Розрахунок освітленості готельного номеру

розмірів об'єкта різниці, фону і контрасту об'єкта з ним, виду і системи освітлення, типу джерела світла. Всі норми освітленості приведені в галузевих нормативах СНиП ІІ-4-79 і інструктивних матеріалах. При виборі нормованої освітленості необхідно мати на увазі, що при освітленості усередині приміщень до 50лк у якості джерела світла варто використовувати лампи розжарення, а понад 50лк -- люмінесцентні. При цьому норми освітленості для люмінесцентного освітлення в декілька разів перевищують норми для ламп розжарення.

Зниження світлового потоку освітлювальної установки через  забруднення світильників і джерела  світла (навіть при регулярному чищенні) і їхнє старіння при розрахунках враховують коефіцієнтом запасу, що представляє собою відношення світлового потоку нового світильника з новою лампою до світлового потоку того ж світильника наприкінці терміну служби лампи. Коефіцієнт запасу вибирають в залежності від характеристики приміщення і типу джерела світла по галузевих нормах освітлення – СНиП ІІ-4-79. При розрахунку освітленості в будь-якій точці враховують світлові потоки тільки найближчих світильників. Для урахування дії віддалених світильників і відбитих потоків у розрахунковій формулі використовують коефіцієнт додаткової освітленості. Його значення залежить від коефіцієнтів відбивання від стін і стелі приміщення і від світлового розподілу світильників, тобто від їхнього типу. Значення коефіцієнта додаткової освітленості дані в довідковій літературі.

Для забезпечення нормальних при освітленні готельного номеру люмінесцентними лампами, нормована освітленість Е становить 150лк, освітленість в коридорах і ванній кімнаті становить також - 150лк. Значення коефіцієнта додаткової освітленості μ приймаю рівний 1,2, а коефіцієнт запасу k =1,4.

2.4. Вибір типу  світильників

Від правильного добору світильників залежать надійність роботи освітлювальної установки, її ефективність і економічність. Тому необхідно 

враховувати умови навколишнього середовища; світлового розподіл світильників, необхідний для проектованої освітлювальної установки; економічну доцільність застосування; естетичні вимоги до конструктивного виконання світильників (у суспільних і культурно-побутових приміщеннях).

Для сухих опалювальних приміщень тип світильника вибирають  по світлотехнічних характеристиках. При цьому варто мати на увазі, що не можна застосовувати лампи  більшої потужності, чим припустимо для даного світильника. У противному випадку світильник перегріється й ізоляція увідних проводів вийде з ладу. Використання ламп меншої потужності не економічно.

Враховуючи вище перераховані вимоги, які ставляться до вибору світильників, для основного приміщення (вітальні)  я вибираю світильник типу A53-R 55Вт, настельний, вмонтований, норвезького виробника GLAMOX. Габаритні розміри 1296´58, клас світлорозподілу по ГОСТ 13828-74 – П, напруга живлення 220В, частота 50Гц.

Для інших приміщень, наступні світильники:

1)Спальня – GLAMOX А53-R 55Вт;

2)Вбиральня – GLAMOX RFX 144Вт;

3)Коридор – GLAMOX Zapp700 96Вт;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Розміщення  світильників у приміщенні

При проектуванні загального освітлення загального приміщення (незалежно  ві системи освітлення) повинна бути забезпечено рівномірність освітлення, регламентована нормами, в тій частині приміщення; при цьому не враховується освітленість в проходах. Збільшення нерівномірності освітлення приводить до збільшення встановленої потужності. Вирішення задачі залежить від світлового розподілу застосовуваних світильників і їхнього розміщення на плані приміщення, що визначається наступними розмірами, м:

           (1)

- висотою приміщення, м

- відстанню від перекриття  до світильника, м

- висотою розрахункової поверхні над підлогою, м

- розрахунковою висотою, м

Для підвісних світильників = 0,3...0,5 м, а для плафонів і убудованих

світильників  = 0, 2 м. Висота звису може бути і більше 0,5 м, але в цьому випадку світильники необхідно встановлювати на жорстких підвісках, що не допускають їхнього розкачування.

Основна задача проектування освітлювальної установки - це забезпечення

заданого рівня освітленості і необхідної якості освітлення при найменшому сумарному світловому потоку джерела, тобто при найменшій установленій потужності. Як правило надмірне збільшення чи зменшення відстані між світильниками приводить до збільшення нерівномірності розподілу освітленості.

Якщо по довжині і ширині приміщення відстані між світильниками різні, то їх позначають i - відстанню від крайніх світильників або рядів світильників до стіни.

Практика проектування показує, що при рівномірному освітленні світильники варто розміщати по вершинах квадрата або ромба. Якщо їх розмістити по вершинах квадрата не вдасться, то розташовують по вершинах прямокутника. При цьому бажано, щоб відношення більшої сторони до меншої не перевищувало 1,5.

Для кожного типу світильника певна оптимальна відносна відстань між світильниками, рівна відношенню відстані між ними до висоти підвісу над робочою поверхнею:

                       (2)

Ці відстані наводять у довідковій літературі.

При проектуванні витримати  точно такі відстані не завжди вдасться, але необхідно прагнути до того, щоб вони не виходили за рамки допустимих значень. Відстань між стіною і крайніми світильниками рекомендують брати 0,5 . Число світильників у ряду і число рядів світильників визначають по формулах:

                             (3)

 

де  і - довжина і ширина приміщення відповідно, м.

Дробове значення, і округляють до цілого більшого числа. Якщо робочі поверхні розташовані в стінах, то відстань між стіною і крайнім рядом світильників рекомендують брати 0,З . Розміщення світильників визначають при будь-якому методі розрахунку освітлення.

При розрахунках освітлення готельного номера приймаю, що висота мого приміщення рівна = 3м; відстанню від перекриття до світильника в спальних кімнатах, = 0,26м; висота розрахункової поверхні для усіх приміщень приймається на рівні підлого, тобто 0м; і того:

 

 

Для визначення кількості світильників, які потрібні для забезпечення відповідного рівня освітленості значення λ визначаємо із довідкової літератури і приймемо рівним 1,4, для усіх приміщень, бо вибраний світильник має ККС косинусну (Д) одержані результати оформляємо у таблицю.

Таблиця 1. Кількість світильників у кімнатах готельного номеру.

Приміщення	Площа,  м2	,шт	,шт
Спальна кімната №1	20	3	5
Вітальня	28	4	2х5, 2х4
Вбиральня	12,82	1	1
Коридор	11,80	1	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.6. Розрахунок і вибір  потужності джерел світла

Світлотехнічний розрахунок є основоположним при проектуванні освітлювальних установок. Задачею  світлотехнічного розрахунку є визначення потужність джерел світла для забезпечення нормованої освітленості. У результаті розрахунку знаходять світловий потік джерела світла, встановлюваного у світильнику. По цьому потоку вибирають стандартну лампу. Відхилення світлового потоку обраної лампи від розрахункового значення припускається в межах ±10¸20%. Якщо розбіжність більша, то необхідно змінити число світильників, їхнє розміщення, тип і виконати перерахунок. Так проводять прямий розрахунок освітлювальної установки. При проектуванні роблять перевірочний розрахунок, ціль якого - визначити фактичну освітленість у розрахункових точках робочих поверхонь по світильниках відомих типів і світлових потоків встановлених у них ламп. Розрахунки обох видів виконують на основі таких методів.

У практиці світлотехнічних розрахунків  найбільше широко застосовують точковий метод, метод коефіцієнта використання світлового потоку і метод питомої потужності.

2.6.1. Метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Метод застосовують для знаходження рівномірного освітлення. Для розрахунку локалізованого освітлення, освітлення похилих і вертикальних поверхонь використовувати його не можна через велику похибку одержуваних результатів.

Основна розрахункова формула:

                                                           (4)

де  - світловий потік лампи, встановленої у світильнику, лм;

     - число світильників , що освітлюють поверхню;

     - коефіцієнт використання світлового потоку;

    - коефіцієнт мінімальної освітленості;

    - площа освітлюваної поверхні,

 

    - коефіцієнт запасу. 

Це вираз використовують для  визначення освітленості при перевірочних розрахунках. При прямому розрахунку з формули (4) знаходять світловий потік лампи, що необхідно встановити у світильник, щоб на розрахунковій поверхні була створена освітленість не нижче нормованої :

                                                    (5)

Коефіцієнти, який входить в формулу використання світлового потоку вибирають по довідкових таблицях в залежності від типу світильника, його ККД і характеру світлового розподілу, коефіцієнтів відбивання стелі, стін і робочої поверхні і від розмірів і форми приміщення, які враховуються індексом

приміщення:

                                                       (6)

де  -    розрахункова висота, м;

    - довжина і ширина приміщення, м.

Послідовність розрахунку освітлювальної установки методом  коефіцієнта використання світлового потоку:

- знаходять нормовану  освітленість;

- вибирають тип і  число світильників, місце їхній  розміщення на плані;

- визначають коефіцієнти відбивання елементів приміщення, індекс приміщення,

- по довідкових таблицях - коефіцієнт використання світлового  потоку, коефіцієнти запасу і  мінімальної освітленості;

- по формулі (6) розраховують світловий потік лампи;

- по довідкових таблицях підбирають найближчу стандартну лампу, світловий потік якої відрізняється від розрахункового не більш ніж на ±10¸20% і обчисляють її потужність;

- підраховують електричну  потужність всієї освітлювальної  установки. 

 

 

2.6.2. Метод питомої потужності.

Застосовують для розрахунку потужності освітлювальних установок  при загальному рівномірному освітленні горизонтальних поверхонь. Під питомою потужністю розуміють відношення сумарної потужності джерел світла до площі що освітлюється. Цей спосіб розрахунку розроблений на основі методу коефіцієнта використання світлового потоку, дає більш просте вирішення задачі, але і меншу точність. У його основі лежить формула:

,                                                    (7)

де  - потужність лампи, Вт;

- питома потужність, Вт/м²;

 - площа приміщення, м ;

 - число ламп в освітлювальній установці.

Питома потужність освітлювальної установки служить функцією змінних: нормованої освітленості, коефіцієнта використання світлового потоку, типу джерела світла, типу і розміщення світильників, розмірів приміщення, коефіцієнтів відбивання від поверхонь приміщення. У довідковій літературі дані таблиці питомих потужностей, складені для ламп розжарення при коефіцієнті запасу = 1,3 і для люмінесцентних ламп при = 1,5. При цьому напруга живлення дорівнює 220В. Якщо напруга освітлювальної установки 127В, то табличні значення питомої потужності необхідно помножити на 0,86. Питома потужність прямо пропорційна коефіцієнту запасу.  Тому при значеннях цього коефіцієнта, відмінних від тих, для яких складені таблиці, табличні значення питомої потужності повинні бути пропорційно перераховані.

Метод питомої потужності в порівнянні з методом коефіцієнта використання світлового потоку дає похибку розрахунку ±20%, що припустимо при визначенні потужності освітлювальної установки.

Послідовність розрахунку освітлювальної установки методом  питомої потужності:

• вибирають джерело світла, тип світильників і розміщають їх на плані приміщення;

 

• визначають нормовану освітленість, по довідкових таблицях;

- питому потужність;

- знаходять потужність освітлювальної установки, по формулі (7);

- потужність лампи, по довідкових таблицях підбирають найближчу стандартну лампу і по її потужності остаточно розраховують потужність всієї освітлювальної установки.

2.6.3. Точковий метод.

Використовують для  розрахунку нерівномірного освітлення: загального локалізованого, місцевого, похилих поверхонь, зовнішнього. Необхідний світловий потік освітлювальної установки визначають виходячи з умови, що в будь-якій точці, що освітлюється, поверхні освітленість повинна бути не менше нормованої, навіть наприкінці терміна служби джерела світла.