Специфіка професійної поведінки агента з організації туризму в обслуговуванні споживачів паломницького туру

інформації;

     е) встановлення  відповідальності за порушення  прав і законних 

інтересів громадян у сфері охорони здоров'я.

     Стаття 8. Державний  захист права на охорону  здоров'я

     Держава визнає  право кожного громадянина України   на  охорону 

здоров'я і забезпечує його захист.

     Кожен   громадянин   має  право  на  безоплатне  отримання  у 

державних   та  комунальних  закладах  охорони  здоров'я  медичної

допомоги, до якої належать:

     екстрена медична допомога;

     первинна медична допомога;

     вторинна (спеціалізована)  медична допомога,  що надається  за 

медичними показаннями у  порядку, встановленому центральним  органом 

виконавчої  влади,  що  забезпечує формування державної політики у 

сфері охорони здоров'я;

     третинна (високоспеціалізована)    медична    допомога,    що 

надається  за  медичними  показаннями  у  порядку,   встановленому 

центральним  органом  виконавчої  влади,  що забезпечує формування

державної політики у сфері охорони здоров'я;

     паліативна  допомога,  що  надається за  медичними показаннями 

(  z0230-13  )  у  порядку  ( z0229-13 ), встановленому центральним 

органом  виконавчої  влади,  що  забезпечує  формування  державної 

політики у сфері охорони  здоров'я.

{  Статтю  8  доповнено  новою частиною згідно із Законом  N 3611-VI

( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

     Держава гарантує   безоплатне  надання  медичної  допомоги  у 

державних  та  комунальних  закладах  охорони  здоров'я  також  за

епідемічними      показаннями     та     безоплатне     проведення

медико-соціальної експертизи.

{  Статтю  8  доповнено  новою частиною згідно із Законом  N 3611-VI

( 3611-17 ) від 07.07.2011 }

     У  разі  порушення законних прав і  інтересів громадян у сфері 

охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші  органи,

підприємства,  установи  та  організації,  їх  посадові  особи   і 

громадяни зобов'язані  вжити  заходів  щодо  поновлення  порушених 

прав,  захисту  законних  інтересів  та  відшкодування  заподіяної

шкоди.

     Судовий захист  права  на  охорону  здоров'я   здійснюється  у 

порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 9. Обмеження  прав громадян, пов'язані із станом 

               їх здоров'я 

    На підставах і в порядку,  передбачених  законами  України,

громадяни можуть бути визнані  тимчасово або постійно не придатними

за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, пов'язаної

з підвищеною небезпекою для  оточуючих, а також з виконанням певних

державних функцій.

     Застосування  примусових  заходів  медичного   характеру  щодо 

осіб,  які  вчинили  суспільно  небезпечні  діяння, обмеження  прав

інших   громадян   у  вигляді  примусового  медичного  огляду  або 

примусової   госпіталізації,  а  також  у  зв'язку  з  проведенням 

карантинних  заходів  допускається тільки на підставах і  в порядку,

передбачених законами України.

     Рішення про  обмеження прав громадян, пов'язані  із  станом  їх 

здоров'я, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

     Стаття 10. Обов'язки  громадян у сфері охорони здоров'я

     Громадяни  України зобов'язані:

     а) піклуватись   про  своє  здоров'я  та  здоров'я  дітей,  не 

шкодити здоров'ю інших  громадян;

     б)  у   передбачених   законодавством    випадках    проходити 

профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

     в)   вживати   передбачених  Законом  України  "Про  екстрену 

медичну  допомогу"  (  5081-17 ), заходів для забезпечення надання 

екстреної  медичної  допомоги  іншим  особам,  які  знаходяться  у 

невідкладному  стані;  {  Пункт  "в"  статті  10 в редакції Закону

N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012 }

     г) виконувати  інші обов'язки, передбачені законодавством  про 

охорону здоров'я.

 

     Стаття 11. Права  і обов'язки іноземців та 

                осіб без громадянства

{  У  назві  та  тексті статті 11 слова "іноземні  громадяни" в усіх 

відмінках  замінено  словом  "іноземці"  у  відповідному  відмінку

згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

     Іноземці  та  особи без громадянства, які постійно  проживають 

на  території  України, особи, яких визнано біженцями або  особами,

які  потребують додаткового  захисту, користуються такими ж правами 

і несуть такі ж обов'язки в сфері охорони здоров'я, як і  громадяни 

України,  якщо  інше  не  передбачено  міжнародними  договорами чи

законами України.

{ Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно  із Законами 

N  5290-VI  (  5290-17 ) від  18.09.2012, N 5460-VI ( 5460-17 ) від 

16.10.2012 }

     Права та  обов'язки в сфері охорони здоров'я  іноземців та осіб 

без  громадянства, які  тимчасово перебувають на території  України,

визначаються   законами   України   і   відповідними  міжнародними

договорами.

{  Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно  із Законом 

N  5460-VI  (  5460-17 ) від  16.10.2012 }

 

З А К О Н   У  К Р А Ї Н И 

          Про охорону навколишнього природного  середовища

   Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Завдання  законодавства про охорону навколишнього 

               природного середовища 

 

     Завданням  законодавства про охорону навколишнього   природного 

середовища є регулювання  відносин у галузі охорони, використання і 

відтворення природних ресурсів,  забезпечення екологічної безпеки,

запобігання і ліквідації негативного впливу господарської  та іншої 

діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних 

ресурсів,  генетичного  фонду  живої природи,  ландшафтів та інших 

природних комплексів,  унікальних територій та природних об'єктів,

пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

     Стаття 2. Законодавство  України  про  охорону 

               навколишнього природного середовища

     Відносини   у  галузі   охорони    навколишнього    природного 

середовища  в  Україні  регулюються цим Законом, а також  земельним,

водним,  лісовим  законодавством,  законодавством  про надра, про

охорону   атмосферного   повітря,   про   охорону  і  використання

рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

{  Стаття  2  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом  N 5456-VI

( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

     Стаття 3. Основні  принципи охорони навколишнього 

               природного середовища

     Основними  принципами   охорони    навколишнього    природного 

середовища є:

     а) пріоритетність  вимог екологічної  безпеки,  обов'язковість 

додержання   екологічних   стандартів,   нормативів   та   лімітів 

використання  природних  ресурсів  при  здійсненні  господарської,

управлінської та іншої діяльності;

     б) гарантування  екологічно безпечного середовища  для життя  і 

здоров'я людей;

     в)  запобіжний  характер  заходів  щодо охорони  навколишнього 

природного середовища;

     г) екологізація   матеріального   виробництва    на    основі

комплексності  рішень  у питаннях охорони навколишнього  природного

середовища,  використання та відтворення  відновлюваних  природних 

ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

     д) збереження  просторової  та  видової   різноманітності   і 

цілісності природних  об'єктів і комплексів;

     е) науково  обгрунтоване узгодження  екологічних,  економічних

та   соціальних   інтересів   суспільства   на   основі  поєднання 

міждисциплінарних  знань  екологічних,  соціальних,  природничих  і 

технічних  наук  та  прогнозування  стану навколишнього  природного

середовища;

     є)  обов'язковість   надання  висновків  державної  екологічної 

експертизи;  {  Пункт  "є"  статті  3  в редакції Закону N 3038-VI

( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

     ж) гласність  і демократизм при прийнятті   рішень,  реалізація 

яких   впливає   на   стан  навколишнього  природного  середовища,

формування у населення екологічного світогляду;

     з) науково   обгрунтоване  нормування  впливу господарської та

іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

     и)  безоплатність   загального  та   платність    спеціального 

використання природних  ресурсів для господарської діяльності;

     і) компенсація  шкоди, заподіяної порушенням  законодавства про 

охорону  навколишнього  природного середовища; { Пункт "і" статті 3

із  змінами, внесеними  згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 

02.12.2010 }

     ї) вирішення    питань   охорони   навколишнього   природного 

середовища  та  використання  природних  ресурсів  з   урахуванням 

ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів,

що негативно впливають на екологічну обстановку;

     й) поєднання  заходів стимулювання і відповідальності  у справі 

охорони навколишнього природного середовища;

     к)  вирішення   проблем  охорони   навколишнього    природного 

середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;

     л)  встановлення  екологічного  податку,  збору  за спеціальне 

використання   води,  збору  за  спеціальне  використання  лісових 

ресурсів,  плати за користування надрами відповідно до Податкового 

кодексу  України  (  2755-17  ).  { Статтю 3 доповнено пунктом "л"

згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }

{ Стаття 3 із змінами, внесеними  згідно  із  Законом  N  186/98-ВР

від 05.03.98 }

     Стаття 4. Право власності на природні ресурси

     Природні ресурси  України є власністю Українського народу.

     Від  імені   Українського  народу  права   власника  здійснюють 

органи державної влади  та органи місцевого самоврядування у межах,

визначених  Конституцією  України  (  254к/96-ВР  ), цим та іншими

законами України.

     Громадяни   України   мають  право   користуватися  природними 

ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

{  Стаття  4  із  змінами,  внесеними згідно із Законом  N 3180-XII

(  3180-12 ) від 21.05.93; в редакції  Закону N 5456-VI ( 5456-17 )

від 16.10.2012 }

     Стаття 5. Об'єкти  правової охорони навколишнього 

               природного середовища

     Державній  охороні і  регулюванню   використання  на  території 

України   підлягають:   навколишнє     природне    середовище   як

сукупність  природних  і  природно-соціальних  умов  та  процесів,

природні  ресурси,  як  залучені  в  господарський  обіг,  так   і 

невикористовувані  в економіці в даний період (земля, надра, води,

атмосферне  повітря,  ліс  та  інша  рослинність, тваринний  світ),

ландшафти та інші природні комплекси.

{  Частина  перша  статті 5 із змінами, внесеними  згідно із Законом 

N 5456-VI ( 5456-17 ) від 16.10.2012 }

     Особливій  державній охороні підлягають  території  та  об'єкти 

природно-заповідного    фонду   України   й   інші   території  та

об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

     Державній   охороні  від  негативного   впливу    несприятливої 

екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

     Стаття 6. Державні  цільові та інші екологічні  програми

{ Назва статті 6 із змінами,  внесеними згідно із Законом  N 3421-IV

( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

     З метою  проведення ефективної  і  цілеспрямованої   діяльності 

України  по   організації  і   координації  заходів  щодо  охорони 

навколишнього  природного  середовища,  забезпечення   екологічної 

безпеки,   раціонального   використання  і  відтворення  природних 

ресурсів  на  перспективу  розробляються  і  приймаються  державні

цільові, міждержавні, місцеві  програми.

{  Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно  із Законамм

N  3421-IV  (  3421-15 ) від  09.02.2006, N 5456-VI ( 5456-17 ) від 

16.10.2012 }

     Порядок   розробки  державних  цільових  екологічних  програм 

визначається Кабінетом  Міністрів України.

{  Частина  друга  статті 6 із змінами, внесеними  згідно із Законом 

N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

    Центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи

місцевого  самоврядування  під  час  розробки  екологічних  програм 

залучають  громадськість  до  їх  підготовки  шляхом  оприлюднення

проектів   екологічних   програм   для  їх  вивчення  громадянами,

підготовки    громадськістю    зауважень    та   пропозицій   щодо

запропонованих  проектів,  проведення  публічних  слухань  стосовно

екологічних  програм.

{  Статтю  6 доповнено  частиною третьою згідно із  Законом N 254-IV

( 254-15 ) від 28.11.2002; із змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

     Стаття 7. Освіта  і виховання в галузі охорони 

               навколишнього природного середовища

     Підвищення  екологічної   культури  суспільства   і  професійна 

підготовка  спеціалістів  забезпечуються  загальною   обов'язковою