26. Для того, щоб особа
вважалася цивільним позивачем,
уже не вимагається винесення
постанови органом досудового
розслідування чи суддею. Права
та обов’язки цивільного позивача
виникають з моменту подання
позовної заяви органу досудового
розслідування або суду. Цивільним
позивачем у кримінальному провадженні
є уже не тільки фізична
особа, якій кримінальним правопорушенням
або іншим суспільно небезпечним
діянням завдано майнової шкоди,
а й фізична особа, якій
кримінальним правопорушенням або
іншим суспільно небезпечним
діянням завдано моральної шкоди.
Представником цивільного позивача,
цивільного відповідача у кримінальному
провадженні може бути уже
тільки адвокат, а не просто
фахівець у галузі права.
27. Розширено коло осіб,
які не можуть бути допитані
як свідки. До цього переліку,
зокрема, додано: журналістів - про
відомості, які містять конфіденційну
інформацію професійного характеру,
надану за умови нерозголошення
авторства або джерела інформації;
осіб, які брали участь в укладенні
та виконанні угоди про примирення
в кримінальному провадженні, - про
обставини, які стали їм відомі
у зв’язку з участю в укладенні
та виконанні угоди про примирення;
осіб, до яких застосовані заходи безпеки,
- щодо дійсних даних про їх особи; осіб,
які мають відомості про дійсні дані про
осіб, до яких застосовані заходи безпеки,
- щодо цих даних.
28. Свідок уже не вправі
подавати скарги прокурору на
дії дізнавача і слідчого. На
свідка покладається додатковий
обов’язок:не розголошувати без
дозволу слідчого, прокурора, суду
відомості, які безпосередньо стосуються
суті кримінального провадження
та процесуальних дій, що здійснюються
(здійснювалися) під час нього, і
які стали відомі свідку у
зв’язку з виконанням його
обов’язків.
29. Вперше в КПК врегульовано
правовий статус перекладача. Перекладач
(сурдоперекладач) залучається сторонами
кримінального провадження або
слідчим суддею чи судом у
разі необхідності у кримінальному
провадженні перекладу пояснень,
показань або документів. Перекладач
має право: 1) ставити запитання
з метою уточнень для правильного
перекладу; 2) знайомитися з протоколами
процесуальних дій, в яких він
брав участь, і подавати до
них зауваження; 3) одержати винагороду
за виконаний переклад та відшкодування
витрат, пов’язаних із його залученням
до кримінального провадження; 4)
заявляти клопотання про забезпечення
безпеки у випадках, передбачених
законом. Перекладач зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого,
прокурора, слідчого судді чи
суду; 2) заявити самовідвід за
наявності обставин, передбачених
КПК; 3) здійснювати повний і правильний
переклад, посвідчувати правильність
перекладу своїм підписом;4) не
розголошувати без дозволу слідчого,
прокурора, суду відомості, які безпосередньо
стосуються суті кримінального
провадження та процесуальних
дій, що здійснюються (здійснювалися)
під час нього, і які стали
відомі перекладачу у зв’язку
з виконанням його обов’язків.
30. Як експерт може бути
викликана уже не будь-яка особа,
що має необхідні знання
для дачі висновку з досліджуваних
питань, а тільки особа, яка володіє
науковими, технічними або іншими
спеціальними знаннями та має
право відповідно до Закону
України "Про судову експертизу"
на проведення експертизи. Не
можуть бути експертами особи,
які перебувають у службовій
або іншій залежності від сторін
кримінального провадження або
потерпілого. На експерта покладаються
деякі нові обов’язки: особисто
провести повне дослідження і
дати обґрунтований та об’єктивний
письмовий висновок на поставлені
йому запитання, а в разі необхідності
- роз’яснити його; забезпечити збереження
об’єкта експертизи. Якщо дослідження
пов’язане з повним або частковим
знищенням об’єкта експертизи
або зміною його властивостей,
експерт повинен одержати на
це дозвіл від особи, яка залучила
експерта; заявити самовідвід за
наявності обставин, передбачених
КПК.
31. Вперше в КПК врегульовано
правовий статус спеціаліста. Ним
у кримінальному провадженні
вважається особа, яка володіє
спеціальними знаннями та навичками
застосування технічних або інших
засобів і може надавати консультації
під час досудового розслідування
і судового розгляду з питань,
що потребують відповідних спеціальних
знань і навичок. Спеціаліст може
бути залучений для надання
безпосередньої технічної допомоги
(фотографування, складення схем, планів,
креслень, відбір зразків для
проведення експертизи тощо) сторонами
кримінального провадження під
час досудового розслідування
і судом під час судового
розгляду. Сторони кримінального
провадження мають право під
час судового розгляду заявляти
клопотання про залучення спеціаліста
або використання його пояснень
і допомоги. Спеціаліст має право:
1) ставити запитання учасникам
процесуальної дії з дозволу
сторони кримінального провадження,
яка його залучила, чи суду; 2) користуватися
технічними засобами, приладами
та спеціальним обладнанням;
3) звертати увагу сторони кримінального
провадження, яка його залучила, або суду
на характерні обставини чи особливості
речей і документів; 4) знайомитися з протоколами
процесуальних дій, в яких він брав участь,
і подавати до них зауваження; 5) одержувати
винагороду за виконану роботу та відшкодування
витрат, пов’язаних із його залученням
до кримінального провадження; 6) заявляти
клопотання про забезпечення безпеки
у випадках, передбачених законом. Спеціаліст
зобов’язаний: 1) прибути за викликом до
слідчого, прокурора, суду і мати при собі
необхідні технічне обладнання, пристрої
та прилади; 2) виконувати вказівки сторони
кримінального провадження, яка його залучила,
чи суду та давати пояснення з поставлених
запитань; 3) не розголошувати відомості,
які безпосередньо стосуються суті кримінального
провадження та процесуальних дій, що
здійснюються (здійснювалися) під час
нього, і які стали відомі спеціалісту
у зв’язку з виконанням його обов’язків;
4) заявити самовідвід за наявності обставин,
передбачених КПК.
4. Щодо доказів і доказування
1. Вперше у КПК вводяться
поняття і дається дефініція
належності та допустимості доказів.
Ця новела унеможливить певні
зловживання з боку сторони
обвинувачення та долучення до
матеріалів справи матеріальних
об'єктів, які за своєю суттю
не можуть бути доказами (наприклад,
записи на власних блогах в
мережі Інтернет). Відповідно до
ст. 85 КПК належними є докази,
які прямо чи непрямо підтверджують
існування чи відсутність обставин,
що підлягають доказуванню у
кримінальному провадженні, та інших
обставин, які мають значення
для кримінального провадження,
а також достовірність чи недостовірність,
можливість чи неможливість використання
інших доказів. Недопустимими вважаються
докази, отримані внаслідок істотного
порушення прав та свобод людини,
гарантованих Конституцією та
законами України, міжнародними
договорами, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою
України, а також будь-які інші
докази, здобуті завдяки інформації,
отриманій внаслідок істотного
порушення прав та свобод людини.
КПК також визначено, які саме
діяння суд зобов’язаний визнати
істотними порушеннями прав людини
і основоположних свобод: 1) здійснення
процесуальних дій, які потребують
попереднього дозволу суду, без
такого дозволу або з порушенням
його суттєвих умов; 2) отримання
доказів внаслідок катування, жорстокого,
нелюдського або такого, що принижує
гідність особи, поводження або
погрози застосування такого
поводження; 3) порушення права особи
на захист; 4) отримання показань
чи пояснень від особи, яка
не була повідомлена про своє
право відмовитися від давання
показань та не відповідати
на запитання, або їх отримання
з порушенням цього права; 5) порушення
права на перехресний допит; 6)
отримання показань від свідка,
який надалі буде визнаний
підозрюваним чи обвинуваченим
у цьому кримінальному провадженні.
2. У кримінальному провадженні
підлягають доказуванню: уже не
тільки винуватість обвинуваченого
у вчиненні кримінального правопорушення,
а й форма вини; уже не тільки
мотив, а і мета вчинення
кримінального правопорушення; уже
не характер шкоди, завданої кримінальним
правопорушенням, а її вид, а також
розмір процесуальних витрат; уже
не тільки обставини, які впливають
на ступінь тяжкості вчиненого
кримінального правопорушення, характеризують
особу обвинуваченого, обтяжують
чи пом’якшують покарання, а й
обставини які виключають кримінальну
відповідальність або є підставою
закриття кримінального провадження,
а також обставини, що є підставою
для звільнення від кримінальної
відповідальності або покарання.
Разом з тим уже не підлягає доказуванню
розмір витрат закладу охорони здоров'я
на стаціонарне лікування потерпілого
від злочинного діяння.
3. Вперше врегульовано
питання про способи збору
доказів стороною захисту та
потерпілим. Збирання доказів здійснюється
ними шляхом витребування та
отримання від органів державної
влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ, організацій, службових
та фізичних осіб речей, копій
документів, відомостей, висновків
експертів, висновків ревізій, актів
перевірок; ініціювання проведення
слідчих (розшукових) дій, негласних
слідчих (розшукових) дій та інших
процесуальних дій, а також шляхом
здійснення інших дій, які здатні
забезпечити подання суду належних
і допустимих доказів. Ініціювання
стороною захисту, потерпілим проведення
слідчих (розшукових) дій здійснюється
шляхом подання слідчому, прокурору
відповідних клопотань. Постанова
слідчого, прокурора про відмову
в задоволенні клопотання про
проведення слідчих (розшукових) дій,
негласних слідчих (розшукових) дій
може бути оскаржена слідчому
судді.
4. Вперше врегульовано
питання про способи з’ясування
достовірності показань свідка.
Сторони кримінального провадження
мають право ставити свідку
запитання щодо його можливості
сприймати факти, про які він
дає показання, а також щодо
інших обставин, які можуть мати
значення для оцінки достовірності
показань свідка. Для доведення
недостовірності показань свідка
сторона має право надати показання,
документи, які підтверджують його
репутацію, зокрема, щодо його засудження
за завідомо неправдиві показання,
обман, шахрайство або інші діяння,
що підтверджують нечесність
свідка.
5. Судові вперше надається
право визнати допустимим доказом
показання з чужих слів незалежно
від можливості допитати особу,
яка надала первинні пояснення,
у виняткових випадках, якщо такі
показання є допустимим доказом
згідно з іншими правилами
допустимості доказів. Суд може
визнати доказами показання з
чужих слів, якщо сторони погоджуються
визнати їх доказами. При цьому
слід зазначити, що суд має
право визнати допустимим доказом
показання з чужих слів, якщо
підозрюваний, обвинувачений створив
або сприяв створенню обставин,
за яких особа не може бути
допитана. Крім того показання
з чужих слів не може бути
допустимим доказом факту чи
обставин, на доведення яких вони
надані, якщо показання не підтверджується
іншими доказами, визнаними допустимими
згідно з правилами, відмінними
від положень частини другої
цієї статті. І у будь-якому
разі не можуть бути визнані
допустимим доказом показання
з чужих слів, якщо вони даються
слідчим, прокурором, співробітником
оперативного підрозділу або
іншою особою стосовно пояснень
осіб, наданих слідчому, прокурору
або співробітнику оперативного
підрозділу під час здійснення
ними кримінального провадження.
6. Вперше у КПК дається
дефініція висновку експерта. Згідно
ст. 101 КПК висновок експерта - це
докладний опис проведених експертом
досліджень та зроблені за
їх результатами висновки, обґрунтовані
відповіді на запитання, поставлені
особою, яка залучила експерта, або
слідчим суддею чи судом, що
доручив проведення експертизи.
7. Суд уже не вправі
обґрунтовувати судові рішення
показаннями, наданими слідчому, прокурору,
або посилатися на них. До прийняття
нового КПК існувала практика,
при якій особу могли не
викликати до суду для дачі
свідчень, а лише оголошували
її показання, надані на досудовому
слідстві. Проте це позбавляло
сторону захисту її права також
задавати запитання свідку обвинувачення
і тим самим порушувало принцип
рівності та змагальності процесу.
Прийняття такої редакції статті
усуває дану прогалину.
5. Щодо заходів забезпечення
кримінального провадження і
підстав їх застосування
1.Вперше вводиться поняття
«заходи забезпечення кримінального
провадження». Ці заходи застосовуються
з метою досягнення дієвості
цього провадження. Заходи забезпечення
кримінального провадження застосовуються
на підставі ухвали слідчого
судді або суду, за винятком
випадків, передбачених КПК.
2. КПК допускає застосування
заходів забезпечення кримінального
провадження із значними обмеженнями.
Не допускається застосування
заходів забезпечення кримінального
провадження, якщо слідчий, прокурор
не доведе, що: 1) існує обґрунтована
підозра щодо вчинення кримінального
правопорушення такого ступеня
тяжкості, що може бути підставою
для застосування заходів забезпечення
кримінального провадження; 2) потреби
досудового розслідування виправдовують
такий ступінь втручання у
права і свободи особи, про
який ідеться в клопотанні
слідчого, прокурора; 3) може бути
виконане завдання, для виконання
якого слідчий, прокурор звертається
із клопотанням.
6.Щодо виклику слідчим,
прокурором, судового виклику і
приводу
1. Розширено перелік способів
виклику осіб до слідчого прокурора
і суду. Особа може викликатися
до слідчого, прокурора, слідчого
судді, суду шляхом вручення повістки
про виклик, надіслання її уже
не тільки поштою, а й електронною
поштою чи факсимільним зв'язком.
Вперше врегульовано питання
про мінімальний строк повідомлення
особи про виклик. Особа має
отримати повістку про виклик
або бути повідомленою про
нього іншим шляхом не пізніше
ніж за три дні до дня, коли
вона зобов’язана прибути за
викликом.