Фітотерапія в сучасній системі охорони здоров’я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Рослини, які сприяють виведенню радіонуклідів з організму

 

     Шкідлива дія іонізуючого випромінювання особливо відображається на стовбурових клітинах кровотворної системи кісткового мозку і тканинах кишечника. У організмі відбуваються зміни на молекулярному рівні, при цьому утворюються хімічно активні сполуки та радикали в тканинах і рідких середовищах, що веде до появи в крові продуктів патологічного обміну - токсинів. Подальша дія випромінювання супроводжується зміною функцій нервової та ендокринної систем, порушенням регуляції діяльності інших систем організму, тому при попаданні радіонуклідів в організм їх необхідно якнайшвидше вивести з нього.

     Для виведення радіонуклідів з організму застосовують потогінні й сечогінні засоби, пересадку кісткового мозку, спеціальні хімічні препарати, а також рослини.

     Високу ефективність дають цілеспрямоване харчування та періодичне голодування. Для видалення радіонуклідів в раціон харчування рекомендується включати якомога більше овочів, фруктів і ягід.

      У лікуванні радіаційних уражень організму суттєве значення надається рослинам, до складу яких входять речовини з радіопротекторною дією. За даними НДІ фітотерапії Ужгородського держуніверситету, виділяють три групи рослин, які застосовуються при такій патології, зокрема:

   1) рослини, які зменшують  радіоактивне забруднення (контамінацію) організму;

   2) рослини з антиоксидантною  дією;

   3) рослини, які зміцнюють  імунну систему і організм  у цілому. Рослини першої групи  проявляють пряму антагоністичну  дію на радіонукліди (ізоляція, зв’язування, виведення), а рослини другої і  третьої груп – непряму адаптогенну  дію на організм (сприяють підвищенню  його захисних властивостей).

   До рослин, які  зменшують радіоактивну контамінацію  організму, належать ті, які містять  адсорбенти, комплексоутворюючі або конкурентні антагоністи радіонуклідів, зокрема:

   – нерозчинні харчові  волокна (целюлозу, лігнін). До них  належать висівки зернових, морська  капуста, бобові, морква, буряк, капуста, смородина, суниці;

   – пектини (яблука, солодкий перець, диня, цитрусові, абрикоси, вишні, груші та ін.);

   – камеді і слизи (льон, алтея лікарська, мальва лісова, живокіст тощо);

   – біофлавоноїди (фрукти, овочі і ягоди темного кольору, томати, гречка, ехінацея, зерна абрикоса, мигдалю, вишні, сливи та ін.);

   – мінерали –  конкурентні антагоністи радіонуклідів (кальцій, калій, селен, цинк, йод, залізо, кобальт, сірка, кремній, мідь), а також  неочищені та пророслі зерна  жита, гречки, вівса, зелень овочів, горіхи, насіння, аронія, глід, гарбуз, сухофрукти.

   До першої групи  рослин з радіопротекторною дією  належать також ті, що містять  стимулятори видільних процесів (зокрема із вмістом терпенових  сполук та глікозидів), зокрема:

   – сечогінні засоби (толокнянка, спориш, бруньки берези, хвощ польовий, брусниця, кріп);

   – проносні та  вітрогінні засоби (жостер, сена, ревінь, льон, кмин, кріп, чебрець, бузина, слива, шкірка апельсина);

   – жовчогінні засоби (кукурудзяні приймочки, цмин пісковий, нагідки, звіробій, цикорій, коріння  кульбаби, чорна редька, барбарис, чебрець, васильки справжні, буквиця);

   – потогінні засоби (липа, бузина, ромашка, плоди і листя  малини);

   – відхаркуючі засоби (алтея, термопсис, первоцвіт, медунка).

   Рослини з антиоксидантною  дією (друга група радіопротекторів) мають антирадикальні властивості, підвищують стійкість та синтез окремих елементів антиоксидантної системи організму. До них належать:

   – рослини із  значним вмістом вітамінів Е, А, С (зелений горошок, капуста, цибуля, часник, зелень овочів, морква, гарбуз, томати, буряк, обліпиха, червоний перець, шипшина, горобина);

   – рослини, які  містять біофлавоноїди (фрукти, овочі, ягоди темного кольору, часник, шипшина, ялівець тощо);

   – рослини, які  містять селен (неочищені та пророслі  зерна злакових, часник, чорна смородина, чистотіл, суниця, солодка, евкаліпт);

   – рослини, які  містять антиоксидантні ферменти; до цієї групи належать рослини, які містять у великих кількостях  енергетичні сполуки, вітаміни, мікроелементи;

   – рослини із  вмістом інгібіторів протеаз (бобові, особливо соя і квасоля, а також насіння соняшника, зерна абрикоса, мигдалю, вишні, сливи).

   До рослин, які  містять адаптогени-імуномодулятори (третя група рослин з радіопротекторною дією) належать:

   – рослини-імуномодулятори (ехінацея, оман високий, ялівець, солодка, пророслі зерна злакових, неочищений овес, корінь лопуха, цикорій, любисток, часник, цибуля, зелений чай, червона троянда;

   – рослини-стимулятори  фізичної та розумової діяльності (женьшень, родіола рожева, левзея, елеутерокок колючий, аралія висока, лимонник, заманиха висока);

   – рослини із  вмістом ароматичних гіркот (полин гіркий, корінь кульбаби, золототисячник, бобівник трилистий);

   – рослини із  гормоноподібною дією (із вмістом фітоестрогенів – пророслі зерна вівса, хміль, соняшник, соя, льон, нестиглі зерна кукурудзи, бобові рослини, солодка, люцерна, обліпиха); із вмістом фітоандрогенів – любка дволиста, квітковий пилок, папороть, орляк; з інсуліноподібною дією – листя чорниці, ожини, шовковиці, омели, горіха волоського, козлятника лікарського, кропиви, стручки квасолі, корінь лопуха, цикорію, топінамбуру;

   – донатори енергетичних сполук (зелень рослин, овочі, фрукти, виноград, агрус, ревінь);

   – антистресорні заспокійливі рослини (глід, пустирник, рута, червона троянда, хміль, м’ята, меліса, вероніка, валеріана, чебрець, материнка);

   – полівітамінні  рослини (шипшина, глід, аронія, горобина, пророслі зерна злакових, чорна смородина, агрус, малина, ожина, суниця);

   – рослини, які  містять протеолітичні гідролази (ананас, папайя, софора японська).

    При тривалій  дії малих доз радіації перевагу  надають сокам, водним узварам, напарам та настоям, порошкам вказаних у цьому розділі рослин та вживанню в натуральному вигляді овочів і фруктів. При однократному опроміненні значною дозою радіації рослинні препарати призначають і у вигляді спиртових настойок, екстрактів чи інших форм. Хворим, які, крім променевої хвороби, страждають від інших захворювань, призначають ті рослинні препарати, які мають не тільки радіопротекторну дію, але й позитивний вплив на супровідні захворювання. 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принципи застосування фітотерапії: комплексність, системність, індивідуалізація, тривалість і безперервність, безпечність, адекватність

 

     Індивідуальність. Підбір лікарських трав здійснюється з урахуванням таких факторів: 

діагнозу захворювання, ступеня вираженості патологічного процесу, стадії хвороби (загострення або ремісія), виду функціональних розладів, наявності больового синдрому. 

      Під індивідуальністю розуміється також облік таких характеристик хворого: вік, загальний фізичний і психічний стан,  рівень алергологічного фону,  стан видільних органів (легень, шлунково-кишкового тракту, шкіри, нирок).  

При діагностуванні хронічних захворювань фітопрепарати рекомендовані: при загасанні загострення,  при неповній ремісії,  при проведенні протирецидивної терапії,  для профілактики прогресування хвороби,  на стадії одужання.  

     При непереносимості медикаментозних препаратів фітотерапія рекомендована нижчеперелічених груп хворих: літнім людям, особам з ослабленим імунітетом,  дітям,  вагітним,  годуючим матерям,  людям, що страждають алергією на певні медикаменти.   

     Фітотерапія може використовуватися в якості основного лікування, а може бути доповненням до медикаментозним засобам.  

Монотерапія та багатокомпонентність

Монотерапія Під «монотерапією» розуміється лікування одною рослиною, але термін цей є умовним, оскільки не існує лікарських рослин, що не містять цілого комплексу біологічно активних речовин зі всілякими фармакологічними властивостями. 

Переваги монотерапії: 

1.Встановлений хімічний склад препарату. 

2.Наявність експериментальних досліджень і клінічних спостережень, можливість визначити ефективність препарату і його переносимості хворим. 

3.Можливість вилікувати одною рослиною захворювання або усунути його синдроми: звіробій або ромашка допоможуть позбутися від стоматиту, валеріана або пустирник усунуть нервове збудження і порушення сну, женьшень або золотий корінь використовуються як стимулятори фізичної, психічної, а також статевої активності.  

Багатокомпонентність На жаль, далеко не завжди усунути хворобу або її прояви вдається за допомогою монотерапії (особливо це стосується гастроентерології). До того ж часто необхідно посилити терапію додатковими біологічно активними речовинами, якими можуть бути натуральні вітаміни, жовчогінні або ж сечогінні засоби.   У таких випадках доцільніше скористатися багатокомпонентними зборами, які впливають на наступні фактори: причину (або мікроорганізми), що спровокувала розвиток хвороби, патогенетичні механізми (йдеться про запалення і кислотну агресію слизової оболонки шлунка),  поліпшення обміну речовин,  стимулювання та підвищення імунітету,  регенерацію тканин.   Але «багато» - не завжди означає «ефективно». У сучасній фітотерапії переважно лікарські збори складаються максимум з 10 - 15 рослин (частіше це 4 - 5 рослин).   Важливо при підборі фітопрепарату враховувати: ділянку терапевтичного впливу кожного компонента,  сумісність трав і рослин.    

Етапність і адекватність Дані принципи розглядаються в розрізі наступних положень: місце  фітотерапії  на конкретному етапі захворювання,  дозування,  форма лікарських рослин,  тривалість курсу лікування,  частота проведення повторного лікування.  

Місце фітотерапії на конкретному етапі захворювання. При лікуванні гострих і важких хвороб, а також на стадії їх загострення фітопрепарати є додатковою, симптоматичною терапією. Використання лікарських трав дає можливість прискорити процес одужання і значно зменшити число уживаних медикаментозних засобів, що згодом дозволить і зовсім витіснити останні. При таких захворюваннях як гастрит і коліт траволікування може бути терапією, рівноцінної медикаментозної.   У ході профілактики багатьох хвороб і синдромів (за умови своєчасного проведення підтримуючої і протирецидивної терапії) фітотерапія є основним методом лікування.   Такими захворюваннями є: перевтома, стрес, хронічна втома,  гіповітаміноз,  авітаміноз.  

 Дозування . Дозування фітопрепарату призначається суто індивідуально, при цьому враховуються такі характеристики: вік хворого, маса тіла, вираженість захворювання, наявність сильнодіючих трав в зборі.   У більшості випадків традиційної денної дози трав'яного ліки, що становить 1 - 2 ст. л. сухого збору на 200 мл води, буває недостатньо для лікування (як і не ефективною може бути схема, при якій настій або відвар приймається тричі на добу). Тому до визначення числа прийомів фітопрепарату також слід підходити в індивідуальному порядку. Переважно призначається в день по 50, 75 або 100 мл фітопрепарату на день, причому рекомендується вживати ліки в теплому вигляді.   

Тривалість курсу лікування.  Фітотерапія - процес тривалий і безперервний. Курс лікування при гостропротікаючих захворюваннях визначається виключно індивідуально, складаючи при цьому не менше 2 - 3 тижнів. При хворобах в хронічній стадії курс - 1 - 2 місяці, причому протягом року необхідно пройти близько 2 - 4 курсів. Рекомендується починати траволікування під час рецидиву захворювання, що вкрай важливо як при виразковій хворобі, так і при передвиразковий стану.  

Частота проведення повторного лікування.  Часто хворим рекомендується вживати трави цілий рік. У таких випадках обов'язково між курсами робляться дво- або тритижневі перерви. Крім того, слід періодично міняти компоненти збору повністю або частково, що допоможе уникнути звикання організму до біологічно активних речовин, що містяться в лікувальних рослинах. 

Принцип комплексності.  Фітотерапія хоч і є повноправною складовою системи лікування, але все ж її не можна назвати панацеєю від усіх хвороб. З цієї причини для максимально ефективного лікування в комплексі з траволікуванням застосовуються інші медикаментозні, а також немедикаментозні методи: рефлексотерапія, апітерапія, гірудотерапія, лікувальний масаж, мануальна терапія, голковколювання, ароматерапія, спелеотерапія, мезотерапія, акупунктура.   Всі ці види лікування активізують природні відновлювальні процеси, що протікають в організмі хворої людини.  

Принцип безперервності - передбачає не тільки тривале лікування основного захворювання, а й санацію вогнищ хронічної інфекції, що мають несприятливий вплив;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Висновок

Отже, чітко помітно, що нтерес до фітотерапії останнім часом зріс в багатьох країнах світу. Від ускладнень лікарської терапії, за даними експертів ВООЗ, щорічно гине близько 1% населення планети. Значно більше розвивається ускладнень, які знижують якість життя, і викликають інші патологічні процеси. Вивчення найбільш доступних лікарських рослин показало, що витяг з них при низькій токсичності проявляють лікувальні властивості, порівнянні зі звичайною формакотерапією. В даний час через дорожнечу лікарських засобів, фітотерапія стає предметом усвідомленого вибору завдяки відносній нешкідливості, м'якості дії, доступності і ефективності. Тому багато людей, які усвідомили це віддають перевагу фітотерапії.