Фітотерапія в сучасній системі охорони здоров’я

   Отже, всередину фітопрепарати рекомендується приймати за 15-20 хв до їжі, якщо немає інших вказівок. Спиртові настоянки потрібно розбавляти водою (у дітей раннього віку їх застосування небажано). Водні екстракти з рослинної сировини (настої, відвари) швидко розкладаються. Тому їх краще всього готувати щодня. Допускається зберігання настоїв і відварів не більше 3 діб в прохолодному місці. Курс фітотерапії в середньому триває близько 1 місяця. Рослинні збори діють повільно. Тільки через 2-3 тижні, як правило, людина помічає поліпшення, а повний ефект може з'явитися лише через 2-3 місяці. При тривалому прийомі фітопрепаратів (приблизно 6 місяців) можливе досягнення стійкого результату терапії - відсутність рецидивів захворювання протягом 2-3 років. В цілому, траволікування для дітей суттєво не відрізняється від фітотерапії для дорослих.                     Але є деякі особливості, про які необхідно знати при призначенні тих чи інших лікарських рослин, навіть якщо вони відпускаються в аптеці без рецепта. Найбільш переважно використовувати лікарські рослини, включені до Державного реєстру лікарських засобів (ГРЛС), який є основним документом, що дозволяє застосування препаратів, у тому числі і лікарської рослинної сировини, на території нашої країни і на всі препарати розроблена нормативно-технічна документація. При створенні документації рослинна сировина проходить ретельну перевірку в експериментальних та клінічних умовах, підтверджується його терапевтична ефективність, відсутність тератогенного, канцерогенного, алергізуючої дії, побічних ефектів;

• Лікарські рослини призначають дітям індивідуально з урахуванням терапевтичної дії і можливих протипоказань;
• При призначенні фітотерапії обов'язково враховується не тільки основне, але і супутнє захворювання;
• Частіше використовуються збори з 2-3 рослин і рідше збори більш складного складу;
• Збори складаються на основі терапевтичної доцільності, з урахуванням патогенезу захворювання у кожної конкретної дитини;
• Лікування лікарськими рослинами вимагає тривалого періоду їх застосування;
• При хронічному перебігу захворювання необхідні профілактичні курси фітотерапії в період сезонного загострення (березень-жовтень або ін.);
• Слід обов'язково уточнювати дані про можливу непереносимості деяких рослин (календула, полин, оман, череда);
• Використання фітотерапії вимагає від педіатра знання основ терапевтичної дії кожного лікарського рослини;
• Доза лікувальної настоянки, екстракту для дітей становить 1-3 краплі на рік життя на прийом. Не рекомендується використовувати настоянку женьшеню і материнки до 7-річного віку, а дітям 1 року життя - всі спиртові настоянки;
• В дитячій практиці досить часто використовуються соки рослин;
• При можливості вибору лікарської рослинної сировини зі схожою фармакологічною дією в дитячій практиці переважно застосовують плоди (як в'яжучий - плоди чорниці, як проносне - плоди жостеру). Плоди, як правило, містять у великій кількості пектини, які утворюють з діючими речовинами малорозчинні комплекси, з яких активні сполуки вивільняються повільно, а значить, діють більш м'яко і пролонговано;
• Рекомендується частіше вводити препарати у вигляді мікроклізм;
• Для поліпшення смаку в отриманий настій (відвар) перед прийомом можна додати цукровий сироп, будь-який фруктовий сироп або мед (якщо у дитини немає алергії на ці продукти). Це неприпустимо у випадку, якщо в зборі присутні гіркоти, так як маскування гіркого смаку повністю нівелює необхідний терапевтичний вплив;
• Чим молодший вік хворого, тим більші відмінності властиві фармакокінетиці та фармакодинамиці препаратів, тим складніше буде відбуватися їх взаємодія при комбінованій терапії. Як вже зазначалося вище, рослини мають широкий спектр дії і в порівнянні з синтетичними лікарськими засобами діють м'якше, легше переносяться дітьми, але їм властиві протипоказання, про які необхідно пам'ятати кожному, хто використовує їх як у вигляді моно- і комбінованих препаратів, так і в складі біологічно активних добавок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Принципи формування фітозборів

 

   Однією з найбільш важливих проблем сучасної фітотерапії є проблема раціонального комбінування лікарських рослин у фітокомпозиції. Багаторічний досвід викладання курсу «Фітотерапія» дозволив розробити принципи, схему та алгоритм складання фітокомпозицій, враховуючи індивідуальні особливості хворого.

Принципи формування фітокомпозицій:

1. Чітко формулювати задачі  і цілі фітотерапії у кожному  конкретному випадку.

2. Обмежити кількості  підібраних рослин у фітокомпозиції №5-10 за рахунок рослин з більш широким спектром необхідних фітотерапевтичних ефектів.

3. Підбирати рослини що  підсилюють та оптимізують дію  інших рослин у фітокомпозиції.

4. Підбирати рослини, що  сумісні за фітотерапевтичними  ефектами.

5. Враховувати якісний  та кількісний склад фізіологічно  активних речовин лікарських рослин.

6. Підбирати рослини що  оптимізують дію супутніх фармпрепаратів  та інших методів і засобів  лікування.

7. Враховувати індивідуальні  особливості хворого (вік, стать, перебіг основного захворювання, супутні захворювання, конституцію і та інші.).

8. Ретельно розрахувати  дозу і тривалість прийому  фітозасобу.

                        Схема формування фітокомпозиції.

1. Рослини загальної дії (адаптогени рослинного походження, натуральні імуномодулятори, лікарські рослини з депуративними (дезінтоксикаційними) властивостями, натуральні засоби для корекції вітамінного та мікроелементного балансу організму, лікарські рослини з антиоксидантними властивостями);

2. Рослини органно-системної  дії (при патології дихальної  системи, серцево-судинної системи, при деяких захворюваннях ротової порожнини, органів травної системи, нирок та сечовивідних шляхів, при функціональних розладах нервової системи, при деяких ендокринних розладах, при деяких захворюваннях та ушкодженнях шкіри, при патології опорно-рухової системи);

3. Рослини симптоматичної  дії (наприклад; спазмолітичний, потогінний і т. ін.)

4. Смакові коригенти: цукор, мед, м'ята, меліса, та інші.

Алгоритм включення фітозасобів у комплексне лікування та медичну реабілітацію.

1. Сформулювати розгорнутий  клінічний діагноз.

2. Назвати складові синдроми  та симптоми.

3. З'ясувати необхідні  лікувальні ефекти.

4. Добрати рослини з  необхідними фітотерапевтичними  ефектами (вказати яку частину  рослини застосовують).

5. Сформувати фітозасіб  з підібраних рослин.

6. Визначити лікарську  форму фітозасобу.

7. Визначити спосіб приготування  лікарської форми.

8. Пояснити спосіб вживання  фітозасобу.

9. Зазначити дозу та  тривалість вживання фітозасобу.

10. Написати рецепт на  створений фітозасіб.

     Використання лікарських рослин пов'язане з раціональним набором рослин при певній хворобі кожному окремому хворому. Добре складений рецепт, компетентно підготовлена й застосована витяжка, суворе дотримання вказаного режиму, комбінування фітотерапії з фармтерапією (коли це накладається), фізіодієтолікування та кліматолікування приводять до максимального поліпшення або й повного вилікування хворобливого стану. Фітотерапія результативна, якщо здійснюється сумішшю рослин, яка впливає на весь організм і водночас діє сприятливо для лікування певного хворобливого стану.

 

 

 

 

 

                  Загальні підходи до формування фітозборів

 

     Розпочинаючи з складання збору, важливо чітко знати, які конкретні види дії потрібно забезпечити за допомогою рослин. Залежно від виду дії розрізняють такі ефекти:

– седативні – трифоль, валеріана, материнка, м’ята, собача кропива, сухоцвіт, синюха, чистотіл,шавлія тощо;

– полівітамінні (за вмістом аскорбінової кислоти) – горобина, кропива, смородина чорна, сосна, шипшина;

– репаративні – аїр, алтея, горобина, деревій, мати-й-мачуха, нагідки, оман, подорожник, ромашка, солодка, сухоцвіт, чистотіл,шавлія;

– протизапальні – аїр, алтея, багно, береза, бузина, вільха, гірчак почечуйний, горобина, деревій, дуб, евкаліпт, звіробій, змійовик, калина, кропива, мати-й-мачуха, нагідки, оман, перстач, полин, подорожник, родовик, ромашка, сосна, ромашка, чебрець,череда, чистотіл, шавлія;

– протимікробні- аїр, багно, береза, бузина, деревій, дуб, евкаліпт, звіробій, калина, материнка, мучниця, нагідки, оман, родовик,ромашка, смородина, сосна, чебрець, чистотіл, шавлія, ялівець;

– засоби, що регулюють кислотність– деревій, чистотіл, гіркоти (іридоїди), листя берези. Засоби, що підвищують кислоти: аїр, валеріана, подорожник, материнка;

засоби, що знижують кислоти: сухоцвіт, оман, емпірично підібрані дози аїру, подорожника;

– спазмолітичні– аніс, інші представники родини селерових, астрагал, м’ята, полин звичайний, собача кропива,сухоцвіт, чистотіл;

– аналгезивні – усі спазмолітичні, а також центральної анальгезивної дії: чистотіл і м’ята;

– обволікаючі– застосовують переважно слиз. Однак рослини, що містять багато слизу до складу зборів не вносять: вони створюють технологічні незручності(густу, в’язку рідину,отриману після відварювання такого збору не можна процідити).До таких рослин належать:насіння льону, подорожника, корінь алтеї (технологічно несумісний із жодною іншою рослиною). Можна користуватися листям подорожника, мати-й-мачухи, квітками липи,ромашки;

– жовчогінні– багно,листя берези, бобівник, горобина, евкаліпт, золототисячник, кукурудзяні приймочки,кульбаба, м’ята, нагідки, оман, пижмо, полин, сосна, солодка, цмин, чебрець,чистотіл,шавлія, шипшина, ялівець.

Надалі з усіх перелічених рослин потрібно вибрати основу збору. Це може бути один, два, іноді три види сировини,до яких висувають такі вимоги:

1. одночасне забезпечення  якомога більшої кількості фармакологічних ефектів,

2. відсутність протипоказань.

Переважно вибирають основу збору таку: одна додаткова, одна корегуюча (яка містить ефірну олію) та одна конституюча.

Найчастіше повторюється чистотіл (седативний, репаративний, протизапальний, протимікробний, жовчогінний засіб,такий, що регулює кислотність, спазмолітик, анальгетик). Але бути основою зборів він не може,оскільки не відповідає умові 2.

Як основу збору можна рекомендувати траву деревію, квітки ромашки, листя берези, мати-й-мачухи, сухоцвіт – усі забезпечують 4 – 6 видів фармакологічного впливу і не мають побічного впливу, або вона у зборах слабовиражена. Наприклад, за основу можна взяти по 3 частини деревію і ромашки або деревій у кількості 5 – 7 частин. Зупинити вибір на деревію – значить забезпечити протизапальну, протимікробну, репаративну, регулюючу щодо кислотності, а також седативну, спазмолітичну, холеретичну і вітамінну дії. Однак чотири останні потребують підтримки (оцінені в 4 –5 балів за таблицею). Як додатковий седативний засіб призначають собачу кропиву (пустирник) або сухоцвіт. Перший об’єкт нейтральний, другий – знижує кислотність. Якщо в конкретного хворого виражений невротичний синдром,то за основу збору варто взяти сухоцвіт (5 –

7 частин), але зважаючи  на його здатність знижувати  кислотність, нейтралізувати цю дію аїром, подорожником чи материнкою. Сухоцвіт забезпечить і репаративну дію. Якщо застосувати його як допоміжний фактор до деревію, достатньо ввести до складу збору 3 – 4 частини цього інгредієнта. Як протизапальний і бактерицидний засіб можна використати шавлію або нагідки (2 – 3 частини), рідше віддають перевагу чистотілу (1 – 2 частини). Листя берези забезпечить адаптогенний,жовчогінний ефекти та регуляцію кислотності,для чого достатньо 1– 3 частини сировини. Як спазмолітик і знеболювальний засіб до складу зборів найчастіше вводять 1 частину листя м’яти. Як вітамінну добавку найчастіше використовують плоди шипшини. У разі схильності до закрепів – горобину. При наявності алергічної реакції до них використовують листя кропиви, водночас із лікуванням фітозасобами рекомендують соки цитрусових, граната. У результаті складання пропису з урахуванням повного анамнезу конкретного хворого отримують фітокомпозицію.

Наступним етапом є аналіз отриманого пропису за такими

параметрами:

– можливі протипокази

– технологічна несумісність

– хімічна несумісність

– фармакологічна несумісність

– кількість інгредієнтів

Можливі протипокази: оцінюємо по кожній рослині. М’ята з сухоцвітом протипоказані при гіпотензіях, але листя берези нейтралізує цей показник. Подорожник та сухоцвіт взаємно нейтралізують здатність підвищувати та понижувати кислотність шлункового соку. Таким чином суміш немає протипоказань, крім ідіосинкразії.

Можлива технологічна несумісність – для листя м’яти й трави

деревію допустимі лікарські форми – чай та настій. Для плодів горобини лише відвар, для інших рослин – можливі й інші форми. Таким чином, рекомендують або подвійну технологію, або приготування у вигляді напару (у термосі).

Можлива хімічна несумісність – прослідковуємо чи немає у зборі хімічно несумісних речовин (дубильних, антраценопохідних).

Фармакологічна несумісність – взаємодія препаратів може супроводжуватися зменшенням їх ефективності. Таке явище називають антагонізмом. Можлива односпрямована дія двох або більшої кількості препаратів – так званий синергізм. Явище антагонізму широко застосовується в медицині для зменшення побічних явищ, лікування отруєнь лікарськими препаратами та отрутами. У таких випадках говорять про антидотну дію препаратів.

Кількість інгредієнтів. Бажано уникати багатокомпонентних зборів через небезпеку хімічної несумісності. Взаємодія інгредієнтів у середині суміші – питання малодосліджене. Здебільшого 7 – 9 видів сировини здатні забезпечити весь потрібний спектр фармакологічного впливу. Для оцінки сумісності та фармакологічної активності деяких лікарських рослин користуються таблицею, яку склали Кобзар А.Я та Гриценко О.М. При використанні фітопрепаратів,як і хіміопрепаратів, треба звертати увагу на вік пацієнта, стан (захворювання нирок, печінки, шлунка), стать,генетичні фактори (вроджені ферментопатії),значення

добових ритмів. У стані бадьорості активність нервової і ендокринної систем значно вище, ніж під час сну. Це відображається на чутливості організму до різних фітопрепаратів. Доведено, що найбільше виражений ефект препаратів спостерігається переважно в період максимальної активності людей, тобто вдень. Токсичність препаратів також змінюється залежно від часу доби. Всмоктування, біотрансформація та інші фармакокінетичні особливості препаратів можуть змінюватися протягом дня. Крім добових, відомі також сезонні зміни фізіологічних функцій органів, що також впливає на дію препаратів.