4. Дещо розширюється коло
злочинів, які стали підслідними
органам безпеки. Слідчі органів
державного бюро розслідувань
здійснюють досудове розслідування
кримінальних правопорушень, вчинених
службовими особами, які займають
особливо відповідальне становище
відповідно до частини першої
статті 9 Закону України "Про державну
службу", особами, посади яких
віднесено до 1-3 категорій посад,
суддями та працівниками правоохоронних
органів.
14. Щодо слідчих (розшукових)
дій
1. Вперше на законодавчому
рівні закріплено поняття слідчих
дій. Відповідно до ст.. 223 КПК слідчі
(розшукові) дії є діями, спрямованими
на отримання (збирання) доказів
або перевірку вже отриманих
доказів у конкретному кримінальному
провадженні. Підставами для проведення
слідчої (розшукової) дії є наявність
достатніх відомостей, що вказують
на можливість досягнення її
мети. Відкритість досудового розслідування
забезпечується покладанням на
слідчого обов’язку повідомляти
всіх учасників кримінального
провадження про проведення будь-яких
процесуальних дій, у тому числі
і слідчих (розшукових) дій та
їх результати. Цим забезпечується
обізнаність сторони захисту
про хід досудового розслідування
і нівелюється будь-яка можливість
зберегти у таємниці одержання
доказової інформації. Вперше передбачено
можливість заявлення клопотань
слідчому, прокурору підозрюваним,
його законним представником
або захисником про проведення
слідчих (розшукових) дій. Також вперше
стороні захисту надано право
самостійно залучати експертів
на договірних умовах для проведення
експертизи. Отриманий висновок
експерта подається до суду
і має однакове доказове значення
під час його оцінки слідчим
суддею.
2. Понятими не можуть
бути уже не тільки потерпілий,
родичі підозрюваного, обвинуваченого
і потерпілого, працівники правоохоронних
органів, а також особи, заінтересовані
в результатах кримінального
провадження.
3. Вперше вводяться часові
обмеження тривалості допиту. Допит
не може продовжуватися без
перерви понад дві години, а
в цілому - понад вісім годин
на день.
4. Вперше передбачається
можливість проведення виїзного
судового засідання для допиту
тяжко хворого свідка чи потерпілого.
5. Допит малолітньої або
неповнолітньої особи проводиться
виключно у присутності законного
представника, педагога або психолога,
а за необхідності - лікаря. За
нормами КПК 1961 року допит свідка
у віці від 14 до 16 років проводився
у присутності вище зазначених
осіб тільки, якщо слідчий вважав
це за необхідне. Разом з тим
вперше слідчому і прокурору
надається можливість у виняткових
випадках, коли участь законного
представника може завдати шкоди
інтересам малолітнього або неповнолітнього
свідка, потерпілого, за клопотанням
малолітнього або неповнолітнього
чи з власної ініціативи обмежити
участь законного представника
у виконанні окремих слідчих (розшукових)
дій або усунути його від
участі у кримінальному провадженні
та залучити замість нього
іншого законного представника.
Вперше вводяться часові обмеження
тривалості допиту малолітнього
і неповнолітнього свідка. Допит
малолітньої або неповнолітньої
особи не може продовжуватися
без перерви понад одну годину,
а загалом - понад дві години
на день.
6. Особа, яка підлягає впізнанню,
пред’являється особі, яка впізнає,
разом з іншими особами тієї
ж статі, яких має бути не
менше трьох і які не мають
різких відмінностей уже не
тільки у зовнішності та одязі,
а й у віці. За необхідності
впізнання може провадитися не
тільки за фотознімками, а
й матеріалами відеозапису. Вперше
передбачається можливість здійснення
пред’явлення особи для впізнання за
голосом або ходою.
7. КПК уже не вимагає
присутності понятих при пред’явленні
для впізнання особи та речей.
8. Вперше передбачається
можливість проведення допиту, впізнання
у режимі відеоконференції під
час досудового розслідування.
9. Обшук будь-якого володіння
особи може проводитися виключно
на підставі ухвали слідчого
судді.
10.Абсолютною новелою КПК
є норма, яка передбачає можливість
проведення допиту та впізнання
у режимі відео конференції. Це
нововведення виключає маніпулювання
щодо затягування процесу досудового
розслідування і дозволяє одержати
процесуально значущу інформацію
у максимально стислі строки,
а також сприяє економії коштів,
які виділяються на організацію
діяльності правоохоронних органів,
у тому числі здійснення процесу
досудового розслідування кримінальних
правопорушень. У цьому випадку
законодавець вводить поняття
дистанційного досудового розслідування,
визначає поважні причини та
підстави його здійснення.
11. Новий КПК змінює
назву такої слідчої дії як
очна ставка, на проведення одночасного
допиту декількох осіб. Розширюється
коло учасників даної процесуальної
дії. Якщо раніше, виявивши розбіжності
у показаннях трьох осіб, необхідно
було провести три очні ставки,
щоб зясувати об’єктивну істину,
то за новим КПК процедура
спрощується можливістю проведення
допиту цих же трьох і більше
осіб у межах однієї слідчої
(розшукової) дії – допиту.
15. Щодо негласних слідчих
(розшукових) дій
1. Вперше у КПК вводиться
глава «Негласні слідчі (розшукові
)дії». Це означає, що ц дії у
кодексі отримали спеціальне
врегулювання, на відміну від
попереднього кодексу, де ці дії
регулювалися так само як і
гласні слідчі дії. Вперше у
кримінально-процесуальній доктрині
на законодавчому рівні закріплено
вичерпний перелік негласних (слідчих)
розшукових дій. До них у новому
КПК законодавець відносить наступні:
аудіо-, відеоконтроль особи; накладення
арешту на кореспонденцію; огляд
і виїмка кореспонденції; зняття
інформації з транспортних телекомунікаційних
мереж; зняття інформації з електронних
інформаційних систем; обстеження
публічно недоступних місць, житла
чи іншого володіння особи; установлення
місцезнаходження радіоелектронного
засобу; спостереження за особою,
річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль
місця; контроль за вчиненням
злочину; виконання спеціального
завдання з розкриття злочинної
діяльності організованої групи
чи злочинної організації.
2. Фіксація ходу і результатів
негласних слідчих (розшукових) дій
за новим КПК, на відміну
від попереднього, повинна відповідати
загальним правилам фіксації
кримінального провадження. Таким
чином, спрощується використання
документів, складених за результатами
проведення негласних слідчих (розшукових)
дій, порівняно з оперативно-розшуковими
діями. Результати негласних слідчих
(розшукових) дій використовуватимуться
при доказуванні на тих самих
підставах, що й результати проведення
інших слідчих дій.
3. КПК 1960 року не надавав
можливості об’єктам оперативно-розшукових
заходів отримати інформацію
щодо проведення щодо них відповідних
заходів. Новий КПК цю проблему
вирішує. Відповідно до ст. 253 особи,
конституційні права яких були
тимчасово обмежені під час
проведення негласних слідчих (розшукових)
дій, а також підозрюваний, його
захисник мають бути письмово
повідомлені прокурором або за його дорученням
слідчим про таке обмеження. Конкретний
час повідомлення визначається із урахуванням
наявності чи відсутності загроз для досягнення
мети досудового розслідування, суспільної
безпеки, життя або здоров’я осіб, які
причетні до проведення негласних слідчих
(розшукових) дій. Відповідне повідомлення
про факт і результати негласної слідчої
(розшукової) дії повинне бути здійснене
протягом дванадцяти місяців з дня припинення
таких дій, але не пізніше звернення до
суду з обвинувальним актом.
4. Вперше у КПК дається
дефініція приватного спілкування.
За новим КПК спілкування вважається
приватним, якщо інформація передається
та зберігається за таких фізичних
чи юридичних умов, при яких
учасники спілкування можуть
розраховувати на захист інформації
від втручання інших осіб. Втручанням
у приватне спілкування вважається
доступ до змісту спілкування
за умов, якщо учасники спілкування
мають достатні підстави вважати,
що спілкування є приватним.
5. Різновидами втручання
в приватне спілкування є:1) аудіо-,
відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд
і виїмка кореспонденції; 3) зняття
інформації з транспортних телекомунікаційних
мереж; 4) зняття інформації з електронних
інформаційних систем. Втручання
у приватне спілкування захисника,
священнослужителя з підозрюваним,
обвинуваченим, засудженим, виправданим
заборонене. Втручання у приватне
спілкування можливе виключно
за ухвалою слідчого судді.
6. Вперше врегульовано
питання про зняття інформації
з транспортних телекомунікаційних
мереж та з електронних інформаційних
систем.
7. Вперше слідчим надається
право обстеження публічно недоступних
місць, житла чи іншого володіння
особи шляхом таємного проникнення
в них, у тому числі з використанням
технічних засобів, з метою: 1) виявлення
і фіксації слідів вчинення
тяжкого або особливо тяжкого
злочину, речей і документів, що
мають значення для їх досудового
розслідування; 2) виготовлення копій
чи зразків зазначених речей
і документів; 3) виявлення та вилучення
зразків для дослідження під
час досудового розслідування
тяжкого або особливо тяжкого
злочину; 4) виявлення осіб, які розшукуються;
5) встановлення технічних засобів
аудіо-, відеоконтролю особи.
8. Вперше передбачено проведення
таких негласних слідчих дій
як установлення місцезнаходження
радіоелектронного засобу та
контроль за вчиненням злочину.
16. Щодо повідомлення про
підозру
1. Вперше вводиться інститут
повідомлення про підозру (дещо
схоже між стадією порушення
кримінальної справи щодо особи
та пред’явлення обвинувачення
за КПК 1960 року). Повідомлення про
підозру може існувати виключно
у письмовій формі. Воно вручається
особі в день його складення
слідчим або прокурором.
2. КПК встановлено виключні
випадки обов’язкового повідомлення
про підозру: 1) затримання особи
на місці вчинення кримінального
правопорушення чи безпосередньо
після його вчинення; 2) обрання
до особи одного з передбачених
цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів
для підозри особи у вчиненні
кримінального правопорушення.
3. Письмове повідомлення
про підозру затриманій особі
вручається не пізніше двадцяти
чотирьох годин з моменту її
затримання. У разі якщо особі
не вручено повідомлення про
підозру після двадцяти чотирьох
годин з моменту затримання, така
особа підлягає негайному звільненню.
4. Новим КПК внесено
зміни до порядку набуття статусу
підозрюваного. Підозрюваним є особа,
якій повідомлено про підозру,
або особа, яка затримана за
підозрою у вчиненні кримінального
правопорушення. Одночасно змінено
момент набуття особою статусу
обвинуваченого. КПК 1960 року передбачав,
що обвинуваченим є особа, щодо
якої винесена постанова про
притягнення як обвинуваченого.
На відміну від цього новий
КПК визнає обвинуваченим особу,
обвинувальний акт щодо якої
переданий до суду. Тобто на
досудовому провадженні буде
тільки один суб’єкт, щодо якого
здійснюватиметься кримінальне
переслідування, - підозрюваний.
17. Щодо зупинення досудового
розслідування
1. Новою підставою для
зупинення досудового розслідування
стала наявна необхідність виконання
процесуальних дій у межах
міжнародного співробітництва.
2. Вперше сторона захисту,
потерпілий одержали право на
оскарження постанови про зупинення
досудового розслідування.
3. Вперше передбачається
можливість відновлення зупиненого
досудового розслідування у разі
скасування слідчим суддею постанови
про зупинення досудового розслідування.
18. Щодо закінчення досудового
розслідування та продовження
строку досудового розслідування
1. Додатковими підставами
для закриття кримінального провадження,
зокрема стали: не встановлені
достатні докази для доведення
винуватості особи в суді і
вичерпані можливості їх отримати;
набрав чинності закон, яким скасована
кримінальна відповідальність за
діяння, вчинене особою; 6) існує вирок
по тому самому обвинуваченню,
що набрав законної сили, або
постановлена ухвала суду про
закриття кримінального провадження
по тому самому обвинуваченню;
потерпілий, а у випадках, передбачених
цим Кодексом, його представник
відмовився від обвинувачення
у кримінальному провадженні
у формі приватного обвинувачення.
правопорушення здійснюється судом.
2. Прокурор може направити
до суду клопотання про звільнення
підозрюваного від кримінальної
відповідальності тільки після
ознайомлення з ним потерпілого
та з’ясувавши його думку щодо
можливості звільнення підозрюваного
від кримінальної відповідальності.
При розгляді клопотання суд
зобов’язаний з’ясувати думку
потерпілого щодо можливості
звільнення підозрюваного, обвинуваченого
від кримінальної відповідальності.
3. На прокурора або слідчого
за його дорученням вперше
покладається обов’язок надання
доступу до тих матеріалів
досудового розслідування, які можуть
містити докази, які самі по
собі або в сукупності з
іншими доказами можуть бути
використані для доведення невинуватості
або меншого ступеня винуватості
обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню
покарання.
4.На сторону захисту
вперше покладається обов’язок
за запитом прокурора надати
доступ та можливість скопіювати
або відобразити відповідним
чином будь-які речові докази
або їх частини, документи або
копії з них, а також надати
доступ до житла чи іншого
володіння, якщо вони знаходяться
у володінні або під контролем
сторони захисту, якщо сторона
захисту має намір використати
відомості, що містяться в них,
як докази у суді.Сторона захисту
має право не надавати прокурору
доступ до будь-яких матеріалів,
які можуть бути використані
прокурором на підтвердження
винуватості обвинуваченого у
вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішення питання про віднесення конкретних
матеріалів до таких, що можуть бути використані
прокурором на підтвердження винуватості
обвинуваченого у вчиненні кримінального
правопорушення і, як наслідок, прийняття
рішення про надання чи ненадання прокурору
доступу до таких матеріалів, може бути
відкладено до закінчення ознайомлення
сторони захисту з матеріалами досудового
розслідування.
5. На сторони кримінального
провадження вперше покладається
обов’язок письмово підтвердити
протилежній стороні, а потерпілий
- прокурору факт надання їм
доступу до матеріалів із зазначенням
найменування таких матеріалів.
6. На сторони кримінального
провадження вперше покладається
обов’язок здійснювати відкриття
одне одній додаткових матеріалів,
отриманих до або під час
судового розгляду. Якщо сторона
кримінального провадження не
здійснить відкриття матеріалів
відповідно до положень цієї
статті, суд не має права допустити
відомості, що містяться в них,
як докази.
19. Щодо особливостей досудового
розслідування кримінальних проступків