Розрахунок освітленості готельного номеру

Освітленість у контрольній  точці робочої поверхні розраховують по формулі :

                                          (8)

де  - фактичний світловий потік лампи, лм;

- коефіцієнт додатковий освітленості вибирається із довідкової літератури;

- коефіцієнт запасу, із довідника;

- сумарна умовна освітленість розрахункової точки, створювана світильниками, у кожному з яких встановлена умовна лампа зі світловим потоком 1000 лм, лк.

Сумарна умовна освітленість що розраховується в точці може бути визначена як сума освітленостей  від найближчих світильників або  по довідковим кривим просторового світлового розподілу обраних світильників, або по кривим просторових ізолюкс.

Більш раціональний спосіб знаходження умовної освітленості по кривим ізолюкс. У цьому випадку освітленість від кожного світильника в розрахунковій точці поверхні залежить безпосередньо від його висоти і від відстані між точкою і проекцією світильника на робочу поверхню. Так знаходять освітленість точки при перевірочних розрахунках.

Для прямого розрахунку по формулі (9) визначають потік лампи, прирівнявши освітленість до нормованого значення:

                                              (9)    

Послідовність розрахунку освітлювальної установки точковим методом:

- знаходять мінімальну  нормовану освітленість;

- вибирають типи джерела  світла і світильника, розраховують розміщення  світильників по приміщенню;

- на плані приміщення  з зазначеними світильниками позначають контрольні точки, у яких освітленість може виявитися найменшою;

- обчисляють умовну  освітленість у кожній контрольній  точці і точку з найменшою умовною освітленістю приймають за розрахункову;

- по довідкових таблицях  встановлюють коефіцієнти запасу  і додаткової освітленості;

- по формулі (9) знаходять світловий потік лампи;

- по світловому потокові і довідкових таблиць вибирають найближчу стандартну лампу, світловий потік якої відрізняється від розрахункового не більш ніж на ±10¸20% і визначають її потужність;

- підраховують електричну  потужність всієї освітлювальної  установки. 

У сумарну умовну освітленість включають освітленості від найближчих світильників. Віддаленими світильниками вважають такі, що створюють у розрахунковій точці освітленість менше 5 % освітленості від найближчих світильників.

Практика показує, якщо відносна відстань між світильниками  не менше оптимальної, то достатньо враховувати освітленість лише від світильників, розташованих у вершинах аналізованого і суміжних із ним прямокутників. Якщо відстань між світильниками менше оптимальної, то число що враховуються при розрахунку сумарної умовної освітленості світильників

збільшують і визначається по їхній відносній освітленості.

Дуже важливо при  обчисленні світлового потоку ламп правильно вибрати розрахункову точку. У якості її на освітлювальній поверхні, у межах якої повинна бути забезпечена нормована освітленість, беруть точку з мінімальною освітленістю. Таку точку варто брати в центрі поля або посередині однієї сторони крайнього поля - простору, обмеженого чотирма найближчими світильниками. При цьому не рекомендують вибирати точки біля стін і в кутах приміщення. Якщо в цих точках є робочі місця, то освітленість у них можна довести до норми, збільшуючи потужність найближчих світильників або встановлюючи додаткові.

При розрахунку освітлювальних установок із люмінесцентними лампам точковим методом є деякі відмінності ніж коли як джерело використовують лампи розжарення. Якщо довжина лампи менше половини розрахункової висоти, то лінійні джерела приймають за точкові. Якщо ж довжина лампи або лінії з ламп перевищує половину розрахункової висоти, то лампи розглядають як лінії, що світять, і освітлювальну установку розраховують по формулі визначення світлового потоку для одиниці довжини що світить лінії де;

                                            (10)

- сума умовних відносних освітленостей у розрахунковій точці, визначених по графіках лінійних ізолюкс .

Лінійні ізолюкси будують  виходячи з наступних умов: приймають, що 1м довжини люмінесцентної лампи дає світловий потік у 1000 лм; висота підвісу люмінесцентної лампи над робочою поверхнею дорівнює 1м; довжину “ ” лінії, що світить, від люмінесцентних ламп заміняють відносною довжиною '= ; відстань “ ” від розрахункової точки до лінії проекції ламп на робочу поверхню заміняють відносною відстанню '= ; розрахункову

точку намічають на лінії, проекції люмінесцентної лампи на робочу поверхню і

перпендикулярної до цієї проекції.

Коли точка знаходиться  навпроти частини ламп, що світить, то лінію розбивають на дві частини так, щоб точка була навпроти кінця обох частин. Освітленість у точці визначають як суму освітленостей від обох частин лінії. Коли точка перебуває за межами лінії, що світить, то лінію продовжують так, щоб точка виявилася навпроти її кінця. Умовну освітленість у точці знаходять як різницю освітленостей від лінії з доданою ділянкою і від доданої ділянки.

Якщо відстань між  світильниками в ряду менше половини розрахункової висоти, то ряд варто  розглядати як неперервний, тобто потік розраховують без урахування розривів. При великих розривах освітленість у контрольній точці обчисляють як суму всіх неперервних ділянок світильників.

Повний світловий потік  лінії, що світить, необхідний для створення  в контрольній точці  нормованої освітленості визначають як: , а число ламп у лінії, що світить, , де світловий потік прийнятої лампи, лм. Дробове число округляють до більшого цілого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7. Розрахунок  освітленості

2.7.1 Розрахунок  основного приміщення (вітальня)

Для розрахунку освітленості в вітальній кімнаті використаємо два методи розрахунку. Методом коефіцієнта використання розрахуємо світловий потік лампи. За допомогою точкового методу здійснимо перевірку нормованої освітленості. При розрахунку враховуємо такі величини: нормована освітленість Е_min=150лк; площа розрахункового приміщення А=28м²; розрахункова висота h_p кількість світильників N=18;

Розрахунок методом  коефіцієнта використання.

Згідно формул (5,6) визначаємо світловий потік від однієї освітлюваної установки:

Відповідно до розрахованого індекса приміщення, вибираю коефіцієнт використання світлового потоку  =0,46.

Лм,

де коефіцієнт запасу ; коефіцієнт мінімальної освітленості

 

 

Перевірка рівня освітленості основного приміщення точковим методом.

Для перевірки правильності розрахунку світлового потоку здійснимо перерахунок нормованої освітленості за формулою:

                                                                                               (11)

 

Світловий потік Ф_л підставимо з результатів розрахунку методом коефіцієнта використання.

 

 

 

 Сумарну умовну освітленість, що розраховується в точці визначаємо як суму освітленостей від найближчих світильників; коефіцієнт додатковий освітленості вибирається із довідкової літератури =1,2;

лк

Тоді підставивши в формулу (11), отримаєм:

 

Розрахунок здійснено  правильно, тому що забезпечується нормована освітленість в точці. Згідно з розрахунком та технічною документацією світильника А53-R вибираю лампу T5-C 55Вт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Електрична частина  проекту

3.1. Вибір напруги  і джерела живлення

Джерелами живлення освітлювальних установок частіше усього служать  трансформаторні підстанції, що живляться  від енергосистем, а в окремих  випадках місцеві електричні станції. Причому вони спільні для освітлювальних і силових навантажень.

Напруги, застосовувані  в установках, як правило, 380/220 В при заземлених нейтралях мереж. Такі напруги можливі в будь-яких приміщеннях для установок спільного освітлення при висоті підвісу світильників більш 2,5 м, при меншій висоті - тільки в приміщеннях без підвищеної небезпеки поразки електричним струмом.

В даному курсовому проекті  для живлення установок використаємо напругу 220В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Вибір місць введення й установки щитків.

Освітлювальні щитки  варто розташовувати поблизу  основного робочого входу в будинок; по можливості в центрі навантажень; у місцях, зручних для обслуговування і зі сприятливими умовами середовища, недоступних для випадкових ушкоджень (щоб були помітні хоча б частково керовані світильники); з урахуванням підходу повітряних ліній.

Живлення робочого освітлення повинно бути від окремого введення. Проте припускається живлення освітлювальних щитків від спільного із силовим навантаженням введення за умови, що лінія, що живить, забезпечить відхилення напруги від номінального, що не виходять за допустимі межі ±5 і -2,5 % .

Враховуючи вище перераховані умов розміщую щиток в коридорі, в доступному місці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Компонування освітлювальної  мережі

Після розміщення освітлювальних щитків усі світильники поділяють на групи. При цьому все навантаження спочатку поділяють рівномірно на три частини (по числу фаз мережі, що живить,), а потім навантаження кожної фази поділяють на групи з урахуванням рекомендацій :кожна групова лінія повинна мати на фазі не більш 20 світильників із лампами розжарення, ДРЛ, ДРИ, натрієвими і не більш 50 світильників із люмінесцентними лампами. Групові лінії доцільно виконувати однофазними в житлових, адміністративних і побутових приміщеннях невеличкої площі або потужністю до 200 Вт, а також у приміщеннях із малим числом світильників із люмінесцентними лампами. Світильники чергового й аварійного освітлення об'єднують в окремі самостійні групи: Аварійна група живиться або від окремого джерела живлення, або безпосередньо від введення в будинок; чергова група від системи спільного освітлення; У житлових і суспільних будинках до однофазних груп освітлення сходів, коридорів і холів, горищ припускається приєднувати 60 ламп розжарення потужністю до 60 Вт кожна;

На плані об'єкта наносять групові щитки, вимикачі, штепсельні розетки. Після цього струмоприймачі, виділені в групи, з'єднують груповими  лініями і для кожної групи  складають розрахункову схему. У  схемі вказують довжини ділянок  від щитка до розгалужень і між струмоприймачами а також потужності струмоприймачів.  Всі схеми повинні бути приведені в записці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.4. Розрахунок  площі перетину проводів освітлювальної  мережі

Розрахунок і вибір  перетину проводів освітлювальної мережі забезпечують: відхилення  напруги на джерелах світла в допустимих межах; нагрів проводів не вище допустимої температури; достатня механічна міцність проводів.

Тому перетин проводів звичайно розраховують по припустимо втраті напруги, а потім перевіряють  по нагріванню і механічній міцності. При цьому індуктивний опір проводів внутрішніх освітлювальних мереж можна не враховувати. Індуктивний опір освітлювального навантаження не враховують,

тому що коефіцієнт потужності є не нижче 0,9.

Площа перетину проводів, мм²,

                                                        (12)

де  - сума електричних моментів навантаження, кВт-м;

 - коефіцієнт, що залежить від  напруги, матеріалу проводів і  одиниць виміру вхідних у формулу (11) розмірів (визначають по довідкових таблицях (для двохпровідної лінії з алюмінієвим провідником с=7,7);

- розрахункова допустима втрата  напруги, %.

 

Для лінії яка живить вітальню і вбиральню, розрахуємо площу перетину проводу:

(умовно приймаєм значення січення 1.5мм²)

 Для лінії, що живить коридор і спальню:

 

 

Для внутрішніх освітлювальних мереж при номінальній напрузі  на введенні допустима втрата дорівнює 2,5 %, крім житлових будинків, для котрих це значення, як і для зовнішнього й аварійного освітлення дорівнює 5%. Для даного випадку = 2,5%

Звичайно рекомендують із приведених значень допустимої втрати напруги залишати 0,2...0,3 % на втрати введення в приміщення, У мережах напругою до 42В втрата напруги припускається 10%,  рахуючи від вторинних виводів трансформаторів, що понижають.

У загальному випадку  допустиму втрату напруги в освітлювальних мережах розраховують у залежності від рівнів напруги на шинах джерела  живлення й у найбільше віддалених ламп, потужності трансформатора, ступеня його завантаження і коефіцієнта потужності приймачів або визначають по довідкових таблицях.