Жовтий метал можна купувати і зберігати, і хоча в повсякденних розрахунках він використовується нечасто, проте вирізняється високою ліквідністю і легко конвертується в кеш у будь-якій валюті.

Крім того, золоту притаманні всі якості, якими вирізняються валюти. Часом золото котирується вище грошових валют, а часом кеш обганяє золото за вартістю. Популярність золота зростає, коли інвестори не впевнені у паперових інструментах.

Способів купівлі-продажу золота чимало: придбання злитків, ф'ючерси, ETF (exchange traded funds) - фонди, що торгуються на біржі, або так звані CFD (сontracts for difference) - контракти на різницю цін.

Золото і долар

Між жовтим металом і американською нацвалютою здавна склалися цікаві взаємини. У довгостроковому плані зниження долара завжди означало зростання цін на золото. Втім, у короткостроковій перспективі ця закономірність працює далеко не завжди, і коливання між даними інструментами незначні.

Долар і золото також взаємопов'язані в рамках Бреттон-Вудської валютної системи, згідно з якою США мали конвертувати гривню в золото за фіксованим курсом. Незважаючи на те що в 1971 році президент Річард Ніксон скасував фіксовану ставку, а долар відтоді постійно девальвувався по відношенню до жовтого металу, Америка і до цього дня залишається світовою державою, а отже, там, де мова заходить про жовтий метал, згадуються й американські гроші.

Втім, незважаючи на взаємозв'язок дорогоцінного металу та долара (як і інших валют), золото перебуває під впливом інших факторів. Наприклад, це інфляція або військові дії. У цілому золото - індикатор стану не якоїсь окремої групи людей чи спільнот, а світової економіки в цілому.

Стандартні проблеми

Кажучи про золото як валюту, багато хто згадує про часи, коли діяв золотий стандарт - як правило, це період з початку XIX століття по 1971 рік (хоча подібні стандарти існували й раніше).

Основна проблема з золотим стандартом полягає в тому, що він спирався на світові центробанки, які встановлювали "правила гри". ЦБ регулювали обсяги золота, необхідні для підтримки рівня вартості валют на прийнятному для всіх сторін рівні. Деякі країни не підпорядковувалися цим правилам, наприклад Бельгія і Франція. Тим не менше, для того щоб система працювала, необхідна згода всіх сторін, і золотого стандарту це стосується тією ж мірою.

Ще одна проблема, пов'язана з золотим стандартом, полягає в тому, що воно здатне забезпечити стабільність в довгостроковій перспективі, проте в період короткочасних економічних шокових ситуацій воно не здатне протистояти несприятливим обставинам. Наприклад, подібне відбулося в 1968 році в Каліфорнії, коли через виявлені там золоті родовища утворився приплив грошових коштів, що породило цінові стрибки і нестабільність. За часів дії золотого стандарту світовій економіці не вдалося уникнути потрясінь, а всі спроби утримати цей стандарт на належному рівні не мали успіху.

Тиха гавань

В умовах вільного ринку без золотого стандарту жовтий метал стає своєрідною "тихою гаванню" для інвесторів. При цьому вважається, що інвестиційний інтерес до дорогоцінного металу проявляється з найбільшою силою у періоди нестабільності, оскільки частково або повністю здатне захистити активи від економічних потрясінь.