Деньги и кредит

Ревізійна комісія банку ¾ є його контролюючим органом, формується із представників акціонерів (учасників), затверджується рішенням Зборів акціонерів (учасників).

Основними функціональними підрозділами, що безпосередньо  здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, є управління банку. Як правило, в універсальному комерційному банку 9 управлінь.

1. Управління  прогнозування діяльності банку  реалізує управлінські функції  банку з метою забезпечення  основних принципів його діяльності  ¾ ліквідності, рентабельності, надійності.

Це  управління включає 3 основні підрозділи (відділи):

- відділ  розробки основ комерційної діяльності  банку, вдосконалення управління: виробляє акти ділової політики  банку, визначає конкретні завдання  для кожного управління банку,  розробляє баланси банку, визначає його кредитний потенціал, розробляє основні напрямки удосконалення діяльності банку;

- відділ  організації госпрозрахункової  діяльності банку: проводить прогнозування  доходів і видатків банку, аналізуючи  фактичні доходи і видатки  в порівнянні із запланованими, намічає конкретні заходи щодо підвищення доходів банку та зменшення його видатків, аналізує рентабельність роботи банку і перспективи її підвищення;

- відділ  по управлінню ліквідністю банку:  вирішує комплекс питань, пов’язаних  із визначенням поточної і перспективної ліквідності банку.

2. Управління  маркетингу і зв’язків із клієнтурою  в умовах ринкової економіки  займає надзвичайно важливе місце,  відповідає за залучення нової  клієнтури до банку, розробляє  і сприяє впровадженню нових  операцій та банківських послуг, вивчає коньюктуру ринку, надає організаційну та консультаційну допомогу клієнтам.

В ньому  можуть бути своєрідні відділи:

- зв’язків  з клієнтурою;

- послуг  і реклами;

- ринкової  коньюктури.

3. Кредитне  управління є найважливішим і  найкрупнішим підрозділом кожного банку, оскільки основною функцією комерційного банку та основним джерелом його прибутку є надання різного роду позик.

В рамках кредитного управління можуть створюватись такі відділи:

- відділ  загальної організації кредитних операцій;

- відділ  короткотермінового кредитування;

- відділ  довготермінового кредитування  і фінансування;

- відділ  кредитування населення;

- відділ  міжбанківських операцій;

- відділ  нетрадиційних банківських операцій.

Відділ  загальної організації кредитних операцій виробляє кредитну політику банку, методи її реалізації в залежності від конкретної економічної ситуації, розробляє загальні методи кредитування та визначення кредитоспроможності клієнта, вивчає кредитні ризики і розробляє механізм їх страхування.

Відділ  короткотермінового кредитування вивчає потреби клієнтів у короткотермінових  позиках, вивчає кредитоспроможність  клієнтів, укладає кредитні договори та організовує надання і погашення  кредиту, веде кредитні справи своїх  клієнтів.

Відділ  довготермінового кредитування і фінансування розробляє основні напрями інвестиційної політики банку, організовує довготермінові кредитні операції та фінансування, визначає кредитоспроможність клієнта, укладає договори щодо надання довготермінових кредитів, здійснює кредитування, пов’язане з іноваційною діяльністю клієнта, організовує фінансування капітальних вкладень за дорученням клієнта, надає посередницьку допомогу в пошуку партнерів для впровадження іновацій, а також підбору підрядчиків для реалізації довготермінових проектів.

Відділ  кредитування населення організовує  довготермінове і короткотермінове (на невідкладні потреби) кредитування населення, надає чекові та кредитні картки.

Відділ  міжбанківських операцій організовує, веде облік і аналіз всіх міжбанківських операцій, перш за все з Національним банком та іншими комерційними банками, а також внутрішньобанківські операції (між філіями, відділеннями банку).

Відділ  нетрадиційних банківських операцій займається розробкою і впровадженням  операцій, пов’язаних з кредитуванням: факторингових, лізингових операцій тощо.

4. Валютне  управління відіграє все помітнішу  роль у роботі банків, в його  функції входить організація  і проведення валютних операцій, дозволених ліцензією НБУ (ведення  валютних рахунків клієнтів, неторговельні операції з іноземною валютою, операції за міжнародними торговельними розрахунками, операції залучення і розміщення валютних коштів, торгівлі валютою на внутішньому валютному ринку, встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками для міжнародних розрахунків та інші).

Валютне управління називають “банком всередині  банку”, тому до нього будуть входити  такі відділи, як:

- аналітичний;

- відділ  ведення валютних рахунків;

- відділ  неторговельних операцій (касових);

- відділ  строкових угод.

5. Управління депозитних операцій займається роботою по залученню коштів в банк, здійснює облік та аналіз залучених коштів і власного капіталу банку.

Воно  складається з двох відділів:

- відділ  депозитних операцій веде облік  та аналіз депозитних коштів  банку за ступенем їх терміновості і окремим вкладникам, укладає угоди на відкриття депозитних рахунків клієнтів, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку;

- фондовий  відділ здійснює облік і аналіз  власних коштів банку, проводить  операції купівлі-продажу цінних паперів, що належать банку, та за дорученням клієнтів, управляє фінансовим портфелем банку.

6. Управління  розрахунково-касового обслуговування  веде переговори та укладає  угоди про відкриття та ведення  різних рахунків клієнтів банку,  проводить розрахункові, інкасові операції, а також операції з готівкою.

До  нього входять:

- відділ  касових операцій, який здійснює  операції з готівкою;

- відділ  розрахункових операцій відкриває  і веде рахунки клієнтів, здійснює  розрахункове їх обслуговування  за допомогою різних форм безготівкових розрахунків.

7. Управління  посередницькими операціями здійснює  і координує всю роботу по  наданню різноманітних послуг  клієнтам. Створення таких управлінь  в структурі українських банків  – питання недалекого майбутнього.  По мірі того, як буде виникати потреба в гарантійних, трастових операціях, в структурі управління посередницьких операцій будуть виникати відповідні відділи.

8. Управління  філіями банку створюється в  комерційних банках, які мають  філії в різних регіонах країни. Головна його мета – координація діяльності філій. Упраління філіями здійснює контроль за правильністю проведення депозитної та кредитної політики, банківських операцій, допомагає впровадженню нових форм і методів роботи в філіях банку.

В ньому  можуть створюватися відділи:

- відділ  організації операцій філій;

- відділ  контролю і нагляду за діяльністю  філій.

9. Управління (відділ) аналізу і статистики  нагромаджує та аналізує статистичну  інформацію про діяльність банку  і його клієнтів, готує проекти  планів та звітів про діяльність банку, надає інформаційно-довідкові послуги клієнтам, проводить різноманітні дослідження.

10. До  організації структури банку  відносять також різноманітні  служби, серед яких:

- відділ  кадрів;

- бухгалтерія;

- адміністративно-господарський відділ;

- юридичний  відділ;

- ревізійний  відділ;

- відділ  впровадження і експлуатації  ЕОМ.

Спеціалізований банк відрізняється від універсального меншим колом здійснюваних операцій, а значить організаційна структура  спеціалізованого банку буде залежати від того, який характер спеціалізації даного банку.

В цілому ж організаційна структура спеціалізованого банку буде базуватися на типовій  структурі універсального банку.

 

3. Пасивні операції  комерційних банків

Пасивні операції – це операції, що пов’язані  з формуванням банківських ресурсів. Вони відіграють первинну і вирішальну роль по відношенню до активних операцій, для яких необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме, в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти.

Банківські  ресурси – це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Виходячи  з джерел формування, кошти комерційного банку поділяються на власні і  залучені.

Власні  кошти утворюються за рахунок  коштів акціонерів, учасників банку або з відрахувань від поточного прибутку.

Власний капітал комерційного банку виконує  три основні функції: захисну, оперативну і регулюючу

Головним  джерелом ресурсів комерційних банків є залучені кошти, основну частину  яких складають депозити.

Під депозитом  прийнято розуміти грошові кошти, що віддані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом  їх використання, що регулюється банківським  законодавством. Усі депозити поділяються  на три основні види: депозити до запитання, строкові депозити та ощадні депозити.

Депозити  до запитання можуть бути вилученні  їх власниками у будь-який момент на першу вимогу. Строкові депозити мають  чітко визначений термін зберігання у банку коштів, за якими сплачується  фіксований процент і, як правило, накладаються обмеження на їх дострокове вилучення. Ощадні депозити призначені для тривалого нагромадження коштів, вилучення яких пов’язане з певними обмеженнями (наприклад, попереднім повідомленням).

Окрім залучених коштів на депозити, комерційні банки можуть формувати ресурси шляхом отримування позик на грошовому ринку – на ринку міжбанківських кредитів, у центрального банку, на ринку євровалют, шляхом випуску власних боргових зобов’язань, а також укладанням угод про продаж цінних паперів із зворотнім викупом (“репо”).

Зазначені недепозитні способи залучення  коштів комерційним банком дозволяють йому оперативно отримати необхідні  ресурси у випадку непередбачених виплат (значне вилучення депозитів, надходження заявок на отримання  кредитів).

 

4. Активні операції комерційних   банків

Активні операції комерційних банків представляють собою діяльність, пов’язану з розміщенням власних  і залученням банківських ресурсів з метою отримання прибутку.

Активи комерційного банку поділяються  на такі основні види:

1) банківські кредити;

2) банківські інвестиції;

3) касова готівка та прирівняні  до неї засоби;

4) осоновні засоби та інші  активи.

Кредитні операції передбачають організацію  економічих відносин, у процесі яких банки надають позичальникам  грошові кошти з умовою їх повернення та сплати проценту за користування. Дані операції, як правило, приносять банкам основну частину їхніх доходів.

Комерційні  банки можуть надавати кредити підприємствам  усіх форм власності різних галузей  господарства, населенню, центральним і місцевим органам державної влади, кредитно-фінансовим установам. З усіх типів кредитів за категоріями позичальників найбільша питома вага припадає на позики торгово-промисловим підприємствам. Водночас у розвинутих країнах в останні десятиліття спостерігається тенденція до збільшення споживчих позик фізичним особам. Таким чином призначенням кредитних операцій банку є задоволення різноманітних потреб клієнтів у грошових ресурсах.

Банківські  кредити поділяються на бланкові та забезпечені.

Нарівні з оцінкою якісних параметрів активів, що пропонуються у забезпечення кредиту, необхідною умовою видачі позики є аналіз банком кредитоспроможності клієнта. При оцінці кредитоспроможності фірм і компаній банками беруться до уваги такі фактори, як розмір власних коштів та їх співвідношення з позиченими, ліквідність активів, характер обороту коштів (циклічність), співвідношення коротко- і довгострокових джерел позичених коштів, ступінь покриття джерел позичених коштів ліквідними активами, прибуткоівсть діяльності та інші показники. Кредитоспроможність приватних осіб визначається виходячи як із загальної вартості майна позичальника, так і з величини його постійних доходів.

У випадку  позитивного вирішення питання  про кредитування клієнта між  ним і банком укладається кредитний договір.

Комерційні банки виходячи із пріоритетів  власної крединої політики та потреб позичальників можуть застосовувати  різні методи кредитування, які визначають порядок видачі і погашення позик. Усі методи банківського кредитування поділяються на дві основні групи.