Специфіка професійної поведінки агента з організації туризму в обслуговуванні споживачів паломницького туру

Спілкування турагента з клієнтом, із співробітниками агентства (фірми) виконує певні функції;

Контактна — встановлення контакту як стану взаємної готовності людей до прийому й передачі повідомлень і підтримування зв’язку у формі їхньої постійної взаємозорієнтованості;

Інформаційна — обмін повідомленнями, тобто прийом-передача будь-яких відомостей на запити інших людей, а також обмін думками, задумами, рішеннями тощо;

Спонукальна — стимуляція активності партнера щодо спілкування, спрямування його на виконання тих чи інших дій;

Координаційна — взаємне орієнтування і з’ясування дій людей при організації та здійсненні спільної діяльності;

Розуміння — не лише адекватне сприйняття й оцінка смислу повідомлення, але й розуміння партнерами по спілкуванню один одного (їх намірів, установок, переживань, станів тощо);

Лист

          

 

Амотивна — збудження у партнера потрібних емоційних переживань (обмін емоціями), а також змін за його допомогою переживань і станів ініціатора спілкування;

Установлення стосунків — усвідомлення та фіксування людиною свого місця в системі рольових, статутних, ділових, міжособистісних й інших зв’язків, у яких має діяти індивід;

Впливу — зміни стану, поведінки, особистісно смислових утворень партнера, в т. ч. його намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності тощо.

Розрізняють два види міжособистісної  взаємодії: співробітництво або  кооперацію (досягнення мети одним  працівником фірми визначає реалізацію цілей клієнтів і фірми) і суперництво  або конкуренцію (досягнення мети менеджером однієї фірми ускладнює або взагалі  виключає досягнення цілей колегами з інших фірм). Інколи ці види взаємодії  позначаються термінами «згода»  або «конфлікт».

Спільна діяльність агента по організації туризму або екскурсовода з туристичною групою є тим  важливим фактором, який визначає ефективність взаємодії, а отже, й культуру спілкування. Тому, бажаючи досягти позитивного  результату у спілкуванні, важливо  продумати насамперед питання його організації.

Не кожен клієнт і не всі учасники групи готові до позитивної партнерської взаємодії. Ця готовність має три компоненти — мотиваційний, змістовий та операційний. По-перше, у людей може не бути бажання взаємодіяти. По-друге, вони не вміють спілкуватися, використовуючи діалог і бажають, щоб  спілкування відбувалося саме за їх програмою, відповідно до їх бачення  ситуації. По-третє, їхні знання щодо конкретної ситуації помітно різняться якісно й кількісно. Тому до спілкування  треба готуватися, вивчати настрої, інтереси, уподобання та бажання клієнтів.

Готовність до спілкування  у різних групах неоднакова. Одні можуть бути готовими мотиваційно та не готовими операційно. Інші мають операційну й змістову готовність, але не хочуть об’єднуватись у велику групу для досягнення спільної мети. Вони хочуть бути наодинці або створюють свою невелику групу і спілкуються лише в ній. Тому в кожному окремому випадку треба вирішувати, чи готові члени групи до спільних дій, і відповідно до цього добирати методи роботи. У менеджменті вважається: якщо у групі не налагоджена взаємодія, то в цьому винен керівник, бо він не підготував її до продуктивного та взаємоприйнятного спілкування, не зміг спрямувати дії кожного і всіх разом.

Лист

          

 

Для того, щоб спільна  діяльність дала позитивні результати, турагент має враховувати особливості  поведінки людей у групі та етичні проблеми, що при цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування  буде результативним і відповідатиме  належному рівню культури.

Працівникам туристичної  фірми слід знати не лише основи професійної етики спілкування  з клієнтами. У фірмах, де керівники  прагнуть підняти рівень культури ділового спілкування, розробляють кодекс честі  або норми поведінки працівників. Наприклад, до керівників висуваються  такі вимоги: ставитися до підлеглих  з повагою; уважно вислуховувати  підлеглих, особливо їхні пропозиції; не обговорювати з ними дії інших  людей; не просити підлеглих робити вам особисті послуги; не позичати гроші  у підлеглих тощо.

Спілкування підлеглого з  керівником також визначається певними  правилами: до керівника треба ставитися  з повагою, в міру демонструючи свою готовність до взаємодії та виконання  доручень; не слід поводитися з керівником занадто запопадливо; критичне зауваження керівника може мати сенс, а тому варто подумати, де і в чому допущено помилку; звертаючись до керівника, доцільно робити це в тій формі, якою користуються більшість співробітників.

Спілкування з колегами відповідно до встановлених правил регламентується, наприклад, так: бути доброзичливим, ввічливим, привітним; слухаючи співрозмовника, доцільно показувати йому (позою або мімікою) позитивну реакцію на нього; не обговорювати на роботі свої домашні та особисті проблеми; не розмовляти голосно, щоб  не заважати іншим тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II Специфіка професійної  поведінки агента з організації  туризму в обслуговуванні споживачів паломницького туру.

2.1 Проект туру «Шляхом  святої віри»

«Шляхом Святої Віри»

Ідея туру

 

Паломницький тур дає  віруючим заспокоєння душі, можливість долучитися до витоків нашої спільної історії, відкинути суєтне і зануритися в вічне під час великого поста  напередодні Великодня.Не варто шукати ці місця де то далеко, вони є біля нас, вони зовсім поруч. Саме з цією метою розроблено тур «Шляхом Святої Віри», який розрахований на цілорічне відвідування. В програмі туру відвідування вісім святих місць Миколаївщини та Старого Криму. Зможете поринути у спогади Миколаївського обласного краєзнавчого музею, побачити Собор Різдва Пресвятої Богородиці, Храм Всіх Святих, Свято-Миколаївська соборна церква, Адміралтейський Собор, Храм в імя ікони касперівської Божої Матері, помилуватися прекрасним Свято-Михайлівським Пелагеївським жіночим монастирьом, загадати бажання біля Тополівського Свято-Троїце-Параскевієвського жіночого монастиря, відчути силу Джерела ы купелі Святого Пантелеймона-цылителя, Джерела і купелі Святого Георгія, помилуватися монастирьом Сурп-Хач. Побувавши в цихмістах, видізнаєтесьбагато нового, цікавого та пізнавального для себе та туристи мають можливість по православним звичаєм зустріти Великдень.

 

 

 

 

 

 

 

Лист

Лист

          

 

Схема маршруту

 

1) АB м. Миколаїв – с. Палагеевка Новозький район: 115 км – 1 г. 50 хвилини;

2) BC С. Пелогеевка Новобузький район – м. Миколаїв: 115 км – 1 г. 50 хвилини;

3) CD м. Миколаїв – с. Тополівка Білогірського району: 386 км – 5г.;

4) DE С. Тополівка Білогірського району – м. Старий Крим: 19,5 км – 20 хвилин;

5) EF  м. Старий Крим  - м. Миколаїв: 382 км – 5 г.

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Характеристика туру

Мотивація:	паломницький
Організаційні засади:	інклюзив - тур
Форми організації:	організований
Кількість учасників:	груповий
Сезонність:	цілорічний
Термін подорожування:	короткостроковий
Клас обслуговування:	туристський
Набірпослуг:	обід
Масштаби:	внутрішній
Засоби долання:	транспортні
Види транспорту:	наземні - автобус
Маршрут:	лінійний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Програма туру

 

1-й день

 

09:50 Збір туристичної групи.

10:00 – 13:00 Оглядова екскурсія  “Православні храми Миколаєва”  (Храм Всіх Святих,

Свято-Миколаївська соборна церква, Адміралтейський Собор, Храм в імя ікони касперівської Божої Матері.)

13:00 – 14:00 Обід в кафе  «Камілот».

14:30 – 16:00 Відвідування  краєзнавчого музею.

16:00 – 18:00 Богослужіння  в соборі Різдва Пресвятої  Богородиці.

 

2-й день 

 

08:50 Збір туристичної групи.

09:00 – 11:00 Дорога з Миколаєва  в с. Палагіївка Новобузький район.

11:00 – 13:00 Екскурсія «Пристань  віри».

13:00 – 14:00 Обід монастирсько-трапезна.

14:30 – 16:00 Відвідування  церковної лавки.

16:00 – 17:00 Богослужіння  в Палагіївському жіночому монастирі.

17:00 – 19:00 Дорога з с.  Палагіївка Новобузький район до Миколаєва.

 

3-й день

 

05:00 – 11:00 Дорога з Миколаєва  до с. Тополівка Білогірський рійон.

11:00 – 13:30 Екскурсія в  Тополівський Свято-Троїце-Параскевієвський жіночий монастир, Джерело і купелі Святого Георгія.

13:30 – 14:30 Обід монастирсько-трапезна.

15:00 – 15:20 Дорога до  м. Старого Криму

15:30 – 18:00 Екскурсія до  Джерела Святого Пантелеймона.

18:00 Дорога з м. Старого  Криму до м. Миколаєва.

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Опис основних об’єктів

Миколаївський обласній краєзнавчій  музей

 

Миколаївський краєзнавчий  музей — це обласний краєзнавчий  музей у місті Миколаєві, який містить найбільше зібрання матеріалів і документів з історії та культури, уродженців і персоналій Південного Прибужжя і самого міста Миколаїв.5 грудня 1913 р. у м. Миколаївбувзаснованийісторико-археологічний музей. У йогостворенніприйняли участь представникипередовоїгромадськостіміста, утомучисліС.І.Гайдученко - юрист, великий знавецьісторії краю, який і став першим директором установи. На сьогодні «експозиційний запас» Миколаївського краєзнавчого музею складає понад 160 тис. одиниць зберігання — найбільш давні датовані епохою пізнього палеоліту, наймолодші — сучасністю. Одними з найцінніших є предмети археологічних розкопок з Ольвії та Криму, зброя запорозьких козаків, матеріали і артефакти з історії та становлення Миколаєва, суднобудівної промисловості міста тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Храм Всіх Святих

 

Миколаївський Храм Всіх Святих - один з найстаріших храмів міста. Датується 1807 роком. Крім того, це одна з небагатьох церков Миколаєва, яка ніколи не закривалася владою. Будівля зберегла свій первісний архітектурний вигляд. Церква двох престольного: головний престол освячений на честь усіх святих, а допоміжний - в ім'я святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. У церковному склепі знайшов свій останній спочинок містобудівник і засновник миколаївської верфі М. Фалєєв. У свій час Храм Всіх Святих був своєрідним релігійним центром, навколо нього формувалася православна громада Миколаєва. У роки радянської влади, коли багато храмів піддавалися гонінню з боку більшовиків, у церкві зберігалися багато цінні ікони і священні книги, які врятували прихожани від пожеж і вибухів в інших міських храмах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Свято-Миколаївська соборна  церква

 

Перша спроба побудувати храм на честь святителя Миколая була зроблена в кінці 18 століття. 26іюня 1769 Г.А. Потьомкін направив Катерині II донесення з проханням влаштувати в районі Вітовка (нині - Корабельний район м. Миколаєва), недалеко від русла Інгул, чоловічий Свято-Нікольський монастир для ченців та інвалідів - учасників війни з турками. Дозвіл прийшло негайно. Настоятелем ще не побудували обителі був призначений архім. Мойсей. Але у зв'язку зі смертю князя, рішення про заснування обителі залишилося нереалізованим.17 грудня 1789р., Через рік після взяття Очакова М. Л. Фалеев поінформував архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського Амвросія (Серебреннікова) про намір спорудити в Миколаєві храм на честь свт. Миколи Чудотворця. Здійснення цього доброго наміру дуже тісно пов'язано з греками-переселенцями, які відіграли значну роль в економічному і культурному житті міста.У 1790г. був закладений дерев'яний грецький храм на честь свт. Миколая (на перетині теперішніх вулиць Пушкінська і Потьомкінські). Він проіснував близько 20 років. Її опис або зображення не збереглося.Кам'яний грецький Свято-Нікольський храм (нині - Свято-Нікольський собор) будували з 1803 - до 1817гг. Тривале будівництво порівняно невеликого храму пояснюється насамперед браком коштів.Велику турботу про будівництво нового храму проявили архімандрит Захарія Петропуло та протоієрей Карп Павловський.З часу освячення у 1817р. храм ніколи не закривався надовго. Навіть у 20-30рр. двадцятого століття в ньому відбувалося богослужіння.Після створення Миколаївської та Вознесенської єпархії, коли м. Миколаїв став єпархіальним центром, Свято-Нікольському храму був дан статус собору. У південній частині собору був споруджений бічній вівтар на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Близько північних дверей із зовнішнього боку споруджено місце для освячення води. Собор внесений до списку архітектурних пам'яток державного значення.

 

 

 

 

 

 

Лист

          

 

Адміралтейський собор (Собор Святого Григорія Великої Вірменії)

За велінням засновника Миколаєва генерал-фельдмаршела світлішого князя  Таврійського Г. О. Потьомкіна в 1789 році на високому лівому березі річки Інгул було закладено кам'яну церкву. Наступного року розпочато її будівництво коштом міської казни. В 1794 році церква була побудована і 30 жовтня відбулось її освячення в ім'я Святого Мученика Григорія Великої Вірменії (його ім'я носив князь Г. О. Потьомкін). Після смерті імператриці Катерини II, 7 січня 1798 року, згідно з Указом імператора Павла І церкву було перейменовано в Адміралтейський собор. Будівництво собору здійснювалось за проектом архітектора І. Є. Старова, за зразком Андріанопольського храму, але в зменшеному вигляді. Виконавцем робіт був кам'яних справ майстер А.Вектон. Спостерігали за будівництвом архітекторВ. А. Ванрезант і інженер І. І. Князєв. Для розпису іконостасу Г. О. Потьомкіним були запрошені художники з Італії. Побудований храм з тесаного ракушняка. Довжина його зі сходу на захід становила 42,6 метри, ширина — 17 метрів.Купол було вкрито оцинкованим залізом і пофарбовано в сірий колір. На куполі і над вівтарем встановлено два міднихпозолочених хрести. В 1830 році на північ від собору було збудовано тимчасову дерев'яну дзвіницю. В 1844 році генерал губернатор  адмірал М. П. Лазарєв  звернувся за дозволом на будівництво нової дзвіниці. Настоятель храму протоієрей  Волошанський іцерковний староста Іванов дали згоду на проект і місце будівництва. В 1865 році нову кам'яну дзвіницю було збудовано за проектом архітектора Людвіга Опацького. Вона була вище від попередньої на 3 сажені і 1 аршин, а всього висота з дахом склала 7 саженів і 1 аршин. Збудована дзвіниця була з західного боку собору навпроти входу в храм. В 1866–1867 роках була проведена генеральна реконструкція собору. В 1922 році храм було передано Українській громаді. Аж до 1929 року в ньому діяв Український кафедральний собор. Оскільки собор знаходився поруч з будівлею міської управи, де розмістились окружком та міськвиконком, нова влада почала клопотати про закриття собору. Була створена урядова архітектурно-будівельна комісія. В жовтні 1928 року комісія обстежила собор і встановила, що він знаходиться в хорошому стані й є пам'ятником "рідкісної будівельної техніки кінця XVIII сторіччя. Постановою ВУЦВК від 10 червня 1929 року Лист

          

 

будівля Адміралтейського собору була передана Республіканській інспекції з охорони пам'яток культури для використання в якості музею. Рішенням Миколаївського міськвиконкому Адміралтейський собор було передано Миколаївському історико-археологічному музею. Попри прохання керівництва музею залишити їм в якості експонатів для музейної експозиції церковне майно, музею дісталось лише розграбоване приміщення. До колишнього собору було перенесено військово-морський відділ і куточок культури. 4 січня 1930 року керівництвом історико-археологічного музею було здано в металобрухт мідь з Адміралтейського собору вагою 334 кг і 300 кг чистої міді відправлено вМоскву для зняття позолоти (вочевидь це були купольні хрести). Проте міськвиконком продовжував наполягати на руйнуванні тепер вже дзвіниці, оскільки своїм дзвоном вона заважає роботі державних установ. 17 лютого 1930 року бюро Українського комітету охорони пам'яток культури дало дозвіл на розборку. Дзвіницю розібрали, дзвони здали в Рудметалторг. Собор був висаджений в повітря динамітом 1937 року.