Свобода в системе ценностей современного человека

Зміст

 

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  психологічного вивчення феномена свободи.........................................................................................................................7

   1.1.   Методологічні проблеми дослідження свободи......................................7   

   1.2.   Основні підходи до розуміння свободи................................................10

        1.2.1. Свобода як усвідомлення: Е.Фромм  «Втеча від свободи»............11

             1.2.2. Свобода як позиція: В.Франкл..........................................................25  

             1.2.3. Свобода як усвідомлення можливостей в рамках долі: Р. Мей.....27

           1.2.4. Свобода і необхідність. Свобода і відповідальність.......................29

     1.2.5. Розгляд свободи з позиції  трансактного аналізу Е.Берна......31

1.3.    Свобода  як життєва цінність..................................................................35

  1.3.1. Цінності і ціннісні уявлення...............................................................35

            1.3.2. Методологія і методи вивчення ціннісних уявлень.........................39

Розділ 2. Дослідження  ціннісного аспекту свободи у  сучасної молоді...............42

        2.1.    Методи  дослідження  ціннісного  аспекту свободи...........................42

        2.2. Місце свободи  в ієрархії цінностей сучасної  молоді.............................44

        2.3.    Зв'язок між особовою свободою  і переважаючим Его-станом індивіда.....................................................................................................................54

        2.4.     Застосування   наративного підходу в дослідженні свободи......................................................................................................................58

 

Висновок....................................................................................................................66

Список використаної літератури.............................................................................68

Додаток.......................................................................................................................71

 

 

Вступ

 

«Свобода є внутрішня  творча енергія людини»

(Н.А.Бердяєв)

 

Працюючи над даною  проблемою, ми виходимо з визнання існування свободи. Проте те, чим вона є для нас, кожен вирішує сам. Свобода, як і багато інших явищ в світі, суб'єктивна і індивідуальна. Для 15-річного підлітка вона, швидше, – незалежність від батьків, відчуття своєї дорослості і самостійності; для зрілої людини – можливість утілити свої задуми і реалізуватися як особа. Для когось бути вільним – означає жити,  як «перекотиполе», не замислюючись про майбутнє за принципом «тут і зараз», а хтось зможе відчути себе вільним, коли в кінці шляху озирнеться назад і побачить, що жив недаремно і залишив свій слід. Для одних свобода – це творчість, для інших – її не існує.

  Важливим в контексті нашої теми є ціннісний аспект свободи. Життя, яке можна охарактеризувати як вільне в найширшому сенсі (вільне від обмежень, примушення, життя активне і творче), є ціннісним ідеалом для багатьох людей. Отже, свобода є предметом особливої потреби людини [40]. Це підтверджується і тим, що одне з найсуворіших покарань для людини – це позбавлення волі, яке можна розглядати і в юридичному (кримінальному) аспекті, і в педагогічному (дитину часто карають, позбавляючи свободи активності, наприклад). Сам факт, що позбавлення волі є засобом покарання, говорить про її значущість для людини.

Проте ціннісність свободи містить в собі суперечність: з одного боку, людина прагне бути вільною, з іншого, - потрапляючи в ситуації вибору, може переживати свою свободу як «тягар». Виступаючи причиною невирішеного наперед майбутнього, людина переживає відповідальність за нього і може виявитися неготовою до «стрибка» в невідомість, може навіть свідомо позбавити себе свободи, вибравши більш адаптивну стратегію дії [19].

          Потреба врятуватися від психологічної ізоляції яскраво описана Бальзаком в «Стражданнях винахідника»: «Так запам'ятай же, відобрази це в своєму ще такому сприйнятливому мозку: людину страхає самота. А зі всіх видів самоти найстрашніше самота душевна. Перша потреба людини, будь то прокажений або каторжник, знедолена людина або недуга, – знайти товариша по долі. Жадаючи утамувати це відчуття, людина марнує всі свої сили, всю свою могутність, весь запал своєї душі»[39].

 Важлива сторона проблеми полягає в тому, що людина не може жити без співпраці з іншими. У будь-якому товаристві людина, якщо взагалі хоче вижити, повинна об'єднуватися з іншими людьми для захисту від ворогів і небезпек природи, або для того, щоб мати можливість працювати. Навіть у Робінзона був свій П'ятниця, без якого він, напевно, не тільки би збожеволів, але і помер. Необхідність в допомозі, турботі і присутності іншої людини особливо відчувається у ранньому дитинстві. Немовля не в змозі самостійно виконувати найважливіші життєві функції, тому зв'язок з іншими людьми – для нього питання життя або смерті. Опинитися наодинці – це серйозна загроза самому існуванню дитини.

   Проте є ще  одна причина, з якої приналежність до спільноти стає такою необхідною: це суб'єктивне самопізнання. Здатність мислити дозволяє людині – і спонукає її – усвідомити себе як індивідуальна істота, окрема від природи і від інших людей. Якщо людина не належить до якоїсь спільноти, якщо її життя не набуває якогось сенсу і спрямованості, то вона відчуває себе порошинкою, відчуття власної нікчемності її пригнічує. Людина повинна мати можливість віднести себе до якоїсь системи, яка б направляла її життя і додавала їй сенс; інакше її переповнюють сумніви, які, кінець кінцем, паралізують здатність діяти, а значить і жити.

Разом з тим, втрата внутрішнього стану свободи і відчуття авторства  власного життя обертається для  людини обтяжливим переживанням себе як “заручника” або “жертви” обставин, або відчуттям втручання в своє життя чинників, що вимушують діяти всупереч внутрішнім орієнтирам. З погляду різних теорій консультування і психотерапії, психологічний зміст подібних переживань убачається в порушеннях функціонування чинника «свобода – відповідальність». У всіх цих випадках надання психологічної допомоги в її різних варіантах ґрунтується на відновленні у людини позиції свідомого, вільного і відповідального суб'єкта, автора свого життя [40].

        Так або інакше, вибір лишається за кожною людиною: чи вибрати свободу і, у певному сенсі, самоту або ж залежність, приналежність до групи і захищеність.

У даній роботі ми спробуємо визначити, що ж таке свобода для людини: це тягар або сенс життя, а може це саме життя? Чому одні прагнуть  уникнути її, а інші – осягнути?

Об'єктом даного дослідження є ціннісний аспект свободи людини, а його предметом – свобода в системі життєвих цінностей сучасної молоді.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати  і емпірично дослідити ціннісний аспект феномена свободи, вивчити особливості розуміння суті свободи сучасними молодими  людьми і виявити її місце в системі життєвих  цінностей у зв'язку з чинником віку. 

Гіпотезу дослідження склало припущення про те, що свобода займає вагоме місце в системі життєвих цінностей молодих людей, при цьому зі свободою молодь пов'язує, радше, її зовнішні, інструментальні прояви, які виражаються у відсутності умов, що сковують, обмежують і пригнічують; існує  вікова динаміка зміни місця свободи в системі життєвих цінностей молодих  людей.

Для перевірки гіпотези перед дослідженням були поставлені наступні завдання:

1. здійснити теоретичний аналіз психологічного змісту поняття свободи і її ціннісного аспекту;
2. визначити місце свободи в ієрархії цінностей сучасної молоді;
3. виявити  зв'язок між особистою свободою і переважаючим функціональним Его-станом індивіда;
4. апробувати наративний підхід в дослідженні свободи.

Теоретичну  основу нашого дослідження склали роботи класиків гуманістичної і екзистенціальної психології Е.Фромма, В.Франкла, Н.Бердяєва, Р.Мея, А.Маслоу, К.Роджерса, а також сучасних авторів – Д.Леонтьева, В.Петровського, В.Татенка.

        Наукова новизна дослідження полягає в уточненні психологічного змісту феномена свободи, у визначенні її місця в системі життєвих цінностей сучасних молодих людей.

       Практична значущість – в контексті нашого часу і суспільної ситуації проблема свободи є актуальною для аналізу великих груп, особливостей протікання  в них різних психологічних, соціальних, політичних явищ, а також для аналізу ступеня сформованості особистої свободи, зрілості суб'єкта діяльності.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  психологічного вивчення феномена свободи

1. Методологічні проблеми дослідження свободи

 

         Розгляд  даного питання,  на наш погляд,  слід почати  з філософських підходів до проблеми. 

           Французький філософ П. Гольбах відзначав: «у всіх своїх вчинках людина підкоряється необхідності... її свобода волі є химера» [7]. За Бюхнером, свобода — це свобода людини із зв'язаними руками, свобода птаха у клітці. Дійсно, якщо все однозначно необхідно, якщо немає випадковостей, можливостей, якщо людина діє як автомат, то не залишиться місця для свободи. Навіть якщо людина пізнає необхідність чого-небудь, то це пізнання теж не міняє положення. Злочинець, що знаходиться у в'язниці і «пізнав» цю необхідність, не стає від цього вільним.

           Є й інше трактування свободи, протилежне першій. Свобода, вважають, це «можливість поступати так, як хочеться. Свобода — це свобода волі. Воля — по своїй суті завжди вільна воля» [Філософський словник. Пер.з нім. Ред. Г.Шмідт. – с. 523]. Катерина Велика казала: «свобода — це коли ніхто не може мене змусити робити те, чого я не хочу». Таким чином, вона уловила протилежність свободи не стільки необхідності (з нею справитися легше!), скільки примусу.

           Але як бути з абсолютною свободою, що проголошується деякими теоретиками-філософами? Наявність такої свободи сумнівна.

           У одній французькій легенді розповідається про суд над людиною, яка, розмахуючи руками, ненавмисно розбила ніс іншій людині. Обвинувачений виправдовувався тим, що його ніхто не може позбавити свободи розмахувати своїми власними руками. Судове рішення із цього приводу свідчило: обвинувачений винен, оскільки свобода розмахувати руками однієї людини закінчується там, де починається ніс іншої людини.

         Свобода, як бачимо, може і не знати межі, що відокремлює її від помилкових, а то і явно злочинних дій людини. Свобода нерідко вступає в конфлікт з нормами життя.

         Тільки що приведена французька легенда демонструє наступне явище: немає абсолютної свободи, свобода завжди відносна.

          Уявимо, що індивід досяг максимальної або абсолютної свободи в світі. Ставши таким вільним, людина почне розуміти, що її свобода обернулася безмежною самотою. «Втеча від свободи» — так називається книга американського філософа Э. Фромма. Назва добре передає настрій такої людини: «а навіщо мені така свобода?» Усунувши всі форми залежності, індивід, врешті-решт, залишається наодинці зі своєю індивідуальною «самістю». Зникає природа, суспільство... Зникають численні узи, які хоча і обмежували свободу людини, зате робили її близькою певному колу людей, пов'язували її з певними речами. «Людина вільна» — «це означає, вона самотня». У «Братах Карамазових» Ф. М. Достоєвський словами Великого інквізитора підкреслив важливу думку: «нічого і ніколи не було для людини і для людського суспільства нестерпніше свободи», а тому «немає турботи боліснішої для людини, як, залишившись вільним, знайти скоріше того, перед ким преклонитися» [Достоєвський Ф.М. Збірка  творів в 10 томах, Т.9 – М., 1958, с.319].

         У детерміністській філософії свобода розуміється як здатність людини діяти відповідно до своїх інтересів і цілей, спираючись на пізнання об'єктивної необхідності. Антонімом терміну «свобода» у такому разі виступає «примушення», тобто дія людини під впливом яких-небудь зовнішніх сил, всупереч своїм внутрішнім переконанням, цілям і інтересам. Це зіставлення свободи примушенню принципово важливе, оскільки примушення не тотожне необхідності. На цей момент звертав увагу Б. Спіноза. «Ви вважаєте, — писав він своєму опонентові, — ніякої відмінності між необхідністю і примушенням, або насильством. Прагнення людини жити, любити і таке інше аж  ніяк не вимушено у нього силою, і, проте, воно необхідне...» [Спіноза Б. Вибрані твори в 2т.-М., 1972, Т.2, с.584-585]. «Я називаю вільною таку річ, яка існує і діє з однієї тільки необхідності своєї природи; примушеним же я називаю те, що чим-небудь іншим детермінується до існування і до дії тим або іншим чином» [Спіноза Б. Вибрані твори в 2т.-М., 1972, Т.2, с.584-585]. Те, що свобода і необхідність не є антиподами, припускає визнання можливості існування свободи без відмови від необхідності.

          Людський досвід і наука показує, що навіть самі на перший погляд ірраціональні вчинки людини завжди обумовлені внутрішнім світом людини або зовнішніми обставинами. Абсолютна свобода волі — це абстракція від реального процесу формування вольового акту людини. Безумовно, вольове рішення людини, пов'язане з вибором цілей і мотивів діяльності, визначається, в основному, її внутрішнім світом, світом її свідомості, але ж цей внутрішній світ людини або світ свідомості не протистоїть зовнішньому світу, а є кінець кінцем віддзеркаленням цього зовнішнього об'єктивного світу, і діалектична взаємообумовленість подій на цьому внутрішньому світі є віддзеркаленням діалектичної взаємообумовленості явищ в світі зовнішньому. Більш того, самі цілі людської діяльності, лежачі в основі вільного вибору лінії поведінки людиною, визначаються його інтересами, що виникають в ході його практичної діяльності, в якій суб'єктивна діалектика його свідомості формується і розвивається під впливом об'єктивної діалектики. 

         Реальна вільна дія людини виступає, перш за все, як вибір альтернативних ліній поведінки. Свобода є там, де є вибір: вибір цілей діяльності, засобів, що ведуть до досягнення цілей, вибір вчинків в певній життєвій ситуації і так далі. Об'єктивною підставою ситуації вибору є об'єктивне існування спектру можливостей, визначених дією об'єктивних законів і різноманіттям умов, в яких ці закони реалізують свою дію, внаслідок чого можливість переходить в дійсність. Пізнаючи закони природи і суспільства, людина стає здатною виділяти і різні можливості; вона може свідомо впливати і на створення тих умов, при яких може реалізуватися та чи інша можливість. Відповідно перед нею встає і проблема вибору: яка можливість повинна бути реалізована за допомогою її діяльності?