Облік і аудит нематеріальних активів

У відповідності з Законом України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права можуть виступати:

- літературні письмові  твори наукового, технічного або  практичного характеру (книги,  брошури, статті комп'ютерні програми  та ін.);

- виступи, доповіді  і інші усні твори;

- музичні твори  з текстом і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні  твори, пантоміми, хореографічні  і інші твори, створені для  сценічного показу;

- аудіовізуальні  твори;

- скульптури, картини,  рисунки, гравюри, літографії  і інші твори мистецтва;

- твори архітектури;

- фотографії;

- твори прикладного  мистецтва, якщо вони не охороняються  спеціальним законом про промислову  власність;

- ілюстрації, карти,  плани, ескізи, які пов'язані з  географією, геологією, топографією,  архітектурою і іншими галузями науки;

- сценічні обробки  літературних творів;

- перекази, адаптація,  аранжування, інші переробки творів  і обробка фольклору без нанесення  шкоди охороні оригінальних творів, на основі яких вони були  створені;

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії і антології, збірників звичайних даних, включаючи бази даних, інші твори при умові, що вони є результатом творчої праці, пов'язаної з підбором, координацією або впорядкуванням змісту без нанесення шкоди охороні творів, які входять в них;

- інші твори.

Охороні підлягають як обнародувані, так і необнародувані твори в області науки, літератури і мистецтва незалежно від  їх призначення, жанр}'. достоїнства, обсягу і мети, виражені в усній, письмовій  формі або якій-небудь іншій формі. За рубежем, наприклад, в Великобританії, існує інакший, ніж в Україні порядок охорони авторських прав. Так, відповідно до Акту від 15 листопада 1988 р. "Копірайт, промислові зразки і патенти". основною умовою для виникнення права власності на той або інший об'єкт інтелектуальної власності є фіксація його в письмовій або іншій формі.

тобто коли є матеріальний носій. У разі невиконання цієї умови, відповідно відсутня і охорона об'єкта авторського права.

Не підлягають охороні  повідомлення про новини, які носять характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, а також офіційні документи (закони, укази, постанови, присудження та ін.), державні символи і знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Відповідно  до чинного українського законодавства охорона авторських прав надається:

а) авторам, незалежно від громадянства і  постійного місцепроживан-ня, твори  яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі на території України;

б) авторам, твори яких уперше опубліковані в  іншій державі і протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні, незалежно від громадянства і постійного місцепроживання автора;

в) авторам, які є громадянами України  або мають постійне місце-проживання на території України, незалежно  від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Тим авторам, твори яких вперше опубліковані або  не опубліковані, але знаходяться  в об'єктивній формі на території  іншої держави, надається охорона  відповідно до міжнародних договорів  України.

Особа, яка має авторське право, для  інформування про свої права може використати знак охорони авторського права, який повинен вказуватися на кожному примірнику твору і складатися з латинської букви С в колі (), імені (найменування) особи, яка має авторське право і рік першої публікації твору.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, на якому виражений твір. не залежать один від одного. Відчуження матеріального об'єкта, на якому виражений твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки. Автором вважається особа, вказана як автор на примірнику об-

нарощуваного  твору, на рукописі або на оригіналі  твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде доведене зворотне. Співавторами вважаються особи, спільною працею яких був створений твір. Відносини між партнерами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування і іншого використання твору належить всім співавторам в однаковій мірі. Один співавтор не може без достатніх основ відмовити іншим в дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

Окремо  українське законодавство визначає право авторства на аудіовізуальний твір. Авторами таких творів вважаються автори сценарія, діалогів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори та інші особи, якщо інше не обумовлене в договорі з організацією, яка здійснює виробництво аудіовізуальних творів, або в договорі з продюсером. Автори, твори яких увійшли як складова частина в аудіовізуальні твори (як в той, який існував раніше, так і в створений в процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використати його, незалежно від аудіовізуального вироблення в цілому, якщо договором з організацією, яка здійснює створення такого твору, або з продюсером не передбачене інше.

Відповідно  до національного законодавства  і міжнародних договорів авторське  право діє протягом життя автора і 50 років після його смерті. Строк  дії охорони авторських прав розпочинається з 1 січня року. слідуючого за роком, в якому мали місце юридичні факти, передбачені вище. Право авторства, право на ім'я і право протидіяти незаконній зміні твору або якому-небудь іншому посяганню на твір, який може нанести збитки честі або репутації автора, охороняється безстрокове. Майнові права авторів переходять по спадщині. Не переходять по спадщині особисті (немайнові) права автора.

Використання  творів допускається виключно на основі письмового договору з автором або  іншою особою, яка володіє авторським правом.

споживачами, не було сумнівів в джерелі продукту, але розвиток широкомасштабних ринків зажадав застосування символіки, вказуючої таке джерело.

Торгова марка або товарний знак можуть бути словесними (поєднання окремих букв, цифр, прізвище), зображальними (рисунки, графічні символи, поєднання кольорів), обсяжними (форма виробів або упаковки), комбінованими і т.ін. До торгових марок або товарних знаків також відносять знаки і марки, що використовуються підприємствами сфери послуг. Ці товарні знаки і марки свідчать про виняткове право їх використання.

Особливий вид товарних знаків представляють  словесні знаки, що полягають в спеціальному найменуванні товару або легковимовному поєднанні слів. Ці знаки набули широкого поширення в хімічній, фармацевтичній, парфюмерній, тютюновій і ряді інших галузей промисловості.

Торгові марки і товарні знаки виконують  функції гарантії якості товару і  його реклами. Їх застосування спрямоване на те, щоб зробити товар відомим  і сприяти виробленню у споживачів звички до нього. Такі товарні знаки  як Рерхі-Соїа, 8опу, ОИктоЬіІе, Ропі і інші дають можливість відразу скласти чітке уявлення про товар, тим самим зміцнюючи ринкові позиції цих товарів. Більш за те, введення поняття "товарний знак" і визнання виняткового права на використання за власником дозволяє виробникам захистити свій товар від несанкціонованого використання, а фірму - від несумлінної конкуренції. Уточнимо, що відповідно до чинного законодавства України відносно об'єктів нематеріальних активів під терміном "несумлінна конкуренція" розуміють "Неправомірне використання винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, товарного знаку, знаку обслуговування. колективного знаку, фірмового найменування або маркірування товару, а також неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені"; таке "спричиняє накладення штрафу до п'ятдесяти мінімальних розмірів заробітної плати з

конфіскацією  виготовленої продукції, засобу виробництва  і сировини або без такої..." [26].

Особливо  актуальний подібний захист для підприємств, що акцентують увагу на певному якісному рівні своїх товарів або послуг і перевагах, що отримуються споживачем.

Порядок придбання права на торгову марку  або товарний знак, його використання і захисту визначається як національним законодавством, так і міжнародними угодами. У нашій країні ці питання регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" №3689 від 15 грудня 1993р. Найважливішими міжнародними угодами з цих питань являється Паризька конвенція по охороні промислової власності 1883-1884 років і Мадридська конвенція про міжнародну реєстрацію товарних знаків 1891р. Україна - учасник цих конвенцій. Згідно з положеннями конвенцій, зареєстрований в нашій державі товарний знак отримує правовий захист в інших країнах-учасницях цієї Конвенції без реєстрації в кожній з цих країн нарізно, якщо він зареєстрований в Міжнародному бюро товарних знаків в Женеві [40]. Крім того, Україна є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності, що займається вдосконаленням всіх вказаних вище міжнародних правових актів.

Відповідно  до чинного українського законодавства "правова охорона надається  знаку, що не суперечить громадським  інтересам, принципам гуманності і моралі і на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони..." [33]. Виняткове право на знаки для товарів і послуг (нова українська назва торгових марок і товарних знаків) придба-вається шляхом їх офіційної реєстрації і діє протягом 10 років. Право на знак для товарів і послуг відноситься до категорії виняткових прав. Свідоцтво на знак. внесений в Державний реєстр свідоцтв на знаки для товарів і послуг, надає його власнику виняткове право використовувати і розпоряджатися знаком на свій розсуд. Обсяг правової охорони, яка надається. визначається приведеним в свідоцтві зображенням знаку і переліком товарів

і послуг. Власник свідоцтва на знак для  товарів і послуг реалізовує свої виняткові права застосуванням  знаку на товарах і при наданні послуг, для яких він зареєстрований, на упаковці товарів, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, які проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках і в іншій документації, пов'язаній з впровадженням вказаних товарів і послуг в господарський оборот [33].

Свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використати зареєстрований знак без його дозволу, передавати на основі договору право власності  на знак або давати дозвіл на використання знаку (видавати ліцензію). Право на отримання свідоцтва на знак для товарів і послуг має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступників. З 18 вересня 1992 року Державне патентне відомство України зареєструвало більше за 12 тис. заявок на отримання свідоцтв України на товарні знаки [104].

Згідно  з Законом України "Про охорону  прав на знаки для товарів і  послуг", не можуть набути належну  правову охорону позначення, що містять  зображення державних гербів, прапорів і емблем; офіційних назв держав; емблем, скорочених або повних найменувань міжнародних міжурядових організацій; офіціальних пробірних тавр і печаток; нагород і інших знаків відмінностей. Крім того, правовий захист не поширюється на ЗТП, які "не мають розпізнавальних здібностей; є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного вигляду; вказують на вигляд, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення або збут)' товарів або надання послуги; є брехливими або такими, які можуть ввести в помилку відносно товару, послуги або осіб, що виробляє товар або що робить послуг)': є загальновживаними символами і термінами..." [33].

Офіційна  реєстрація є обов'язковою умовою набття права на торгову марку  або товарний знак в переважній більшості  країн. Однак, наприклад, в Великобританії, СІЛА і Швейцарії це право набувається внаслідок фактич-

ного  застосування торгової марки або  товарного знаку в господарському обороті.

Необхідно підкреслити, що існування різного  роду конвенцій не забезпечує автоматичного  захисту прав на торгові марки і товарні знаки, проте, як і прав на інтелектуальну власність загалом. Підприємство саме повинно стежити за можливими порушеннями його прав і переслідувати порушників, передаючи справу про стягнення збитків в суд відповідної країни.

Об'єктом нематеріальних активів може розглядатися і право користування майном, земельними ділянками і іншими природними ресурсами. При цьому, відповідно до чинного законодавства дані права відносять до категорії нематеріальних активів тільки в тому випадку, коли установчі документи розглядають їх частиною внеску учасників до статутного фонду.

Право на користування геологічною і іншою  інформацією про природне середовище - право на використання геологічної, геоморфологічної та іншої інформації про стан і можливості господарського використання елементів природного середовища, природного середовища загалом, яке міститься в звітах, картах і інших матеріалах [74].

Організяпійні затрати (витрати) - це сукупність витрат, пов'язаних з створенням підприємства. До їх числа відносять витрати, пов'язані з розробкою установчих (засновницьких) документів: розповсюдженням акцій і/або облігацій; державні і інші збори, що стягуються при реєстрації; витрати на рекламу та ін. Усі вищеперелічені витрати відносять до нематеріальних активів в Україні тільки якщо вони є внеском в статутний фонд підприємства. У випадку, якщо певні види витрат повинні бути оплачені учасниками підприємства, то ці витрати до складу нематеріальних активів не відносять. В США та інших країнах організаційні витрати обліковують як нематеріальні активи і в разі коли вони не зараховуються до статутного фонду.