Терминологичный словарь ТДП

А

Абсолютна монархія — різновид монархічної  форми правління, що характеризується юридичним і фактичним зосередженням  усіє повноти держаної і духовної (релігійної) влади у руках монарха. Різновидом А.м. є теократична монархія, у якій державна влада належить церковній  ієрархії (Ватикан).

Автентичне тлумачення норм права  — різновид офіційного нормативного тлумачення, при якому роз'яснення  змісту правової норми здійснюється тим органом, який встановив цю норму, шляхом видання відповідних роз'яснюючих актів.

Авторитарний режим — різновид антидемократичного державного режиму, який характеризується значним зосередженням  державної влади у руках однієї або кількох осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та громадськополітичних об'єднань, недопущенням політичної опозиції, наявність єдиної, обов'язкової політичної ідеології, приниження ролі представницьких  органів влади, використанням насильства і позасудових методів примусу, спиранням на поліцейські та військові  апарати.

Адміністративна відповідальність —  вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення (проступок), певного  примусового заходу адміністративного  впливу. Порядок та умови притягнення  до А. в. регулюються КУпАП.

Адміністративна юрисдикція — встановлена  законодавчими актами діяльність органів  державного управління та їх посадових  осіб щодо вирішення індивідуальних адміністративних спорів та застосу­вання  відповідних юридичних санкцій  стосовно правопорушників у адміністративному  порядку (без звернення до суду). А. ю. є складовою правоохоронної діяльності органів управління.

Адміністративне право — галузь права, сукупність правових норм, які  регулюють суспільні відносини  у сфері державноуправлінської  діяльності органів виконавчої влади  всіх рівнів, а також органів місцевого  самоврядування. Основним джерелом А.п. є КУпАП.

Адміністративне правопорушення (адміністративний проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено  адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення з метою її виховання, додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання  вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і  іншими особами.

Адміністративні правовідносини —  суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, які впливають на поведінку суб'єктів  у сфері державного управління та приводять до виник­нення між  ними правових зв'язків державновладного характеру.

Акти органів державної влади  — правова форма здійснення повноважень  органів державної влади. Форма  А.о.д.в., порядок їх видання і набуття  чинності залежить від належності органу, що видає акт, до тієї чи іншої гілки  державної влади та від його компетенції  і встановлюються законом або  іншим нормативним актом. А.о.д.в. можуть бути нормативними, які за юридичною  силою поділяються на закони та підзаконні акти, або правозастосовними, які  завжди є підзаконними актами.

Акти цивільного стану — юридичні факти (події та дії), які нерозривно пов'язані з фізичною особою і  започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. До А.ц.с. відносять засвідчені державою такі факти: народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття  громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення  та поновлення батьківських прав, зміна  імені, по батькові, прізвища, інвалідність, смерть тощо. Про здійснення реєстрації А.ц.с. заявникам видається відповідне свідоцтво.

Аналогія закону — застосування до суспільних відносин, які неврегульовані відповідною правовою нормою, норм права, які регулюють подібні  за змістом відносини у межах  певної галузі права. А. з. є засобом  вирішення конкретних юридичних  справ за наявності прогалин у  чинному законодавстві України. Не припускається застосування А.з. у галузях кримінального та адміністративного  права.

Аналогія права — застосування до суспільних відносин, які неврегульовані відповідною правовою нормою, і за відсутності норм права, які регулюють  подібні за змістом відносини, загальних  засад і принципів певної галузі права. А.п. використовується тоді, коли не можна застосовувати аналогію закона. Не припускається застосування А.п. у галузях кримінального та адміністративного права.

Антидемократичний режим — вид  державного режиму, при якому державна влада зосереджується в руках  неконтрольованої народом групи  осіб або в руках однієї особи  і здійснюється більш жорст­кими методами шляхом порушення прав і  свобод людини та усуненням можливостей  для вільного волевиявлення інтересів  різних груп населення. А.р. існує в  наступних формах: деспотичний, тиранічний, тоталітарний, авторитарний.

Апарат держави — система  державних органів, які уповноважені здійснювати державну владу та управління по виконанню завдань і функцій  держави.

Апатриди — див. Особа без  громадянства.

Апеляційний суд — орган судової  системи судів загальної юрисдикції, який є судом вищого рівня для  місцевих судів і нижчого стосовно Верховного Суду. В Україні діють  загальні та спеціалізовані А.с., які  розглядають справи у апеляційному порядку відповідно до процесуального закону, по першій інстанції, що віднесені  до їх підсудності законом, ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику тощо.

Б

 

Біпатриди — див. Подвійне громадянство.

Бланкетні норми права — норми, які відсилають суб'єктів права  до норм інших правових актів, які  необхідно виконувати

Буденна (непрофесійна) правосвідомість  — сукупність конкретних життєвих обставин, особистого правового досвіду  й отриманої освіти, що характеризує ставлення людини до чинного чи бажаного права і правової системи на побутовому рівні.

Буквальне (адекватне) тлумачення норм права — різновид тлумачення, коли роз'яснення змісту правової норми  повністю збігається з її текстуальною формою. Результат такого тлумачення повністю адекватний мовній формі його висловлення.

В

Верховна Рада України — єдиний, загальнонаціональний, представницький, колегіальний орган законодавчої влади  в Україні. ВР України є однопалатним парламентом, його головними функціями  є: представницька, законодавча, установча  та функція парламентського контролю. Конституційний склад ВР України  становить 450 народних депутатів, які  обираються на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування на 5 років  і здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Верховний Суд України — найвищий судовий орган у системі судів  загальної юрисдикції. ВС України  здійснює правосуддя, розглядає справи у касаційному порядку та у  порядку виключного провадження; забезпечує однакове застосування законодавства  усіма судами загальної юрисдикції, дає роз'яснення з питань судової  практики тощо.

Вето — акт глави держави, який забороняє або не допускає набрання законної сили прийнятого парламентом  закону. Розрізняють абсолютне В., тобто остаточне відхилення главою держави закону, прийнятого парламентом  та відкладальне В., тобто право глави  держави на повернення зі своїми зауваженнями та сформульованими пропозиціями переданого йому на підпис закону до парламенту для  повторного розгляду.

Виконавча влада одна з гілок  державної влади, єдина система  виконавчорозпорядчих державних органів, які здійснюють безпосереднє управління державними справами.

Виконання норм права — форма  безпосередньої реалізації зобов'язальних норм права, які передбачають активну  поведінку суб'єктів права щодо виконання покладених на них обов'язків, які пе­редбачені нормами права, незалежно від власного бажання.

Використання норм права — форма  безпосередньої реалізації уповноважувальних  норм права, які передбачають активну  чи пасивну поведінку суб'єктів  права, які на власний розсуд використовують за­кріплені у нормах права можливості щодо реалізації суб'єктивних прав і  юридичних обов'язків.

Вина — психічне ставлення особи  до вчинюваної противоправної дії або  бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В. є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину та однією з підстав кримінальної відповідальності за конкретно вчинений злочин.

Влада — у загальному розумінні  реальна здатність і можливість владноможного суб'єкта впливати на діяльність і поведінку людей, примушувати  їх виконувати його волю.

Внутрішні функції держави —  напрямки діяльності держави, що здійснюються у межах її території і в  яких конкретизується її внутрішня  політика відносно економічних, ідеологічних, культурних та інших сторін життя  суспільства.

г

Галузеві юридичні науки — юридичні науки, предметом дослідження яких є вивчення закономірностей правового  регулювання відповідних суспільних відносин. До Г.ю.н. належать конституційне  право, цивільне право, цивільне процесуальне право, кримінальне право, кримінальнопроцесуальне  право, адміністративне право, трудове  право тощо.

галузь права — сукупність правових норм, що регулюють якісно однорідну  сферу суспільних відносин специфічним  методом правового регулювання.

Гарантії прав і свобод людини і  громадянина — система методів  та механізмів забезпечення повного  і неухильного здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів  у реальній дійсності. Розрізняють  соціальноекономічні, політичні, ідеологічні  та юридичні гарантії.

Гіпотеза — складова частина  норми права, яка містить умови, обставини, за настанням чи ненастанням  яких суб'єкти мають здійснювати  свої права та обов'язки, непередбачені  у диспозиції цієї норми.

Глава держави — посадова особа  або колегіальний орган, що здійснює верховне представництво держави у  внутрішній та зовнішній політиці. Г.д. в Україні є Президент, який займає особливе місце у системі  органів державної влади, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Глава уряду — керівник вищого колегіального органу у системі  органів виконавчої влади. Г.у. в  Україні є Прем'єрміністр України, який входить до складу Кабінету Міністрів  України.

Громадська організація — добровільне  об'єднання громадян, яке створено для задоволення та захисту своїх  законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національнокультурних, спортивних та інших спільних інтересів. Засновниками Г.о. можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи  без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих Г.о. — 15річного віку. Г.о. діє на основі статуту.

Громадянин — фізична особа, яка перебуває у сталих юридично визначених взаємозв'язках із конкретною державою, що знаходить свій вираз  у наявності в особи відповідного громадянства.

Громадянське суспільство —  спільність вільних і рівноправних людей та їх об'єднань, кожній з яких держава забезпечує юридично рівні  можливості бути власником, користуватися  економічною сво

бодою, мати надійний соціальний захист, брати участь у політичному житті  держави.

Групова правосвідомість — правосвідомість  певних соціальних груп населення країни, яка формується навколо певної дії, окремого нормативноправового акта тощо.

Гуманітарні функції держави —  напрямки діяльності держави та її органів із забезпеченням кожній людині належних умов життя.

д

Делікт — діяння, що суперечить вимогам чинного законодавства, тобто правопорушення. Д. завдає шкоди  охоронюваним законом цінностям, інтересам  фізичної або юридичної особи, суспільним або державним інтересам. Особа, яка вчинила Д., у передбачених законом випадках притягується до юридичної  відповідальності.

Деліктоздатність — передбачена  нормами права здатність особи  нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних дій.

Демократичний режим — вид державного режиму, при якому державна влада  здійснюється на основі рівної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні й  діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини. Д.р. існує в  наступних формах: ліберальнодемократичний, консервативнодемократичний, радикальнодемократичний.

Держава — суверенна, політикотериторіальна  організація публічної влади  певних соціальних груп населення в  соціальнонеоднорідному суспільстві, яка має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права  робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а  також здійснювати керівництво  суспільством. Д.є. соціальним явищем, способом організації суспільс­тва, основним елементом його політичної системи, організацією політичної влади, повноваження якої поширюються на все  суспільство та офіційним представником  якої вона виступає.

Державна влада — особливий  різновид соціальної влади, яка поширюється  на все суспільство, має публічнополітичний характер, здійснюється від імені  держави спеціальними суб'єктами (органами держави та їхніми посадовими особами), які здатні регулювати і впливати на поведінку людей та спеціальними засобами домагатися здійснення своєї  волі.

Державна виконавча служба —  державний орган, який здійснює виконання  рішень судів та інших органів  відповідно до чинного законодавства  України.