Облік та аналіз операційних витрат

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі  Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України:

• № 186 від 09.02.86 р. (будівельно-монтажні роботи);
• № 334 від 18.03.96 р. (торговельна діяльність);
• № 452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства);
• № 473 від 26.04.96 р. (промисловість);

               Інструкції з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства № 24 від 31.03.97 р., а також на підставі Законів України:

• “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;

• “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” № 283/97- ВР від 22.05.97 р.”;

• П(с)БО 16 “Витрати”(Наказ Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 27/4248 від 19 січня 2000 р.).

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.

Операційні витрати – це витрати, що пов’язані з діяльністю по реалізації та управлінням підприємством. Вони характеризують витрати, що у звітному періоді і безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як правило поділяються на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.

Валові витрати (згідно із Законом України № 283/97-ВР, ст.5) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П(с)БО 16 “Витрати” визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загально-виробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Облік витрат підприємства, основною діяльністю якого є виконання робіт, надання комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання) здійснюється за дебетом рахунку 23 "Виробництво", відповідних субрахунків по видах послуг (робіт) і рахунку 90 "Собівартість реалізації" субрахунок 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", а за кредитом цих рахунків відображаються суми списаних витрат щомісячно або у кінці звітного року.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими адміністративно обособленими структурними підрозділами виробництв.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загально-виробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції, котрі відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні – це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати – це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Таким чином, виробнича собівартість – це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

3.2. Групування та облік  витрат виробництва за елементами (клас 8).

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 26.04.96 р., тат нового Плану рахунків витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1. Матеріальні витрати.
2. Витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні заходи.
4. Амортизація.
5. Інші операційні витрати.
6. Інші затрати.
1. Елемент “Матеріальні витрати”.

До елементу “Матеріальні витрати” належать:

• витрати сировини й матеріалів, які входять до складу виробничої продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
• витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному підприємстві;
• витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, енергетичні, рухомі та інші виробничі потреби підприємства.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (№ 893/4186 від 21.12.99 р.) малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати за елементами” або з використанням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”, який ведуть всі підприємства, крім вищевказаних суб’єктів малого підприємства та інших організацій.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 “Матеріальні витрати” з такими субрахунками:

801 “Витрати сировини й матеріалів”

802 “Витрати купівельних  напівфабрикатів та комплектуючих  виробів”

803 “Витрати палива  та енергії”

804 “Витрати тари  і тарних матеріалів”

805 “Витрати будівельних  матеріалів”

806 “Витрати запасних  частин”

807 “Витрати матеріалів  сільськогосподарського призначення”

808 “Витрати товарів”

809 “Інші матеріальні  витрати”.

На дебеті рахунка № 80 “Матеріальні витрати” відображаються суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – списання на рахунок № 23 “Виробництво” прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 – матеріальних витрат, що відносяться до виробничих, накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

2. Елемент “Витрати на оплату праці”.

Відповідно до Типового положення № 473 до елементу “Витрати на оплату праці” належать:

1. витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона визначається у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові досягнення і винахідництво і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

2. виплати, передбачені законодавством про працю;
3. витрати пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
4. виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами громадсько-правового характеру;
5. виплата звільненим працівникам вихідної допомоги.

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 “Витрати на оплату праці”, який має такі субрахунки:

811 “Виплати за  окладами й тарифами”;

812 “Премії та  заохочення”;

813 “Компенсаційні  виплати”;

814 “Оплата відпусток”;

815 “Оплата іншого  невідпрацьованого часу”;

816 “Інші витрати  на оплату праці”.

На дебеті рахунка № 81 “Витрати на оплату праці” відображається сума визнаних витрат на оплату праці, на кредиті списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 – витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

3. Елемент “Відрахування на соціальні заходи”.

До елементу “Відрахування на соціальні заходи” відповідно до Указу Президента України № 506/98 від 25.05.98 р. “Про обмеження розміру фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників”, суми сукупного оподаткування доходу (прибутку), з яких стягуються збори (внески до соціальних фондів), відносяться:

1. Фонд соціального страхування України (див. Додаток №2);
2. Державний Фонд сприяння зайнятості населення;
3. Пенсійний фонд України.

На підприємствах, які використовують рахунки класу 8, для узагальнення інформації про витрати на відрахування на соціальні заходи призначений рахунок № 82 “Відрахування на соціальні заходи”.

На дебеті рахунка № 82 “Відрахування на соціальні заходи” відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, на кредиті – списання на рахунок № 23 “Виробництво” суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 “Фінансові результати”, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.