Фітотерапія в сучасній системі охорони здоров’я

Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.

Лідером з виробництва і реалізації лікарських рослин в Україні поза сумнівом являється Житомирський завод лікарських трав (ЧАО "Ліктрави") - найбільший виробник по переробці лікарської рослинної сировини і створенню на його основі лікарських зборів і фіточаїв. Історія розвитку підприємства налічує вже більше 80 років. У 1925 році саме в Житомирському районі була закладена плантація лікарських рослин, під яку спочатку було виділено 15,5 десятин землі.                       

У 1928 році на базі житомирської плантації лікарських рослин була побудована калориферна сушка. З того часу плантація отримала можливість надавати вирощеним на ній лікарським рослинам ліквідної форми і поставляти їх в аптечну мережу для приготування ліків, а також продавати за кордон. Концентруючи лікарські рослини на Житомирській фабриці лікарських трав з житомирської плантації і від інших плантаторів, контрагентів, які забезпечувалися розсадою з житомирської плантації, база  поступово нарощувала об'єми заготівель і первинної переробки лікарської рослинної сировини. Слід зазначити, що фасування сировини проводилася вручну. На той момент 36 чоловік переробляли 200 тонн сировини. У 1970 році при чисельності 190 чоловік перероблялося 2650 тонн сировини.

 У другій половині 1970-х - початку 1980-х років було вирішено питання заміни технологічного устаткування на сучасніше, що дозволило збільшити об'єми продукції. До 1990 року було перероблено 5880 тонн сировини, чисельність працівників складала 297 чоловік, випущені 46 812 тис. упаковок.

Лабораторія заводу ЧАО "Ліктрави" відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірів показників якості лікарських засобів на основі рослинної сировини і фіточаїв, рослинної сировини і інших об'єктів контролю.

 

 

 

 

 

                   ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ З РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

 

    Лікарська форма (ЛФ)— це наданий лікарському засобові чи лікарській рослинній сировині придатний до застосування стан, для забезпечення належного лікувального ефекту.

    Лікарська рослинна сировина (ЛРС) - цілі лікарські рослини або їх частини, що використовуються у висушеному (іноді свіжому) вигляді для отримання лікарських речовин (лікарських засобів) рослинного походження та лікарських форм, які дозволені до медичного застосування.

    Лікарські форми, залежно від їх консистенції, поділяють на тверді (порошки, таблетки, драже, супозиторії тощо), рідкі (розчини, краплі, мікстури, настойки, рідкі екстракти, настої, відвари, емульсії тощо) та м'які (мазі, пасти, рідкі мазі, пластирі). Лікарська форма має велике значення для лікувальної дії лікарського засобу, що залежить також не тільки від його фармакологічних властивостей, а й від здатності цієї лікарської речовини проникати до місця дії — до специфічного рецептора або до ураженого органа, тобто залежить від його біологічної доступності.

    Лікарські засоби  з рослинної та тваринної сировини  можна розділити на такі групи:

1) ЛС, що відпускається з аптеки у вигляді порошку, чаю, збору;

2) галенові (екстракти, спиртові настоянки, настої та відвари) та новогаленові препарати (екстракти очищені від супутніх(баластних) речовин). Новогаленові препарати можна застосовувати і для парентерального введення (наприклад омнопон, адонізид);

3) продукти первинної  переробки рослин – ефірні  та жирні олії, камеді, смоли тощо;

4) індивідуальні  діючі  речовини – алкалоїди, глікозиди, вітаміни, біологічно активні речовини тощо.

    Лікарські форми з сировини рослинного та тваринного походження, призначені для зовнішнього, внутрішнього застосування та для ін’єкцій: таблетки, порошки, збори, чаї, настої, відвари, супозиторії, розчини для інгаляцій, екстракти, настойки, гранули, аерозолі, суспензії, мазі, краплі, розчини для ін’єкцій, ліпосоми, пасти, мікрокапсули, капсули.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                 Основні правила збору та заготівлі лікарської сировини

 

    Збір лікарських рослин

Різна лікарська рослина містить у собі одну чи кілька діючих речовин, тобто речовин, здатних при наявності від умов виявляти в організмі людини і тварини ті чи інші цілющі властивості. Ці діючі речовини іноді бувають розподілені по всій рослині. Частіше ж зосереджуються лише у визначених його органах, а тому для лікувальних потреб вживається вся рослина цілком, чи тільки частини її, що містять діючі речовини: В одних рослин це корені, в других листя, а у інших – вся надземна частина рослини і т.д.

     Кількість діючих речовин, що містяться в лікарській рослині, у різні періоди росту і розвитку останньої буває неоднаковою і коливається; тому час збору лікарських рослин є небайдужим і пристосовується до моменту найбільшого вмісту в них діючих речовин.

Так, якщо у виробництво йде вся рослина, її збирають на початку цвітіння; у такий же час збираються і рослини, від яких вживаються всі надземні частини – трава.

Збір листків відбувається, як правило, перед цвітінням, за винятком "мати-й-мачухи", що заготовляють після цвітіння.

Корені, кореневища і бульби заготовляють восени, після припинення в рослині сокоруху, чи весною до початку його.

Насіння у період їхнього повного дозрівання, за деякими виключеннями (наприклад, насіння болиголова плямистого збираються ще зеленими).

Кора збирається весною під час сокоруху в рослині.

Збір надземних частин рослини, особливо квітів, повинний вироблятися в суху погоду і по сходу роси, тому що тільки при цій умові вдається при сушінні зберегти в частин рослини їхній природний колір і захистити від самонагрівання (процесів бактеріального і грибкового розкладання), результатом якого часто є втрата рослиною діючої речовини.

                       

                              Сушіння і обробка лікарських рослин

    Сушіння — один з важливих процесів, що дає можливість одержати високоякісну лікарську сировину.

    У сирому вигляді зібрані лікарські рослини під дією власних ферментів бродіння швидко псуються. При цьому руйнуються активні речовини, змінюється забарвлення рослин. Тому зібрану рослинну сировину треба негайно висушити. Найдоступнішим і найпоширенішим, хоч менш сучасним, є повітряне сушіння. Більшість лікарських рослин під впливом прямих сонячних променів (внаслідок руйнування хлорофілу) втрачають своє природне забарвлення; листя, наприклад, жовтіє, квітки вигоряють і тьмяніють, а наявні у них (материнка звичайна, пижмо, чебрець) ефірні олії можуть звітритись. Тому сушать рослини на повітрі у затінку при доброму провітрюванні (під навісами, на горищах, у повітках), куди пряме сонячне проміння не потрапляє.

 

                      Основні умови сушіння сировини.

    Бруньки (берези, сосни, тополі, смородини) сушать в сушарках при температурі 25—30° С.

    Кору сушать на повітрі у затінку або її можна сушити і в сушарках при температурі 40—45° С.

    Квітки сушать у день збирання (інакше вони зів'януть і зіпсуються) на вільному повітрі у затінку (уникаючи прямого сонячного проміння) або у приміщенні, що добре провітрюється.

    Листя сушать на вільному повітрі у затінку або у приміщенні, що добре провітрюється.

    Трави сушать також на вільному повітрі у затінку або у приміщенні, що добре вентилюється.

    Плоди (ягоди) сушать зразу після збирання на повітрі, у плодоовочевих сушарках (при температурі 50—60° С).

    Корені і кореневища очищають від землі, миють і сушать при температурі не вищій 35—40° С.

    Насіння сушать у приміщенні, що добре провітрюється.

     Лікарські рослини, що містять глікозиди і алкалоїди, треба сушити при температурі 50 - 60° С, а рослини, що містять ефірні олії,— при температурі 35- 45° С. Соковиті, вітаміновмісні плоди сушать при температурі 80- 90°С.

     Деякі частини рослин, які не містять барвних речовин і до яких входить танін,— корені і кореневища (перстач прямостоячий, гірчак зміїний, родовик лікарський та ін.) - можна сушити безпосередньо на сонці, а корінь валеріани рекомендується трохи прив'ялити на сонці.

     Під час сушіння треба обов'язково дотримувати зразкової чистоти і стежити за тим, щоб рослини не пересохли або не досохли. Рослини з інтенсивним ароматом треба сушити окремо від решти рослин.

     Щойно зібрані рослини містять багато вологи – 85- 95%, значна частина якої (40—80%) під час сушіння випаровується. Рослина при цьому втрачає  вагу (орієнтовно: бруньки — 45%, кора — 40%, квітки — 75%, листя — 80%, трава — 70%, корені — 65%, ягоди — 80%).

     Висушені рослини, відповідно до затверджених стандартів, мають містити не більше 12—14% вологи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Класифікація зборів

 

Збори класифікують за дозуванням, складом, медичним призначенням та способом застосування.

        За дозуванням збори можуть бути недозовані (species indivisi) і дозовані (species divisi).

       Відповідно до складу збори можуть бути прості, що складаються з одного виду лікарської рослинної сировини, і складні, що складаються з декількох рослин та інших лікарських засобів.

         За медичним призначенням розрізняють збори для приготування настоїв (чаїв) і відварів (species ad infusa et decocta); збори пом’якшувальні для припарок (species ad cataplasmata); курильні збори (species fumales, cigarettae).

         Залежно від способу застосування розрізняють збори для внутрішнього (species ad usum internum) і для зовнішнього застосування (species ad usum externum). Зі зборів для внутрішнього застосування готують чай або відвар. До цієї групи належать жовчогінні (species chologonae), грудні (species pectoralis), проносні (species laxans), потогінні (species diaphoreticae), сечогінні (species diureticae), вітамінні (species vitaminicae), заспокійливі (species nervinae), протипроносні (species antilaxantes) і вітрогінні (species carminativae) збори.

                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Технологія приготування зборів

 

       Збори – це суміш декількох видів різаної чи крупноподрібненої рослинної лікарської сировини (крім сильнодіючих рослин), іноді з додаванням солей чи ефірних олій.

Лікарські збори містять різні біологічні активні сполуки, що водночас з лікуванням основного захворювання збагачують організм додатково різноманітними вітамінами, мінеральними сполуками та іншими компонентами рослин, які сприяють підвищенню опірності організму, позитивно впливають на всі системи організму, покращуючи процеси кровотворення, прискорюють виведення шлаків із організму. Вплив на фізіологічні процеси проводять у цьому випадку природними, більш властивими організму органічними речовинами. Алергічні ускладнення під час лікування зборами спостерігають набагато рідше, ніж при застосуванні інших медикаментів. Такий різносторонній вплив біологічно активних речовин рослин часто досягає цієї мети. Так, при захворюваннях печінки призначають складний збір, до складу якого входить цмин пісковий, БАР якого посилюють секрецію жовчі, шлункового соку, тонізують жовчний міхур, змінюючи при цьому хімічний склад жовчі. Речовини, які містяться в стовпчиках із приймочками кукурудзи, сприятливо впливають на обмін речовин, покращують жовчовиділення. Речовини барбарису зменшують і знімають біль, що зумовлено наявністю алкалоїду берберину, який має спазмолітичну дію. З тієї ж метою часто у такий збір вводять і м’яти перцевої листя. Крім органічних речовин, збори містять макро- і мікроелементи. Останні беруть участь у обміні речовин, перебувають у функціональній взаємодії з ферментами, вітамінами, гормонами та іншими біологічно активними речовинами. Наявність купруму, марганцю, феруму, молібдену сприяє перенесенню електронів живими клітинами. Марганець, купрум, цинк, кобальт у мікродозах стимулюють вироблення антитіл, підвищують опір. Купрум, ферум, цинк, кобальт зменшують проникність біологічних мембран. При лікуванні хворого багатокомпонентними зборами у організм вводяться білки, амінокислоти, вуглеводи, ліпіди, ферменти, вітаміни, органічні кислоти, спирти, альдегіди і кетони, складні ефіри фосфорної кислоти та інших кислот, фітостерини, смолисті та дубильні речовини, глікозиди, терпеноїди, кумарини, аміди та аміни, бетаїни, холін і холінові складні ефіри, пурини та піримідин, алкалоїди, гіркі речовини та ін.

         Дія лікарської рослинної сировини  великою мірою залежить від  доз. Корінь ревеню, наприклад, у  великих дозах застосовують як  проносний засіб, а в невеликих, навпаки – викликає закрепи. Різні  дози пряно-гіркої сировини стимулюють  або пригнічують виділення шлункового  соку, оскільки у різних за  призначенням прописах часто зустрічаються однакові