Облік, аналіз та контроль операцій з основними засобами на ДП “Житомирський лікеро-горілчаний завод.Чуднівська філія”

При отриманні компенсації збитків, пов’язаних з руйнуванням (знищенням, розкраданням тощо) застрахованих ОФ, від страхової компанії, а також у разі отримання відшкодування втрат від ліквідації ОФ від інших фізичних або юридичних осіб підприємству слід керуватися п.п. 8.4.9 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, коли згодом страхова організація чи інша особа (юридична або фізична), визнана винною в заподіяній шкоді, компенсує втрати, пов’язані з ліквідацією ОФ, платник податку в періоді такої компенсації:

• збільшує валові доходи на суму компенсації за об’єкти ОФ групи 1;
• зменшує балансову вартість відповідної групи ОФ на суму компенсації за об’єкти ОФ, що належать до груп 2, 3 і 4.

Як ми вже зазначали, сума компенсації збитку, завданого підприємству винною особою, розраховується відповідно до Порядку № 116 і розподіляється на дві суми: суму, що належить підприємству як компенсація завданого збитку, та суму, що підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому, на нашу думку, валовий дохід підприємства збільшується (балансова вартість відповідної групи ОФ груп 2, 3 і 4 зменшується) лише на частину суми, розрахованої згідно з Порядком № 116, що компенсує збиток самого підприємства.

У разі використання матеріальних цінностей, отриманих унаслідок ліквідації об’єкта ОФ, при виготовленні інших ОФ балансова вартість відповідної групи в податковому обліку на вартість зазначених цінностей не збільшується. Вони також не враховуються при формуванні валових витрат у межах 10-відсоткового ліміту, якщо за їх участі провадяться поліпшення інших об’єктів ОФ. Пояснюється це просто: вартість таких ТМЦ зменшувала оподатковуваний прибуток підприємства раніше — у складі амортизації ліквідованого об’єкта ОФ або у складі валових витрат при списанні балансової вартості ліквідованого об’єкта ОФ групи 1.

Ліквідація невиробничих фондів не спричинює в податковому обліку змін ні валових доходів, ні валових витрат.

ПДВ. Обкладення ПДВ операцій з ліквідації об’єктів ОФ багато в чому залежить від причин, з яких вони ліквідуються. Тому для того, щоб розібратися в нюансах обкладення ПДВ таких операцій, звернемося до п. 4.9 ст. 4 Закону про податок на прибуток.

За загальним правилом, установленим абзацом першим п. 4.9 ст. 4 Закону про ПДВ, ліквідація ОФ за самостійним рішенням платника податків розглядається як поставка таких ОФ за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для ОФ групи 1 — за звичайними цінами, але не нижче їх балансової вартості. Така поставка має супроводжуватися відповідним нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20 % та виписуванням на свою адресу податкової накладної у двох примірниках (п. 8.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165).

Виняток із цього правила становлять випадки ліквідації ОФ, передбачені абзацом другим п. 4.9 ст. 4 Закону про ПДВ. Так, податкові зобов’язання з ПДВ не виникають, якщо ОФ або невиробничі фонди ліквідуються:

• у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили;
• в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податків, у тому числі в разі крадіжки ОФ;
• коли платник податків надає податковому органу відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення ОФ іншими особами, унаслідок чого ОФ не можуть використовуватися в майбутньому за первісним призначенням [32].

Приклад ліквідації об’єктів ОФ за самостійним рішенням платника податків представлено в додатку П. А приклад ліквідації об’єкта ОФ із не залежних від підприємства причин з компенсацією втрат відображено в додатку Р.

Облікове відображення операцій з вибуття основних засобів на ДП “ЖЛГЗ. Чуднівська філія” ведеться в задовільному стані, без порушень та відхилень, згідно чинного законодавства із врахуванням останніх змін.

2.3. Відображення  інформації про основні засоби  в регістрах обліку та звітності

Щоб  своєчасно  і  активно  впливати  на процеси  господарсько-виробничої  діяльності  підприємства,  яке  діє  в умовах  ринкової  економіки,  потрібна  оперативна,  достовірна  й  повна інформація,  що  збирається  і  обробляється  у  ритмі  виробництва   та  формується  у  рамках  єдиного господарського обліку.

 Основна  мета  бухгалтерського  обліку  –  формування  інформації  про діяльність  підприємства  та  його фінансово-майновий  стан,  яка  необхідна внутрішнім та  зовнішнім користувачам бухгалтерської  звітності.                Головне  завдання  сучасної  раціональної  організації  обліку  полягає  в підготовці  орієнтованої  на  потреби  управління  інформації, зокрема про основні засоби  підприємства (див. рис.2.3).

Рис.2.3.  Цільове  використання  інформації про основні засоби для  прийняття  управлінських рішень.

Як бачимо, розкриття інформації про основні засоби підприємства у фінансовій звітності дає  можливість  керівництву  підприємства  оцінити його майновий стан, досягнуті результати фінансово-господарської діяльностіі в результаті використання основних засобів, визначити перспективи подальшого ефективного їх використання.

За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність підприємства в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів (зацікавлених юридичних та фізичних осіб) про характер діяльності, доходність і майновий стан господарюючого суб’єкта .

 Внутрішня звітність - це сукупність упорядкованих  показників та іншої інформації. У ній дається інтерпретація  відхилень від цілей, планів і  кошторисів, без чого управлінський облік залишається формальним скупченням цифрових даних, непридатних для цілей внутрішнього управління. Метою внутрішньої звітності є забезпечення управлінського персоналу всіх рівнів необхідної управлінської інформацією. Вимоги до змісту звітності повинні сформулювати керівники центрів відповідальності та інші особи, пов'язані з управлінському персоналу і зацікавлені у внутрішній управлінської інформації. На основі внутрішньої звітності приймаються рішення на всіх рівнях управління організацією [5, c78.]

Важливим елементом у прийнятті рішень є час, який проходить від отримання звіту до вироблення рішення і втілення його в керуючі дії. Істотне значення при цьому мають доступна форма внутрішнього звіту, розташування й подача відповідної інформації. Не може бути стандартного набору внутрішньої звітності з єдиними формами та інформаційною структурою. Внутрішня звітність індивідуальна. Вона заперечує шаблонний підхід. Виходячи  з  цього,  по  відношенню  до  управлінської  звітності  не  можуть  бути  встановлені загальні  правила  формування  та  представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської  звітності — це внутрішня справа кожної організації.

Основні  принципи  організації  управлінської звітності  визначаються  специфікою  діяльності  економічного  суб’єкта  (організаційно-правова форма, вид власності, масштаб організації, організаційна  структура  управління,  галузь  діяльності, технологія та організація виробництва, особливості збуту продукції, порядок і методи обліку витрат та ін.), а також особливостями роботи конкретного підрозділу підприємства, його функціями в системі управління [12, c.47].

Для складання фінансової звітності використовується інформація, що міститься в облікових регістрах. Обліковий регістр — це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації [113,c.162].

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність.Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. [115, c.125].

Форми облікових регістрів та фінансової звітності рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. На сьогодні питання використання регістрів бухгалтерського обліку, зокрема обліку основних засобів, регулюються Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 966-ХІУ та методологічними рекомендаціями щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356.

В таблиці 2.9 наведено розкриття інформації про основні засоби, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності [8, c.460 ].

Таблиця 2.9. Розкриття інформації про основні засоби, їх знос та капітальні інвестиції в облікових регістрах та фінансовій звітності

 Як видно з таблиці 2.13 та згідно п.31 згаданої вище  методологічної рекомендації  для  узагальнення інформації про  наявність, рух основних засобів  та знос,  а  також  для  відображення  капітальних  і  фінансових  інвестицій  призначений  Журнал 4. Записи  в  Журналі  4  ведуться  на підставі  первинних та зведених    облікових    документів    (акта    приймання-передачі (внутрішнього   переміщення)   основних  засобів,  акта  списання, розрахунку амортизації тощо).

У графах  3,  4  і  5  розділу I цього Журналу відображаються вибуття   відповідно  основних   засобів, внаслідок  їх продажу, безоплатної  передачі,    неможливості     отримання підприємством  надалі  економічних  вигод  від їх використання або невідповідності критеріям визнання активом,  а також сума  уцінки, яка    відображається    за    кредитом    відповідних    рахунківбухгалтерського обліку необоротних активів. 

У графі 6  розділу  I Журналу   відображаються  сума  нарахованої  амортизації  та  сума більшення зносу основних засобів  внаслідок  їх  дооцінки  та зменшення їх корисності.

У  розділі  II  Журналу   4   відображаються   капітальні інвестиції (введення в дію основних засобів,  вибуття внаслідок продажу,  уцінка  тощо),  інші  необоротні  активи  та   фінансові інвестиції (їх погашення, списання тощо). Відомість   4.1   ведеться  за  дебетом  рахунку  15  і призначена  для  аналітичного  обліку  капітальних  інвестицій   в розрізі   витрат  капітального  характеру  (будівельні,  монтажні, проектні роботи,  вартість придбаного устаткування,  що потребує і не   потребує   монтажу,   затрати   на  придбання  (виготовлення, спорудження).  У цій відомості також відображаються  витрати  на  проведення модернізації, модифікації,   дообладнання   (субрахунок   152),  реконструкції,  добудови (субрахунок 151) об'єкта, що приводить до збільшення  первісно  очікуваних  від  його використання майбутніх економічних вигод. Після одержання      (прийняття)    основних засобів, устаткування,  що потребує монтажу,  і будівельно-монтажних  робіт сума  податкового  кредиту  способом  сторно відображається (у цій відомості  і  Журналі  3)  за  дебетом  рахунку   15   "Капітальні інвестиції"  і  кредитом  субрахунку  644 "Податковий кредит" і не включається  до  первісної  вартості   побудованих   (змонтованих) об’єктів ОЗ [8, c.469].

Інформація про амортизацію основних засобів знаходить своє відображення у складі операційних витрат у розділі II фінансової звітності за формою №2 “Звіт про фінансові результати” у рядку 260. У фінансовій звітності за формою №3 “Звіт про рух грошових коштів” підприємство коригує прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування на амортизацію необоротних активів (за рядком 020). У Звіті про власний капітал знаходить своє відображення інформація про дооцінку основних засобів підприємства, яка включається до складу додаткового капіталу.