Терминологичный словарь ТДП

Матеріальна відповідальність вид  юридичної відповідальності, яка  полягає в обов'язку однієї сторони  трудового договору відшкодувати повністю або частково матеріальні збитки, заподіяні іншій стороні, протиправними  і винними діями.

Матеріальне право — сукупність правових норм, за допомогою яких держава  безпосередньо регулює суспільні  відносини. Норми М.п. закріплюють  форми власності, визначають порядок  створення і структуру державних  органів, встановлюють правовий статус громадян, юридичних осіб тощо.

Мета вчинення злочину — уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи протиправне  діяння. М.в.з. є факультативною ознакою  суб'єктивної сторони складу злочину.

Метод правового регулювання —  сукупність прийомів та способів, за допомогою  яких здійснюється вплив права на суспільні відносини певного  виду. М.п.р. відповідає на питання: як, яким чином право здійснює свій регулятивний вплив.

Методи теорії держави і права  — сукупність способів і прийомів дослідження державноправових явищ у процесі їх виникнення, розвитку і функціонування.

Методологія теорії держави і права  — система принципів, підходів і  методів наукового дослідження  свого предмета, теоретичні засади їх використання при вивченні державноправових явищ.

Механізм держави — система  нормативно визначених державних організацій, за посередництвом яких держава виконує  покладені на неї завдання та реалізує функції.

Механізм правового регулювання  — система спеціальних правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкування суспільних відносин. До елементів М.п.р. належать норми  права, норма­тивноправові акти, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації, тлумачення та застосування норм права, законність, правосвідомість і правова  культура.

Міжгалузеві юридичні науки — юридичні науки, предметом дослідження яких є правовідносини, які регулюються  нормами різних галузей права, в  їх взаємозв'язку і взаємодії. До М.ю.н  належать підп­риємницьке право, господарське право, житлове право, банківське право, повітряне право, морське право  тощо.

Міждержавні об'єднання — союз держав, особлива форма добровільного  об'єднання кількох держав зі збереженням  ними повного суверенітету. М.о. існують  в наступних формах: співдружність, спів­товариство тощо.

Міжнародноправові науки — юридичні науки, предметом дослідження яких є правове регулювання у сфері  міжнародних правових відносин, вивчення міжнародного та зарубіжного права  та його вплив на національну правову  систему. До Мп.н. належать міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство  тощо.

Міліція — державний озброєний  орган виконавчої влади, який захищає  життя, здоров'я, права і свободи  громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави  від протиправних посягань. М. є важливою і найбільшою структурною одиницею ОВС України.

Міністерство — назва головного  органу в системі центральних  органів виконавчої влади, яке створюється  для забезпечення реалізації державної  політики і здійснення державного управління у відповідній сфері діяльності.

Місцеве самоврядування — одна із форм народовладдя в Україні, сутність якої виявляється у самостійному вирішенні населенням питань місцевого  значення в межах Конституції  і законів України. М.с. здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (місцевий референдум, вибори до місцевих рад, загальні збори), так і через представницькі органи — сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також  через районні та обласні ради, які представ­ляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. М.с. визначається і гарантується Конституцією України.

Місцеві державні адміністрації —  місцеві органи виконавчої влади, які  у межах своїх повноважень  здійснюють виконавчу владу на території  відповідної адміністративнотериторіальної  одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідною радою.

Місцеві органи державної влади  — сукупність державних органів (місцеві державні адміністрації, відповідні суди, органи прокуратури), які здійснюють державну діяльність на території відповідної  адміністративнотериторіальної одиниці.

Місцеві суди — основна ланка  у системі судів загальної  юрисдикції. М.с. є судами першої інстанції  і розглядають справи, віднесені  процесуальним законом до їх підсудності. До М.с. відносяться: 1) місцеві загальні суди (районні, районні в містах, міські й міськрайонні, військові  суди гарнізонів); 2) місцеві господарські суди (господарські суди АРК, областей, міст Києва і Севастополя); 3) місцеві  адміністративні суди, які утворюються  в округах відповідно до указів Президента України.

Монарх — переважно одноосібний  глава держави, що здійснює владу  за власним правом, а не у порядку  делегування повноважень від  народу.

Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада  повністю або частково належить одній  особі — монарху і, як правило, передається у спадщину представникам  правлячої династії. М. поділяється  на необмежені і обмежені (конституційні).

Моральні норми — різновид соціальних норм, правила поведінки людей, що ґрунтуються на існуючих у суспільстві  уявленнях про честь, гідність, совість, добро і зло, справедливе й  несправедливе, гуманне й негуманне, та забезпечуються внутрішніми переконаннями  та силою громадської думки. М.н., зазвичай, незафіксовані документально, вони існують як моральні орієнтири  у свідомості людей.

Мотив вчинення злочину — внутрішнє  спонукання особи до вчинення правопорушення. Мотив вказує на те, чим керувалась особа, вчиняючи злочин. М.в.з. є факультативною ознакою суб'єктивної сторони складу злочину.

Н

Наказ — вид підзаконного нормативноправового  акту, розпорядчий документ, що видається  керівниками міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій  тощо, в якому містяться норми  права, які регулюють певні суспільні  відносини. Н. видається на основі та у виконання законів, указів Президента, постанов і розпоряджень уряду, наказів  та вказівок вищестоящих органів. Н. вступає в силу з моменту його видання.

Наукова правосвідомість — сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок і почуттів науковцівюристів відносно існуючої та бажаної правової системи  громадянського суспільства.

Недієздатність — нездатність  фізичної особи внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я  чи недоумства усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. Фізична  особа визнається Н. з моменту  набрання законної сили рішення суду про це. Над фізичною особою, яка  визнана Н., встановлюється опіка.

Недоторканість житла — громадянське (особисте) право людини і громадянина, яке передбачає законодавчу заборону свавільного проникнення до житла  чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Недоторканість майна — громадянське (особисте) право людини і громадянина, яке передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права  власності на належне йому майно.

Недоторканість особи — громадянське (особисте) право людини і громадянина, яке передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися  під вартою інакше ніж за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах  та у порядку, встановлених законом.

Необережність — форма вини, що полягає у недбалому або самовпевненому ставленні правопорушника до настання суспільно небезпечних наслідків  свого діяння (дії або бездіяльності), які вона передбачала, але легковажно розраховувала на їх відвернення  або які вона не передбачала, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Необмежена монархія — монархічна форма правління, за якої влада монарха  ніким і нічим не обмежена. Різновидами  необмеженої монархії є деспотична та абсолютна монархія.

Необхідна оборона — дії, які  хоча й підпадають під ознаки злочину, але вчинені з метою захисту  охоронюваних законом прав та інтересів  особи, яка захищається, або іншої  особи, яку захищають, а також  суспільних та державних інтересів  від суспільно небезпечного посягання  шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої у  даній обстановці для негайного  відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж Н.о.

Неосновні (додаткові) функції держави  — напрямки діяльності держави по здійсненню конкретних завдань, які  мають супроводжувальний, допоміжний або обслуговуючий характер.

Неосудність — психічний стан особи, за якого вона неспроможна внаслідок  хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної  діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки усвідомлювати  свої дії (бездіяльність) або керувати ними в момент вчинення злочину. Вчинення злочину в стані Н. не тягне  кримінальної відповідальності винної особи у зв'язку з відсутністю  її вини. Н. має місце за наявності  двох критеріїв — медичного та юридичного.

Неофіційне тлумачення норм права  — процес з'ясування та роз'яснення  змісту правової норми, яке здійснюється будьяким неуповноваженим суб'єктом  права і тому воно позбавлене юридичної  сили і не тягне за собою юридичних  наслідків, тобто не є загальнообов'язковим  для застосування. Н.т.н.п. поділяється  на доктринальне (здійснюється науковцями); професійне (здійснюється юристамипрактиками); буденне (здійснюється громадянами, які  не є фахівцями в сфері юриспруденції).

Організаційні форми здійснення функцій  держави — діяльність державних  органів, яка спрямована на сприяння реалізації функцій держави і  не пов'язана з виданням та застосуванням  юридичних актів. До них відносяться  організаційно — регламентуюча, організаційно — господарська та організаційно — ідеологічна.

Неповнолітні — особи, які не досягли віку, з якого закон  визнає їх повністю дієздатними. В Україні  Н. — це фізичні особи у віці від 14 до 18 років.

Норма права — загальнообов'язкове, формально визначене правило  поведінки, яке встановлене або  санкціоноване державою і спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юридичних  прав і покладання на них юридичних  обов'язків.

Нормативне тлумачення норм права  — різновид офіційного тлумачення, при якому роз'яснення змісту правової норми здійснюється компетентним державним органом чи уповноваженими посадо­вими особами і поширюється  на невизначене коло осіб та суспільних відносин, має юридичну силу та загальнообов'язкове для всіх можливих випадків застосування певної норми.

Нормативноправовий акт — офіційний  письмовий документ, прийнятий у  встановленому законом порядку  і формі уповноваженими на те суб'єктами правотворчості, який закріплює правило  поведін­ки загального характеру, що забезпечується державою. Н.п.а. є основним джерелом права України. Н.п.а. поділяються  на закони та підзаконні акти.

Нормативноправовий договір —  письмова угода, в якій правила поведінки  загального характеру встановлюються за взаємною згодою двох і більше суб'єктів  правових відносин і забезпечується державою.

Норми матеріального права —  норми, які визначають зміст первинних  прав і обов'язків суб'єктів права, їх правове становище і безпосередньо  спрямовані на регулювання суспільних відносин.

Норми процесуального права — норми, які регламентують порядок, форми  і методи здійснення прав або виконання  обов'язків, встановлених у нормах матеріального  права.

О

Об'єднання громадян — добровільне  громадське формування, яке створено на основі єдності інтересів для  спільної реалізації громадянами своїх  прав і свобод. О.г. можуть бути всеукраїнськими, місцевими, міжнародними. О.г. незалежно  від назви визнається політичною партією або громадською організацією.

Об'єкт правопорушення — суспільні  відносини, які охороняються нормами  права та на які посягає конкретне  правопорушення.

Об'єкти правовідносин — певні  матеріальні, духовні та інші соціальні  блага з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правові відносини.

Об'єктивна сторона правопорушення — зовнішнє вираження протиправного  діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу  заподіяння шкоди.

 Об'єктивне право — система  діючих у державі загальнообов'язкових,  формально визначених норм права,  втілених у різних джерелах  права і незалежних від індивідуальної  свідомості суб'єкта права.

Обмежена (конституційна) монархія —  монархічна форма правління, за якої влада монарха в тій чи іншій  мірі обмежується кон­ституцією  та повноваженнями певних державних  органів. Різновидами О.(к)м. є дуалістична  та парламентська монархія.

Обмежена цивільна дієздатність —  визнається судом щодо фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоров'я, зловживають спиртними  напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і тим ставлять себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана  утримувати, у скрутне матеріальне  становище. Над такою особою встановлюється піклування.

Обмежувальне тлумачення норм права  — різновид тлумачення, за яким зміст  правової норми необхідно розуміти вужче за її текстуальне розуміння.

Оголошення фізичної особи померлою — визнання у судовому порядку  фізичної особи померлою, якщо у  місці її постійного проживання немає  відомостей про місце її перебування  протягом трьох років, а також  якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають  підстави припускати її загибель від  певного нещасного випадку, —  протягом шести місяців. Фізична  особа, яка пропала безвісти у  зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після  спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. У разі з'явлення  або виявлення місцеперебування фізичної особи, оголошеною померлою, відповідне рішення скасовується судом.