Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Января 2014 в 01:38, дипломная работа
Метою даного дипломного дослідження є розкриття на основі теоретичних концепцій сучасної соціології, специфіки впливу засобів масової інформації на громадську думку в Україні. Досягненню цієї мети підпорядковане розв’язання низки дослідницьких завдань. Зокрема необхідно:
Визначити специфіку поняття «громадської думки» в сучасному суспільстві та історичному генезисі.
Охарактеризувати особливості функціонування засобів масової інформації та специфіку їх впливу на громадську думку.
Вивчити механізми впливу на громадську думку та можливості їх подальшого використання за допомогою ЗМІ. Систематизувати й згрупувати форми та методи прихованого та явного впливу, використовувані в ЗМІ.
ВСТУП…………………………………………………………………………..6-9
РОЗДІЛ 1 Теоретичні та практичні аспекти дослідження впливу засобів масової інформації на громадську думку в сучасній соціології…………..10-60
1.1 Генезис дослідження поняття громадської думки……………………..10-30
1.2 Громадська думка як соціальний феномен……………………………..30-42
1.3 Особливості функціонування ЗМІ та методи їх впливу на громадську думку……………………………………………………………………….....43-55
1.4 Концептуальні підходи до впливу ЗМІ на громадську думку………56-60
Висновки до розділу 1……………………………………………..…..….....61-63
РОЗДІЛ 2 Пpoгpама сoцioлoгiчнoгo дoслiдження «Специфіка впливу ЗМІ на громадську думку українського суспільства (на прикладі м. Києва)»…..64-78
2.1 Методологічний розділ програми соціологічного дослідження……64-73
2.2 Процедурний (методичний) розділ програми соціологічного дослідження…………………………………………………………………..74-78
Висновки до розділу 2……………………………………………………….79-80
РОЗДІЛ 3 Розкриття специфіки впливу ЗМІ на громадську думку українського суспільства (на прикладі м. Києва)………………………….81-95
Висновки до розділу 3……………………………..………………………...96-97
ВИСНОВКИ………………………………………………………………....98-102
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….103-108
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 Теоретичні та практичні аспекти дослідження впливу засобів масової інформації на громадську думку в сучасній соціології…………..10-60
1.1 Генезис дослідження поняття громадської думки……………………..10-30
1.2 Громадська думка як соціальний феномен……………………………..30-42
1.3 Особливості функціонування
ЗМІ та методи їх впливу на громадську
думку…………………………………………………………………
1.4 Концептуальні підходи до впливу ЗМІ на громадську думку………56-60
Висновки до розділу 1……………………………………………..…..….....
РОЗДІЛ 2 Пpoгpама сoцioлoгiчнoгo дoслiдження «Специфіка впливу ЗМІ на громадську думку українського суспільства (на прикладі м. Києва)»…..64-78
2.1 Методологічний розділ програми соціологічного дослідження……64-73
2.2 Процедурний (методичний) розділ програми
соціологічного дослідження…………………………………………………
Висновки до розділу 2……………………………………………………….79-80
РОЗДІЛ 3 Розкриття специфіки впливу ЗМІ на громадську думку українського суспільства (на прикладі м. Києва)………………………….81-95
Висновки до
розділу 3……………………………..………………………...96-
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….103-108
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Із розвитком засобів масової інформації (ЗМІ) можливості інформаційного впливу на громадську думку значно зростають. У сучасному інформаційному суспільстві мас-медіа поступово оформилися в могутній засіб впливу на громадську думку і навіть інструмент її формування.
Сучасна людина живе в інформаційному полі, одержує актуальну інформацію із усіх кутків світу, але тільки ту, яку надають засоби масової інформації. Будь-який суспільний діяч тільки тоді існує для людей, якщо він репрезентований у ЗМІ. Прийнято вважати, що за допомогою мас-медіа можна створювати завісу обману й ілюзії – і ніхто не зможе відрізнити істину від неправди, реальність від підробки.
Усі сфери суспільного
життя споконвічно містять у
собі інформаційно-комунікаційне
Важливого значення в сучасних суспільних процесах набуває громадська думка як домінуючий клімат, базисна структура поглядів, у цілому прийнятих у суспільстві. Останній аспект пов’язаний з тим, що думка може бути визначена як громадська тоді, коли її втілення сприймається меншістю, яка її не схвалювала. Така добровільна, хоча і неохоча, згода з волею уряду є ознакою народного уряду, який може добровільно існувати тоді, коли люди погоджуються з цілями й методами уряду, не погоджуючись із ним з конкретних питань. Тільки за цих умов меншість може прийняти правління більшості, знаючи, що консенсус із фундаментальних питань є непохитним, що й забезпечує її виживання.
Створення певної громадської думки через засоби масової інформації, маніпулювання громадською свідомістю і вплив на неї дедалі частіше стає невід’ємною частиною життя демократичного суспільства в тому числі і в Україні.
В цих умовах стає необхідним визначити, який саме вплив засобів масової комунікації на формування громадської думки, яка виступає основою у створенні і функціонуванні багатьох сфер діяльності сучасного суспільства. Роль ефективного використання засобів масової інформації, досягнення оптимального результату виявляється при донесені її до індивіда та суспільства в цілому. Саме це є дуже важливим аспектом розвитку і формування громадської думки, що і обґрунтовує актуальність розгляду даного питання.
Метою даного дипломного дослідження є розкриття на основі теоретичних концепцій сучасної соціології, специфіки впливу засобів масової інформації на громадську думку в Україні.
Досягненню цієї мети підпорядковане розв’язання низки дослідницьких завдань.
Зокрема необхідно:
Об’єкт дипломного дослідження – процес функціонування громадської думки в структурі масової свідомості, його теоретична концептуалізація у соціології та емпіричні вияви в Україні.
Предмет дипломного дослідження – осмислення специфіки впливу засобів масової інформації на громадську думку в Україні в контексті основних концепцій впливу засобів масової інформації на громадську думку в сучасній соціології.
Методи дослідження. Методологічною основою дипломного дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний, історичний, порівняльний, структурно-функціональний. При написанні дипломної роботи було використано такі методи дослідження, як аналіз та дослідження літературних джерел, праць вітчизняних та зарубіжних науковців, періодичної та тематичної преси. Важливим є метод аналізу та синтезу опрацьованої інформації, розробка власних висновків та припущень, порівняльний метод, історико-хронологічний, критично-літературний.
Для вирішення поставлених завдань особливе значення мали власне соціологічні методи: аналіз документів (матеріалів ЗМІ, книг, наукових статей); опитування (у формі анкетування) у поєднанні зі статистичним аналізом емпіричної інформації під час її обробки.
Лише комплексне застосування цих методів може забезпечити всебічний аналіз даної теми.
Наукова новизна одержаних результатів дипломної роботи полягає в тому, щo здiйсненo кoмплексний аналiз поняття «громадська думка» як соціального феномену та складoвoї сучасних демoкpатичних тpансфopмацiй, з’ясoванi oсoбливoстi цьoгo явища, визначенi oснoвнi супеpечнoстi йoгo утворення та існування в сучаснoму суспiльствi.
Описано специфіку впливу ЗМІ на громадську думку українського суспільства (на прикладі м. Києва).
Також, визначена роль ЗМІ у формуванні громадської думки, дiсталo пoдальшoгo poзвитку дослідження форм та методів впливу засобів масової інформації на громадську думку. Систематизовані знання про основні концепції впливу ЗМІ на громадську думку.
Практичне значення даної дипломної роботи полягає в тому, що результати проведеного дослідження розширюють і поглиблюють наукові знання про вплив засобів масової інформації на становлення громадської думки та процес функціонування громадської думки в сучасному суспільстві.
Висновки та положення дипломної роботи можуть бути використані в навчальному процесі на соціологічних факультетах вищих навчальних закладів при читанні курсів загальної соціології, соціології масової комунікації, соціології громадської думки та інших спецкурсів.
РОЗДІЛ 1
Теоретичні та практичні аспекти дослідження впливу засобів масової інформації на громадську думку в сучасній соціології
1.1 Генезис дослідження поняття громадської думки
У XX столітті представники різних наук — філософії, соціології, соціальної психології, публіцистики — виявляють значний інтерес до проблем громадської думки. Це однак не означає, що останні повністю вирішені в цих роботах. Мабуть, навпаки. Американський соціолог М. Огл, наприклад, заявляв, що стосовно громадської думки на Заході панує хаос. На дванадцятьох дослідників, перейнятих дискусією з питання про громадську думку, віднайдеться дванадцятеро людей, які голосно сперечаються з приводу дванадцяти різних питань [58, с. 22-23].
Г. Дюрент, свого часу директор Британського інституту громадської думки, визнав, що «громадська думка не надається описові, вона невловна для визначення, її важко виміряти і неможливо побачити» [7, с. 30].
Так само песимістичним є
висловлювання американською
Оцінки західних учених досліджень
громадської думки 50-х років не
надто відрізняються від
На Заході поширено також позитивістське визначення громадської думки. Один із його прихильників — Г. Онкен вважає: «врешті-решт, кожен, кого запитали б, знає точно, що означає громадська думка» [17, с. 118].
Та інтерес до громадської думки виник давно. Зародження уявлень про громадську думку відноситься до епохи Античності.
У Древній Греції софісти, будучи прихильниками демократичної держави, відводили значну роль в його справах громадській думці. Водночас досить чітко окреслилося декілька основних проблем. Одна з них — проблема «авторства»: хто є суб'єктом феномена, який давньогрецький філософ Протагор визначив як громадська думка. Протагор вважав, що вона — думка більшості населення. Одначе інший давньогрецький мислитель, Платон, твердив: істинно громадською є думка аристократів. Протагор, відтак, наполягав на демократичному поглядові на цю проблему, а Платон — антидемократичному, що узаконював усевладність аристократії, маєтних громадян. Школа Сократа протиставляла народному самоврядуванню аристократичне правління людей мудрих і знаючих. Аристотель стверджував, що думка народу – інструмент, за допомогою якого можна контролювати справи держави і в той же самий час розцінював його як права.
Відома латинська приказка Vox Ppuli - Vox Di (лат. «Голос Народу - Голос Бога»), еквівалент російського прислів'я: «глас народу - глас божий», по всій видимості, з'явилася в період, коли існувала могутня Римська держава. Авторство цього крилатого вислову часто невірно приписується англійському історику XII ст. Вільяму Мальмсберійскому. Інше загальновідоме вживання висловлювання знаходимо в посланні відомого вченого VIII ст. Алкуїна до майбутнього імператора Карла Великого. Лист датується 798 р. і містить наступну цитату латинською: «Nec audiendi qui solent dicere, Vox populi, vox Dei, quum tumultuositas vulgi semper insaniae proxima sit». У перекладі це звучить наступним чином: «І люди не повинні прислухатися до тих, хто каже, що голос народу є голосом Божим, бо неприборканість натовпу завжди межує з божевіллям» [1; С. 662—663].
Н. Макіавеллі в трактаті «Державець» підійшов до багатозначної політичної інтерпретації громадської думки. Це було пов'язано зі спробою вперше в історії дати характеристику політичної свідомості та політичної дії, звернену до конкретного носія політичної влади – нового правителя. Він бачить у народі «велику силу», потужну опору правителя: «... тим правителям, які більше бояться народу, ніж зовнішніх ворогів, фортеці корисні; а тим із них, хто більше боїться зовнішніх ворогів, ніж народу, фортеці не потрібні… Краща з усіх фортець – не бути ненависним народу» [32, с. 86]. При цьому Н. Макіавеллі помічає деякі соціально-психологічні особливості відображення в громадській думці фігури правителя: «... люди здебільшого судять по виду, так як побачити дано всім, а помацати руками – небагатьом. Кожен знає, який ти на вигляд, трохи відомо, який ти насправді, і ці останні не посміють заперечити думку більшості, за спиною якої стоїть держава» [32, с. 97].
У свою чергу, Ф. Бекон звернув увагу на те, що помилкові судження мають певний вплив на суспільні умонастрої, чим можуть користуватися можновладці. Однак поширення забобонів в громадській думці він пов'язував з природженим прагненням людей некритично сприймати суспільні ідеї, з почуттями та думками, що спотворюють пізнання.
На інше джерело існування різних думок вперше вказав Т. Гоббс, розглядаючи їх як відображення певних соціальних потреб. При цьому він надавав думкам соціально-практичне значення, зазначаючи, що дії людей обумовлені їхніми думками, і що в хорошому управлінні думками складається хороше управління діями людей, що веде до встановлення серед них миру і злагоди [14, с. 221].
Виховну роль громадської думки вперше відзначив Дж. Локк у своїй роботі «Досвід про людське розуміння». Він писав: «Люди, з'єднуючись в політичні спільноти, відмовляються на користь держави розпоряджатися всією своєю силою, так що не можуть користуватися нею проти своїх співгромадян більше, ніж дозволяє закон країни, проте вони все ж таки зберігають за собою право бути поганої чи хорошої думки про дії людей, серед яких живуть і з якими спілкуються, схвалювати або не схвалювати ці дії. У силу цього схвалення чи неприязні, вони і встановлюють між собою те, що вони мають намір називати чеснотою чи пороком, але ніхто не може жити під гнітом постійної неприхильності і поганої думки своїх близьких і тих, з ким він спілкується» [30, с. 65]. Так, на думку Дж. Локка, громадськість примушує людину до конформізму, використовуючи страх перед ізоляцією. «Основою для нашої згоди є думка інших. Те, що ми називаємо своєю думкою, не належить нам, вироблено не нами, є простим відображенням думки інших. Люди не довіряють новим думкам по тій лише причині, що вони нові, ще не модні, в них не видно істини» [30, с. 127].
Информация о работе Концепції впливу ЗМІ на громадську думку в сучасній соціології