24. Щодо особливих порядків
провадження в суді першої
інстанції
1. Вперше врегульовано
питання про спрощене провадження
щодо кримінальних проступків. Суд
за клопотанням прокурора або
слідчого, погодженого з прокурором,
має право розглянути обвинувальний
акт щодо вчинення кримінального
проступку без проведення судового
розгляду в судовому засіданні
за відсутності учасників судового
провадження, якщо обвинувачений, що
був представлений захисником, беззаперечно
визнав свою винуватість, не оспорює
встановлені досудовим розслідуванням
обставини і згоден з розглядом
обвинувального акта за його
відсутності, а потерпілий не
заперечує проти такого розгляду.Суд
у п’ятиденний строк з дня
отримання обвинувального акта
з клопотанням про його розгляд
у спрощеному провадженні вивчає
його та додані до нього
матеріали і ухвалює вирок. У
вироку суду за результатами
спрощеного провадження замість
доказів на підтвердження встановлених
судом обставин зазначаються
встановлені органом досудового
розслідування обставини, які не
оспорюються учасниками судового
провадження.
2. У зв’язку із введенням
суду присяжних КПК визначено,
суд присяжних утворюється при
місцевому загальному суді першої
інстанції.
3. У КПК дається вичерпний
перелік прав та обов’язків
присяжних. Згідно норм КПК присяжний
має право:1) брати участь у
дослідженні всіх відомостей
та доказів у судовому засіданні;2)
робити нотатки під час судового
засідання;3) з дозволу головуючого
ставити запитання обвинуваченому,
потерпілому, свідкам, експертам, іншим
особам, які допитуються; 4) просити
головуючого роз’яснити норми
закону, що підлягають застосуванню
під час вирішення питань, юридичні
терміни і поняття, зміст оголошених
у судовому засіданні документів,
ознаки злочину, у вчиненні якого
обвинувачується особа. Присяжний
зобов’язаний: 1) правдиво відповісти
на запитання головуючого і
учасників судового провадження
щодо можливих перешкод, передбачених
цим Кодексом або законом, для
його участі в судовому розгляді,
його стосунків з особами, які
беруть участь у кримінальному
провадженні, що підлягає розгляду,
та поінформованості про його
обставини, а також на вимогу
головуючого подати необхідну
інформацію про себе; 2) додержуватися
порядку в судовому засіданні
і виконувати розпорядження головуючого;
3) не відлучатися із залу судового
засідання під час судового
розгляду; 4) не спілкуватися без
дозволу головуючого з особами,
що не входять до складу
суду, стосовно суті кримінального
провадження та процесуальних
дій, що здійснюються (здійснювалися)
під час нього; 5) не збирати
відомості, що стосуються кримінального
провадження, поза судовим засіданням;
6) не розголошувати відомості, які
безпосередньо стосуються суті
кримінального провадження та
процесуальних дій, що здійснюються
(здійснювалися) під час нього, і
стали відомі присяжному у
зв’язку з виконанням його
обов’язків.
25. Щодо провадження в
суді апеляційної інстанції
1. Апеляційна скарга може
бути подана на вирок або
ухвалу про застосування чи
відмову у застосуванні примусових
заходів медичного або виховного
характеру – уже не протягом
п’ятнадцяти днів, а протягом
тридцяти днів з дня їх проголошення.
Разом з тим на інші ухвали
суду першої інстанції - протягом
семи днів з дня її оголошення,
а не протягом п’ятнадцяти
днів.
2. В апеляційній скарзі
мають міститися уже не тільки
прізвище, ім’я та по батькові
(найменування), місце проживання (перебування)
особи, яка подає апеляційну скаргу,
а також номер засобу зв’язку,
адреса електронної пошти, якщо
такі є. Конкретизовано сутність
клопотання особи, яка подає апеляційну
скаргу: це має бути клопотання
про дослідження доказів.
3. Для усунення недоліків
апеляційної скарги строк становить
уже не сім днів, а таку кількість
днів, яка визначається апеляційним
судом у межах п’ятнадцяти
днів.
4. Суду апеляційної інстанції
вперше надається право ухвалити
судове рішення за результатами
письмового провадження, якщо всі
учасники судового провадження
заявили клопотання про здійснення
провадження за їх відсутності.
Але при цьому слід зазначити,
що якщо під час письмового
провадження суд апеляційної
інстанції дійде висновку, що
необхідно провести апеляційний
розгляд, він призначає такий
розгляд.
5.За наслідками апеляційного
розгляду за скаргою на вирок
або ухвалу суду першої інстанції
суд апеляційної інстанції уже
не може повернути справу
прокуророві на додаткове
розслідування. Однобічність або неповнота
досудового розслідування уже не можуть
бути підставою для скасування або
зміни судового рішення судом апеляційної
інстанції.
6. Не з’ясування з достатньою
повнотою даних про особу засудженого
чи виправданого уже не може
бути підставою для визнання
судового розгляду неповним. Новим
видом істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону
стало здійснення судового провадження
за відсутності потерпілого, належним
чином не повідомленого про
дату, час і місце судового
засідання. Натомість уже не вважаються
істотними наступні порушення
вимог кримінально процесуального
закону: порушення права обвинуваченого
користуватися рідною мовою
чи мовою, якою він володіє, і
допомогою перекладача; провадження
розслідування справи
особою, яка підлягала відводу;
порушення таємниці наради суддів;
не підписання вироку будь-ким
із суддів; порушення вимоги
про обов'язковість пред'явлення
обвинувачення і матеріалів
розслідування для ознайомлення;
не затвердження обвинувального
висновку прокурором чи не
вручення його обвинуваченому; порушення
вимог щодо незмінності складу
суду, надання підсудному права
виступити в дебатах і з
останнім словом.
7. Додатковою підставою
для визнання неправильним застосування
кримінального закону, що тягне
за собою скасування або зміну
вироку стало призначення більш
суворого покарання, ніж передбачено
відповідною статтею (частиною статті)
закону України про кримінальну
відповідальність.
26. Щодо провадження в
суді касаційної інстанції
1. У касаційному порядку
уже не можуть бути оскаржені
вироки місцевих судів, якщо до
цього вони не переглядалися
в апеляційному порядку.
2. Суд касаційної інстанції
вправі вийти за межі касаційних
вимог, якщо цим не погіршується
становище не тільки засудженого
чи виправданого а й особи,
стосовно якої вирішувалося питання
про застосування примусових
заходів медичного чи виховного
характеру.
3. Суду касаційної інстанції
вперше надається право ухвалити
судове рішення за результатами
письмового провадження, якщо
всі учасники судового провадження
заявили клопотання про здійснення
провадження за їх відсутності.
4. Обвинувальний вирок, ухвалений
судом першої чи апеляційної
інстанції, ухвалу суду апеляційної
інстанції щодо вироку суду
першої інстанції може бути
скасовано у зв’язку уже не
тільки з необхідністю застосувати
закон про більш тяжке кримінальне
правопорушення чи суворіше покарання,
а і у зв’язкуз можливістю
в інший спосіб погіршити становище
засудженого лише у разі, якщо
з цих підстав касаційну скаргу
подав прокурор, потерпілий чи
його представник.
27. Щодо провадження за
нововиявленими обставинами
1. Розширено перелік обставин,
які визнаються нововиявленими.
До цього переліку додано, зокрема:
скасування судового рішення, яке
стало підставою для ухвалення
вироку чи постановлення ухвали,
що належить переглянути та
визнання Конституційним Судом
України неконституційності закону,
іншого правового акта чи їх
окремого положення, застосованого
судом. Разом з тим слід зазначити,
що в КПК міститься застереження,
відповідно до якого перегляд
судових рішень за нововиявленими
обставинами у разі прийняття
нових законів, інших нормативно-правових
актів, якими скасовані закони та інші
нормативно-правові акти, що діяли на час
здійснення провадження, не допускається.
2. Заяву про перегляд
судового рішення за
нововиявленими обставинами мають
право подавати уже не тільки
Генеральний прокурор України
та його заступники, прокурор
Автономної Республіки Крим,
прокурор області, прокурор міст
Києва і Севастополя, військовий
прокурор (на правах прокурора
області), а будь – які учасники
судового провадження.
3. Заяву про перегляд
судового рішення за нововиявленими
обставинами може бути подано
уже не протягом року, а протягом
трьох місяців після того,
як особа, яка звертається
до суду, дізналася або могла
дізнатися про ці обставини.
28. Щодо кримінального
провадження на підставі угод
1. Вперше передбачена можливість
укладення наступних видів угод
кримінальному провадженні:1) угода
про примирення між потерпілим
та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним
чи обвинуваченим про визнання
винуватості.
2. Угода про примирення
може бути укладена за ініціативою
потерпілого, підозрюваного або
обвинуваченого. Домовленості стосовно
угоди про примирення можуть
проводитися самостійно потерпілим
і підозрюваним чи обвинуваченим,
захисником і представником або
за допомогою іншої особи, погодженої
сторонами кримінального провадження
(крім слідчого, прокурора або
судді). Угода про визнання винуватості
може бути укладена за ініціативою
прокурора або підозрюваного
чи обвинуваченого. Угода про
примирення між потерпілим та
підозрюваним чи обвинуваченим
може бути укладена у провадженні
щодо кримінальних проступків, злочинів
невеликої чи середньої тяжкості
та у кримінальному провадженні
у формі приватного обвинувачення.
3. Угода про визнання
винуватості між прокурором та
підозрюваним чи обвинуваченим
може бути укладена у провадженні
щодо кримінальних проступків, злочинів
невеликої чи середньої тяжкості,
тяжких злочинів, внаслідок яких
шкода завдана лише державним
чи суспільним інтересам. Укладення
угоди про визнання винуватості
у кримінальному провадженні, в
якому бере участь потерпілий,
не допускається.
4. Укладення угоди про
примирення або про визнання
винуватості може ініціюватися
в будь-який момент після повідомлення
особі про підозру до виходу
суду до нарадчої кімнати для
ухвалення вироку.
5. У разі недосягнення
згоди щодо укладення угоди
факт її ініціювання і твердження,
що були зроблені з метою
її досягнення, не можуть розглядатися
як відмова від обвинувачення
або як визнання своєї винуватості.
7. У разі якщо кримінальне
провадження здійснюється щодо
кількох осіб, які підозрюються
чи обвинувачуються у вчиненні
одного або кількох кримінальних
правопорушень, і згода щодо укладення
угоди досягнута не з усіма
підозрюваними чи обвинуваченими,
угода може бути укладена з
одним (кількома) з підозрюваних
чи обвинувачених. Кримінальне провадження
щодо особи (осіб), з якими досягнуто
згоди, підлягає виділенню в окреме
провадження. У разі якщо в
кримінальному провадженні беруть
участь кілька потерпілих від
одного кримінального правопорушення,
угода може бути укладена та
затверджена лише з усіма потерпілими.
У разі якщо в кримінальному
провадженні беруть участь кілька
потерпілих від різних кримінальних
правопорушень, і згода щодо укладення
угоди досягнута не з усіма потерпілими,
угода може бути укладена з одним (кількома)
з потерпілих. Кримінальне провадження
щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає
виділенню в окреме провадження.
8. Суд перевіряє угоду
на відповідність вимогам цього
Кодексу та/або закону. Суд відмовляє
в затвердженні угоди, якщо: 1) умови
угоди суперечать вимогам цього
Кодексу та/або закону, в тому
числі допущена неправильна правова
кваліфікація кримінального правопорушення,
яке є більш тяжким ніж те,
щодо якого передбачена можливість
укладення угоди; 2) умови угоди
не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права,
свободи чи інтереси сторін
або інших осіб; 4) існують обґрунтовані
підстави вважати, що укладення
угоди не було добровільним, або
сторони не примирилися; 5) очевидна
неможливість виконання обвинуваченим
взятих на себе за угодою
зобов’язань; 6) відсутні фактичні
підстави для визнання винуватості.
9. Якщо суд переконається,
що угода може бути затверджена,
він ухвалює вирок, яким затверджує
угоду і призначає узгоджену
сторонами міру покарання.
29. Щодо кримінального
провадження у формі приватного
обвинувачення
1. Кримінальним провадженням
у формі приватного обвинувачення
вважається провадження, яке
може бути розпочате слідчим,
прокурором лише на підставі
заяви потерпілого щодо кримінальних
правопорушень, перелік яких дуже
розширено у новому КПК (число
таких кримінальних правопорушень
перевищує п’ять десятків. Це
злочини, які завдають шкоди переважно
приватним інтересам особи і
не заподіюють безпосередньої
шкоди державі).
2. За новим КПК на
потерпілого уже не покладається
обов’язок підтримання з цього
приводу обвинувачення в суді.
3.Відшкодування шкоди
потерпілому у кримінальному
провадженні у формі приватного
обвинувачення може відбуватися
на підставі угоди про примирення
або без неї.
30.Щодо кримінального провадження
щодо окремої категорії осіб
1. Вперше у КПК врегульовано
питання про кримінальне провадження
щодо окремої категорії осіб.
Особливий порядок кримінального
провадження застосовується стосовно:1)
народного депутата України; 2) судді
Конституційного Суду України, професійного
судді, а також присяжного і
народного засідателя на час
здійснення ними правосуддя; 3) кандидата
у Президенти України; 4) Уповноваженого
Верховної Ради України з прав
людини; 5) Голови Рахункової палати,
його першого заступника, заступника,
головного контролера та секретаря
Рахункової палати; 6) депутата місцевої
ради; 7) адвоката; 8) Генерального прокурора
України, його заступника.
2. КПК визначено осіб, якими
здійснюється письмове повідомлення
про підозру цій окремій категорії
осіб: 1) адвокату, депутату місцевої
ради, депутату Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, сільському,
селищному, міському голові - Генеральним
прокурором України, його заступником,
прокурором Автономної Республіки
Крим, області, міст Києва або
Севастополя в межах його повноважень;
2) народному депутату України, кандидату
у Президенти України, Уповноваженому
Верховної Ради України з прав
людини, Голові Рахункової палати,
його першому заступнику, заступнику,
головному контролеру, секретарю
Рахункової палати, заступникам
Генерального прокурора України - Генеральним
прокурором України; 3) судді Конституційного
Суду України, професійному судді, присяжному
та народному засідателю на час здійснення
ними правосуддя - Генеральним прокурором
України або його заступником; 4) Генеральному
прокурору України - заступником Генерального
прокурора України.