Операції з банківськими металами та проблеми їх розвитку в Україні

Методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземній валюті та банківських металах, що здійснюють банки України відображені в Постанові Правління Національного банку України N 555 „Інструкція з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України”. [12]

Постанова Правління Національного банку України N 148 „Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України” встановлює для резидентів і нерезидентів порядок переміщення (увезення, вивезення, пересилання) готівки і банківських металів через митний кордон України. Вимоги цієї Інструкції не поширюються на порядок увезення в Україну та вивезення за межі України готівки і банківських металів уповноваженими банками. [5]

Валютний контроль операції з банківськими металами та відповідальність за порушення валютного законодавства, а також розміри штрафних санкцій зазначені в Постанові Правління Національного банку України N 49 „Про валютний контроль” та в Декреті Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. [4]

Для забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, були введені економічні нормативи.

Нормативи, що регулюють операції з банківськими металами зазначені в Інструкції № 368 „Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав і зважених за ступенем кредитного ризику (банківські метали відносяться до І групи із ступенем ризику 0 відсотків

Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

– визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом;

– визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

– визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

– визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

– до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - не меншим ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків. {Пункт глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку N 240 ( z0510-03 ) від 04.06.2003 }.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу Н3 уключаються банківські метали.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) до зобов'язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно).

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця.

Норматив поточної ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

До активів банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (уключно) під час розрахунку нормативу поточної ліквідності включаються банківські метали та інші кошти.

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до одного року.

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року.

Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів:

за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків;

за міжбанківськими кредитами/депозитами, що розміщені в інших банках та отримані від інших банків.

До ліквідних активів банку з кінцевим строком погашення до одного року під час розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються банківські метали.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 60 відсотків.

Ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за купленою іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов'язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов'язань за проданою іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) має бути не більше ніж 30 відсотків:

- ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) - не більше 20%;

- ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - не більше 10%.

Золото - єдиний метал в світі, який має унікальні властивості. Воно не ржавіє, не темніє, не окислюється навіть при високих температурах, його не розчинає майже не одна кислота у світі, воно має дуже високу температуру плавлення і легко піддається обробці, тому протягом століть золото є універсальною формою грошей.

Окремих рис грошей золото набуло приблизно 4,5 тис. років тому. Саме в ці часи ним виконувалася функція грошей - бути загальним еквівалентом всіх економічних угод, тобто товаром, який служить засобом міжнародного розрахунку, засобом платежу за вироблену продукцію, мірою ринкової вартості та засобом нагромадження.

Власенко В.Є. зауважує, що вже само виникнення золотих грошей визначає їх характер як особливого товару, який виступає в ролі загального еквіваленту, та перевертає трактовку грошей як простого товару або ідеальної одиниці міри вартості.

Першим міжнародним правовим документом, який регулював правила операцій з дорогоцінними металами, була угода між Францією, Бельгією, Італією та Швейцарією про створення так званого Латинського монетного союзу (1865р.). Згодом до нього приєдналися Греція, Румунія, Болгарія, Іспанія, Фінляндія та Сербія. Згідно з угодою країни - члени Латинського союзу вільно карбували монети з золота і срібла та використовували їх як міру вартості.

На думку А. Чухно тривале панування системи золотого стандарту привело до того, що класична теорія грошей міцно увійшла у свідомість широких мас людей. Але факти соціально - економічного життя суспільства переконливо свідчать, що золото припинило виконувати функції загального еквівалента. А Кінгстонська (Ямайська) угода 1976 року констатувала «витіснення золота з міжнародних розрахунків шляхом ліквідації золотих паритетів валют і офіційної ціни на золото». Міжнародний валютний фонд не приймає золото в оплату квот і процентів за кредити. Таким чином, процес демонетизації золота дістав і економічне (золото перестало бути грошима, воно є, хоча й дорогоцінним, але товаром), і правове закріплення в Ямайській угоді.

З 1860 року золото і срібло видобувалося головним чином у Мексиці, Австралії, Південній Америці та Росії.

Тривалий час Україна вважалася неперспективною територією в колишньому СРСР стосовно дорогоцінних металів. Це пояснювалося тим, що існували великі родовища в Росії, Узбекистані, Казахстані, Киргизії.

Після набуття Україною незалежності стало зрозумілим, що нормальний розвиток господарського комплексу неможливий без дорогоцінних металів, і особливо золота.

При загальній недостатній вивченості золотоносності України виявлено 240 родовищ та рудопроявів, виділено три золотоносних регіони: Український щит, Карпати, Донбас. Серед них краще вивчені золоторудні об'єкти в Карпатській провінції (Закарпатська структурно-металогенічна зона, Берегово-Біганський рудний район).

В Україні промисловий видобуток золота здійснювався тільки на одному Мужієвському родовищі у Карпатах, розробка якого почалася тільки у 1953 році. Самородне золото на цьому родовищі характеризується великою різноманітністю морфології, проба золота досить змінна і коливається від 585 до 980. Від початку виробництва загалом в Закарпатті видобуто 646,4 кг чистого золота «999,9» проби шляхом переробки 293 тис. тон руди. Однак, сьогодні з-за браку коштів розробка Мужієвського родовища тимчасово зупинена.

Отже, є всі підстави стверджувати, що збільшення інвестицій у золотовидобувну галузь дасть можливість відновити роботи в Мужієво та ввести в експлуатацію нові родовища, завдяки яким зросте видобуток дорогоцінних металів, а отже, й доходи держави. До речі, ціни на дорогоцінні метали стрімко зростають упродовж останніх років.

Таким чином, золотовидобувна галузь України має перспективи подальшого розвитку.

Розроблений нами механізм управління золотовидобуванням в Україні (див. рис. 1) розкриває процес перетворення золота з корисної копалини у джерело доходів бюджету.

Рисунок 1.1 Механізм управління золотовидобуванням в Украінї

Слід зазначити: незважаючи на те, що на початку 70-х років минулого століття систему вільного обігу золотих монет і обмін банкнот на золото було скасовано, проте й сьогодні золото залишається засобом вирівнювання платіжного балансу. Процес накопичення золота відбувається з тим, щоб держава й недержавні інституції могли погасити свої зовнішні зобов'язання.

В сучасних умовах для захисту своїх заощаджень від інфляції найкращим інструментом довгострокового інвестування виступають саме дорогоцінні метали. В Україні ліцензію на операції з дорогоцінними металами мають 45 банків, які пропонують своїм клієнтам досить широкий набір операцій з дорогоцінними металами: купівлю-продаж зливків, продаж ювілейних і пам' ятних монет, відкриття поточних і депозитних рахунків у металах.

Депозити -- традиційний і найбезпечніший фінансовий інструмент для отримування доходів. Депозити в банківських металах умовно поділяють на «готівкові» й «безготівкові». У першому випадку реальний зливок треба купити в банку й покласти його на депозит. Вадою цього різновиду депозиту є маржа між ціною купівлі й продажу, яка досягає сьогодні 10--15% і з'їдає більшу частину можливого доходу, а також комісії деяких банків. При відкритті депозиту в «безготівковому металі» клієнт кладе в банк свої гроші, які перераховуються в еквівалент обраного металу за курсом Національного банку на день відкриття вкладу. Реально метал при цьому не поставляється й маржа, звичайно, відсутня або мінімальна, що справді дає змогу виграти в разі зростання котирувань металу. Отже, безготівковий метал є найбільш цікавим інструментом для приватного інвестора, оскільки ціни тут максимально наближені до світових [7].

Найбільш гнучким і потенційно дохідним інструментом при роботі з золотом вважаються поточні рахунки в безготівкових банківських металах. За наявності такого рахунка ні клієнт, ні банк не має жодних зобов'язань щодо термінів. І як тільки клієнт вважатиме, що дорогоцінний метал досяг локального максимуму, він може оперативно зняти свої гроші, зафіксувавши прибуток [8].

Висновки. Отже, головними факторами, які визначають важливу роль золота, є такі: золото є позанаціональним активом та важливим страховим резервом, тобто джерелом ліквідних ресурсів на випадок надзвичайних подій і не передбачуваних обставин.

Сьогодні в умовах світової фінансової кризи золото активно використовується як засіб збільшення та захисту заощаджень від інфляції, враховуючи, що ціна банківського золота з кожним роком істотно зростає.