Облік та аналіз операційних витрат

   7. Поняття і види часу відпочинку. 

         У ст. 45 Конституції України закріплено, що кожний громадянин, який працює, має право на відпочинок.

Часом відпочинку вважається час, коли працівник вільний від виконання своїх службових обов’язків і може використовувати його на свій розсуд. Законодавством передбачені такі види відпочинку: перерви протягом робочого дня; щотижневі вихідні дні; святкові дні; міжзмінні перерви; щорічні відпустки.

Перерви протягом робочого дня надаються для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надається два вихідні дні, а при шестиденному робочому тижні – один. Загальним вихідним днем є неділя.

Святкові дні встановлюються законодавством України. До них відносяться: 1 січня – Новий рік; 8 березня – Міжнародний жіночий день; 1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День Перемоги; 28 червня – День Конституції України; 24 серпня – День незалежності України; дні релігійних свят: 7 січня – Різдво Христове; один день (неділя) – Пасха (Великдень), один день (неділя) – Трійця.

Щорічна відпустка – це встановлений законом про працю безперервний відпочинок працівника зі збереженням місця роботи (посади) і середньої зарплати. Відпустки бувають основні і додаткові. Відпустки надаються тривалістю не менше 24 робочих днів.

Додаткові відпустки встановлюють для працівників, які зайняті на шкідливих роботах або працюють у важких умовах праці, строком до 35 календарних днів.

 

 

Шкідливі виробничі фактори.

 

Шкідливі та небезпечні виробничі чинники.

Виробнича діяльність людини відбувається в складних ергатичних системах: людина – технологічний процес та обладнання – трудовий процес – виробниче середовище. Ця система є об’єктом  дослідження, мета якого виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, притаманних даному технологічному процесу, визначення можливих ситуацій, за яких виникають нещасні випадки або професійні захворювання.

Такі дослідження дають можливість зрозуміти, у яких умовах відбувається виробничий процес: без впливу шкідливих і небезпечних чинників чи за наявності таких. Можливість впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників на працюючих  визначає ступінь виробничої небезпеки.

Небезпечним називається виробничий чинник, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров’я.

Шкідливим називається виробничий чинник, дія якого на працюючого призводить до захворювання чи зниження рівня працездатності.

Залежно від інтенсивності й часу дії виробничий чинник може бути небезпечним або шкідливим. У разі миттєвої дії він стає небезпечним, а при тривалому впливі – шкідливим чинником.

Згідно з державним стандартом шкідливі й небезпечні чинники за природою впливу та дії поділяються  на фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

Фізичні небезпечні й шкідливі виробничі чинники:

• рухомі машини та механізми, незахищені рухомі елементи обладнання, рухомі заготовки, конструкції, що руйнуються або обвалюються;
• підвищена запиленість й загазованість повітря;
• підвищена або знижена температура повітря, поверхонь обладнання, вологість повітря, тиск повітря або швидкість руху повітря;
• підвищений рівень шуму й вібрації, ультразвуку та іонізуючого випромінювання;
• небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини, підвищений рівень статичного струму, підвищена напруженість електричного й магнітного полів;
• відсутнє або недостатнє природне світло, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, відсутність контрасту між фоном та об’єктом розрізнення, блиск, підвищена пульсація світлового потоку, підвищений рівень ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання;
• гострі краї, зазубреність і шерехуватість поверхонь заготовок, інструментів та обладнання;
• розташування робочого місця на значній висоті відносно землі або підлоги;
• невагомість.

Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі чинники поділяються:

а) за характером впливу на організм людини на:

• подразнюючі;
• токсичні;
• сенсибілізуючі;
• канцерогенні;
• мутагенні;
• такі, що впливають на репродуктивну функцію.

    б) за шляхами проникнення  в організм людини на такі, що діють через:

• шлунково-кишковий тракт;
• органи дихання;
• шкіряні покрови й слизові оболонки.

Біологічні небезпечні й шкідливі виробничі чинники включають біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає травми або захворювання: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, гриби, найпростіші та ін.).

Психофізіологічні небезпечні й шкідливі чинники поділяються за характером дії на:

а) фізичні перевантаження і гіподинамія;

б) нервово-психічні перевантаження – розумова та емоційна перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці.

Під час виробничого процесу на працівника може впливати комплекс небезпечних і шкідливих виробничих чинників: підвищений рівень шуму, вібрації, підвищена концентрація хімічних речовин, підвищена запиленість, високий рівень іонізуючого випромінювання й т. ін.

Чинники виробничого середовища умовно можна поділити на дві взаємопов’язані групи:

• чинники першої групи – це санітарно-гігієнічні умови виробничого середовища: температура й чистота повітря, освітленість, звук і т. ін.
• чинники другої групи – засоби праці (машини, механізми, інструменти, обладнання).

Електробезпека.

1. Особливості електротравматизму.

Електрифікація всіх сфер людської діяльності ставить на перший план питання про захист персоналу, що обслуговує електроустаткування, а також інших осіб, які можуть підпадати під небезпеку ураження струмом.

Практика свідчить про те, що майже у всіх галузях, де використовується електричний струм, бувають випадки ураження людей. Ураження струмом є найрозповсюдженішим небезпечним і несподіваним для потерпілого видом виробничого травматизму.

Небезпека електротравматизму особливо велика тому, електричний струм неможливо виявити ні за зовнішнім виглядом, ні за звуком, ні за запахом. Небезпека ураження струмом виникає з такою швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від дротів або деталей, що знаходиться під напругою. Академік І.П. Павлов зазначав, що при цьому має місце невідповідність швидкості дії впливу та швидкості рефлексів.

За статистичними даними, кількість травм, викликаних електричним струмом, становить 11-17% від загального числа нещасних випадків із смертельними наслідками. Із загального числа смертельних випадків до 80% припадає на експлуатацію промислових установок напругою до 1000 В, решта – на установки напругою понад 1000 В.

Ураження неізольованої від землі людини електричним струмом може виникати тоді, коли вона:

а) доторкнулася до однієї або до двох фаз електроустановки під напругою;

б) наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмопровідних частин електроустановки під напругою;

в) доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою в результаті пошкодження електричної ізоляції;

г) потрапила під “крокову напругу”, що виникає в місцях розтікання струму в землі;

д) доторкнулася до накопичувачів електричної енергії, відключених від мережі;

е) потрапила під дію атмосферного струму під час грозових розрядів та ін.

Основними причинами електротравматизму є:

• порушення правил техніки безпеки при експлуатації електричного устаткування;
• незадовільне огородження струмопровідних частин установки від випадкового до них доторкання;
• незадовільне заземлення електроустановок та ізоляція струмопровідних частин;
• невідповідність машин, апаратів, кабелів і провідників умовам їх експлуатації;
• робота машин біля ЛЕП, що перебувають під напругою, без дотримання заходів безпеки, неправильна експлуатація переносного ручного електроінструменту;
• низький рівень кваліфікації обслугову4ючого персоналу, виконання робіт під напругою без дотримання правил техніки безпеки та без захисних засобів та ін.

Отже, заходи електробезпеки були і залишаються важливим питанням охорони праці.

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичного струму.

2.   Дія електричного струму на організм людини.

Дія електричного струму на організм людини має різносторонній характер і відрізняється від дії інших матеріальних чинників.

Небезпека ураження струмом характеризується тим, що вона не має зовнішніх ознак. Струм діє на організм людини миттєво, і вона усвідомлює небезпеку занадто пізно, коли вже не можна самостійно і свідомо вжити дій захисту, оскільки при проходженні небезпечного струму по м’язах вони, незалежно від бажання людини, скорочуються з такою силою, що людина не лише не може самостійно відірватись від струмопровідних частин, а навіть не може покликати на допомогу. Дія електричного струму виявляється по-різному – від слабких подразнень до смертельних наслідків.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дії.

Термічна дія струму виявляється у внутрішніх та зовнішніх опіках окремих ділянок тіла. При цьому нагріваються кровоносні судини, нерви, серце, мозок та інші органи, що призводить до їх серйозних функціональних розладів.

Хімічна дія струму виявляється в електролізі органічної речовини і крові, які просочують тканини організму, внаслідок чого порушується їх фізико-хімічний склад.

Світлова дія струму – це подразнення та пошкодження оболонок органів зору ультрафіолетовими променями електричної дуги.

Механічна дія струму призводить до пошкодження тканин та суглобів, порушення цілісності шкіри, м’язів, кісток, сухожилків та ін.

Біологічна дія, яка є властивістю виключно живої тканини, проявляється у сильному збудження нервової системи, що веде до порушення внутрішніх біоелектричних процесів, які пов’язані з життєвими функціями організму.

Електричні ураження під дією струму можна умовно розподілити на місцеві електричні травми, коли виникає місцеве пошкодження організму, і загальні, так звані електричні удари, коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

Місцеві електричні травми мають яскраво виражене місцеве порушення цілісності тканин тіла під дією електричного струму. Частіше всього це поверхневі пошкодження, тобто ураження шкіри, а іноді м’яких тканин, а також  зв’язок і кісток. Переважно місцеві травми виліковуються і працездатність людини відновлюється повністю або частково. При тяжких електротравмах людина гине, але безпосередньою причиною є не струм, а місцеве ураження організму під дією електричного струму.

Характерними видами місцевих електричних травм є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ураження та електрофтальмія.

Електричні опіки – найбільш поширена електротравма, що виникає у більшої частини потерпілих від електричного струму (понад 60 %).

Внаслідок контакту людини з електричною мережею майже у всіх випадках на тілі в місцях дотику з’являються електричні знаки. Це плями сірого або жовтого кольору на поверхні ділянок тіла, які підпали під дію електричного струму, переважно круглої або овальної форми розміром до 5 мм з поглибленням у центрі.

Металізація шкіри виникає внаслідок проникнення в глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу під дією електричної дуги.

Таке явище спостерігається при коротких замиканнях, відключеннях вимикачів під напругою та ін. При цьому під дією динамічних сил і теплового потоку бризки розплавленого металу розлітаються у всі сторони з великою швидкістю і проникають у верхні шари шкіри.

Механічні ураження є наслідком різких невимушених судомних скорочень м’язів під дією струму. Такі скорочення призводять до розриву кровоносних судин, м’язів, сухожилків, що може спричинити вивих суглобів або перелом кісток. Вони виникають тоді, коли людина довгий час перебуває під напру4гоюд в установках до 380 В.