Облік та аналіз операційних витрат

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом , що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Наприкінці кожного місяця (або кварталу) рахунок № 91 закривається, а сума розподілених загальновиробничих витрат списується на дебет рахунка № 23 «Виробництво» і № 90 «Собівартість реалізації».

На рахунку № 92 “Адміністративні витрати” відображаються адміністративні витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством. До них відносяться:

• загальні та корпоративні витрати;
• витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо;
• витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• витрати на врегулювання спорів у судових органах;
• податки, збори та інші передбачені законодавствостом обов’язкові платежі(крім собівартості продукції, робіт, послуг);
• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
• інші витрати загальногоподарського призначення.

До статті калькуляції «Втрати внаслідок технічно неминучого браку» (рах. № 24) відносяться:

• вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, напівфабрикатів);
• вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час наладки обладнання або з причини вимкнення енергії;
• вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві;
• витрати на усунення технічного неминучого браку.

До технічного неминучого браку у виробництві належать напівфабрикати, - деталі, вузли, вироби, які за технологічними причинами не відповідають вимогам нормативно-технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усунення недоліків.

До статті калькуляції «Супутна продукція» включається вартість супутної продукції, одержаної водночас з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначена для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

На рахунку № 94 «Інші витрати операційної діяльності» згідно з Положенням (стандартом) 16 відображаються:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Матеріальні витрати»;
• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для потреб бухгалтерського обліку іноземної валюти визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для потреб бухгалтерського обліку складається з їхньої вартості і витрат, пов’язаних з їх реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці (тобто від змін курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);
• втрати від знецінення запасів;
• нестачі і витрати від псування цінностей;
• визнані штрафи, пеня, неустойки;
• витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності.

Наприкінці  місяця або кварталу ці витрати списуються з рахунка № 94 в дебет рахунка № 79 «Фінансові результати».

До «Витрат на збут» (дебет рах. № 93) відносяться витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), а саме:

• витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам та інші витрати підприємства, пов’язані із реалізацією продукції (товарів);
• витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;
• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
• оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;
• оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, демонстраційних залів тощо;
• гарантійне обслуговування покупців;
• оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій тощо, пов’язаних з транспортуванням продукції (товарів), відповідно до умов договору (базису) поставки.

Наприкінці місяця «Витрати на збут» (рах. № 93) списуються в дебет рахунка  № 79 «Фінансові результати».

3.4. Облік витрат виробничої  собівартості продукції (рах. № 23).

Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою

ВСП=НВп+ВВп-ПП-СП+БП-НВк, грн.,

Де НВп – незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВп – виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

ЗВ – зворотні витрати і відходи грн.;

ПП – побічна продукція, грн.;

СП – супутна продукція, грн.;

БП – брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк – незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції одержуємо за формулою

СП=ВСП/К, грн./т,

де СП – виробнича собівартість виробленої продукції, грн.;

К – кількість виробленої продукції.

3.4.1. Облік витрат основного  і допоміжних виробництв (рах.№ 23). 

На дебеті рахунка № 23 «Виробництво» групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 «Виробництво» відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

Сальдо на початок звітного періоду відображає залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку № 23 «Виробництво» за звітний період:

Дебет рахунка № 23 «Виробництво»

Кредит рахунка № 201 «Сировина і матеріали»

Кредит рахунка № 203 «Паливо»

Кредит рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці»

Кредит рахунка № 65 «Розрахунки за страхуванням» та ін.

Кредит рахунка № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 «Розрахунки за податками й платежами»

Кредит рахунка № 91 «Загальновиробничі витрати».

З рахунка № 91 «Загальновиробничі витрати» списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

Допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами,  пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії (електроенергією, повітрям, парою, газом тощо).

Для забезпечення найбільш доцільної та економічної роботи допоміжних виробництв необхідно знати склад витрат і собівартість продукції по кожному з допоміжних виробництв за калькуляційними статтями.

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

На дебеті рахунка № 23 «Допоміжні виробництва» (№ 23 «Виробництво») відображаються прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка № 23 субрахунку «Допоміжні виробництва» відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунка рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка № 23 «Виробництво» (основне)

Дебет рахунка № 90 “Собівартість реалізації”

Кредит рахунка № 23 “Виробництво”

Залишок – на дебеті рахунка № 23 Виробництво», субрахунок № 23 «Допоміжні виробництва».

Аналітичний облік рахунка № 23 Виробництво ведеться за видами виробництв.

3.4.2 Облік загальновиробничих  і адміністративних витрат (рах. 91, 92).

Облік витрат, пов’язаних з утриманням і експлуатацією машин та обладнання (рах. № 91), здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Мінфіну України № 291 від 30.11.99 р. До таких витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та поточний ремонт машин і обладнання, засобів внутрішньовиробничого транспорту, витрати на їх ремонт тощо.

Підприємства, організації обліковують витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання по окремих цехах, всередині них – по статтях, передбачених у галузевих інструкціях. На підприємствах з безцеховою структурою управління зазначені витрати відображаються у цілому по підприємству.

Витрати на управління підприємством поділяють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами – загальновиробничі та господарством в цілому – загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок № 91 «Загальновиробничі витрати», на якому для кожного структурного підрозділу підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи – рахунок № 92 «Адміністративні витрати».

На дебеті рахунка № 91 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом; ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні витрати, витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.

На дебеті рахунка № 92 «Адміністративні витрати» відображають загальногосподарські витрати звітного періоду, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління; позавідомча пожежна охорона ; інші витрати по управлінню цехів основного та допоміжного виробництв; витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень, використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати рахунків   класу 8.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунка в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.